справа № 325/179/18
провадження № 1-кп/325/52/2018
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 листопада 2018 року смт. Приазовське
Приазовський районний суд Запорізької області в складі: головуючого судді - Васильцової Г.А., секретаря - Міняйло А.П., за участю прокурора - Осюк Ю.П., обвинуваченого - ОСОБА_1, захисника Нетреба В.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Приазовського районного суду кримінальне провадження № 12017050000000296 за обвинуваченням: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Маріуполь, громадянина України, одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,
у вчинені кримінального правопорушення - злочину передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України,
В С Т А Н О В И В:
З жовтня 2017 року у ОСОБА_1, який має в своїй власності та розпорядженні автомобіль «Кіа Sportage», номерний знак НОМЕР_1, 2006 року випуску, номер кузова НОМЕР_2, виник злочинний намір щодо незаконного переправлення осіб через державний кордон України, оминаючи встановлені пункти пропуску держкордону, з метою особистого збагачення.
З цією метою, для безпосереднього вчинення злочину - незаконного переправлення осіб через державний кордон України, ОСОБА_1, умисно, за допомогою мобільного зв'язку, попередньо домовився із ОСОБА_3, щодо перевезення останнього до м. Ростов-на-Дону, Російської Федерації та зворотному напрямку до м. Маріуполь, Донецької області 24.10.2017року, із порушенням порядку перетину державного кордону України, за грошову винагороду у загальній сумі 3000 гривень.
Достовірно знаючи, що відповідно до протоколу КМУ №94 від 12.11.2014 року КПП «Новоазовськ» Новоазовського району Донецької області припинили свою діяльність, у зв'язку з чим всі пункти пропуску та пункти контролю на тимчасово окупованій території Донецької області закриті та в порушення постанови КМУ № 57 від 27.01.1995 «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України», з метою особистого збагачення, ОСОБА_1 погодив з ОСОБА_3 час виїзду з м. Маріуполь Донецької області до м. Ростов-на-Дону, маршрут руху автомобіля, місце перетину з тимчасово окупованою територією Донецької області через КПВВ «Пищевик» Волноваського району Донецької області з метою подальшого перетину державного кордону України через закритий пункт пропуску «Новоазовськ» Новоазовського району Донецької області та доставки його до міста на території Російської Федерації, кінцевим пунктом прибуття м. Ростов-на-Дону.
При під'їзді до КПВВ «Пищевик» Волноваського району Донецької області, ОСОБА_1, з метою приховання вчинення ним незаконного переправлення осіб через державний кордон України, провів інструктаж щодо проходження прикордонного контролю з обов'язковим приховуванням від співробітників, які несуть службу на КПВВ «Пищевик» Волноваського району Донецької області, факту виїзду до території Російської Федерації через тимчасово непідконтрольну територію України.
Після проходження контролю на КПВВ «Пищевик» Волноваського району Донецької області пасажирів автомобілю «Кіа Sportage», номерний знак НОМЕР_1, 2006 року випуску, ОСОБА_1, продовжив здійснення перевезення пасажирів вказаним рейсом, за маршрутом КПВВ «Пищевик» - Жовтневе - Новоазовськ - Ростов-на-Дону.
24.10.2017 року, о 9 годині 41 хв., ОСОБА_1, на власному автомобілі «Кіа Sportage», номерний знак НОМЕР_1, 2006 року випуску, усвідомлюючи незаконність своїх дій, з метою заподіяння шкоди інтересам держави, а саме: незаконного переправлення осіб через державний кордон України, з метою особистого збагачення, незаконно переправив ОСОБА_3 через державний кордон України, а саме через закритий КПВВ «Новоазовськ» Новоазовського району Донецької області до м. Ростов-на-Дону, Російської Федерації та о 15 годині 40 хвилин здійснив перевезення вказаного громадянина у зворотному напрямку за тим же маршрутом. При цьому, за вказані послуги ОСОБА_3 сплатив ОСОБА_1, грошову винагороду загальною сумою 3000 гривень.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України не визнав у повному обсязі та пояснив, що після того, як у 2015 році він був звільнений з роботи у зв'язку із скороченням, він за допомогою мережі Інтернет зареєструвався, та заповнив відповідні анкети на сайтах Міжміське таксі України, надав всі документи з яких став отримувати замовлення на перевезення пасажирів за що сплачував 15 відсотків від замовлення. У жовтні 2017 року йому необхідно було їхати в м. Таганрог. Про те, що через пункт пропуску «Новоазоськ» їхати неможна він не знав. В цей час йому став дзвонити ОСОБА_4, якому необхідно було потрапити до м. Ростов-на-Дону. Він нав'язливо надзвонював разів 6, казав що боїться їхати, то не боїться, врешті він домовився з ним про зустріч, та у визначений день, 24.10.2017 року зранку поїхали. Спочатку за домовленістю він збирався відвезти ОСОБА_4 та ОСОБА_5 яка також їхала з ними до м. Ростов-на-Дону та назад, за що ОСОБА_4, ще в межах м. Маріуполь заплатив йому 3000 гривень. Дорогою ОСОБА_4 постійно задавав якісь питання про те, чи може він туди чи туди його відвезти. Після того як вони пройшли прикордонний та паспортний контроль та перетнули Гнутово, ОСОБА_4 став казати що в нього можуть виникнути проблеми під час перетину Російського кордону. У зв'язку з цими побоюваннями він та ОСОБА_5, вийшли в м. Новоазовськ. До м. Таганрог у своїх справах