Ухвала
18 грудня 2018 року
місто Київ
справа № 545/2246/15-ц
провадження № 61-29553св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Стрільчука В. А.,
суддів: Кузнєцова В. О., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), СтупакО.В., УсикаГ.І.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_3,
суб'єкт оскарження - Полтавський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 28 липня 2017 року у складі судді Гальченко О. О. та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 21 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Абрамова П. С., Лобова О. А., Мартєва С. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_3 у липні 2017 року звернувся до суду зі скаргою на дії та рішення державного виконавця Полтавського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області (далі - Полтавський РВ ДВС) щодо ухвалення постанови про стягнення виконавчого збору, визнання неправомірною та скасування цієї постанови, зобов'язання здійснити перерахунок виконавчого збору.
Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 28 липня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 21 вересня 2017 року, відмовлено у прийнятті до розгляду скарги ОСОБА_3 на дії державного виконавця Полтавського РВ ДВС.
Судові рішення обґрунтовувались тим, що розгляд скарги ОСОБА_3 на дії державного виконавця Полтавського РВ ДВС належить до компетенції адміністративного суду, оскільки відповідно до частини другої статті 74 Закону «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент винесення постанови державним виконавцем та подання скарги) рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_3 просить скасувати ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 28 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 21 вересня 2017 року, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Касаційна скарга обґрунтовувалась порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.
На обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на порушення судами норм процесуального права, зокрема правил предметної юрисдикції. Зазначає, що оскільки його скарга подана на постанову про стягнення виконавчого збору, стягнутого під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до норм ЦПК України 2004 року, а не на постанову про відкриття провадження про примусове виконання постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, яка відповідно до статей 3, 40 Закону України «Про виконавче провадження» є самостійним виконавчим документом, що підлягає виконанню органами виконавчої служби, то суди першої та апеляційної інстанцій дійшли необґрунтованого висновку про відмову у прийнятті скарги.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що набрав чинності 15 грудня 2017 року, далі - ЦПК України), судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення»
ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Справу разом з матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду у травні 2018 року.
Ухвалою Верховного Суду від 06 грудня 2018 року справу призначено до судового розгляду.
За правилами частини шостої статті 403 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.
Частиною першою статті 404 ЦПК України визначено, що питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.
Таким чином, оскільки у цій справі оскаржуються судові рішення з підстав порушення правил предметної та суб'єктної юрисдикції, а доводи заявника відповідно до статті 403 ЦПК України є безумовною підставою для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, справу необхідно передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Керуючись статтями 403, 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Цивільну справу № 545/2246/15-ц за скаргою ОСОБА_3 на дії Полтавського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 28 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 21 вересня 2017 року передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. А. Стрільчук
Судді В. О. Кузнєцов
С.О.Погрібний
О.В.Ступак
Г.І.Усик
