У Х В А Л А
12 листопада 2018 року
м. Київ
Справа № 752/11896/17
Провадження № 14-507 цс 18
ВеликаПалата Верховного Суду у складі :
судді-доповідача - ГудимиД.А.,
суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю.
ознайомилася з матеріалами справи за позовом ОСОБА_3 (далі також - позивач) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі також - відповідач) про стягнення коштів
за касаційною скаргою відповідача на заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 27 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 30 травня 2018 року і
в с т а н о в и л а:
3 червня 2017 року позивач звернулася з вказаним позовом.
Мотивувала, що 4 жовтня 2016 року уклала з відповідачем договір № 1/16 (ХХХ/16) оренди майна - частини збірно-розбірної металевої конструкції каркасного типу площею 180 кв. м. (далі - конструкція), розташованої на території ПАТ «Київський суднобудівельний судноремонтний завод», що належить позивачу на підставі контракту № 8/11 від 20 листопада 2006 року (далі - договір оренди).
Відповідно до умов договору оренди сторони визначили розмір орендної плати - 30 грн за кв. м., а всього - 5 400 грн на місяць, а також встановили його безстроковий термін дії. Крім того, сторони погодили обов'язок орендаря вносити плату за всі дні оренди конструкції у разі припинення договору (пункт 6.5).
1 листопада 2016 року позивач скерувала на адресу відповідача лист про відмову від договору оренди та вимагала повернути предмет оренди у місячний строк з дати отримання листа. Стверджувала, що цей лист вручений відповідачу 9 листопада 2016 року, а тому вважала договір оренди припиненим 8 грудня 2016 року.
Зазначала, що на підставі висновку № 1-01/12 експертного будівельно-технічного дослідження, складеного 1 грудня 2016 року Українським центром судових експертиз, на дату дослідження встановлено, що «конструкції знаходяться у справному і працездатному стані, моральний знос не проявляється»; стан оцінено як «нормальний або задовільний»; «фізичний знос при цьому становить 15 %».
Вказувала, що, незважаючи на вимогу позивача повернути конструкцію через відмову від договору оренди, відповідач це майно не повернула та продовжила ним користуватись. 10 лютого 2017 року під час огляду позивач виявила проведення робіт з демонтажу елементів конструкції.
20 лютого 2017 року позивач отримала лист відповідача про відмову від договору оренди та про передання конструкції відповідно до акта прийому-передачі від 13 лютого 2017 року, який був у поштовому відправленні.
Зазначала, що цей акт підписаний позивачем 13 березня 2017 року, коли вона отримала фактичний доступ до свого майна.
Оскільки предмет оренди був частково демонтований за період користування ним відповідачем, з метою з'ясування вартості відновлювального ремонту позивач 14 березня 2017 року звернулася до експертної установи для проведення експертного будівельно-технічного дослідження, вартість якого відповідно до рахунку-фактури склала 12 900 грн.
Згідно з висновком експерта № 52/1 від 24 квітня 2017 року вартість відновлювального ремонту конструкції складає 253 891 грн.
Позивач стверджувала, що заборгованість перед нею відповідача з внесення орендної плати з 4 жовтня 2016 року по 8 грудня 2016 року та неустойки у розмірі подвійної плати за користування конструкцією за час прострочення з 9 грудня 2016 року по 13 березня 2017 року складають 45 812,89 грн.
Враховуючи викладене, просила стягнути з відповідача на свою користь кошти у сумі 315 005,85 грн, з яких: 12 900 грн - вартість будівельно-технічного дослідження, 253 891 грн - вартість відновлювального ремонту, 45 812,89 грн - заборгованість за договором оренди майна, 1 889,79 грн - інфляційні втрати, 512,17 грн - три проценти річних.
27 листопада 2017 року Голосіївський районний суд м. Києва ухвалив заочне рішення, яким позовні вимоги задовольнив повністю.