він поїхав сам без ОСОБА_4 та ОСОБА_5, з якими домовився про те, що підбере їх на зворотному шляху. Вирішивши свої справи він повернувся у той же день, та десь у 14, 15 годин був в м. Новоазовськ, де підібрав ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та поїхав далі, де на КПВВ його затримали. Підставу свого затримання він не зрозумів. В Ростові у той день він не був, бо до нього не доїхав. А у м. Таганрог він має нерухомість та родичів. Нерухомість належить його батькам, та придбана була ще у 1991 році. Документи на це майно існують, але він не має можливості надати їх. У зазначеній квартирі, яка розташована АДРЕСА_1 раніше проживали квартиранти, які оплачували комунальні послуги, але вони поїхали з цієї квартири, тому він змушений був їхати до м. Таганрог оплатити комунальні послуги. Крім того там проживають близькі родичі його дружини, а саме ОСОБА_8. Погодився він відвезти пасажирів до м. Ростов-на-Дону тому, що йому необхідно було самому до Таганрога. Звідки ОСОБА_4 взяв номер його телефону він не знає. Під час досудового розслідування він не заявляв клопотання про допит ОСОБА_8 бо він людина похилого віку та боїться їхати до України. Про те чи було замовлення про поїздку до м. Ростов-на-Дону від служби таксі він не пам'ятає.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що незважаючи на не визнання обвинуваченим ОСОБА_1 своєї вини у незаконному переправленні осіб через державний кордон України, вчиненому з корисливих мотивів, його вина у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України повністю підтверджується сукупністю досліджених під час судового розгляду доказів, які узгоджуються між собою, а саме:
Показами свідка ОСОБА_5, яка в судовому засіданні пояснила, що їй необхідно було до Ростова РФ, тому її знайомий почав шукати відповідні оголошення в мережі Інтернет. Знайшов потрібне оголошення, подзвонив за вказаним в оголошенні номером телефону та домовився про поїздку. Десь наприкінці жовтня була призначена поїздка та їм повідомили прізвище водія. Виїхала вона разом із своїм знайомим 24 жовтня 2017 року десь о 6.00-6.30 годин ранку з міста Маріуполь, на автомобілі KIA, за кермом автомобіля був ОСОБА_1. Їхали вони втрьох, спочатку перетнули блок пост на Гнутово. У черзі стояли десь 2 години. Після був блок пост ДНР, після чого вони прямували в бік Новоазовська, де знову пройшли контроль ДНР, після чого був російський кордон, а потім вони поїхали до м. Ростов-на-Дону РФ. В Ростові водій чекав їх біля торгівельного центру. Вирішивши свої питання, вони на тому ж автомобілі, за кермом якого був ОСОБА_1 повернулись назад в м. Маріуполь тим же шляхом. Про поїздку домовлявся її знайомий, зі слів якого їй відомо що домовлявся він телефоном із диспетчером, який повідомив що до Ростова-на-Дону можливо проїхати через ДНР, або через м. Харків, але через Харків дорожче та коштує десь 9000 гривень, а через ДНР - вартість складає 3000 гривень. Вдвох із знайомим вони заплатили безпосередньо водію ОСОБА_1 3000 гривень вже в машині, ще до того, як доїхали до першого блокпосту. Це була плата за дорогу до Ростова-на-Дону та в зворотному напрямку. ОСОБА_1 є саме тією людиною, якій вона із другом платили гроші за поїздку та з яким їхали до ОСОБА_7. Дорогою питали у водія про те, що потрібно казати на яких блокпостах, що казати на українських та на блок постах ДНР. І диспетчер і ОСОБА_1 казали, що через ДНР можна їздити та немає жодних проблем, що так вже багато разів їздили. Із Ростова їх також забирав ОСОБА_1 та повертались вони також втрьох, ніхто до них не підсаджувався. Про те, що розслідується кримінальна справа з приводу перетину кордону її повідомив її знайомий, з яким вони їхали до ОСОБА_7 в день поїздки. Питання під час поїздки вона задавала сама, ніхто її не консультував про те, які питання треба задавати. Затримали їх в Гнутово вже коли вони приїхали назад. Як затримували ОСОБА_1 вона бачила безпосередньо. Їм запропонували вийти із авто та показати свої речі. Фізичного впливу ні на кого не вчиняли ті хто затримував ОСОБА_1 Розраховувався за поїздку її знайомий. Вона грошей в руках не тримала і ні з ким не розраховувалась. Вона жодним чином цю поїздку не фінансувала та не збиралась фінансувати із самого початку, бо розраховувала, що поїздку буде фінансувати її друг. У протоколі допиту її в якості свідка під час досудового слідства мабуть помилково зазначено, що гроші були вручені співробітниками поліції їй безпосередньо. Гроші для передачі ОСОБА_1 їй ніхто не передавав та вона не була присутньою під час їх передачі взагалі комусь іншому. Тобто в протоколі помилка. Про те що відбувається вона дізналася в день поїздки від знайомого, з яким вони їздили до ОСОБА_7. Знайомого звати ОСОБА_3. ОСОБА_3 це справжнє прізвище її знайомого а не залегендоване. В той час вона підробляла в туристичному агентстві «Країна Мрій» в м. Маріуполь та їй необхідно було до Ростова-на-Дону до туристичної агенції «Розовый слон». Тобто поїздка була ділова, хотіла укласти угоду. Угода укладена не була, бо вони були обмежені у часі. На цей час в тур агентстві вона вже не працює. ЇЇ знайомий ОСОБА_3 студент та транспортними перевезеннями він не займається. Доступу до державної таємниці вона не має. Їй та ОСОБА_3 не заборонений в'їзд або виїзд з України. У неї та ОСОБА_3 немає близьких родичів в Новоазовську.
