Єдиний державний реєстр судових рішень
справа № 563/159/17
провадження № 1-кп/563/46/17
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18.10.2018 м.Корець
Корецький районний суд Рівненської області
в особі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
з участю:
прокурора ОСОБА_3
потерпілої ОСОБА_4
захисника-адвоката ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016180140000405 від16 жовтня 2016 року, по обвинуваченню
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Непізнаничі Ємільчинського району Житомирської області, жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, одруженого, непрацюючого, раніше судимого 31 березня 2004 року військовим судом Рівненського гарнізону за ч. 1 ст. 408, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України до 4 (чотирьох) років позбавлення волі; 29 серпня 2007 року Корольовським районним судом м.Житомира за ч. 3 ст. 186, на підставі ст. 71 КК України до 6 (шести) років позбавлення волі; 18 червня 2008 року Новоград-Волинським міський судом Житомирської області за ч. 2 ст. 186, ч. 4 ст. 70 КК України, з урахуванням ухвали апеляційного суду Житомирської області від 26 серпня 2008 року до 6 (шести) років 1 (одного) місяця позбавлення волі, звільненого умовно-достроково на 1 (один) рік 4 (чотири) місяці 2 (два) дні; 06 вересня 2013 року Романівським районним судом Житомирської області за ч. 2 ст. 185, ст. 71 КК України до 1 (одного) року 9 (дев`яти) місяців позбавлення волі; 22 квітня 2014 року Коростенським міським судом Житомирської області за ч. 2 ст. 190, ч.4 ст. 70 КК України до 2 (двох) років позбавлення волі, невідбуту частину покарання 25 лютого 2015 року Бердичівським міськрайонним судом Житомирської області замінено на 4 (чотири) місяці арешту; 21 грудня 2016 року Романівським районним судом Житомирської області за ч. 2 ст. 190, ст.ст . 75-76 КК України до 3 (трьох) років обмеження волі із встановленням іспитовоо строку в 2 (два) роки; 01 березня 2017 року Ємільчинським районним судом Житомирської області за ч.2 ст. 190 КК України до штрафу в розмірі 100 (ста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одна тисяча сімсот) гривень, вироком апеляційного суду Житомирської області від 05 липня 2017 року вказаний вирок Ємільчинського районного суду Житомирської області від 01 березня 2017 року скасовано та ухвалено новий за ч. 2 ст. 190 КК України 1 (один) рік обмеження волі; відбуває покарання в Райківській виправній колонії № 73 за вироком від 01 лютого 2018 року Баранівського районного суду Житомирської області за ч.2 ст.185, ч. 2 ст.190 КК України, на підставі ч.4 ст.70 КК України до 2 (двох) років 8 (восьми) місяців позбавлення волі,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186, ч.2 ст.185 КК України,
в с т а н о в и в :
16 жовтня 2016 року близько 10 год. 00 хв. ОСОБА_6 , який раніше уже вчиняв злочин, передбачений ст.190 КК України, повторно діючи з корисливих мотивів, з метою заволодіння чужим майном, перебуваючи в будинку ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом вільного доступу, відкрито у присутності потерпілої викрав належні їй грошові кошти в сумі 3 200 грн., чим завдав їй майнову шкоду на вказану суму.
Крім того, 13 грудня 2016 року, близько 17 год. 00 хв., діючи таємно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, а також те, що своїми діями посягає на чуже майно та не має права розпоряджатись ним, знаходячись у кімнаті житлового будинку ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_3 , шляхом вільного доступу, повторно викрав грошові кошти в сумі 26 000 грн., після чого з місця вчинення кримінального правопорушення зник та розпорядився викраденим на власний розсуд, чим заподіяв потерпілій майнову шкоду на суму 26 000 грн.
Обвинувачений в судовому засіданні свою вину у скоєному епізоді від 13 грудня 2016 року визнав повністю та пояснив, що дійсно викрав у ОСОБА_4 гроші у сумі 26 000 грн., а саме: 13 грудня 2016 року прийшовши до ОСОБА_4 та відрекомендувавшись ксьондзом, який приїхав надати грошову допомогу їй в сумі 100 доларів США, проте у зв`язку з тим, що йому не вистачає коштів на пальне попросив потерпілу позичити йому 400 грн. Потім побачивши, де знаходяться решта грошей ОСОБА_4 , попросив потерпілу приготувати йому чаю. Коли вона вийшла, то викрав у ОСОБА_4 із шафи решту грошей та втік з місця події. Щодо епізоду від 16 жовтня 2016 року, то вину визнав частково та пояснив, що 16 жовтня 2016 року прийшов до житлового будинку ОСОБА_7 та сказав, що приніс їй грошову допомогу, але є необхідність її розміняти, бо в нього іноземна валюта. Потерпіла повідомила, що може це зробити, бо якраз на днях отримала пенсію. ОСОБА_7 дала йому гроші, а він сказав їй, що піде до автомобіля та візьме долари, проте сів у машину та втік. Не погоджується з кваліфікацією злочину за ч.2 ст.186 КК України як грабіж, оскільки вважає, що його дії необхідно кваліфікувати як шахрайство. Кошти потерпілою ОСОБА_7 було надано йому добровільно та він просто пішов до свого автомобіля. Додатково показав, що дійсно викрав у потерпілих грошові кошти на загальну суму 29 200 грн. В даний час розкаюється у вчиненому, просить його суворо не карати, зобов`язується в подальшому не порушувати закон. Цивільні позови визнав повністю.