Суд першої інстанції вказав, що на день розгляду справи відповідач не надала доказів підтвердження відсутності заборгованості з орендної плати. Суд також дійшов висновку про можливість покладення в основу рішення розрахунку заборгованості, проведеного позивачем.
6 березня 2018 року Голосіївський районний суд м. Києва постановив ухвалу, якою заяву відповідача про перегляд заочного рішення залишив без задоволення.
30 травня 2018 року Апеляційний суд міста Києва ухвалив постанову, якою заочне рішення суду першої інстанції скасував і постановив нове - про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача коштів у сумі 315 005,85 грн, з яких: 253 891 грн - на відшкодування збитків; 12 900 грн - на відшкодування витрат, пов'язаних з проведенням будівельно-технічного дослідження, 45 812,89 грн - заборгованість з орендної плати; 1 889,79 грн - інфляційні втрати; 512,17 грн - три проценти річних.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції щодо суті спору. Проте не погодився з висновком місцевого суду стосовно того, що відповідач про час і місце слухання справи повідомлялась належним чином, як і з тим, що суд першої інстанції розглянув справу за відсутності відповідача на підставі наявних у матеріалах справи доказів. Зворотні повідомлення про вручення відповідачеві за зареєстрованим місцем проживання судової повістки, копії ухвали про відкриття провадження та копії позовної заяви з додатками у матеріалах справи відсутні, а відповідні поштові відправлення повернуті до суду за закінчення терміну зберігання.
26 липня 2018 року відповідач звернулася до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою. Просить скасувати рішення судів першої й апеляційної інстанцій і ухвалити нове, яким справу направити на новий розгляд до Голосіївського районного суду м. Києва. Скаржиться на порушення судами норм процесуального права.
Мотивує тим, що суди дійшли неправильних висновків у справі на підставі недостовірних доказів, наданих позивачем. Стверджує, що сторони у справі є фізичними особами-підприємцями, а тому спір мав розглядатися за правилами господарського судочинства.
31 липня 2018 року Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду ухвалою відкрив касаційне провадження.
23 серпня 2018 року позивач подала відзив на касаційну скаргу. Просить залишити її без задоволення. Стверджує, що оскаржені судові рішення законні й обґрунтовані, а суди дійшли правильних висновків про те, що вартість відновлювального ремонту конструкції є збитками, нанесеними майну позивача. Вказує, що відповідач свій обов'язок спростувати вину у заподіянні шкоди не виконала. А доводи касаційної скарги про юрисдикцію спору не заслуговують на увагу, оскільки спір виник у позивача як фізичної особи з відповідачем як суб'єктом підприємницької діяльності.
12 вересня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Відповідно до частини шостої статті 403 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.
З огляду на те, що відповідач оскаржує заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 27 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 30 травня 2018 року, зокрема, з підстав порушення правил суб'єктної юрисдикції, Велика Палата Верховного Суду приймає справу до розгляду.
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Отже, справа розглядатиметься Великою Палатою Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами та без проведення судового засідання (у письмовому провадженні).
Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення (частина одинадцята статті 272 ЦПК України).
Керуючись частиною тринадцятою статті 7, частиною першою статті 402, частиною шостою статті 403 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
у х в а л и л а :
1. Прийняти до розгляду справу за позовом ОСОБА_3 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення коштів за касаційною скаргою відповідача на заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 27 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 30 травня 2018 року.
2. Призначити справу до розгляду Великою Палатою Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами на 12 грудня 2018 року у приміщенні Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. Пилипа Орлика, 8.
3. Надіслати учасникам справи копії цієї ухвали для відома.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Д.А.ГудимаСудді:Н.О.АнтонюкЛ.М.Лобойко С.В.БакулінаН.П.Лященко В.В.БританчукО.Б.Прокопенко В.І.ДанішевськаЛ.І.Рогач О.С.ЗолотніковІ.В.Саприкіна О.Р.КібенкоО.М.Ситнік В.С.КнязєвВ.Ю.Уркевич