Показами свідка ОСОБА_4, який в судовому засіданні пояснив, що до нього в ході кримінального провадження щодо ОСОБА_1 застосовувались заходи безпеки в межах яких змінювались його анкетні дані на ОСОБА_3. ОСОБА_1 він знає, з ним познайомився через диспетчера, коли його знайомій ОСОБА_5 потрібно було виїхати до Російської Федерації бо вона мала особисті справа в Ростові-на-Дону. Шукали перевізника в телефонному режимі. Компанія запропонувала два варіанти, через Новоазовськ 2000 гривень в один бік, а через Харків 9000 гривень. Номер телефону ОСОБА_1 прислав диспетчер, він подзвонив за цим номером та домовився із ОСОБА_1 про поїздку до Ростова-на-Дону за 3000 гривень в обидві сторони. Від'їжджали від магазину «Брусничка» що на перетині вул. Т. Шевченко та пр. Металургів в м. Маріуполь 24.10.2017 року вранці. Сіли з ОСОБА_5 в автомобіль Кіа, за кермом якого був ОСОБА_1 та поїхали через блокпости до ОСОБА_7. Крім них трьох більше в автомобілі нікого не було. Їхали через окуповану територію. Питали дорогою у водія ОСОБА_1 про те як поводитись на блок постах, що казати. На українському КПП треба було казати що їдуть до м. Новоазовськ. Проїжджали КПВВ «Пищевик», де перевіряли їх машину та брали документи, далі поїхали до м. Новоазовськ, де також проходили контроль, після чого вже Російський кордон, який проїхали десь в 12.00 годині. Потім поїхали до Ростова-на Дону, де були десь 1,5 годин. Після чого пішли поїсти до закладу харчування та поїхала назад. Раніше він територію України ніколи не залишав. Чеки за придбані в Ростові-на-Дону продукти харчування, він передавав слідчому. Розплачувались із ОСОБА_1 коли під'їжджали до КПВВ «Пищевик». Вже коли приїхали назад на не окуповану територію до них підійшов слідчий. В його мобільному не зберігалось повідомлення про перетин російського кордону, бо його ніхто не просив зберігати цю інформацію. Ніхто із його рідних в прокуратурі та органах досудового слідства не працюють. Ніхто його не консультував з приводу того, які питання під час поїздки задавати ОСОБА_1 Вважає, що ті обставини на підставі яких змінювались його анкетні дані вже не існують. Покази він дає добровільно. ОСОБА_1 за поїздку до Ростова-на Дону заплатив 3000 гривень, які йому вручив слідчий.
Залегендований він був тому що звернувся до правоохоронних органів із заявою про злочин, а також вважав що його життю та здоров'ю може загрожувати небезпека. Його знайомій ОСОБА_5 треба було до ОСОБА_7 в особистих справах, вона хотіла підписати якусь угоду з туристичною фірмою, а він поїхав із нею. Він допомагав їй шукати перевізника, а коли знайшов і йому запропонували їхати через окуповану територію, він звернувся до правоохоронних органів із заявою про злочин, а саме про незаконний перетин державного кордону України. Якого числа він звернувся до правоохоронних органів він не пам'ятає. ОСОБА_1 телефонував декілька разів за телефоном, який надав диспетчер та нікого ні на що не провокував. В нього не було на мікрофону ні камери. Гроші він отримав перед поїздкою, але точно не пам'ятає. Контроль проходили на усіх блокпостах. Звідки відеозапис він не знає. В м. Новоазовськ він родичів не має. Він не є агентом СБУ. За те, що він повідомив про злочин грошей йому ніхто не давав. На російському кордоні пасажирську декларацію він не заповнював. В нього просто поросили паспорт і все. Під час розмови ОСОБА_5 із представниками тур. фірми він присутнім не був, бо це її особисті справи.
