Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 345/2618/16-к
Провадження № 11-кп/4808/108/18
Категорія ст.286 ч.1 КК України
Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач ОСОБА_2
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 грудня 2018 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду в складі :
суддів ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
з участю секретаря ОСОБА_6 ,
прокурора ОСОБА_7 ,
потерпілого ОСОБА_8 ,
предстаника поетрпілого ОСОБА_9 ,
обвинуваченого ОСОБА_10 ,
його захисника ОСОБА_11 ,
розглянувши у кримінальному провадженні №12015090170000983 апеляційні скарги прокурора та обвинуваченого ОСОБА_10 на вирок Калуського міськрайонного суду від 11.10.2018 року щодо обвинуваченого ОСОБА_10 ,
в с т а н о в и л а :
Цим вироком ОСОБА_10 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого
засуджено за ст. 286 ч. 1 КК України та призначено покарання у вигляді штрафу 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн. з позбавленням права керувати транспортними засобами на 2 роки.
Звільнено ОСОБА_10 від призначеного покарання згідно положень ст. 74 ч. 5 КК України з підстав, передбачених ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням з дня вчинення ним злочину строків давності.
Злочин вчинено за наступних обставин.
8.10.2015 близько 12 год. 00 хв. ОСОБА_10 , керуючи автомобілем марки Citroen Berlingo, НОМЕР_1 , наближався по дорозі, яка веде з дворів будинків №1 та 15-А, що на проспекті Л.Українки у м. Калуші, в напрямку до проїзної частини цієї ж вулиці, щоб в подальшому рухатись у напрямку вул. Винниченка. У цей час по лівій смузі проїзної частини дороги проспекту Л.Українки, у напрямку кільцевої розв`язки вулиць Пушкіна Б.Хмельницького Хіміків Л.Українки, потерпілий ОСОБА_8 рухався мотоциклом «Kavasaki KLX450-A». Також, у тому ж напрямку, що й мотоцикл, по правій смузі рухався вантажний автомобіль марки Mercedes Benz НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_12 .
При виїзді на дорогу з дворів на головну дорогу ОСОБА_10 проявив неуважність, не врахував дорожню обстановку, не дав дорогу транспортному засобу, що рухався по ній, виїхав на проїзну частину проспекту Л.Українки, де допустив зіткнення із мотоциклом марки «Kavasaki KLX450-A» під керуванням водія ОСОБА_8 .
При цьому водій ОСОБА_10 порушив п. 2.3. "б"; п. 10.1.; п. 10.2. Правил дорожнього руху України. У результаті цих порушень відбулась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.
В апеляційних скаргах:
- обвинувачений вважає вирок суду таким, що ухвалений з порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням кримінального закону, з неповнотою судового розгляду та невідповідністю висновків суду викладених у судовому рішенні фактичним обставинам кримінального провадження. Просить вирок скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Суд свої висновки належним чином не мотивував, не навів вичерпних доводів, обмежившись лише перерахуванням доказів, покладених в основу обвинувального акту та загальним формулюванням про доведеність його винності у вчиненні інкримінованого йому злочину, дав неправильну оцінку окремим доказам, висновки експертиз не були досліджені. Залишено без уваги його клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності притягнення його до кримінальної відповідальності;
- прокурор вважає вирок незаконним, оскільки судом не було вирішено клопотання про обвинуваченого ОСОБА_10 про звільнення його від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, а судове рішення повинно було б викладеним у формі ухвали, а не вироку. Просить вирок суду скасувати, постановити ухвалу, якою звільнити обвинуваченого ОСОБА_10 від кримінальної відповідальності за ст. 286 ч.1 КК України на підставі ст. 49 КК України у зв`язку з закінченням строків давності.
В апеляційній інстанції:
- прокурор, підтримав свою апеляційну скаргу та просив її задовольнити, апеляційну скаргу обвинуваченого в частині доводів про його невинуватість відхилити;
- потерпілий ОСОБА_8 , представник потерпілого ОСОБА_9 просять вирок залишити без змін;
- обвинувачений та його захисник не заперечуючи проти апеляційної скарги прокурора, підтримали апеляційну скаргу ОСОБА_10 та просять її задовольнити.
З`ясувавши обставини справи, обговоривши доводи й мотиви апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Оскаржений вирок цим вимогам закону відповідає.
Висновок суду про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_10 ґрунтується на належно досліджених і правильно оцінених й допустимих доказах.
З самих показань обвинуваченого слідує, що він визнає, що виїжджав з дворів на головну дорогу, де відбулося зіткнення його автомобіля та мотоцикла ОСОБА_8 .
