КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/3216/2018
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 грудня 2018 року місто Київ
справа № 757/32522/17-ц
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Борисової О.В.
суддів: Ратнікової В.М., Левенця Б.Б.
за участю секретаря судового засідання - Волошина В.Р.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 23 серпня 2018 року, ухвалене під головуванням судді Литвинової І.В., повний текст рішення складено 28 серпня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк«ПРИВАТБАНК» про стягнення штрафних санкцій,-
В С Т А Н О В И В:
У червні 2017 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог просив стягнути з відповідача ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» на свою користь пеню у розмірі 3% за кожний день прострочення на підставі ч.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів» за період з 08 червня 2016 року по 08 червня 2017 року:
32850 євро - за договором №SAMDN25000015021229 від 17 липня 2007 року;
377970,34 доларів США - за договором №SAMDN80000739240525 від 18 листопада 2013 року;
333493,20 доларів США - за договором №SAMDN80000739240723 від 18 листопада 2013 року.
В обґрунтування вимог посилався на те, що між ним та відповідачем були укладені договори банківського вкладу №SAMDN25000015021229 від 17 липня 2007 року, №SAMDN80000739240525 від 18 листопада 2013 року та №SAMDN80000739240723 від 18 листопада 2013 року.
Вказував, що у зв'язку з простроченням ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» повернення належних йому коштів, рішенням Печерського районного суду міста Києва від 19 травня 2015 року було стягнуто з відповідача на його користь за договором банківського вкладу №SAMDN25000015021229 грошові кошти в розмірі 3255,61 євро, що еквівалентно 82008,82 грн.; за договором банківського вкладу №SAMDN80000739240525 грошові кошти в розмірі 37056,08 доларів США, що еквівалентно 819680,49 грн.; за договором банківського вкладу №SAMDN80000739240723 грошові кошти в розмірі 32696,53 доларів США, що еквівалентно 723247,24 грн.
Зазначав, що вказане рішення відповідачем не виконано, а відтак вважає, що останній повинен нести відповідальність, передбачену ч.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів».
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 23 серпня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» на користь ОСОБА_1 пеню в розмірі 3374, 43 грн.
Стягнуто з ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» в дохід держави судовий збір у розмірі 704,80 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався на те, що суд першої інстанції, розраховуючи обсяг пені помилково виходив з того, що пеня нарахування якої передбачено ч.5 ст.10 ЗУ «Про захист прав споживачів» розповсюджується лише на відсотки нараховані на суму вкладу, а не на сам вклад.
Зазначав, що послугою банку, після закінчення дії депозитного договору або отримання банком вимоги вкладника видати вклад є видача грошової суми, яка складається з суми вкладу та суми відсотків нарахованих за користування вкладом, тобто послуга «нарахування відсотків на депозит» та її виплата вкладнику є лише складовою більш широкого поняття послуги, яка включає в себе, як виплату відсотків так і виплату суми депозиту, яка повинна бути здійснена/надана банком у вигляді своєчасного платежу вкладнику.
Вказував, що висновок викладений у Постанові Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі №61-5543св18, на яку посилається суд першої інстанції у рішенні є помилковим та не підтримується жодною з колегій Верховного Суду, які розглядали та розглядають справи за аналогічними обставинами.
Посилався на те, що навіть, якщо суд першої інстанції дійшов би до висновку, про те що заявлений розмір пені у сумі 19562132,93 грн. не відповідає засадам справедливості, добросовісності та розумності, суд повинен був застосувати ч.3 ст.551 ЦК України, та зменшити розмір пені до розміру банківських вкладів.
Зазначав, що задоволення позову у тому обсязі, який визначив суд першої інстанції, нівелює інститут пені як такий.
На адресу Київського апеляційного суду від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надійшов відзив на апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2, в якому посилаючись на обґрунтованість оскаржуваного рішення, відповідач просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, просила оскаржуване рішення залишити без змін.
Позивач у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений. Від представника позивача на адресу апеляційного суду надійшла заява про відкладення розгляду справи, у зв'язку з тим, що останній перебуватиме в іншому судовому засіданні, яке призначено також на 12.00 год. в Київському апеляційному суді.