Показами свідка ОСОБА_10, який в судовому засідання пояснив, що ОСОБА_1 вперше побачив у другій половині жовтня 2017 року, коли був запрошений співробітниками правоохоронних органів у якості понятого до КПВВ Піщевик. Це було у другій половині доби. Більш точної дати та часу він не пам'ятає. Тобто йому з приятелем запропонували поїхати на блокпост у якості понятих. Там трохи почекали, коли з'явився ОСОБА_1, йому роз'яснили права та затримали. Крім того він був понятим під час обшуку автомобіля ОСОБА_1. В автомобілі знаходились ОСОБА_1 а також дівчина та хлопець. В автомобілі та безпосередньо у ОСОБА_1 виявили документи на автомобіль, телефон, гроші, особисті речі. Грошей було не багато, але більше ніж 2000 гривень. ОСОБА_1 добровільно видав документи, телефон, паспорт та гроші. Що саме казав ОСОБА_1 під час цих подій він не пам'ятає. Будь якого тиску на ОСОБА_1 морального, фізичного або психологічного не здійснювалось. Як він пам'ятає, ОСОБА_1 казав що цих дівчину та хлопця, які були в його машині, ОСОБА_1 вивозив за межі України. Чи відмовлявся ОСОБА_1 підписувати будь-які документи, надані йому співробітниками поліції він не пам'ятає. Те що відбувалось повністю відповідало даним, зазначеним у протоколах, які складались. ОСОБА_1 не повідомляв звідки у нього гроші, які у нього вилучались. Сам він не має родичів або знайомих у правоохоронних органах. Коли йому запропонували бути понятим, то сказали що це стосується нелегального перевезення людей через кордон.
Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснив, що 24.10.2017 року в вечорі він разом із другом гуляли в м. Маріуполь по вул. Італійська. До них підійшли якісь люди, які представились співробітниками СБУ, надали документи та просили допомогти. На що він із другом погодились та поїхали до КПВВ Піщевік, де розташований блок-пост. Там стояв автомобіль Кіа. Присутніми були дівчина та хлопець із бородою, а також раніш йому незнайомий ОСОБА_1 Співробітники СБУ зазначили, що необхідно провести обшук авто. Він був присутній під час проведення обшуку. Після обшуку автомобіля, у якому знайшли сумку був проведений огляд ОСОБА_1, у якого при собі були гроші близько 4000 гривень, купюрами по 100 та 200 гривень, телефон і банківські картки. ОСОБА_1 казав що це його майно. Бачив що ОСОБА_1 пропонували підписати документи, але він відмовився. Потім поїхали додому до ОСОБА_1, де також проводили обшук. Із складеними протоколами після проведення обшуку та огляду він ознайомлений, та в них відображені дійсні події, які відбувались. Тиску ніхто на нього не чинив. Серед знайомих та родичів в нього співробітників поліції немає. Права їм також роз'яснювали. Як він зрозумів йому потрібно було спостерігати за обшуком, що він і робив. По вул. Італійській він досить часто гуляє, бо там розташований гуртожиток в якому він також раніше проживав.
Від допиту свідків обвинувачення ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 прокурор відмовився в судовому засіданні.
Крім показів свідків, вина обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.332 КК України підтверджується:
Дослідженою в судовому засіданні довідкою Головного відділу по боротьбі з організованою злочинністю Управління СБУ України в Донецькій області від 25.09.2017 року № 56/3/3-219 щодо кримінального провадження № 12017050000000296 про передачу в рамках зазначеного кримінального провадження, розпочатого 01.08.2017 року за ч. 2 ст. 332 КК України грошових коштів в сумі 20000 гривень для проведення контролю за вчиненням злочину, купюрами по 200 та 100 гривень. Зазначені кошти виділені у зв'язку з необхідністю реалізації за кримінальним провадженням № 12017050000000296 головному відділу БКОЗ Управління за статтею «Особливі витрати» у сумі 20000 гривень, згідно довідки начальника фінансового відділу Управління СБУ в Донецькій області ОСОБА_15 (а.с. 82-84).
Згідно протоколу огляду від 10.10.2017 року, грошові кошти, номіналом по 100 та 200 гривень, в загальній сумі 20000 гривень оглянуті, зроблені їх копії. Оглянуті грошові кошти для використання за призначенням для проведення контролю за вчиненням злочину за кримінальним провадженням № 12017050000000296 від 28.07.2017 року за ознаками ст.. 332 ч. 2 КК України направлені до УСБ України в Донецькій області (а.с. 85-113).
Постановою про залучення осіб до проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 13.10.2017 року з метою припинення та документування злочинної діяльності ОСОБА_1, залучено до проведення негласних слідчих дій ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 121-122).
Дослідженим в судовому засідання протоколом огляду від 24.10.2017 року, згідно якого, в період часу з 05.40 годин до 06.05 годин, у присутності понятих, проведено огляд ОСОБА_3 в автомобілі, припаркованому неподалік магазину «Брусничка», який знаходиться на перетині вул. Т. Шевченко та пр. Металургів, та з метою проведення контролю за вчиненням злочину та документування протиправної діяльності осіб, останньому було вручено грошові кошти, загальною сумою 3000 гривень: 15 купюр номіналом 200 гривень з номерами: ТЄ 4440773, КЗ 3124697; КВ 2759074; КЄ 5254530; ЄИ 5292796; АЗ 9910282; ЕЕ 8915990; ЗБ 9076835; УЗ 0951942; ЗД 2359891; ЗЄ 6639237; СВ 4621222; УП 0889872; СД 2229740; ЕЕ 5414862. Зазначені кошти ОСОБА_3 поклав до правої кишені куртки, після чого вийшов з автомобіля та попрямував до раніше обумовленого місця зустрічі з особою, яка документується (а.с. 123-125).