Показаннями потерпілого ОСОБА_8 підтверджується те, що обвинувачений ОСОБА_10 проявив неуважність й поспішність при виїзді із дворів м. Калуш на головну дорогу, по якій він рухався на мотоциклі. Обвинувачений повинен був його вчасно побачити й уступити дорогу, що ним не було виконано.
Показання потерпілого ОСОБА_8 про вказані ним обставини автопригоди підтверджуються показаннями свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 .
Винуватість обвинуваченого ОСОБА_10 у порушенні п.п. 2.3. "б"; 10.1.; 10.2. Правил дорожнього руху України, що привело до вчинення ним автопригоди та отримання внаслідок цього потерпілим середньої тяжкості тілесних ушкоджень, підтверджується наведеними у вироку висновками проведених у справі судових експертиз про те, внаслідок неуважності та поспішності він не переконався у безпечності виїзду із міського двора на головну дорогу, що він зобов`язаний був виконати.
З вказаних висновків експертиз та показань допитаного в судовому засіданні експерта слідує, що в цій дорожній обстановці аварійну ситуацію своїми діями створив саме обвинувачений, внаслідок чого відбулося ДТП. Дії потерпілого ОСОБА_8 не перебувають у причинному зв`язку із вказаним ДТП.
За таких обставин та наведених у вироку доказів й мотивів суд прийшов до правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_10 за ст. 286 ч.1 КК України.
Апеляційні доводи обвинуваченого про те, що судом не враховані його показання та показання свідків про різні швидкості руху мотоцикла і його автомобіля і їх розміщення на дорожній смузі, колегія суддів відхиляє, оскільки за наведеними у вироку доказами зазначені швидкості цих транспортних засобів не мають істотного значення для визначення винної особи у створенні аварійної ситуації на дорозі, що проявилася в його небезпечному виїзді на головну дорог, по якій рухався потерпілий.
Посилання апелянта на те, що в ДТП винен потерпілий ОСОБА_19 не узгоджується з наведеними у вироку доказами, зокрема висновками судових експертиз, показаннями вищевказаних свідків. У вироку суд обгрунтовано послався на постанову суду від 1.06.2016 року про те, що ОСОБА_19 у цьому ДТП не винуватий. Вказана постанова суду має закону силу, не скасована.
Доводи апеллянта про те, що суд не взяв до уваги дані протоколів відтворення обставин події, технічний стан тарнсортних засобів, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки це не має істотного значення для визначення винної особи у цьому ДТП.
Твердження апеллянта про те, що окремі дані висновків експерта доводять вину потерпілого в автопригоді, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки ці дані не підтвержують його вини у створенні аварійної ситуації в цій дорожній собстановці, яку створив волій ОСОБА_10 .
Доводи апеллянта про те, що суд не досліджував докази, зокрема висновки експертиз, суреречать змісту вироку про те, що при дослідженні цих експертиз учасниками судового засіданні було допитано експерта. Інші документи також досліджувались, оголошувався їх доказовий зміст.
Апелянт вказує, що свідки ОСОБА_20 і ОСОБА_21 не були приведені до присяги, однак це суперечить змісту аудіозапису судового процессу.
Цивільні позови вирішено відповідно до чинного законодавства, підстав для їх скасування чи зміни не виявлено. Суд при цьому досліджував докази позивачів. Апелянт не навів належних мотивів чи обгрунтувань на спростування вирішених судом цивільних позовів.
Апеляційні доводи прокурора та обвинуваченого про порушення судом закону при вирішенні питання про звільнення ОСОБА_10 від покарання за строком давності колегія суддів важає необгрунтованими.
Клопотання обвинуваченого про застосування до нього дії ст. 49 КК України про строк давності судом першої інстанції фактично вирішено при ухваленні ним вироку суду.
При цьому суд обгрунтовано послався на ст. 74 ч.5 КК України, згідно якої особа може бути звільнена за вироком суду від покарання на підставі ст. 49 КК України.
Доводи апелянтів про те, що при такому звільненні суд мав постановляти ухвалу, а не вирок, колегія суддів вважає необгрунтованими. Суд правильно ухвалив у цій справі вирок, оскільки ним вирішувались цивільні позови. Відповідно до ст. 74 ч.5 КК України при цьому оосба звільняється не від відповідальності, а від покарання, що судом дотримано. Жодних негативних правових наслідків від такого процессуального вирішення судом питання застосування ст. 49 КК України немає.
За таких обставин колегія суддів залишає апеляційні скарги без задоволення.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 418, 419 КПК України, колегія суддів,
п о с т а н о в и л а :
Апеляційні скарги прокурора та обвинуваченого ОСОБА_10 залишити без задоволення, вирок Калуського міськрайонного суду від 11.10.2018 року щодо обвинуваченого ОСОБА_10 без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді: ОСОБА_3
ОСОБА_4
ОСОБА_22
Згідно з оригіналом
Суддя ОСОБА_3
