ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 грудня 2018 року
м. Одеса
Справа № 916/1261/18
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого судді: Ярош А.І.
суддів: Колоколова С.І., Савицького Я.Ф.
секретар судового засідання - Молодов В.С.
за участю представників учасників справи:
Від позивача - Штоля А.О., довіреність № 45/вих-мр, дата видачі : 20.02.18; Одеської міської ради;
Від відповідача-1 - Боброва В.М., ордер ОД № 350712, дата видачі : 10.12.18; Фізичної особи-підприємця Григорчук Владислава Борисовича;
Від відповідача-2 - Деренько О.І., ордер ОД № 176118, дата видачі : 20.08.18; Фізичної особи-підприємця Кузьменко Олександра Олеговича;
Від третьої особи - Коваль І.В., довіреність № 01-36/24, дата видачі : 12.07.18; Департаменту комунальної власності Одеської міської ради;
Особисто ФОП Григорчук В.Б. - за паспортом,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Одеської міської ради
на ухвалу Господарського суду Одеської області від 25.10.2018 року, суддя Погребна К.Ф., м. Одеса, повний текст складено 30.10.2018 року
по справі № 916/1261/18
за позовом Одеської міської ради
до відповідача - 1: Фізичної особи - підприємця Григорчук Владислава Борисовича
до відповідача - 2: Фізичної особи - підприємця Кузьменко Олександра Олеговича
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Департаменту комунальної власності Одеської міської ради
про стягнення 190 157 грн. 50 коп.
(ухвалене суддею Погребною К.Ф.. 25.10.2018р., о 14-22 год. у приміщенні господарського суду Одеської області, м. Одеси, повний текст складено 30.10.18)
В судовому засіданні 18.12.18 року згідно з ст. 233 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
В червні 2018 року Одеська міська рада звернулась до Господарського суду Одеської області з позовом до відповідачів Фізичної особи - підприємця Григорчук Владислава Борисовича та до Фізичної особи - підприємця Кузьменко Олександра Олеговича про стягнення збитків в розмірі 190 157,50грн.
Позовні вимоги Одеської міської ради були обґрунтовані тим, що відповідачі, набувши право власності на нежитлові приміщення готельного комплексу «Адмірал» (на підставі свідоцтва про право власності, виданого Реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції 08.10.2014р. № 27847423), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, належним чином не оформили правовідносини щодо користування земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт належного останнім нерухомого майна, договір оренди земельної ділянки укладено не було. Вказана бездіяльність відповідачів у вчиненні передбачених законодавством заходів зі своєчасного оформлення права користування земельною ділянкою призвела до завдання Одеській міській раді збитків у вигляді упущеної вигоди у розмірі неодержаної плати за оренду вказаної земельної ділянки у розмірі 190 157,50 грн., що зумовило звернення останньої з даним позовом до суду.
Обґрунтовуючи позов, позивач зазначає, що відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо нерухомого майна ФОП Григорчук Владислав Борисович та ФОП Кузьменко Олександр Олегович є в рівних долях власниками готельного комплексу "Адмірал", загальною площею 2276,7 кв.м. (на підставі свідоцтва про право власності, виданого Реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції 08.10.2014р. №27847423) та використовують земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 площею 4123 кв.м, без документів, які посвідчують право власності або користування земельною ділянкою, у зв'язку з чим позивачу завдано збитків у вигляді неодержаного доходу, який міг одержати власник земельної ділянки, але не одержав внаслідок її тимчасового зайняття та використання без правовстановлюючих документів в розмірі 190 157,50грн.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.10.2018р. провадження по справі №916/1261/18 за позовом Одеської міської ради до Фізичної особи - підприємця Григорчук Владислава Борисовича та до Фізичної особи - підприємця Кузьменко Олександра Олеговича за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про стягнення 190 157,50грн. закрито. Суд зазначив, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що для встановлення факту користування земельною ділянкою з метою здійснення господарської чи підприємницької діяльності позивач мав довести суду факт здійснення фізичною особою-підприємцем певної господарської діяльності на цій земельній ділянці (виготовлення і реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг з метою отримання прибутку).
Проте, позивачем не надано доказів на підтвердження того, що спірна земельна ділянка використовується відповідачами в комерційних цілях.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою, Одеська міська рада звернулась до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Одеської області від 25.10.2018 року у справі №916/1261/18.
Апеляційна скарга мотивована тим, що Кузьменко Олександр Олегович та Григорчук Владислав Борисович є в рівних долях власниками готельного комплексу «Адміралу загальною площею 2276,7 кв.м., зареєстровані як фізичні особи-підприємці, основними видами економічної діяльності, яких є діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщення.