Протоколом про результати контролю за вчиненням злочину від 24.10.2017 року, згідно якого 24.10.2017 року о 06.31 годин ОСОБА_3 зустрівся з ОСОБА_1 біля супермаркету «Брусничка» по вул. Шевченко 89/105 в м. Маріуполь, Донецької області. ОСОБА_1 приїхав на власному автомобіля «КІА» до якого сів ОСОБА_3 та вони вирушили. ОСОБА_1 інструктує ОСОБА_3 з приводу поїздки до м. Ростов-на-Дону та що потрібно говорити на українських блок постах. Під час розмови ОСОБА_3 перераховує та передає кошти ОСОБА_1 за поїздку з м. Маріуполя до м. Ростов-на-Дону та в зворотному напрямку. Далі вони проїжджають блокпост Національної Гвардії України, на якому ОСОБА_1 каже військовослужбовцю що вони направляються до м. Новоазовськ. (а.с. 126-127).
Протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 29.10.2017 року, згідно якого ОСОБА_1 був затриманий безпосередньо після вчинення злочину 24.10.2017 року о 17.10 годин на КПВВ «Піщевік», та у присутності понятих, було здійснено обшук затриманого, під час якого виявлено та вилучено грошові кошти по 200 гривень у кількості 15 штук з наступними номерами: ЕЕ 5414862; СД 2229740; УП 0889872; СВ 4621222; ЗЄ 6639237; ЗД 2359891; УЗ 0951942; ЗБ 9076835; ЕЕ 8915990; АЗ 9910282; ЄИ 5292796; КЄ 5254530; КВ 2759074; КЗ 3124697; ТЄ 4440773;
- одна купюра номіналом 100 гривень номер ТГ 2625807, дві купюри номіналом 2 гривні № СГ 3113860, СА 3865877, дві купюри номіналом 20 гривень № ТВ 7139626, ПЄ 2616025. Всього 3144 гривні. Мобільний телефон марки «Lenovo» іmei: НОМЕР_5 з карткою оператора «Київстар» - НОМЕР_3 та карткою пам'яті на 16 гб (а.с. 128-131).
Протоколом обшуку від 24.10.2017 року, згідно якого, під час обшуку автомобіля «Кіа Sportage», номерний знак НОМЕР_1, який знаходився на КПВВ «Піщевік», виявлено та вилучено папку з аркушем паперу «Пассажирская таможенная декларация», банківська картка «Приватбанк» № НОМЕР_6» та картка № НОМЕР_7, крім того вилучений зазначений автомобіль, ключі до нього та технічний паспорт до зазначеного автомобіля (а.с. 132-136).
Дослідженою під час судового розгляду Пассажирской таможенной декларацией, згідно якої ОСОБА_1 прослідував з України до Росії на транспортному засобі «Кіа Sportage», номерний знак НОМЕР_1, 24.10.2017 року через Таганрозьку таможню ФТС Россії строком до 24.10.2017 року (а.с. 137)
Заявою ОСОБА_3 щодо добровільного надання чеків у кількості трьох штук, наданих йому після розрахунку за продукти харчування на території Російської Федерації в м. Ростов-на-Дону 24.10.2017 року ( а.с 138). Протоколом огляду зазначених чеків від 25.10.2017 року, та додатком до зазначеного протоколу огляду (а.с. 139-143).
Протоколом за результатами проведення НСРД - аудіо, відеоконтролю особи від 24 жовтня 2017 року із стенограмою аудіо та відео розмови від 24.10.2017 року ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_16 Крім того в судовому засіданні оглянуто DVD-R диск, реєстр. № 1844 (а.с. 145-151).
Протоколом за результатами проведення НСРД - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 25.10.2017 року абонентського номеру 380677207872, який належить ОСОБА_1 в якому відображені відомості, щодо спілкування ОСОБА_3 та ОСОБА_1, 23.10.2017 року та 24.10.2017 року щодо запланованої поїздки, місця та часу зустрічі та вартості поїздки. Крім того в судовому засіданні оглянуто вміст DVD-R диску, реєстр. № 1865 (а.с. 152-155).
Оголошеною в судовому засіданні постановою про долучення до кримінального провадження речових доказів від 28.10.2017 року, а саме грошових коштыв, загальною сумою 3144 гривень купюрами номіналом 200 гривень у кількості 15 шт., які є заздалегідь ідентифікованими засобами та використовувались під час проведення контролю за вчиненням злочину та одна купюра номіналом 100 гривень, дві купюри номіналом 20 гривень, дві купюри номіналом 2 гривні; мобільний телефон «Lenovo» іmei: НОМЕР_5 з карткою оператора «Київстар» - НОМЕР_3 та карткою пам'яті на 16 гб; аркуш паперу А-4 «Пассажирская таможенная декларация», дві банківські картки «ПриватБанк» № НОМЕР_6» та № НОМЕР_7; автомобіль «Кіа Sportage», номерний знак НОМЕР_1, ключі до нього та технічний паспорт; чеки у кількості 3 штук, які надав свідок ОСОБА_3, отримані останнім внаслідок купівлі продуктів харчування на території РФ (а.с 156-158).
Протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 24.11.2017 року (а.с. 160-163).
Копією опису речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді, суду від 24.11.2017 року, оригінал якого отримав представник ПРАТ «Київстар», за яким отримано копію інформації, яка збережена на оптичний носій СD-R, а саме вихідні та вхідні дзвінки, текстові повідомлення абоненту НОМЕР_8 за період з 28.07.2017 року по 24.10.2017 року включно та оглянутим в судовому засіданні змістом СD-R диску Вх 38583 вих. 24012/3/кт (а.с 164-165).
Проколом огляду від 18.01.2018 року оптичного носія інформації СD-R № 24012/3/КТ, який було вилучено у оператора мобільного зв'язку «Київстар» 24.11.2017 року, який містить чотири файли з інформацією про вхідні-вихідні дзвінки, текстові повідомлення абонентів мобільного зв'язку: ПрАТ «Київстар» мобільного номеру НОМЕР_8, в тому числі інформацію про не тарифіковані (нульові) з'єднання за період 28.07.2017 по 24.10.2017 року, з прив'язкою до базових станції, із зазначеним ІМЕІ терміналів та ретрансляційних антен, у зоні покриття яких виходили на зв'язок абоненти, а також з прив'язкою до базових станцій абонента «Б», якім підтверджується, що в зазначений проміжок часу, абонентській номер НОМЕР_8, який належить ОСОБА_1, зв'язувався з абонентським номером НОМЕР_4, який належить абоненту ОСОБА_3 Крім того, підтверджено, що ОСОБА_3 24.10.2017 року здійснив дзвінок ОСОБА_1 о 06 годині 22 хвилини (а.с. 177-188).
Витягом з бази даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України, щодо перетинів громадянина України ОСОБА_1 із зазначенням, що 24.10.2017 року о 7:50 ОСОБА_1 разом із ОСОБА_4 та ОСОБА_16 на транспортному засобі ОСОБА_1 виїхали через пункт пропуску Гнутове, а 24.10.2017 року о 17:55 тим самим складом в'їхали назад (а.с. 167-168).
Протоколом огляду від 29.11.2017 року мобільного телефону «Lenovo» «К10а40» іmei: НОМЕР_5, який належить ОСОБА_1 з карткою оператора «Київстар» - НОМЕР_3 та карткою пам'яті на 16 гб. При перегляді смс повідомлень зазначеного телефону за 24.10.2017 року встановлено, що від оператора було отримано СМС повідомлення з наступним змістом «Приветствуем в России! В день пользования Вам предоставляються пакеты: 15 мин - 30 грн, 100 мб - 35 грн, 25 СМС - 25 грн…» (а.с.169-173).
Протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімком від 17.01.2017 року, за яким свідок ОСОБА_17 під № 1 впізнала особу як ОСОБА_1, який перевозив її до РФ через Новоазовськ до м. Ростов РФ наприкінці вересня 2017 року, суд не бере до уваги, бо він не встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, не має значення для даного кримінального провадження, та не стосується обставин, які підлягають доказуванню у цьому кримінальному провадженні (а.с. 174-176).
Оголошеною в судовому засіданні постановою про долучення до кримінального провадження речових доказів від 27.01.2018 року, а саме дисків № 2258т, № 2411т, № 24012/3 КТ (а.с. 189-190).
Оглянутими в судовому засіданні речовими доказами: грошовими коштами, вилученими у ОСОБА_1 24.10.2017 року, а саме: 15 купюр номіналом 200 гривень з номерами: ТЄ 4440773, КЗ 3124697; КВ 2759074; КЄ 5254530; ЄИ 5292796; АЗ 9910282; ЕЕ 8915990; ЗБ 9076835; УЗ 0951942; ЗД 2359891; ЗЄ 6639237; СВ 4621222; УП 0889872; СД 2229740; ЕЕ 5414862; 1 купюра номіналом 100 гривень № ТБ 2625807; 2 купюри номіналом 20 гривень № ТВ 7139626 та ПЄ 2616025, та 2 купюри по 2 гривні № 3113860, СА3865877.
Оглянутим в судовому засіданні мобільним телефоном «Lenovo», який ОСОБА_1 впізнав як свій, та в якому міститься смс-повідомлення від 24.10.2017 року наступного змісту « Приветствуем в России. В день пользования Вам предоставляются пакеты: 15 мин - 30 грн; 100 МБ - 35 грн; 25 смс - 25 грн. Детали в меню «Услуги за рубежом».
