Єдиний державний реєстр судових рішень
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
26 жовтня 2018 року № 826/7049/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України (військова частина НОМЕР_1 ) генерал-майор Криштун Ігор Леонідович
Міністерства оборони України
Генерального штабу Збройних Сил України
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії
за участю представників:
відповідача Дмитрієв А.А., Фомський О.В.
ВСТАНОВИВ:
Обставини справи.
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН:відомості відсутні) (далі позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва (далі суд) з позовом до Головного управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України (військова частина НОМЕР_1 ), генерал-майор ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРОПУ:відомості відсутні) (далі відповідач 1), Міністерства оброни України (03168, місто Київ, проспект Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ: 00034022) (далі відповідач 2), Генерального штабу Збройних сил України (03168, місто Київ, проспект Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ: 22990368)(далі відповідач 3) та просить суд:
визнати неправомірними дії та рішення командира військової частини НОМЕР_1 генерал-майора ОСОБА_2 щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та, відповідно, оголошення позивачу 29 грудня 2016 року та 10 травня 2017 року дисциплінарних стягнень «сувора догана» (усно);
скасувати рішення командира військової частини НОМЕР_1 генерал-майора ОСОБА_2 щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та, відповідно, оголошення позивачу 29 грудня 2016 року та 10 травня 2017 року дисциплінарних стягнень «сувора догана» (усно);
зобов`язати командира військової частини НОМЕР_1 генерал-майора ОСОБА_2 виключити зазначені дисциплінарні стягнення зі службової картки, як незаконні та скасовані;
зобов`язати командира військової частини НОМЕР_1 генерал-майора ОСОБА_2 вжити невідкладних заходів щодо здійснення перерахунку (доплати) позивачу грошового забезпечення за грудень 2016 року та травень 2017 року, а саме доплати щомісячного преміювання за старанність, розумну ініціативу та сумлінне виконання службових (посадови) обов`язків у розмірі 20% за грудень 2016 року та у розмірі 20 % за травень 2017 року, а також додаткового преміювання, яке було виплачене військовослужбовцям Головного управління в кінці грудня 2016 року;
зобов`язати командира військової частини НОМЕР_1 генерал-майора ОСОБА_2 утриматися від вчинення незаконних дій по відношенню до полковника ОСОБА_1 , пов`язаних з проходженням ним військової служби в Головному управлінні;
зобов`язати командира військової частини НОМЕР_1 генерал-майора ОСОБА_2 утриматися від безпідставного умисного скорочення посади полковника ОСОБА_1 зважаючи на добросовісне виконання ним посадових обов`язків та наявності відповідної освіти;
повернути помилково сплачений позивачем судовий збір.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 10 травня 2017 року біля 15.00 начальником Військової служби правопорядку у Збройних Силах України начальником Головного управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України генерал-майором ОСОБА_2 незаконно, зловживаючи службовим становищем, довівши своєю агресивною та неадекватною поведінкою зранку 06 травня 2017 року стан здоров`я позивача до кризового стану, притягнув позивача до дисциплінарної відповідальності наклавши дисциплінарне стягнення «сувора догана» (усно) за порушення вимог статей 11, 30, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, що виразилось в нібито не виконанні наказу командира та неповазі до начальника.
Окрім того, позивача також незаконно було притягнуто до дисциплінарної відповідальності «сувора догана» (усно) 29 грудня 2016 року за несвоєчасне завершення службового розслідування.
Однак позивач не погоджується з застосуванням до нього дисциплінарних стягнень.
Ухвалою суду від 16 червня 2017 рокувідкрито провадження в адміністративній справі №826/7049/17 (далі - справа), та призначено судовий розгляд справи на 31 серпня 2017 року.
Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити частково, з урахуванням клопотання про залишення частини позовних вимог без розгляду.
Відповідач 1 проти позову заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи та з яких вбачається, щопозивачем було допущено порушення вимог статей 11, 30, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, що виразилось в нібито не виконанні наказу командира та неповазі до начальника, що і стало підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Окрім того, оскаржуючи дисциплінарне стягнення від 29 грудня 2016 року позивачем пропущено строк позовної давності, оскільки відповідно до статті 88 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України скаргу старшому командировані або звернутися до суду військовослужбовець має подати протягом місяця з часу накладення дисциплінарного стягнення.