Вказане, на думку апелянта свідчить про те, що відповідачі здійснюють свою господарську діяльність на земельній ділянці, яка належить територіальній громаді міста Одеси, а саме надають готельні послуги з метою отримання прибутку і отримують грошові кошти, як Фізичні особи - підприємці.
На думку апелянта, з часу виникнення права власності на вказане нерухоме майно у відповідачів виник й обов'язок укласти та зареєструвати відповідний договір щодо користування спірною земельною ділянкою саме для обслуговування та експлуатації готельного комплексу.
Апелянт зазначає, що наявність постанови Київського районного суду м. Одеси щодо зобов'язання Головного управління земельних ресурсів в Одеській області видати Кузьменко О.О. та Григорчук В.Б. бланки державних актів на право власності на земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та зареєструвати в рівних частках право власності на зазначені земельні ділянки також жодним чином не впливає та не визначає існування земельних правовідносин саме з фізичними особами.
Апелянт вважає, що господарський суд Одеської області при прийнятті ухвали від 25.10.2018 року у справі № 916/1261/18 дійшов до помилкового висновку щодо характеру спірних правовідносин і про те, що справа не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, а тому вказана ухвала підлягає скасуванню.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.11.2018р. відкрито апеляційне провадження по справі №916/1261/18 за апеляційною скаргою Одеської міської ради на ухвалу господарського суду Одеської області від 25 жовтня 2018 року та призначено на 11 грудня 2018 року о 14:00 год.
Представником ФОП Григорчук В.Б. 18.12.2018р. надано до суду клопотання про приєднання до матеріалів до справи доказів стану приміщень на спірній ділянці та сплати особисто ним як фізичною особою платежів стосовно оформлення документації до Одеської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» при Державному комітеті України по земельним ресурсам, а також звернення, які були надані до Одеської міської ради від 19.10.2018 року та 04.12.2018 року.
Відповідно до ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Судова колегія відмовила Григорчуку В.Б. у задоволенні клопотання про прийняття вищезазначених доказів, оскільки надані ним документи не стосуються предмету апеляційного дослідження, а можуть бути доказами щодо розгляду справи по суті.
Також в судовому засіданні 18.12.18 представником Департаменту комунальної власності ОМР надано до суду акт огляду земельної ділянки від 14.12.18 та матеріали фотофіксації спірного об'єкту.
Враховуючи, що зазначені докази стосуються предмету апеляційного дослідження, судова колегія долучила їх до матеріалів справи.
Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши в судовому засіданні уповноважених представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 14.06.2004 року між Одеською міською радою та гр.гр. ОСОБА_8, Григорчук Владислав Борисович (Землекористувач) був укладений Договір на дольову участь у землекористуванні, за умовами якого Одеська міська рада на підставі ст. 12 Земельного кодексу України визначає дольову участь та засвідчує право землекористування, а Землекористувач здійснює оплату за користування 443/1000 часток земельної ділянки, площею 9307,6 кв.м, що складає 4123,2 кв.м за адресою: м. Одеса, Приморський район, пров. Єлізаветградський, 1, відповідно до плану земельної ділянки.
Згідно п. 1.2 Договору на дольову участь у землекористуванні від 14 червня 2004 року доля у землекористування визначається відповідно до "Положення про порядок розрахунку плати за користування земельними ділянками і за дольову участь у землекористуванні м. Одесі", затвердженого рішенням Одеської міської ради від 29.02.2000 р. № 702-ХХІІІ терміном на 10 років для експлуатації та обслуговування виробничих приміщень.
Договір на дольову участь у землекористуванні від 14.06.2004 року втратив свою силу з 14.06.2014 року у відповідності з п. 1.2 даного договору.
26.10.2004 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо- комерційна фірма "Приборкомплект", - гр. Кузьменко Олександром Олеговичем, та гр. Григорчуком Владиславом Борисовичем був укладено Договір купівлі-продажу.
Згідно п. 1.1 Договору купівлі-продажу від 26 жовтня 2004 року Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "Приборкомплект" продало, а Кузьменко Олександр Олегович, Григорчук Владислав Борисович купили в рівних частках 373/1000 (триста сімдесят три тисячних) частин нежилих будівель та споруд, загальною площею 1589,0 кв.м., розташованих за адресою: місто Одеса, провулок Єлізаветградський, будинок під № 1, (т.1 а.с. 124).
Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо нерухомого майна від 23.05.2018р. №1125013742 Григорчук Владислав Борисович та Кузьменко Олександр Олегович є власниками готельного комплексу, загальною площею 2 276,7 кв.м., який розташований за адресою АДРЕСА_1 площею 4 123 кв, в рівних частках. Право власності зареєстровано на підставі свідоцтва про право власності, виданого Реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції Одеської області 08.10.2014 р. № 27847423, т.1 а.с.30-38.
