Номер справи місцевого суду: 520/11850/18 , 1-кс/520/3943/18
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач Толкаченко О. О.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.10.2018 року м. Одеса
Апеляційний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Толкаченка О.О.,
суддів Копіци О.В., Джулая О.Б.,
за участю: секретаря с/з ОСОБА_2,
прокурора Алексєєва В.В.,
представника власника майна ОСОБА_3,
слідчого Дрозд В.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_3, подану в інтересах ОСОБА_4на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 07 вересня 2018 року про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12018161500001907 від 18 липня 2018 року за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст.358 КК України, -
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 07 вересня 2018 року було задоволено клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_5 та накладено арешт на:
- оперативний талон серії АА № 000814 та вибитим знаками на ньому UA 0004883 від 06.02.2018 на транспортний засіб «Toyota Land Cruiser 200», білого кольору «номер шасі JTMCV02J004233163»;
- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу «Toyota Land Cruiser 200», білого кольору «номер шасі JTMCV02J004233163», на ім’я ОСОБА_4;
- посвідчення водія серії ВЇР 240178 на ім’я ОСОБА_4;
- транспортний засіб «Toyota Land Cruiser 200», білого кольору «номер шасі JTMCV02J004233163», зареєстрований за ОСОБА_4, у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12018161500001907 від 18 липня 2018 року, за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст. 358 КК України.
Не погодившись із зазначеною ухвалою слідчого судді адвокат ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просив поновити строк на апеляційне оскарження та скасувати ухвалу слідчого судді про накладення арешту на майно.
Обґрунтовуючи поважність причини пропуску строку на апеляційне оскарження адвокат ОСОБА_3 зазначив, що слідчий суддя розглянув клопотання слідчого про арешт майна без виклику в судове засідання власника майна та його представника. Про існування оскаржуваного судового рішення власник арештованого майна ОСОБА_4 дізнався лише 29 вересня 2018 року.
Доводи апеляційної скарги обґрунтував тим, що слідчим не доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.358 КК України, в оскаржуваній ухвалі суду не зазначено, яким чином накладення арешту на автомобіль сприяє чи може забезпечити проведення експертних досліджень. Крім того, слідчий суддя, в порушення п.2 ч.2 ст. 173 КПК України, не врахував наявність слідів злочину на автомобілі та, як наслідок, відповідність автомобіля ознакам якими повинен бути наділений речовий доказ. Слідчим суддею не досліджено та, як наслідок, не відображено в тексті судового рішення розумність та співрозумність обмеження у праві власності та у праві користування автомобілем.
Заслухавши суддю-доповідача, захисника ОСОБА_3, який підтримав апеляційну скаргу, думку прокурора Алексєєва В.В., який заперечував проти її задоволення, дослідивши матеріали провадження за клопотанням слідчого, апеляційний суд дійшов до таких висновків.
Відповідно до ч.2 ст.395 КПК України, якщо ухвалу суду або слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
З наданих до апеляційного суду матеріалів вбачається, що власник арештованого майна ОСОБА_4 та його представник – адвокат ОСОБА_3 не були присутніми в судовому засіданні під час розгляду слідчим суддею клопотання про арешт майна. Матеріали провадження не місять будь-яких відомостей стосовно дати отримання ними копії ухвали від 07 вересня 2018 року, а тому апеляційний суд дійшов висновку про те, що строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді пропущений не був.
Частиною 1 ст. 404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Положення даної норми КПК України узгоджуються зі ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб’єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
Відповідно до ч.3 ст.170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, яка встановлює, які об’єкти, у відповідності до положень КПК України, можуть бути визнані речовими доказами у кримінальному провадженні.
Так, ст.98 КПК України встановлено, що речовими доказами є матеріальні об’єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об’єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
На теперішній час слідчим управлінням ГУНП В Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12018161500001907 від 18 липня 2018 року за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст.358 КК України (використання завідомо підробленого документа).
Досудовим розслідуванням встановлено, що 18 липня 2018 року, до чергової частини Шевченківського ВП Приморського ВП в м.Одесі ГУНП в Одеській області надійшов рапорт співробітника поліції ГРПП ВОДГР УПД ГУНП в Одеській області старшого лейтенанта ОСОБА_6, про те що 18 липня 2018 року за адресою: м.Одеса, вул.Черняхівського, 11, з метою перевірки документів та стану автомобілю був зупинений транспортний засіб марки «Toyota Land Cruiser 200», білого кольору, на якому був закріплений державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4.
В ході перевірки документів водія та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу встановлено, що номерні знаки, які перебували на автомобілі, не відповідали номерним знакам зазначеним у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу серії СКХ №291626, а саме державному номерному знаку АА 1234 ТР «номер шасі JTMCV02J004233163», зареєстрований на ОСОБА_4.
В подальшому співробітниками поліції перевірено документи, які надав водій ОСОБА_4 а саме оперативний талон серії АА № 000814 та вибитим знаками на ньому UA 0004883 від 06.02.2018 на транспортний засіб «Toyota Land Cruiser 200», білого кольору «номер шасі JTMCV02J004233163». В ході огляду співробітниками поліції вказаних документів виник сумнів про їх справжність.
Оцінюючи викладені обставини апеляційний суд дійшов висновку, що вилучений оперативний талон серії АА № 000814 та вибитим знаками на ньому UA 0004883 від 06.02.2018 на транспортний засіб «Toyota Land Cruiser 200» може бути предметом злочину, передбаченого ч.4 ст.358 КК України.
Про те, що вказаний оперативний талон може бути підробленим свідчить і відповідь першого заступника начальника Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України ОСОБА_7, відповідно до якої оперативний талон на транспортний засіб «Toyota Land Cruiser 200», білого кольору «номер шасі JTMCV02J004233163» не виготовлявся та не видавався.
За таких обставин, з метою досягнення повноти, всебічності та неупередженості досудового розслідування, зокрема для отримання відомостей, котрі є необхідними для встановленні істини у кримінальному провадженні, слідчий суддя дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність накладення арешту на вищевказаний оперативний талон.
Разом з цим, під час апеляційного розгляду прокурором та слідчим не було доведено наявність підстав вважати, що вилучені у ОСОБА_4 свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу «Toyota Land Cruiser 200» та посвідчення водія серії ВЇР 240178 на ім’я ОСОБА_4 мають ознаки підробки.
Також прокурором та слідчим не було доведено те, що номера вузлів та агрегатів транспортного засобу«Toyota Land Cruiser 200», білого кольору, номер шасі JTMCV02J004233163 мають ознаки знищення, підробки або заміни. Крім того, такі дії слід кваліфікувати за ст.290 КК України, проте досудове розслідування у даному кримінальному провадженню проводиться за ч.4 ст.358 КК України.
За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку про те, що арештований транспортний засіб взагалі не може бути предметом злочину, передбаченого ч.4 ст.358 КК України.
Також під час апеляційного розгляду було встановлено, що після вилучення працівниками поліції свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та посвідчення водія ОСОБА_4 безперешкодно зміг отримати дублікати вказаних документів у Регіональному сервісному центрі МВС України.
Вказані обставини свідчать, що ОСОБА_4 володіє автомобілем «Toyota Land Cruiser 200» на законних підставах.
Слід зазначити, що з моменту реєстрації 18 липня 2018 року кримінального провадження №12018161500001907 до дня розгляду даної апеляційної скарги адвоката ОСОБА_3 за майже три місяці не проведено судової технічної експертизи ані вилучених документів, ані транспортного засобу на предмет їх підробки.
Згідно з Конституцією України та Законом України «Про міжнародні договори і угоди», чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.
До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 р.), учасником яких є Україна.
Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п.1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п.2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
До клопотання слідчого не було додано доказів, що обґрунтовують доводи клопотання та необхідність саме такого ступеня втручання у право власності ОСОБА_4, якому в даному кримінальному провадженні навіть не було повідомлено про підозру.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що висновки слідчого судді про наявність підстав для накладання арешту на транспортний засіб «Toyota Land Cruiser 200», білого кольору «номер шасі JTMCV02J004233163», свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та посвідчення водія на ім’я ОСОБА_4 є необґрунтованими.
Частиною 3 ст.407 КПК України встановлено, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право:
1) залишити ухвалу без змін;
2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Відповідно до п.п.1,2 ч.1 ст.409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення є неповнота судового розгляду та невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам справи.
Апеляційний суд вважає, що висновок слідчого судді про необхідність задоволення клопотання слідчого в частині накладення арешту на транспортний засіб «Toyota Land Cruiser 200», білого кольору «номер шасі JTMCV02J004233163», свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та посвідчення водія на ім’я ОСОБА_4, не підтверджується доказами дослідженими під час судового розгляду, а також слідчий суддя не дослідив обставини кримінального провадження та не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки, що відповідно до положень статей 409, 410, 411 КПК України є підставою для скасування ухвали слідчого суді та постановлення нової ухвали, якою слід частково задовольнити клопотання слідчого в частині накладення арешту лише на оперативний талон серії АА №000814 та вибитими знаками на ньому UA 0004883 від 06 лютого 2018 року на транспортний засіб «Toyota Land Cruiser 200», білого кольору «номер шасі JTNCV02J004233163».
Керуючись статтями 170-173, 309, 376, 405, 407, 409, 410, 411, 418, 419, 422 КПК України, апеляційний суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_3, подану в інтересах ОСОБА_4, – задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 07 вересня 2018 року якою задоволено клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_5 та накладено арешт на майно у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за №12018161500001907 від 18 липня 2018 року за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст. 358 КК України– скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою частково задовольнити клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_5Ю та накласти арешт на оперативний талон серії АА №000814 та вибитими знаками на ньому UA 0004883 від 06 лютого 2018 року на транспортний засіб «Toyota Land Cruiser 200», білого кольору «номер шасі JTNCV02J004233163».
В задоволенні решти вимог клопотання слідчого – відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Апеляційного суду Одеської області:
О .О. ОСОБА_8 ОСОБА_9 ОСОБА_3