Справа № 426/22634/18
УХВАЛА
21 грудня 2018 року м. Сватове
Сватівський районний суд Луганської області у складі колегії суддів:
головуючого – судді Бабічевої Л.П.
суддів: Половинки В.О.
ОСОБА_1
з участю секретаря
судового засідання ОСОБА_2
сторін кримінального провадження:
прокурора Буйленко С.М.
захисника - адвоката: ОСОБА_3
обвинувачених: ОСОБА_4
ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м.Сватове в режимі відеоконференції кримінальне провадження № 12018130000000251 за обвинуваченням ОСОБА_5, ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 України, -
в с т а н о в и в:
У провадженні Сватівського районного суду Луганської області знаходиться кримінальне провадження відносно ОСОБА_5, ОСОБА_4 за ч.3 ст.307 КК України.
Ухвалою колегії суддів Сватівського районного суду Луганської області від 20 листопада 2018 року відносно обвинуваченого ОСОБА_5 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 днів та визначено розмір застави у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 552 300 грн..
Згідно ч.3 ст.331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов’язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Вислухавши думку прокурора, який вважав за необхідне продовжити строк тримання обвинуваченого під вартою, думку захисника, який вважав за можливе застосувати до підзахисного ОСОБА_5 запобіжний захід не пов’язаний з триманням під вартою, думку обвинувачених, які підтримали думку захисника, колегія суддів вважає за доцільне продовжити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою з таких підстав.
Згідно ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
При вирішенні питання доцільності продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, передбачених у п. п.1, 5 ч. 1 ст.177 КПК України, а саме, переховуватися від органів прокуратури та суду, продовжити кримінальне правопорушення.
У суду є достатні підстави вважати, що ОСОБА_5 може не дотриматися покладених на нього процесуальних обов’язків, передбачених ст. 42 КПК України, є ризики, передбачені п.1, 5 cт. 177 КПК України.
Так, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст.307 КК України, т.б. у вчиненні особливо тяжкого злочину та скоєного за попередньою змовою групою осіб. За вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст. 307 КК України, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від дев’яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, що само по собі може стимулювати обвинуваченого до переховування від суду. Перебуваючи на свободі за місцем свого проживання, обвинувачений може безперешкодно продовжити свою злочинну діяльність, продовжити кримінальне правопорушення.
Вищевказані обставини свідчать про наявність ризиків, передбачених п.п.1, 5 ст.177 КПК України.
Слід врахувати те, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Суд враховує, що дані обставини, які стали підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 не припинили існувати; обставин, що свідчать про неможливість утримання його під вартою не встановлено.
З моменту постановлення ухвали Сватівським районним судом Луганської області від 20 листопада 2018 року про обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по цей час не змінились будь-які обставини та не зменшились ризики того, що обвинувачений не буде переховуватись від суду, не продовжить кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
На даній стадії процесу відсутні підстави для зміни обвинуваченому запобіжного заходу – тримання під вартою на більш м’який.
Застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 дасть можливість уникнути настання перелічених вище ризиків та забезпечить виконання обвинуваченим ОСОБА_5 покладених процесуальних обов’язків.
Враховуючи, що двохмісячний строк тримання під вартою обвинуваченого спливає 19 січня 2019 року, судовий розгляд справи не закінчений, не допитані свідки по справі, не досліджені письмові докази, і відсутні підстави для зміни на даній стадії процесу обвинуваченому запобіжного заходу на більш м’який, то колегія суддів з урахуванням вищевикладених обставин вважає за необхідне продовжити обвинуваченому строк тримання під вартою на 60 днів.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 182, ст. 183 КПК України колегія суд вважає можливим щодо обвинуваченого ОСОБА_5 при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов’язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Враховуючи те, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, скоєного за попередньою змовою групою осіб, являється працездатним, працює, тому з урахуванням вказаних обставин колегія суддів вважає за необхідне визначити розмір застави у розмірі трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 552 300 грн., оскільки такий розмір є цілком достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим обов’язків, передбачених КПК України.
Керуючись ст. ст. 177, 183, 331 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Продовжити строк застосування запобіжного заходу обвинувачуваному за ч.3 ст.307 КК України ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, - у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто по 18 лютого 2019 року включно.
Визначити обвинуваченому ОСОБА_5 розмір застави у розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 552 300 (п’ятсот п’ятдесят дві тисячі триста) гривень, після внесення якої ОСОБА_5 повинен бути звільнений з-під варти в порядку, передбаченому ч. 4 ст.202 КПК України.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.
На підставі ч.5 ст.194 КПК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_5, у разі внесення застави наступні обов'язки: прибувати за викликом до суду; не відлучатися з населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками цього кримінального провадження.
Визначити 2-місячний термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави, з дня її внесення.
Роз'яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави на відповідний розрахунковий рахунок, має бути наданий уповноваженій службовій особі місця тримання під вартою.
Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця тримання під вартою негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, з-під варти.
У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_5 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_5, що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини свої неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий : Л.П. Бабічева
Судді : В.О. Половинка
ОСОБА_1