Постановою Київського районного суду м. Одеси від 16.05.2008р. по справі 2а-346/08 рік визнано за Кузьменко Олександром Олеговичем і Григорчук Владиславом Борисовичем в рівних частках право власності на земельну ділянку площею 4355,67 кв.м., яка знаходиться по АДРЕСА_1, для експлуатації та обслуговування адміністративно-складського комплексу;
визнано за Кузьменко Олександром Олеговичем і Григорчуком Владиславом Борисовичем в рівних частках право власності на земельну ділянку площею 45.76 кв.м, яка знаходиться по АДРЕСА_1, для експлуатації та обслуговування адміністративно-складського комплексу;
встановлено наступний порядок виконання цієї постанови: Головне управління земельних ресурсів в Одеській області зобов'язано видати Кузьменку Олександру Олеговичу та Григорчуку Владиславу Борисовичу бланки державних актів на право власності на зазначені земельні ділянки із цільовим призначенням для експлуатації та обслуговування адміністративно-складського комплексу; Одеська регіональна філія державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" зобов'язана зареєструвати в рівних частках право власності Кузьменка О.О. та Григорчука В.Б. на зазначені земельні ділянки; Управління земельних ресурсів м. Одеси зобов'язано підписати Кузьменку Олександру Олеговичу та Григорчуку Владиславу Борисовичу державні акти на право власності на земельні ділянки, т.1 а.с. 120-122.
Матеріали справи не містять доказів реєстрації права власності на відповідну земельну ділянку на даний час.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12.11.2018 по справі №2-а-346/08 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Одеської міської ради на постанову Київського районного суду м. Одеси від 16 травня 2008р. по справі за адміністративним позовом Кузьменко Олександра Олеговича та Григорчука Владислава Борисовича до Одеської міської ради та Одеської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах» про визнання незаконною бездіяльність міської ради та визнання права власності, (т.2 а.с. 65-66).
Згідно з витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 23.05.2008 року Григорчук В.Б. та Кузьменко О.О. є фізичними особами-підприємцями, одним з видів діяльності яких є діяльність готелів , т.1 а.с. 36-45.
Судом встановлено, що відповідно до акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 10.11.2014 р. № 337, складеного відділом самоврядного контролю за використанням і охороною земель та дотриманням земельного законодавства, встановлено, що на земельній ділянці, орієнтовною площею 3900 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, розташовані будівлі готельного комплексу "Адмірал", орієнтовною площею 2000 кв.м, які належать на праві спільної часткової власності ФОП Кузьменку О.О. та ФОП Григорчуку В.Б..
При цьому, актом комісії з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 10.10.2017р. на ФОП Кузьменко О.О. та ФОП Григорчук В.Б. покладено обов'язок відшкодувати збитки у розмірі 190 157,50 грн., заподіяні внаслідок використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів.
Рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради „Про затвердження актів з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, заподіяних внаслідок незаконного використання земельних ділянок" від 28.12.2017р. за №504 було вирішено, зокрема, затвердити акт комісії щодо завдання ФОП Кузьменко О.О. та ФОП Григорчуко В.Б. збитків у розмірі 190 157,50 грн. та зобов'язано останніх сплатити збитки у місячний термін після прийняття цього рішення.
Актами огляду земельної ділянки Управління земельних ресурсів Департаменту комунальної власності Одеської міської ради від 14.03.2018 року та від 18.12.2018р. та фотофіксацією спірного об'єкту встановлено, що при обстеженні земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1, розміщено будівлю та споруди готельного комплексу «Адмірал». Також встановлено, що будівля готелю «Адмірал» функціонує шляхом надання послуг з резервування та розміщення в готельних номерах. (т.1 а.с.54-55, т.2 а.с.69-73)
За змістом ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до статті 45 Господарського процесуального кодексу України, Сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
Згідно зі статтею 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Отже, господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, якщо склад учасників спору відповідає положенням ст. 4 ГПК України, а правовідносини, щодо яких виник спір, мають господарський характер.
Відповідно до ч.2 ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання є: 1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, договір купівлі - продажу від 26.10.2004р. укладено з Григорчук В.Б. та та Кузьменко О.О. як з фізичними особами.
Постановою Київського районного суду м. Одеси від 16.05.2008р. визнано право власності на спірну земельну ділянку за Григорчук В.Б. та Кузьменко О.О. як з фізичними особами.
Водночас, як зазначено вище, відповідачі по справі зареєстровані як фізичні особи-підприємці, згідно з витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських .
Згідно з частиною першою статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.