Потерпіла ОСОБА_4 в судовому засіданні показала, що 13 грудня 2016 року перебувала на подвір`ї свого господарства, коли почула, що хтось стукає у вікно. Вийшовши до тієї людини, тобто обвинуваченого ОСОБА_6 , який їй повідомив, що він ксьонзд ОСОБА_8 і прийшов від ксьондза ОСОБА_9 та приніс їй допомогу в розмірі 100 доларів США. Повідомив, що йому необхідно оглянути в яких умовах потерпіла проживає, тому ОСОБА_4 провела його по всіх кімнатах свого будинку. Ставив запитання на рахунок розміру пенсії та сум грошей, які вона отримує. Раптово попросив йому позичити 400 грн., оскільки йому не вистачає коштів на пальне. Тоді вона пішла до кімнати з шафи відрахувала суму в 400 грн., решту коштів положила назад. Коли дала ці гроші ОСОБА_6 , то він заявив, що хоче помолитись та попросив її зробити йому чашку чаю. На що потерпіла погодилась. Після того, коли вийшла до нього з чаєм, то побачила, що він стоїть вже в коридорі і збирається виходити. Обвинувачений ОСОБА_6 сказав, що зараз повернеться, що йому необхідно щось взяти в авто, проте не повернувся. після цього потерпіла щось запідозрила та вирішила перевірити сховок грошей. Виявилось, що ОСОБА_6 викрав всі її кошти. Відразу набрала гарячу лінію "102". Приїхала опергрупа та відібрала в неї пояснення. Заявила цивільний позов, просить стягнути з обвинуваченого матеріальну шкоду, яка їй завдана на суму 26 000 грн.
Потерпіла ОСОБА_7 в судове засідання не з`явилася, але подала суду заяву про розгляд справи без її участі, завдані збитки їй не відшкодовано. В судовому засіданні від 25 травня 2017 року потерпілою ОСОБА_7 суду було надано показання, згідно яких 16 жовтня 2016 року до неї прийшов обвинувачений ОСОБА_6 та повідомив, щовін вчиться на ксьондза і попросив позичити йому грошей, так як не вистачає грошей на пальне, щоб доїхати до ОСОБА_10 . Вона погодилась позичити, оскільки вказана особа назвала їй імена всіх попередніх ксьондзів. Вдвох пройшли до її будинку, надівши халат, вона дістала з його карману пенсію в сумі 3200 грн., яка належала їй та її чоловіку. Тоді вона сіла біля нього на дивані та намагалась відрахувати 1000 грн., яку він просив позичити, проте зважаючи на тремтячі руки, зробити самостійно вона цього не зуміла. Тоді обвинувачений ОСОБА_6 сказав, що сам відрахує та забрав всі кошти, які були в її руках. Перераховуючи, запитав чи не має у неї ще грошей. Після цього потерпіла зрозуміла, що то не так людина, за яку вона її прийняла і що він хоче її обікрасти. Намагалась забрати гроші з рук ОСОБА_6 . Обвинувачений ОСОБА_6 , побачивши це, вибіг з кімнати, проте переплутав де вихід і забіг в іншу кімнату житлового будинку. Зірвавшись, потерпіла добігла до дверей та крикнула чоловіку, який саме варив чай "ксьондзу", щоб тримав його, бо то злодій. Але чоловік теж похилого віку і затримати обвинуваченого не зміг. Потерпіла сама схопила його за сорочку, але він, мабуть, не відчув, бо вискользнув, сів в авто та поїхав. Одразу набрала гарячу лінію "102" та повідомила про подію, що сталась. Приїхала опергрупа та відібрала у них показання. Заявила цивільний позов і просить стягнути з обвинуваченого матеріальну шкоду в сумі 3200 грн.
Крім повного визнання вини за епізодом від 13 грудня 2016 року та часткового визнання вини за епізодом від 16 жовтня 2016 року, винність обвинуваченого ОСОБА_6 в інкримінованих йому злочинах також підтверджується письмовими доказами безпосередньо дослідженими судом в судовому засіданні, а саме:
- протоколом пред`явлення особи до впізнання від 18 січня 2017 року з ілюстрованою фототаблицею, відповідно до якого серед чотирьох осіб, пред`явлених до впізнання, потерпіла ОСОБА_7 впізнала ОСОБА_6 , як особу, яка викрала у неї грошові кошти (а.п.16-20);
- протоколом проведення слідчого експерименту від 19 січня 2017 року з ілюстрованою фототаблицею, під час якого, в присутності потерпілої ОСОБА_7 та двох понятих, обвинувачений ОСОБА_6 добровільно, повно і послідовно показав на місці про обставини події, що відбулися 16 жовтня 2016 року, що зафіксовано в протоколі проведення слідчого експерименту (а.п.48-53);
- протоколом огляду місця події від 13 грудня 2016 року з ілюстрованою фототаблицею, відповідно до якого оглянуто житловий будинок потерпілої ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_3 (а.п. 62-66);
- протоколом пред`явлення особи до впізнання від 18 січня 2017 року, відповідно до якого серед чотирьох осіб пред`явлених до впізнання потерпіла ОСОБА_4 впізнала ОСОБА_6 , як особу, яка викрала у неї грошові кошти (а.п.81-84);
- протоколом проведення слідчого експерименту від 19 січня 2017 року з ілюстрованою фототаблицею, під час якого, в присутності потерпілої ОСОБА_4 та двох понятих, обвинувачений ОСОБА_6 добровільно, повно і послідовно показав на місці про обставини події, що відбулися 13 грудня 2016 року, що зафіксовано в протоколі проведення слідчого експерименту (а.п.94-100);
Крім того, в судовому засіданні було досліджено вирок Баранівського районного суду Житомирської області від 01 лютого 2018 року, яким ОСОБА_6 засуджено за ч.2 ст.185, ч. 2 ст.190 КК України, на підставі ч.4 ст.70 КК України до 2 (двох) років 8 (восьми) місяців позбавлення волі та ухвалу Баранівського районного суду Житомирської області від 02 лютого 2018 року.
Щодо посилань захисника-адвоката ОСОБА_5 та обвинуваченого ОСОБА_6 про здійснення перекваліфікації епізоду від 16 жовтня 2016 року з ч.2 ст.186 КК України на ст.190 КК України, то суд не знаходить для цього підстав. Також відсутні підстави для виправдання обвинуваченого ОСОБА_6 за ч.2 ст.186 КК України, на яких наголошує захисник-адвокат, посилаючись на те, що відсутній склад злочину (грабежу) та обвинувачення не може ґрунтуватись лише на показаннях потерпілої ОСОБА_7 .
Відповідно до п.17 ППВСУ від 06.11.2009 N 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» обман це повідомлення потерпілому неправдивих відомостей при шахрайстві застосовуються винною особою з метою викликати у потерпілого впевненість у вигідності чи обов`язковості передачі їй майна або права на нього.
Якщо обман або зловживання довірою були лише способом отримання доступу до майна, а саме: вилучення майна відбувалося таємно чи відкрито, то склад шахрайства відсутній. Такі дії необхідно кваліфікувати відповідно як крадіжку, грабіж або розбій.
В даному випадку під час перебування 16 жовтня 2016 року у житловому будинку потерпілої ОСОБА_7 ,обвинувачений шляхом обману проникнув в приміщення, дізнався про місце знаходження майна та отримав доступ до нього. Після того як його план було викрито потерпілою ОСОБА_7 , обвинувачений забрав всі наявні гроші та незважаючи на спроби його зупинити, втік, сівши в автомобіль.
У п.3 ППВСУ від 06.11.2009 N 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» грабіж - це відкрите викрадення чужого майна у присутності потерпілого або інших осіб, які усвідомлюють протиправний характер дій винної особи, яка у свою чергу усвідомлює, що її дії помічені і оцінюються як викрадення.
Тому суд вважає вину ОСОБА_6 повністю доведеною по обох епізодах, і кваліфікацію його дій правильною ч. 2 ст.185 КК України,як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно та ч.2 ст.186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно.
При обранні виду і міри покарання суд враховує, що злочини, в якомуобвинувачується ОСОБА_6 , згідност.12 КК України,за ч.2 ст.185 КК України є злочином середньої тяжкості; за ч.2 ст.186 КК України - тяжким злочином. Обвинувачений позитивно характеризується за місцем проживання (а.п. 33 ), у лікаря-нарколога та у лікаря-психіатра на обліку не перебуває (а.п 43-44).
Відповідно до ст. 65 КК України та п.1 постанови Пленуму ВСУ №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», під час призначення покарання у кожному конкретному випадку суди мають враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винуватого та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
До обставини, щообтяжуютьпокарання суд відносить вчинення злочину щодо осіб похилого віку.