Як зазначено у повідомленні слідчого ГУ НП в Донецькій області Шапошника І.Г. від 30.10.2018 року № 0296/20-2018, у кримінальному провадженні № 12017050000000296 від 28.07.2017 року за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України в якості свідка було допитано ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, якому 13.10.2017 року на підставі постанови слідчого про забезпечення безпеки особи, що бере участь у кримінальному судочинстві, винесеної на підставі заяви ОСОБА_4 про забезпечення щодо нього заходів безпеки змінено анкетні дані на ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4. Крім того, постановою слідчого про залучення осіб до проведення НСРД від 13.10.2017 року, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, а також під його зміненими анкетними даними (ОСОБА_3) залучено до проведення НСРД по вказаному кримінальному провадженню. Зазначені постанови мають гриф таємності та знаходяться в режимно-секретній частині СУ ГУ НП в Донецькій області. Зазначене повідомлення суд визнає допустимим доказом на підставі ч. 3 ст. 317 КПК України.
Дослідивши докази по даній справі у їх сукупності та давши їм оцінку, суд приходить до висновку, що дії ОСОБА_1 слід кваліфікувати як незаконне переправлення осіб через державний кордон України, вчинене з корисливих мотивів за винагороду у 3 000 гривень, тобто, за ч.3 ст.332 КК України.
До пояснень обвинуваченого ОСОБА_1, який під час судового засідання фактично свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнав, суд відноситься критично, оскільки його позиція повністю спростовується показами свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які зазначили що перетинали кордон у закритому пункті пропуску «Новоазовськ» разом із ОСОБА_1 на його автомобіля «Кіа» за що заплатили останньому 3000 гривень; трьома чеками, наданими ОСОБА_4 після розрахунку за продукти харчування на території Російської Федерації в м Ростов-на-Дону та протоколом огляду зазначених чеків; мобільним телефоном, вилученим у ОСОБА_1 у якому наявне повідомлення про перетин кордону України, матеріалами НСРД, дослідженими під час судового розгляду справи.
Суд не погоджується із позицією обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника щодо того, що міждержавний контрольно-пропускний пункт «Новоазовськ» не є пунктом пропуску через державний кордон України таким, який закритий. Вони вважають що протокольне рішення КМУ № 94 від 12.11.2014 року не доведено до відома населення, тому є нечинним.
Суд вважає необґрунтованим таке твердження виходячи із наступного:
Відповідно ст.. 9 Закону України «Про державний кордон України», перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством.
Згідно п. 9 Постанови КМУ від 18.09.2010 року № 751 «Про затвердження Положення про пункти пропуску через державний кордон та пункти пропуску», відкриття, закриття (тимчасове закриття) пунктів пропуску та пунктів контролю здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України.
Інформація про відкриття, закриття (тимчасове закриття) пунктів пропуску, пунктів контролю МЗС доводиться до відома дипломатичних представництв іноземних держав в Україні, дипломатичних представництв та консульських установ.
Згідно п. 17 зазначеної постанови, діяльність у тимчасово закритих пунктах пропуску, пунктах контролю відновлюється після усунення обставин, що призвели до їх закриття у тому ж порядку, за яким приймалось рішення про його тимчасове закриття.
Зважаючи на те, що існувала пряма загроза життю та здоров'ю учасників міжнародного руху, Кабінетом Міністрів України протокольними рішеннями тимчасово припинено рух в 14 пунктах пропуску (6 в Донецькій області та 8 в Луганській області). Зокрема, дані рішення стосуються пунктів пропуску (пунктів контролю) «Маринівка», «Новоазовськ», «Успенка», «Іловайськ», «Квашине», «Донецьк», «Должанський», «Червона Могила», «Ізварине», «Красна Талівка», «Юганівка», «Герасимівка», «Петрівка», «Луганськ».
Таким чином, протокольним рішенням КМУ № 94 від 12.11.2014 року припинено рух для автомобільного сполучення «Новоазовськ-Веселе-Вознесенка»
Зазначене рішення доведено до відома громадян через засоби масової інформації та мережу Інтернет. Відомості про події, які відбуваються на сході України є загальновідомими.
Відповідно до п. 23 Постанови КМУ від 18.07.2007 року № 950 «Про затвердження регламенту Кабінету Міністрів України», Кабінет Міністрів з окремих питань, вирішення яких не потребує прийняття актів Кабінету Міністрів, може приймати рішення, що фіксуються у протоколі засідання (протокольні рішення).
Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд приймає до уваги, як обставини, які пом'якшують його покарання що він раніше не судимий, має та утриманні малолітню дитину - ОСОБА_18 ІНФОРМАЦІЯ_6, яка хворіє рядом хронічних захворювань, виключно позитивно характеризується за місцем проживання.
Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_1 судом не встановлено.
ОСОБА_1 вчинив злочин у сфері недоторканості державних кордонів, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким, він одружений, має вищу освіту, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, проживає разом із дружиною та дітьми в м. Маріуполь.