Відповідачем 1 також зауважено, що питання щодо скорочення посади позивача до компетенції відповідача 1 не належить, оскільки рішення про проведення організаційних заходів приймалось Міністром оборони України та начальником Генерального штабу Збройних Сил України. А тому належними відповідачами в даній частині заявлених позовних вимог має виступати Міністерство оборони України та Генеральний штаб Збройних Сил України.
Судом до участі у справі як співвідповідачів залучено Міністерство оборони України та Генеральний штаб Збройних сил України
Водночас, ухвалою суду від 31 серпня 2017 року задоволено клопотання позивача про залишення позовної заяви без розгляду в частині та залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 в частині позовних вимог про зобов`язання командира військової частини НОМЕР_1 генерал-майора ОСОБА_2 утриматися від безпідставного умисного скорочення посади полковника ОСОБА_1 зважаючи на добросовісне виконання ним посадових обов`язків та наявності відповідної освіти.
Судом оголошено перерву для виклику свідка на 19 жовтня 2017 року.
Судове засідання відкладено на 12 грудня 2017 року.
У відповідному судовому засіданні протокольної ухвалою суд змінив порядок розгляду справи, ухваливши про перехід до подальшого завершення розгляду даної адміністративної справи в порядку письмового провадження.
Разом з тим, 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.
Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Таким чином, з дня набрання чинності нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України, тобто з 15 грудня 2017 року, адміністративне судочинство здійснюється за правилами цієї редакції Кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.
Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.
22 лютого 2018 року через канцелярію суду надійшла заява позивача про уточнення позовних вимог, в якій він просить:
Визнати неправомірними дії та рішення командира військової частини НОМЕР_1 генерал-майора ОСОБА_2 щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та, відповідно, оголошення 29 грудня 2016 року та 10 травня 2017 року дисциплінарних стягнень «сувора догана» (усно);
Скасувати рішення командира військової частини НОМЕР_1 генерал-майора ОСОБА_2 щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та, відповідно, оголошення 29 грудня 2016 року та 10 травня 2017 року дисциплінарних стягнень «сувора догана» (усно);
Зобов`язати командира військової частини НОМЕР_1 генерал-майора ОСОБА_2 виключити зазначені дисциплінарні стягнення зі службової картки позивача та видати відповідний наказ про незаконність накладених дисциплінарних стягнень «Сувора догана» (усно) від 29 грудня 2016 року та 10 травня 2017 року;
Зобов`язати командира військової частини НОМЕР_1 генерал-майора ОСОБА_2 внести зміни до наказів від 05 січня 2017 року № 7 та від 06 червня 2017 року № 146 «Про преміювання військовослужбовців Головного управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України» в частині виплати полковнику ОСОБА_1 премії за грудень 2016 року та травень 2017 року, відповідно, у розмірі 380% від посадового окладу (замість 304%), а також внести зміни до відповідного наказу Головного управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України від 29 грудня 2016 року щодо виплати позивачу заохочувальної премії у визначеному розмірі, згідно зі статтями 25, 27 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, як такого, що не мав дисциплінарних стягнень станом на 29 грудня 2016 року;
Зобов`язати командира військової частини НОМЕР_1 генерал-майора ОСОБА_2 встановленим порядком та у найкоротший термін часу надати до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України витяги з наказів від 05 січня 2017 року № 7 та від 06 червня 2017 року № 146 «Про преміювання військовослужбовців Головного управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України» (зі змінами). У частині виплати полковнику ОСОБА_1 премії за грудень 2016 року та травень 2017 року, відповідно, у розмірі 380 % від посадового окладу (замість 304%), а також витяг відповідного наказу Головного управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України від 29 грудня 2016 року (зі мінами) щодо виплати полковнику ОСОБА_1 заохочувальної премії у визначеному розмірі, згідно зі статтями 25, 27 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, як такого, що не мав дисциплінарних стягнень, станом на 29 грудня 2016 року;
Зобов`язати Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України на підставі наданих командиром військової частини НОМЕР_1 генерал-майором ОСОБА_2 витягів з наказів (зі змінами), зазначених у пункті 5 вимог, здійснити перерахунок (відповідну доплату) грошового забезпечення полковнику ОСОБА_1 за грудень 2016 року та травень 2017 року, виплатити заохочувальну премію за грудень 2016 року, а також видати уточнену довідку про додаткові види грошового забезпечення для обчислення пенсії (внести зміни до довідки від 08 грудня 2016 року № 305/898).