Відповідно до статті 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Відтак, підприємець - це юридичний статус фізичної особи, який засвідчує право цієї особи на заняття самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності (частина перша статті 320 ЦК України). Тобто, фізична особа, яка є власником, зокрема, нерухомого майна, має право використовувати її для здійснення підприємницької діяльності.
Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом (частина друга статті 50 ЦК України).
Відповідно до частин першої та третьої статті 128 ГК України громадянин може здійснювати підприємницьку діяльність безпосередньо як підприємець або через приватне підприємство, що ним створюється. Громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу. За приписами частини першою статті 58 ГК України суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом.
Набуття статусу підприємця не позбавляє людину як учасника суспільних відносин статусу фізичної особи. Натомість, згідно з частиною восьмою статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою. ЦК України передбачено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Таким чином, цивільні права й обов'язки фізичної особи набуваються та здійснюються у порядку реалізації цивільної дієздатності цієї особи.
Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, для встановлення факту користування земельною ділянкою з метою здійснення господарської чи підприємницької діяльності позивач мав довести суду факт здійснення фізичною особа-підприємцем певної господарської діяльності на цій земельній ділянці (виготовлення і реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг з метою отримання прибутку).
Однак, з огляду на обставини справи, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що спірна земельна ділянка використовується відповідачами в комерційних цілях, виходячи з наступного.
У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Як було зазначено вище, відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо нерухомого майна від 23.05.2018 р. № 125013742 Кузьменко Олександр Олегович та Григорчук Владислав Борисович є в рівних долях власниками готельного комплексу «Адмірал» загальною площею 2276,7 кв.м.
Судова колегія зазначає, що діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщування з метою отримання прибутку є одним із видів підприємницької діяльності, яка регламентована п.55.10 КВЕД та не може здійснюватись фізичною особою.
Також доказами здійснення підприємницької діяльності є Акти огляду земельної ділянки Управління земельних ресурсів Департаменту комунальної власності Одеської міської ради від 14.03.2018 року та від 18.12.2018р., якими встановлено, що при обстеженні земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1, розміщено будівлю та споруди готельного комплексу «Адмірал». Також встановлено, що будівля готелю «Адмірал» функціонує шляхом надання послуг з резервування та розміщення в готельних номерах.
З наведеного вище судова колегія вважає доведеним факт ведення комерційної діяльності Кузьменко О.О. та Григорчук В.Б. на відповідній земельній ділянці, що помилково не було враховано судом першої інстанції.
За таких обставин, судова колегія дійшла висновку, що спірні правовідносини виникли між Одеською міською радою, Кузьменко Олександром Олеговичем та Григорчук Владиславом Борисовичем, як фізичними особами, однак матеріали справи містять докази того, що спірна земельна ділянка використовується відповідачами в комерційних цілях для розміщення готелю.
Колегія суддів наголошує, що визначальним при розмежуванні юрисдикції у даному спорі є встановлення факту використання спірної земельної ділянки відповідачами в комерційних цілях, однак місцевим господарським судом не надано вірної правової оцінки обставинам справи щодо призначення спірного нежитлового приміщення на спірній земельній ділянці, та чи може використовуватись зазначена будівля за призначенням «діяльність готелів» фізичними особами, що є підставою для розгляду даного спору в господарському суді.
Аналогічної правової позиції притримується Велика Палата Верховного суду у постанові від 13 березня 2018 року у справі № 306/2004/15-ц.
Судова колегія погоджується з доводами апеляційної скарги, що посилання суду першої інстанції у даній справі на висновки судів, викладені в постановах Верховного Суду (Великої палати) від 27.06.2018 року № 916/2791/16 та від 12.06.2018 року у справі № 922/3204/17, є помилковими, з огляду на суттєві відмінності, які мають вирішальне значення для визначення юрисдикції господарських судів.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. Згідно з ч.2 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
Приймаючи до уваги вищевикладене, судова колегія доходить висновку, що господарський суд Одеської області при прийнятті ухвали від 25.10.2018 року у справі № 916/1261/18 дійшов до помилкового висновку щодо характеру спірних правовідносин і про те, що справа не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, а тому вказана ухвала підлягає скасуванню з направленням до господарського суду Одеської області для подальшого розгляду справи.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, п.2 ч.1 ст.275, п.4 ч.1 ст. 277, 282, 287-288 Господарського процесуального кодексу України,
Південно-західний апеляційний господарський суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Одеської міської ради задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Одеської області від 25.10.2018 року по справі №916/1261/18 скасувати.
Справу № 916/1261/18 направити для подальшого розгляду до господарського суду Одеської області.
Постанова відповідно до вимог ст. 284 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, передбачених Господарським процесуальним кодексом України.
Повний текст постанови підписаний 26.12.18 року.
Головуючий суддя
А.І. Ярош
Судді
С.І. Колоколов
Я.Ф. Савицький