До обставин, що пом`якшують покарання, суд відносить визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.
Беручи до уваги вищевикладене, а також те, що обвинувачений ОСОБА_6 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, кількість епізодів злочинної діяльності, які свідчать про його стійку схильність до вчинення злочинів та небажання стати на шлях виправлення, суд приходить до висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе лише в умовах ізоляції його від суспільства.
Враховуючи мету покарання, неминучість та невідворотність покарання, попередження скоєння злочинів як самим засудженим, так і іншими особами, суспільно-небезпечний характер діяння, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховуючи вимоги ст.ст.50, 65 КК України, суд вважає необхідним і достатнім призначити покарання в межах санкції статтей, за якими він обвинувачується.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_6 необхідно призначити покарання в межах санкції ч.2 ст.185 КК України та в межах санкції ч.2 ст.186 КК України, на підставі ч.1 ст.70 КК України призначити покарання за сукупністю злочинів та на підставі ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів призначити остаточну міру покарання, враховуючи вирок Баранівського районного суду Житомирської області від 01 лютого 2018 року.
У відповідності до пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" у разі визнання особи винною у вчиненні кількох злочинів рішення про її звільнення від відбування покарання з випробуванням приймається тільки після визначення на підставі частини 1 статті 70 КК України остаточного покарання, виходячи з його виду й розміру.
Коли особа, щодо якої було застосоване таке звільнення, вчинила до постановлення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається. За таких умов кожний вирок виконується самостійно.
На підставі викладеного вирок Романівського районного суду Житомирської області від 21 грудня 2016 року відносно ОСОБА_6 , яким він засуджений за ч. 2 ст. 190, ст.ст . 75-76 КК України до 3 (трьох) років обмеження волі з випробуванням, із іспитовим строком 2 (два) роки, необхідно виконувати самостійно.
Враховуючи те, що під час розгляду даного кримінального провадження, обвинувачений ОСОБА_6 відбуває покарання за попереднім вироком, суд вважає, що потреби обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою немає.
Що ж стосується цивільних позовів, то суд приходить до таких висновків.
Відповідно до ч.1ст.129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
В результаті неправомірних дій обвинуваченого потерпілій ОСОБА_4 та потерпілій ОСОБА_7 було заподіяно матеріальну шкоду, яка на час винесення вироку не відшкодована, цивільні позивачі позови повністю підтримали, а цивільний відповідач не заперечив проти їх задоволення, тому з цих підстав, заявлені цивільні позови підлягають до повного задоволення.
Згідно із ч.6ст.141 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Враховуючи те, що позивачі у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення звільнені від сплати судового збору, а позови ОСОБА_4 та ОСОБА_7 про стягнення матеріальної шкоди судом задоволено, а тому з ОСОБА_6 необхідно стягнути судовий збір в спеціальний фонд Державного бюджету України в сумі 1280 грн.
Речові докази та витрати на залучення експерта по кримінальному провадженню відсутні.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.369-371,374 КПК України, суд,
у х в а л и в :
ОСОБА_6 ,визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч.2 ст. 186 КК України, призначивши йому покарання:
- за ч. 2 ст. 185 КК України у вигляді позбавлення волі строком 3 (три) роки;
- за ч.2 ст. 186 КК України у вигляді позбавлення волі строком 4 (чотири) роки.
На підставі ч.1 ст.70 КК України покарання за сукупністю злочинів призначити шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим - 4 (чотири) роки позбавлення волі.
На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, з урахуванням вироку Баранівського районногосуду Житомирськоїобласті від 01 лютого 2018 року, шляхом часткового складання покарань, остаточну міру покарання призначити у вигляді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців.
Строк відбуття покарання засудженому рахувати з дня затримання, тобто з 25 червня 2018 року.
Вирок Романівського районного суду Житомирської області від 21 грудня 2016 року, яким ОСОБА_6 засуджено за ч.2 ст.190, ст.ст.75-76 КК України до 3 (трьох) років обмеження волі із встановленням іспитового строку в 2 (два) роки - виконувати самостійно.
Цивільний позов ОСОБА_4 задоволити.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 заподіяну злочином матеріальну шкоду в сумі 26 000 (двадцять шість тисяч) грн.
Цивільний позов ОСОБА_7 задоволити.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 заподіяну злочином матеріальну шкоду в сумі 3 200 (три тисячі двісті) грн.
Стягнути з ОСОБА_6 судовий збір в спеціальний фонд Державного бюджету України в сумі 1280 (одна тисяча двісті вісімдесят) грн.
Вирок може бути оскаржений до Рівненського апеляційного суду через Корецький районний суд протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя: ОСОБА_1