Відповідач 2 та відповідач 3 заперечення проти позову не надали, явку уповноважених представників в судове засідання, будучи належним чином повідомленими про дату і час судового розгляду, не забезпечили.
Дослідивши матеріали справи, Окружний адміністративний суд міста Києва, дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог виходячи з наступного.
Обставини встановлені судом.
ОСОБА_1 проходить військову службу у Головному управлінні Військової служби правопорядку Збройних Сил України на посаді начальника відділу запобігання та профілактики злочинів і правопорушень управління запобігання, виявлення злочинів та інших правопорушень у військовому званні полковник.
06 травня 2017 року після зміни біля 11.00 встановленим порядком без зауважень у добовому наряді генерал-майор ОСОБА_2 незаконно, шляхом здійснення психологічного тиску та погроз, утримував позивача до 15.00 на робочому місці, що призвело до різкого погіршення стану здоров`я позивача.
Позивач звернувся цього ж дня, орієнтовно об 11.00 до чергового лікаря медичного пункту в/ч польова пошта НОМЕР_2 зі скаргами на стан здоров`я, де йому було надано медичну допомогу та рекомендації щодо звільнення на три доби від виконання службових обов`язків та необхідність отримання консультації кардіолога.
Незважаючи на представлення генерал-майору медичної довідки, останній продовжував безпідставно та незаконно утримувати позивача на військовій службі, без визначення конкретних завдань. Окрім того, позивача у хворобливому стані було викликано до місця служби на 07.45 08 травня 2017 року.
08 травня 2017 року, у зв`язку із погіршенням стану здоров`я, позивач звернувся до чергового лікаря головного військового клінічного госпіталю де йому було надано рекомендації стосовно прийняття відповідних медикаментів та необхідності подальшого стаціонарного лікування в головний військовий клінічний госпіталь, про що здійснено запис у медичній книжці позивача.
Незважаючи на представлення генерал-майору ОСОБА_2 біля 10.00 10 травня 2017 року для підпису та подальшої реєстрації відповідного рапорту, разом з виданим лікарем письмовим направленням позивача на стаціонарне лікування до головного військового клінічного госпіталю, останній вирішив підписати його після реалізації свого замислу незаконного притягнення позивача, шляхом фальсифікації документів, до дисциплінарної відповідальності на засіданні атестаційної комісії, яка малась відбутися в 14.00 10 травня 2017 року.
Відповідач, маючи на меті незаконно притягнути позивача до дисциплінарної відповідальності у терміновому порядку 09 травня 2017 року віддав підлеглому полковнику ОСОБА_3 незаконний наказ сфальсифікувати відносно позивача рапорт про висвітлення фактів нібито неналежного виконання позивачем службових обов`язків старшого оперативної групи Головного управління під час перевірки готовності оперативних довідок вранці 06 травня 2017 року.
Однак вказане не відповідає дійсності, оскільки наряд 06 травня 2017 року позивачем було здано без зауважень, та генерал-майор ОСОБА_2 та інші посадові особи штабу Головного управління напередодні та в день здачі нараду жодних доручень не ставили. Позивач зауважив, що йому не ставилось завдання щодо опрацювання доповіді начальнику Генерального штабу Головнокомандувачу Збройних Сил України щодо будь-яких правопорушень та подій, що трапились протягом виконання мною обов`язків старшого оперативної групи з 05 по 06 травня 2017 року.
На сфальсифікованому рапорті генерал написав ряд резолюцій, які свідчать, на думку позивача, про його мстиві та незаконні наміри щодо позивача, зокрема, щодо термінового безпідставного розгляду о 14.00 10 травня 2017 року на атестаційній комісії, притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Біля 12.00 позивача запросили на засідання атестаційної комісії, на що позивач повідомив, що дуже погано себе почуває, та з 10.00 ранку чекає на оформлення направлення у шпиталь, з метою якнайшвидшого лікування, а тому на засідання комісії не прибув задля запобігання ще більшого емоційного стресу, від якого у 2011 році у нього виникла аритмія. Окрім того, позивач відбувся прибути на засідання атестаційної комісії, оскільки про її проведення військовослужбовець має бути попереджений не пізніше ніж за 7 днів до засідання комісії.
Біля 14.50 10 травня 2017 року генерал-майор у присутності окремих офіцерів, військове звання та посади яких нижчі від позивача, спочатку у кабінеті позивача, та оскільки позивач з нього вийшов то у коридорі почав щось нерозбірливо кричати, з чого позивач лише зрозумів, що йому оголошено сувору догану, однак не зрозумів за що.
Лише біля 16.00 10 травня 2017 року генерал-майор підписав позивачу направлення та поставив гербову печатку, врешті чого позивач вибув до військового госпіталю.
Про те, що дисциплінарне стягнення «суворе стягнення» (усно)генерал-майор на позивача наклав за порушення вимог статтей 11.30, 49 Статуту, що виразилось в нібито не виконання наказу командира та неповазі до начальника, позивач дізнався 26 травня 2017 року.
Окрім того, позивача незаконно було притягнуто до дисциплінарної відповідальності «сувора догана» (усно) 29 грудня 2016 року за несвоєчасне завершення службового розслідування.
Позивач зауважив, що для проведення складного та об`ємного службового розслідування необхідно будо не менше 2-х а то і більше місяців, за умови прийняття участі в роботі комісії всіх або більшості її членів. Натомість по завершенню трьох неділь розслідування, за умови відсутності у складі комісії з різних причин більшості її членів, незважаючи на підготовку доповіді щодо необхідності продовження службового розслідування, генерал-майор ОСОБА_2 незаконно організував засідання атестаційної комісії, на якій було заслухано позивача про результати проведеного службового розслідування та оголошено про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та застосовано «сувору догану» (усно).
Зазначене стягнення було оголошено 29 грудня 2016 року після обіду, тобто рівно за півдня до видання наказу про управлінню про преміювання особового складу. В результаті чого позивач отримав великий стрес, моральну та матеріальну шкоду.
Після продовження терміну проведення службового розслідування до 12 січня 2017 року згідно з наказом Міністерства оборони України від 31 грудня 2016 року, у визначений проміжок часу службове засідання було завершено.
Таким чином, за останні пів року генерал-майор ОСОБА_2 двічі незаконно притягнув позивача до дисциплінарної відповідальності, у результаті чого він отримав моральну та матеріальну шкоду, та на даний час існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, шляхом незаконного звільнення із лав Збройних Сил України та/або термінового скорочення його посади.
З метою захисту порушених прав, свобод та інтересів, позивач звернувся до суду з зазначеним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною другою статті 38 Конституції України громадянам гарантовано рівне право доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування.
Згідно з частиною першою статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Публічна служба відповідно до положень пункту 17 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Спірні правовідносини, що розглядаються судом у даній адміністративній справі пов`язані з проходженням позивачем публічної служби та застосування дисциплінарних стягнень під час її проходження.
Статтею 3 Кодексу законів про працю України визначено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Військовослужбовці не перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності та господарювання, а проходять службу. Порядок проходження служби у Збройних Силах України та інших військових формуваннях урегульовано спеціальними нормативно-правовими актами, які покладають на громадян, котрі перебувають на такій службі, додаткові обов`язки та відповідальність.
Отже, в силу зазначених законодавчих норм на військовослужбовців, які проходять військову службу у військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, Кодекс законів про працю України не поширюється.
В Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 26 травня 2010 року № 753/11/13-10 «Про розв`язання спрів, що виникають з відносин публічної служби» під час вирішення спорів зазначеної категорії пріоритетними є норми спеціальних законів, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснюється Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі Закон).
Відповідно до частини першої статті 2 Закону військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Проходження військової служби здійснюється:
громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом;
іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України (частина друга статті 2 Закону).
Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24 березня 1999 року № N 548-XIV затверджено Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, яким визначено загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб полку і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах (далі Статут).
Відповідно до статті 11 Статуту необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки:
свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок;
бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим;
беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини;
постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України;
знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно;
дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України;
поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини;
бути пильним, суворо зберігати державну таємницю;
вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання;
виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни;
додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
На військовослужбовців під час перебування на бойовому чергуванні, у внутрішньому і гарнізонному наряді, а також під час виконання інших завдань покладаються спеціальні обов`язки. Ці обов`язки та порядок їх виконання визначаються законами і статутами Збройних Сил України, а також іншими нормативно-правовими актами, що приймаються на основі законів і статутів Збройних Сил України (статті 17 Статуту).
Статтею 30 Статуту визначено, що начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов`язаний перевіряти їх виконання.
Підлеглий зобов`язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою.
Згідно зі статтею 49 Статуту військовослужбовці повинні постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов`язані завжди пам`ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому.
Усі військовослужбовці повинні під час зустрічі (обгону) вітати один одного, додержуючись правил, визначених Стройовим статутом Збройних Сил України. Військове вітання - це вияв взаємної поваги і згуртованості військовослужбовців.
Підпунктом 1пункту 1 Інструкції оперативної групи Головного управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України, яку затверджено тимчасово виконуючим обов`язки начальника Військової служби правопорядку у Збройних Силах України - начальника Головного управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України від 01 січня 2017 року (далі - Інструкція) передбачено, що оперативна група призначена, зокрема для збору та узагальнення інформації:
встановлення попередніх причин та умов скоєння військовослужбовцямизлочинів у зонах виконання завдань:
про події в районах дислокації військових частин ЗСУ.
Підпунктом 2.1 пункту 2 Інструкції встановлено, що старший оперативної групи зобов`язаний, зокрема:
організувати роботу оперативної групи Головного управління щодо аналізу і узагальнення інформації стосовно ситуації в регіонах України, в районі проведення АТО;
проводити перевірку готовності оперативних довідок (розширених доповідей), що надаються до Генерального штабу ЗСУ згідно вказівок (розпоряджень) начальника Військової служби правопорядку у Збройних Силах України - начальника Головного управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України.
Разом з тим, Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України, від 24 березня 1999 року N 551-XIV затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України який визначає сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг (далі Дисциплінарний статут).
Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.
Згідно зі статтею 3 Дисциплінарного статуту, військова дисципліна досягається шляхом:
виховання високих бойових і морально-психологічних якостей військовослужбовців на національно-історичних традиціях українського народу та традиціях Збройних Сил України, патріотизму, свідомого ставлення до виконання військового обов`язку, вірності Військовій присязі;
особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Військової присяги, виконання своїх обов`язків, вимог військових статутів;
формування правової культури військовослужбовців;
умілого поєднання повсякденної вимогливості командирів і начальників (далі - командири) до підлеглих без приниження їх особистої гідності, з дотриманням прав і свобод, постійної турботи про них та правильного застосування засобів переконання, примусу й громадського впливу колективу;
зразкового виконання командирами військового обов`язку, їх справедливого ставлення до підлеглих;
підтримання у військових з`єднаннях, частинах (підрозділах), закладах та установах необхідних матеріально-побутових умов, статутного порядку;
своєчасного і повного постачання військовослужбовців встановленими видами забезпечення;
чіткої організації і повного залучення особового складу до бойового навчання.
Статтею 4 Дисциплінарного статуту передбачено, що військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця:
додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів;
бути пильним, зберігати державну та військову таємницю;
додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство;
виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету;
поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Згідно зі статтею 6 Дисциплінарного статуту право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов`язок підлеглого - їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк.
Відповідальність за наказ несе командир, який його віддав.
У разі непокори чи опору підлеглого командир зобов`язаний для відновлення порядку вжити всіх передбачених законами та військовими статутами заходів примусу аж до арешту винного й притягнення його до кримінальної відповідальності.
Командир зобов`язаний вжити заходів щодо затримання підлеглого при вчиненні або здійсненні ним замаху на вчинення злочину чи безпосередньо після вчинення злочину, пов`язаного із непокорою, опором чи погрозою начальнику, застосуванням насильства, самовільним залишенням військової частини або місця служби, ухиленням від військової служби чи дезертирством, із негайним доставлянням затриманого до уповноваженої службової особи або вжити заходів щодо негайного повідомлення уповноваженої службової особи про затримання та місцезнаходження особи, яка підозрюється у вчиненні діяння з ознаками злочину.
Застосування зброї допускається лише в бойовій обстановці, а в мирний час - у виняткових випадках, відповідно до вимог Статуту гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України.
Застосовувати заохочення та накладати дисциплінарні стягнення можуть тільки прямі командири та командири, визначені в розділі 3 цього Статуту (стаття 7 Дисциплінарного статуту).