Приймаючи до уваги наявність ряду обставин, які пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_1 злочину, а саме знаходження на утримані малолітньої дитини, яка хворіє рядом хронічних захворювань та потребує лікування, відсутність попередніх судимостей, дані які характеризують обвинуваченого виключно з позитивної сторони, відсутність обставин, які обтяжують його відповідальність, відсутність тяжких та незворотних наслідків в результаті вчиненого ОСОБА_1 кримінального правопорушення, з урахуванням особи обвинуваченого, суд вважає необхідним при вирішенні питання про призначення покарання застосувати ч. 1 ст. 69 КК України та призначити обвинуваченому покарання у вигляді позбавлення волі нижче від нижчої межі, встановленої ч. 3 ст. 332 КК України, звільнивши обвинуваченого ОСОБА_1 від покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, поклавши на нього при цьому обов'язки у відповідності до ст. 76 КК України.
Пленум Верховного Суду України у своїй Постанові № 7 від 24.10.2003 року « Про практику призначення судами кримінального покарання» звернув увагу судів, що відповідно до ст. 55 КК України, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю застосовується як додаткове покарання лише в тих випадках, коли вчинення злочину було пов'язане з посадою підсудного або із заняттям ним певною діяльністю. Якщо додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю за санкцією статті (санкцією частини статті) є обов'язковим, то воно застосовується лише до тих осіб, які обіймали посади чи займалися діяльністю, з якими було пов'язано вчинення злочину. До інших осіб, які були співучасниками злочину, не пов'язаного з їх діяльністю чи займаною посадою, додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю не застосовується з
наведенням у вироку відповідних мотивів. У такому випадку посилатися на статтю 69 КК не потрібно.
Враховуючи , що ОСОБА_1 жодної посади, чи певної діяльності пов'язаними із вчиненим ним злочином не обіймає та не здійснює, додаткове покарання, передбачене санкцією статті 332 ч. 3 КК України у вигляді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю суд не застосовує.
Крім того, суд не застосовує щодо ОСОБА_1 і таке обов'язкове додаткове покарання, передбачене санкцією ч. 3 ст. 332 КК України, як конфіскація майна, оскільки судом прийнято рішення про звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, а статтею 77 КК України передбачено вичерпний перелік додаткових покарань, що можуть бути призначені у такому випадку, серед яких конфіскація майна відсутня.
При цьому суд вважає необхідним на підставі ст.ст. 96-1, 96-2 КК України, ч. 10 ст. 100 КПК України, застосувати щодо ОСОБА_1 спеціальну конфіскацію, та конфіскувати в дохід держави належний ОСОБА_1 автомобіль «Кіа Sportage», номерний знак НОМЕР_1, 2006 року випуску, який був використаний як засіб вчинення злочину.
Суд приходить до висновку про відсутність підстав для обрання обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили, враховуючи, що клопотань про обрання, зміну, або скасування запобіжного заходу учасниками процесу не заявлено.
Доля речових доказів підлягає вирішенню в порядку, передбаченому ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 366-368, 371, 376, 395 КПК України, суд, -
З А С У Д И В:
ОСОБА _1 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України та призначити йому покарання із застосуванням ст.69 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
На підставі ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 3 (трьох) років не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
На підставі ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_1 такі обов'язки: - повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; - періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
Автомобіль «Кіа Sportage», номер кузова НОМЕР_9 номерний знак НОМЕР_1, 2006 року випуску, ключі до нього та технічний паспорт, які належить на праві власності ОСОБА_1 та переданий йому на відповідальне зберігання - конфіскувати в дохід держави.
Речові докази: диски № № 2258т, 2411, 24012/3/КТ, аркуш паперу А-4 «Пассажирская таможенная декларация»; чеки у кількості 3 штук, які зберігаються в матеріалах кримінального провадження - залишити в матеріалах справи.
Речові докази - грошові кошти в сумі 3000 гривень, а саме: 15 купюр номіналом 200 гривень з номерами: ТЄ 4440773, КЗ 3124697; КВ 2759074; КЄ 5254530; ЄИ 5292796; АЗ 9910282; ЕЕ 8915990; ЗБ 9076835; УЗ 0951942; ЗД 2359891; ЗЄ 6639237; СВ 4621222; УП 0889872; СД 2229740; ЕЕ 5414862, упаковані до сейф пакету № 2740572 - передати до фінансового відділу Управління СБ України в Донецькій області.
Речові докази - грошові кошти в сумі 144 гривні, а саме одна купюра номіналом 100 гривень номер ТГ 2625807, дві купюри номіналом 2 гривні № СГ 3113860, СА 3865877, дві купюри номіналом 20 гривень № ТВ 7139626, ПЄ 2616025, упаковані до сейф пакету № 2740572; телефон LENOVO імей: НОМЕР_10 з карткою оператора мобільного зв'язку «Київстар» - НОМЕР_3 та карткою пам'яті 16 Гб, які зберігаються в камері збереження речових доказів СУ ГУ НП в Донецькій області (м. Маріуполь вул. Італійська, 32) - повернути ОСОБА_1
Речові докази: дві банківські картки «ПриватБанк» № НОМЕР_6 та НОМЕР_7, передані під розписку ОСОБА_1 - повернути ОСОБА_1
На вирок може бути подана апеляція до Запорізького апеляційного суду через Приазовський районний суд протягом тридцяти днів з моменту його проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Суддя
