Копія
УКРАЇНА
ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
____________________________________________________________________
Справа № 686/2895/17
Провадження № 22-ц/4820/135/18
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 жовтня 2018 року м. Хмельницький
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії
суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Купельського А.В., Спірідонової Т.В.,
секретар судового засідання Шевчук Ю.Г.
з участю представників позивача ОСОБА_4,
ОСОБА_5,
відповідача ОСОБА_6,
представника відповідача ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_6, ОСОБА_9 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, за апеляційною скаргою ОСОБА_9 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 3 липня 2018 року,
встановив:
В лютому 2017 року ОСОБА_8 звернулася до суду з уточненим у подальшому позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_9 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок залиття квартири.
ОСОБА_8 зазначила, що вона є власником квартири АДРЕСА_4. Квартири НОМЕР_4 і НОМЕР_5, які розташовані на другому та четвертому поверхах цього будинку, належать відповідно ОСОБА_9 і ОСОБА_6 Протягом 2-3 липня 2016 року у квартирах відповідачів сталося руйнування ввідних кранів у системі холодного водопостачання, внаслідок чого через значний витік води була затоплена її квартира. Житлове приміщення позивача потребує відновлювального ремонту вартістю 42 228 грн, а також пошкоджено кухонні меблі вартістю 995 грн.
За таких обставин ОСОБА_8 просила суд стягнути з ОСОБА_6, ОСОБА_9 солідарно на свою користь 43 223 грн майнової шкоди.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 3 липня 2018 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_6 і ОСОБА_9 на користь ОСОБА_8 43 223 грн майнової шкоди. Стягнуто з ОСОБА_6 і ОСОБА_9 на користь ОСОБА_8 по 320 грн судового збору з кожного.
Суд виходив з того, що затоплення квартири АДРЕСА_4, сталося з вини ОСОБА_6 і ОСОБА_9, які не забезпечили справність сантехнічного обладнання у своїх квартирах, а оскільки докази ступеня вини кожного з відповідачів відсутні, то останні мають відшкодувати ОСОБА_8 завдані збитки в солідарному порядку.
В апеляційній скарзі ОСОБА_9 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в позові посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що шкоди позивачеві завдано не з вини ОСОБА_9 та відсутні підстави для солідарної відповідальності відповідачів, а ОСОБА_8 не доведено розмір збитків.
ОСОБА_8 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначила, що ОСОБА_9 не спростував презумпцію вини завдавача шкоди, яка спричинена їй спільною бездіяльністю відповідачів, а розмір збитків є обґрунтованим.
ОСОБА_6 не скористалася правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу.
Заслухавши учасників судового процесу та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
Частинами 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду не відповідає.
Суд першої інстанції зазначив у судовому рішенні певні обставини, які не підтверджені доказами, крім того, суд неправильно витлумачив норми ст. 1190 ЦК України та не дотримався приписів ст.ст. 81, 89 ЦПК України.
У зв’язку з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права оскаржуване рішення підлягає зміні.
Встановлено, що ОСОБА_8 є власником квартири АДРЕСА_4. Квартири НОМЕР_4 і НОМЕР_5, які розташовані на другому та четвертому поверхах цього будинку, належать відповідно ОСОБА_9 і ОСОБА_6
2 липня 2016 року у квартирі НОМЕР_5, а 3 липня 2016 року у квартирі НОМЕР_4 сталося руйнування ввідних кранів у системі холодного водопостачання, внаслідок чого було затоплено квартиру ОСОБА_8 Ця квартира потребує відновлювального ремонту.
Зазначені обставини визнані сторонами та підтверджуються письмовими доказами у справі.
Згідно локального кошторису на будівельні роботи (а.с. 59-61) вартість відновлювального ремонту квартири АДРЕСА_4, становить 42 228 грн.
Частиною 1 статті 316 ЦК України встановлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
В силу ч.ч. 4, 5 ст. 319 ЦК України власність зобов’язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
За змістом ч. 1 ст. 322 ЦК України власник зобов’язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частинами 1 і 2 статті 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
В силу ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
За змістом норм ст. 1166 ЦК України юридичною підставою відповідальності, яка виникає внаслідок заподіяння шкоди, є склад цивільного правопорушення. До його елементів належать протиправна поведінка завдавача шкоди, настання шкоди, причинний зв’язок між двома першими елементами і вина завдавача шкоди.
При цьому на потерпілого покладається обов’язок доведення факту заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір. У свою чергу, останній має довести відсутність своєї вини у завданні потерпілому шкоди.
Оцінивши в сукупності надані докази, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що залиття квартири АДРЕСА_4, сталося через витік води із системи холодного водопостачання у квартирах, що розташовані поверхами вище, зокрема 2 липня 2016 року у квартирі НОМЕР_5 і 3 липня 2016 року у квартирі НОМЕР_4. Внаслідок цих подій квартира ОСОБА_8 зазнала технічних ушкоджень і потребує відновлювального ремонту, а позивачеві завдано майнової шкоди.