Відповідно до статті 45 Дисциплінарного статуту у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Усі дисциплінарні стягнення, крім позбавлення військового звання, накладені на військовослужбовців і не скасовані до дня звільнення їх у запас чи відставку, втрачають чинність з дня звільнення.
Відповідно до пункту г статті 68 Дисциплінарного статуту, на молодших та старших офіцерів можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення, зокрема: сувора догана.
Вимогами статті 72 Дисциплінарного статуту передбачено, що командир корпусу, крім прав, якими наділено командира бригади, дивізії, має право щодо підлеглих офіцерів робити зауваження, оголошувати догану, сувору догану.
Відповідно до статті 83 Дисциплінарного статуту на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Частиною першою статті 84 Дисциплінарного статуту передбачено, що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення. Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби (стаття 86 Дисциплінарного статуту).
Відповідно до статті 87 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці. Під час накладення дисциплінарного стягнення командир не має права принижувати гідність підлеглого.
Дисциплінарне стягнення не може бути накладене після шести місяців з дня вчинення правопорушення. До зазначеного строку не зараховується час перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці, а також час відсутності на службі без поважних причин.
Статтею 88 Дисциплінарного статуту визначено, що військовослужбовець, який вважає, що не вчинив правопорушення, має право протягом місяця з часу накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командирові або звернутися до суду у визначений законом строк.
Згідно зі статтею 97 Дисциплінарного статуту про накладені дисциплінарні стягнення військовослужбовцям може бути оголошено особисто, у письмовому наказі (розпорядженні), на нараді чи перед строєм військовослужбовців, які мають військові звання (обіймають посади) не нижче за військове звання (посаду) військовослужбовця, який вчинив правопорушення.
Оголошувати про дисциплінарні стягнення командирам у присутності підлеглих заборонено.
З доданих матеріалів вбачається, що у період з 05 по 06 травня 2017 року позивач, відповідно до пункту 2 наказу начальника Військової служби правопорядку у Збройних Силах України - начальника Головного управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України від 04 травня 2017 року № 82-НР був призначений у склад добового наряду старшим оперативної групи.
Під час несення служби позивач відпрацьовував оперативну довідку щодо отримання поранень військовослужбовцями ЗСУ у зоні АТО.
Разом з тим, позивачем під час її опрацювання не встановлено дійсні обставини отримання поранень, стан перебування у алкогольному сп`янінні та інше, у зв`язку із чим, під час ранкової доповіді о 07.00 на це було звернута увагу начальника Військової служби правопорядку у Збройних Силах України - начальника Головного управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України (про що й зазначив у своєму рапорті начальник відділу оперативних чергових полковник ОСОБА_3 ) та надано усний наказ на усунення недоліків та доопрацювання оперативної довідки (а.с. 17).
З письмових пояснень працівників управління, які долучено до матеріалів справи, а саме: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 (а.с. 211-219) вбачається, що під час спілкування позивач поводив себе по відношенню до генерал-майора ОСОБА_8 нетактовно, перебиваючи його порушуючи правила військової ввічливості порушуючи вимоги статті 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України відмовляючись виконати наказ, чим порушив вимоги статті 30 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України.
Не дивлячись на ці обставини, позивачу начальником штабу - першим заступником начальника Головного управління було дозволено зміну з наряду (про що й не заперечує сам позивач).
У подальшому 08 травня 2017 року по прибуттю до Головного управління позивач знову ж під час доповіді поводив себе нетактовно, на підвищеному тоні сперечався зі старшим по військовому званню начальником Військової служби правопорядку У Збройних Силах України - начальником Головного управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України генерал-майором ОСОБА_2 .
Свідком цієї нетактовної поведінки з боку позивача був його безпосередній начальник полковник ОСОБА_4 , який у своїх поясненнях підтвердив факт порушення правил військової ввічливості та вимог статті 49 Статуту внутрішньої служби ЗСУ.
10 травня 2015 року об 11.20 офіцер відділу персоналу майор ОСОБА_9 прибув до службового кабінету полковника ОСОБА_1 та довів йому інформацію щодо залучення його на атестаційну комісію ГУ ВСП ЗСУ, у свою чергу полковник ОСОБА_1 полвідомив що він нікуди не збирається йти.
З 14.00 до 14.25 10 травня 2017 року в службовому кабінеті №314 було проведено атестаційну комісію на яку полковник ОСОБА_1 так і не прийшов, однак перебував у ГУ ВСП ЗСУ.
З протоколу № 11 засідання атестаційної комісії Головного управління Військової служби Збройних Сил України від 10 травня 2017 року вбачається, що під час роботи атестаційної комісії були враховані пояснення посадових осіб, а саме: полковника ОСОБА_6 , полковника ОСОБА_3 , полковника ОСОБА_10 , які були присутні 06 травня 2017 року, під час допущення ОСОБА_1 суперечки на підвищених тонах з генерал-майором ОСОБА_2 , коли останній давав йому завдання. а в подальшому, посилаючись на стан здоров`я, взагалі відмовився виконувати поставлені ТВО НГУ ВСП ЗСУ накази. (а.с. 163-164).
З письмових заперечень відповідача 1 вбачається, що до уваги комісії також була прийнята характеристика службової діяльності полковника ОСОБА_1 на посаді начальника відділу запобігання та профілактики злочинів і правопорушень управління запобігання, виявлення злочинів та інших правопорушень ГУ ВСП ЗСУ, яку надав полковник ОСОБА_4 .
Висновок комісії був одноголосний та наступний: Рекомендувати притягнути полковника ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності владою НВСП у ЗСУ - НГУ ВСП ЗСУ (а.с. 163-164).
З письмових пояснень працівників управління, які долучено до матеріалів справи, а саме: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 (а.с. 211-215, 218-219) вбачається, що після проведення атестаційної комісії, до кабінету генерал-майора ОСОБА_2 було викликано полковника ОСОБА_11 , полковника ОСОБА_5 та підполковника юстиції ОСОБА_12 та полковнику ОСОБА_4 було наказано викликати полковника ОСОБА_1 до свого службового кабінету. Зважаючи на неприбуття останнього, ТВО НГУ ВСП ЗСУ ОСОБА_2 було прийнято рішення піти до службового кабінету полковника ОСОБА_1 та там оголосити про накладання на нього дисциплінарного стягнення.
По прибуттю до кабінету полковника ОСОБА_1 генерал-майор ОСОБА_2 попросив вийти з кабінету особовий склад, який підпорядкований полковнику ОСОБА_1 . Після того, як особовий склад вийшов з кабінету полковник ОСОБА_1 почав викрикувати що не має бажання спілкуватись і що він себе погано почуває і по висновку лікаря потребує негайної госпіталізації, та відштовхуючи полковника ОСОБА_5 без дозволу вибіг із кабінету, не реагуючи на прохання, а в подальшому накази залишитись в кабінеті, чим ще раз підкреслив свою негативну та неадекватну поведінку до старшого начальника.
Після того, як полковник ОСОБА_1 залишив службовий кабінет, генерал-майор ОСОБА_2 вийшов за ним та зважаючи на неодноразове порушення правил військової ввічливості та невиконання наказу з боку позивача начальником Військової служби правопорядку у Збройних Силах України - начальником Головного управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України за результатами атестаційної комісії оголошено позивачу усним наказом дисциплінарне стягнення у виді суворої догани, відповідно до вимог статті 97 Дисциплінарного статуту ЗСУ, особисто.
Офіцери, які прибули разом з начальником Військової служби правопорядку у Збройних Силах України начальником Головного управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України Криштуном І.Л. обіймали посади не нижчі від посад позивача.
В частині посилання позивача ну тримання його на роботі 10 травня 2017 року в хворобливому стані, то судом встановлено, що не заперечується і позивачем, що 10 травня 2017 року позивач надав безпосередньому начальнику полковнику ОСОБА_4 рапорт про звільнення від службових обов`язків та направлення на лікування. У той же час позивач додав до рапорту ксерокопію аркушу медичної книжки із записом лікаря про рекомендацію пройти обстеження та отримати консультацію.Ураховуючи те, що направлення на лікування не було, полковник ОСОБА_4 разом із позивачем пройшли до терапевта військової частини, де у подальшому вона виписала направлення на консультацію.
Терапевт ОСОБА_13 пояснила, що 10 травня 2017 року о 10.00 до неї звернувся полковник ОСОБА_1 щодо направлення його до головного клінічного військового госпіталю та представив медичну книжку із записом (який був зроблений під час травневих свят в головному клінічному військовому госпіталю, точну дату не пам`ятає) щодо Рекомендованого обстеження у кардіологічному відділенні, запису щодо негайної терміновості не було.
Терапевт ОСОБА_13 виміряла тиск та зробила кардіограму полковнику ОСОБА_1 .
Далі вона виписала направлення від 10 травня 2017 року № 1016на консультацію до кардіолога для вирішення питання щодо необхідності стаціонарного лікування.
На момент огляду ОСОБА_13 зазначила що терміновості щодо негайної госпіталізації не було, звільнення від виконання службових обов`язків не надавала (а.с 209-210).
Окрім того, в частині оскарження позивачем дисциплінарного стягнення, накладеного 29 грудня 2016 року у виді «суворої догани» (усно), суд зазначає наступне.
Відповідно до частини п`ятої статті 122 КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Статтею 88 Дисциплінарного статуту визначено, що військовослужбовець, який вважає, що не вчинив правопорушення, має право протягом місяця з часу накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командирові або звернутися до суду у визначений законом строк.
Відповідно до частини першої статті 123 КАС України. У разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Частиною другою статті 123 КАС передбачено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідачем звернуто увагу суду на факт пропуску позивачем строку оскарження застосованого 29 грудня 2016 року дисциплінарного стягнення, на що позивачем зауважено, що вказаний строк ним не було пропущено з урахуванням того, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася, або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Однак, зважаючи на взаємопов`язаність обставин, які стали підставами для накладення на позивача дисциплінарного стягнення 10 травня 2017 року, суд не вбачає підстав для залишення позовної заяви в даній частині без розгляду.
Разом з тим, судом встановлено, що наказом Міністра оборони України від 01 грудня 2017 року № 876 відповідно до частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», з урахуванням вимог частини восьмої цієї ж статті, звільнено з військової служби у запас: за пунктом «б» (за станом здоров`я): полковника ОСОБА_1 , який перебуває у розпорядженні начальника Генерального штабу Головнокомандувача Збройних Сил України, колишнього начальника відділу запобігання та профілактики злочинів і правопорушень управління запобігання, виявлення злочинів та інших правопорушень Головного управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України (а.с- 248).
Судом також встановлено, що за фактами викладеними у позові позивач подавав скаргу Міністру оборони України від 30 травня 2017 року № П-4156. Розгляд скарги було доручено Головному управлінню морально-психологічного забезпечення Генерального штабу Збройних Сил України.
За результатами розгляду скарги позивача, порушень вимог законодавства у діях начальника Військової служби правопорядку у Збройних Силах України начальника Головного управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України не встановлено.
Відповідно до частини четвертої статті 45 Дисциплінарного статуту усі дисциплінарні стягнення, крім позбавлення військового звання, накладені на військовослужбовців і не скасовані до дня звільнення їх у запас чи відставку, втрачають чинність з дня звільнення.
За таких обставини, виходячи із системного аналізу викладеного, суд дійшов висновку, що аргументи та доводи позивача не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, є безпідставними та необґрунтованими, та спростовуються матеріалами справи, що є підставами для відмови у їх задоволенні в повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Статтею 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень.
Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 КАС України).
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Із системного аналізу вище викладених норм та з`ясованих судом обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Судом також встановлено, що при зверненні позивача до суду ним було понесено судові витрати у виді сплачено судового збору у розмірі 646,40 гривень, що підтверджується долученою до матеріалів справи копією квитанції (а.с. 3-4).
Відповідно до пункту 12 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи у всіх судових інстанція звільняються, зокрема: військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків.
За таких обставин, сплачений позивачем судовий збір підлягає поверненню в повному обсязі.
Керуючись статтями 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва
В И Р І Ш И В:
Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН: відомості відсутні)до Головного управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України (військова частина НОМЕР_1 ), генерал-майор ОСОБА_2 (03113, місто Київ, проспект Перемоги, 55/2, код ЄДРОПУ: відомості відсутні), Міністерства оброни України (03168, місто Київ, проспект Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ: 00034022), Генерального штабу Збройних сил України (03168, місто Київ, проспект Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ: 22990368)про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.
Повернути ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН: відомості відсутні)помилково сплачений ним судовий збір у розмірі 646 (шістсот сорок шість гривень) 40 копійок.
Відповідно до частини першої статті 293 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 255 КАС України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя В.І. Келеберда