Разом з тим, колегія суддів відхиляє вказане клопотання, оскільки на час проведення даного судового розгляду розгляд іншої справи №22-ц/824/3209/18 вже був закінчений. А відтак, представник позивача мав можливість прийняти участь у даному судовому засіданні.
Колегія вважає за можливе розглядати справу у відсутності представника позивача на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 17 липня 2007 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» укладено договір №SAMDN25000015021229 банківського вкладу, згідно умов якого сума вкладу складала 3000 євро, зі строком повернення вкладу - 17 липня 2008 року, з можливою пролонгацією, з виплатою процентів, нарахованих на вклад за ставкою 7,7% річних.
18 листопада 2013 року між сторонами було укладено договір №SAMDN80000739240525 банківського вкладу, відповідно до якогосума вкладу складала34517,84 доларівСША, строкомповернення вкладу - 18 лютого 2014 року з можливою його пролонгацією, з виплатоюпроцентів, нарахованих на вклад за ставкою 6,5% річних.
18 листопада 2013 року між позивачем та ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» укладено договір №SAMDN80000739240723 банківського вкладу, згідно умов якого сума вкладу складала 30456,91 доларів США, строком повернення вкладу - 18 лютого 2014 року з можливою його пролонгацією, з виплатою процентів, нарахованих на вклад за ставкою 6,5% річних.
Навесні 2014 року, у зв'язку з припиненням функціонування банківських відділень відповідача на території АР Крим рахунки позивача були заблоковані відповідачем.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 19 травня 2015 року у справі №757/672/15-ц стягнуто з ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» на користь ОСОБА_1 грошові кошти, а саме:
за договором банківського вкладу №SAMDN25000015021229 від 17 липня 2007 року в розмірі 3255,61 євро, що еквівалентно 82008,82 грн.;
за договором банківського вкладу №SAMDN80000739240525 від 18 листопада 2013 року в розмірі 37056,08 доларів США, що еквівалентно 819680,49 грн.;
за договором банківського вкладу №SAMDN80000739240723 від 18 листопада 2013 року в розмірі 32696,53 доларів США, що еквівалентно 723247,24 грн.
Обставини, встановлені вказаним рішенням, не потребують доказування при розгляді даної справи згідно з ч.4 ст.82 ЦПК України.
Відповідно до ч.1 ст.1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Частиною другою статті 1060 ЦК України встановлено, що за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.
Згідно з ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.
За положеннями статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору; клієнт банку - будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку.
За положеннями статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника; продукція - це будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб; послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; виконавець - це суб'єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги.
Відповідно до ч.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.
Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов'язання, не звільняє його від виконання зобов'язання в натурі.
Згідно із частиною третьою статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пеня є особливим видом відповідальності за неналежне виконання зобов'язання, яка, крім відшкодування збитків після вчиненого порушення щодо виконання зобов'язання, передбачає додаткову стимулюючу функцію для добросовісного виконання зобов'язання.
Крім того, до моменту вчинення порушення пеня відіграє забезпечувальну функцію, і навпаки, з моменту порушення - являє собою міру відповідальності.
Аналіз зазначених норм матеріального правасвідчить про те, що вкладник за договором банківського вкладу (депозиту) є споживачем фінансових послуг, а банк - їх виконавцем і несе відповідальність за неналежне надання цих послуг, передбачену частиною п'ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме сплату пені в розмірі 3% вартості послуги за кожен день прострочення.
Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду України від 11 травня 2016 року у справі №6-37цс16, від 01 червня 2016 року у справі №6-2558цс15, від 28 вересня 2016 року у справі №6-1699цс16, від 13 березня 2017 року у справі №6-2128цс16.
Виходячи з вищевикладеного, суд першої інстанції, дійшов вірного висновку про поширення положень Закону України «Про захист прав споживачів» на спірні правовідносини та необхідність стягнення з відповідача пені на користь позивача.
Разом з тим, дійшовши вірних висновків про наявність правових підстав для стягнення пені та задовольняючи позов частково, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що пеня згідно з ч.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів» нараховується не тільки на невиплачені відсотки, а також і на сам вклад.