Локальний кошторис на будівельні роботи (а.с. 59-61) є належним доказом і не спростований відповідачами, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що внаслідок пошкодження квартири позивачеві завдано майнової шкоди у розмірі 42 228 грн.
Отже факт завдання шкоди ОСОБА_8 неправомірною бездіяльністю відповідачів та розмір збитків доведено. Натомість, ОСОБА_9 і ОСОБА_6 не надали суду доказів про те, що шкоди позивачеві завдано не з їх вини.
За таких обставин, враховуючи принцип презумпції вини заподіювача шкоди, суд першої інстанції правомірно поклав на відповідачів зобов’язання з відшкодування ОСОБА_8 завданих збитків.
Твердження ОСОБА_9 про відсутність його вини у заподіянні шкоди ОСОБА_8 не відповідають фактичним обставинам справи.
У справі відсутні докази про те, що будівельно-відновлювальні роботи у квартирі ОСОБА_8 передбачають заміну дверних блоків, а тому суд першої інстанції правомірно не обговорив питання про передачу відповідачам пошкодженого майна після відшкодування шкоди. Посилання ОСОБА_9 на неправильність рішення суду в цій частині є необґрунтованими.
Разом із тим, вирішуючи питання про відшкодування позивачеві вартості кухонних меблів і про розподіл відповідальності відповідачів суд припустився помилки.
Згідно актів про залиття, аварію, що трапилася на системі холодного водопостачання, №9 і №9/1 (а.с. 12-13) під час затоплення квартири позивача було замочено частину кухонного комплекту «Мальва» довжиною 1,2 м. З видаткової накладної та фіскального чеку від 6 березня 2015 року (а.с. 62) вбачається, що вартість цих меблів склала 995 грн.
Натомість, у справі відсутні докази про пошкодження належних ОСОБА_8 меблів, про реальну вартість втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
На думку суду апеляційної інстанції, позов ОСОБА_8 в цій частині вимог є недоведеним і не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.
Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України у п. 3 постанови від 27 березня 1992 року № «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», особи, які спільно заподіяли шкоду, тобто заподіяли неподільну шкоду взаємопов’язаними, сукупним діями, або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілими.
Матеріали справи вказують на те, що причиною затоплення квартири ОСОБА_8 є незабезпечення відповідачами утримання у справному стані квартирної мережі холодного водопостачання. Це призвело до аварій, які виникли в різні дні, хоча спричинили один і той же наслідок – залиття квартири позивача.
Разом із тим, у справі відсутні докази того, що бездіяльність ОСОБА_9 і ОСОБА_6 є взаємопов’язаною та охоплюється єдністю їх наміру.
Неврахувавши вказаних обставин і норм чинного законодавства, суд першої інстанції помилково виходив з того, що відповідачі мають нести солідарну відповідальність з відшкодування шкоди ОСОБА_8
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_9 і ОСОБА_6 мають відшкодувати позивачеві завдані збитки кожний окремо у відповідній частці (в порядку часткової відповідальності).
З урахуванням обставин справи ці частки є рівними, тому з відповідачів на користь ОСОБА_8 слід стягнути майнову шкоду у розмірі по 21 114 грн з кожного (42228:2).
Вирішуючи питання про зміну розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції враховує положення ст. 141 ЦПК України, згідно якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позов ОСОБА_8 заявлено з ціною 43 223 грн і задоволено на суму 42 228 грн, тобто на 97,7% (42228х100:43223), а тому з відповідачів на користь останньої слід присудити судовий збір за пред’явлення позову у розмірі по 312 грн 64 коп. з кожного (640х97,7%:2). У зв’язку з цим, позивач має відшкодувати ОСОБА_9 11 грн 04 коп. судового збору, сплаченого ним за подання апеляційної скарги (480х(100-97,7)%).
Керуючись ст.ст. 141, 367, 374, 376, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_9 задовольнити частково.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 3 липня 2018 року в частині розміру майнової шкоди та судового збору змінити.
Стягнути з ОСОБА_6 (місце проживання – 29010, АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1) та ОСОБА_9 (місце проживання – 32200, АДРЕСА_2; реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_2) на користь ОСОБА_8 (місце проживання – 29007, АДРЕСА_3; реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_3) по 21 114 гривень майнової шкоди та 312 гривень 64 копійки судового збору з кожного, а всього – по 21 426 гривень 64 копійки з кожного.
В решті рішення залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_8 (місце проживання – 29007, АДРЕСА_3; реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_3) на користь ОСОБА_9 (місце проживання – 32200, АДРЕСА_2; реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_2) 11 гривень 04 копійки судового збору, сплаченого ним за подання апеляційної скарги.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 1 листопада 2018 року.
Судді : /підпис/ О.І. Ярмолюк
/підпис/ А.В. Купельський
/підпис/ Т.В. Спірідонова
Згідно з оригіналом: суддя апеляційного суду О.І. Ярмолюк
Головуючий у першій інстанції – ОСОБА_10
Доповідач – Ярмолюк О.І. Категорія 34