До аналогічних висновків дійшов і Верховний Суд у постанові від 19 вересня 2018 року по справі №761/46145/16-ц.
Так, пеня відповідно до перевіреного судом розрахунку наданого позивачем по договорам банківського вкладу (депозиту), які були укладені між сторонами згідно з ч.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів» за період з 08 червня 2016 року по 08 червня 2017 року становить:
за договором №SAMDN25000015021229 від 17 липня 2007 року з суми вкладу 3000 євро, пеня - 32850 євро, що згідно курсу НБУ станом на 09 червня 2017 року еквівалентно 964476 грн.;
за договором №SAMDN80000739240525 від 18 листопада 2013 року з суми вкладу 34517,84 доларів США, пеня - 377970,34 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на 09 червня 2017 року еквівалентно 9880144,68 грн.;
за договором №SAMDN80000739240723 від 18 листопада 2013 року з суми вкладу 30456,91 доларів США, пеня - 333493,20 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на 09 червня 2017 року еквівалентно 8717512,24 грн.
А разом сума пені становить 19562132,93 грн.
Разом з тим, згідно з ч.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки (штрафу, пені) може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Істотними обставинами в розумінні ч.3 ст.551 ЦК України можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).
При цьому питання зменшення розміру неустойки вирішується в конкретній ситуації на підставі певних доказів і розрахунків.
Станом на час розгляду справи, 20 грудня 2018 року встановлений НБУкурс гривні до долару США становить: 1 долар США = 27,7170 грн., а 1 євро =31,6112 грн.
Враховуючи, що розмір нарахованої позивачем пені (19562132,93 грн.) значно перевищує розмір збитків, застосовуючи принцип розумності та справедливості, беручи до уваги ч.3 ст.551 ЦК України та те, що пеня підлягає стягненню у гривнях колегія суддів вважає вірним зменшити розмір пені до розміру суми відсотків, які були нараховані за вказаними депозитними договорами, а саме:
за договором №SAMDN25000015021229 від 17 липня 2007 року до суми відсотків у розмірі 168,57 євро, що станом на 20 грудня 2018 року згідно курсу НБУ еквівалентно5328,70 грн.;
за договором №SAMDN80000739240525 від 18 листопада 2013 року до суми відсотків у розмірі 1539,59 доларів США, що станом на 20 грудня2018 року згідно курсу НБУ еквівалентно 42672,82 грн.;
за договором №SAMDN80000739240723 від 18 листопада 2013 року до суми відсотків у розмірі 1358,46 доларів США, що станом на 20 грудня2018 року згідно курсу НБУ еквівалентно 37652,43 грн.
На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухвалення нового про часткове задоволення позову ОСОБА_1 та стягнення з відповідача на користь позивача суму пені у загальному розмірі 85653,95 грн.
Згідно з ч.ч.1, 13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до положень ст.141 ЦПК України колегія суддів вважає необхідним стягнути з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» в дохід держави судові витрати за розгляд справи у суді першої інстанції у розмірі 856, 54 коп. та судові витрати у розмірі 1284, 81 коп. за подачу апеляційної скарги, оскільки позивач на підставі п.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» був звільнений від сплати судового збору за подання позовної заяви до суду першої інстанції та за подання апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 23 серпня 2018 рокускасувати та ухвалити нове.
Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк«ПРИВАТБАНК» про стягнення штрафних санкцій - задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк«ПРИВАТБАНК», місцезнаходження: місто Київ, вул. Грушевського, 1Д, ідентифікаційний код 14360570 на користь ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 пеню у розмірі 85653 грн. 95 коп.
Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк«ПРИВАТБАНК», місцезнаходження: місто Київ, вул. Грушевського, 1Д, ідентифікаційний код 14360570 в дохід держави судові витрати у розмірі 856 грн. 54 коп.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк«ПРИВАТБАНК», місцезнаходження: місто Київ, вул. Грушевського, 1Д, ідентифікаційний код 14360570 в дохід держави судові витрати у розмірі 1284 грн. 81 коп. за подачу апеляційної скарги.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 22 грудня 2018 року.
Головуючий:
Судді:
