№ 175/2635/18
№3/263/42/2019
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 січня 2019 року місто Маріуполь
Суддя Жовтневого районного суду м. Маріуполя Ковтуненко В.О., розглянувши матеріали, які надійшли з Дніпровського РВП Дніпровського ВП ГУ НП в Дніпропетровській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка мешкає за адресою: Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Гранітна, 150/17,
за ч.1 ст. 181-1 КУпАП,
В С Т А Н О В И В:
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення 27.06.2018 року о 22-20 годині, ОСОБА_1 у м. Дніпро, с.м.т. Слобожанське надавала сексуальні послуги з метою отримання доходу, чим порушено ч.1 ст. 181-1 КУпАП.
Відповідно до вимог ст.1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно з вимогами ч. ч.1, 2 ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Санкція ч.1 ст.181-1 КУпАП передбачає накладення адміністративного стягнення за заняття проституцією.
Проституцією є певна форма позашлюбних статевих відносин, які відрізняються тим, що індивід, стаючи на шлях проституції, постійно, безперечно і привселюдно віддається невизначеній кількості осіб, у більшості випадків, здобуваючи продажем свого тіла, або інших статевих діянь з цими особами, або взагалі, доставляючи їм і задовольняючи їхні статеві збудження, а також провокуючи їх, причому об’єкт проституції, внаслідок свого розпусного помислу, набуває визначеного постійного типу.
У 2015 р. в парламенті був зареєстрований законопроект, спрямований на регулювання проституції; у ньому також було зафіксовано визначення терміна «проституція».
Згідно ст.2 Проекту Закону України «Про регулювання проституції та діяльності секс-закладів», проституція – вид підприємницької діяльності, метою якого є надання послуг інтимного характеру, вжиття особою дій чи заходів, які роблять її доступною, для здійснення статевого акту з іншою особою на платній основі.
Об’єктивна сторона даного правопорушення передбачає торгівлю своїм тілом, яка виявляється у вступі в статеві зносини за винагороду.
Згідно з вимогами статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами.
Положеннями ст.252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Однак, посадовою особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, не встановлено достовірних доказів того, що ОСОБА_1 здійснювала торгівлю своїм тілом постійно, тобто здійснювала підприємницьку діяльність з метою заробітку. Також відсутній акту опису та вилучення грошових коштів, які ОСОБА_1 незаконно отримала від заняття проституцією.
Згідно з вимогами п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
В силу вимог ст.62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Положеннями ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зобов'язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the UnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25).
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не є беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом", оскільки не випливає зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Таким чином належних доказів, які б вказували на те, що дії ОСОБА_1 містять ознаки правопорушення, передбаченого ч.1 ст.181-1 КУпАП, у матеріалах справи не має, а сама по собі констатація факту зайняття проституцією не є достатньою підставою для притягнення її до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.181-1 КУпАП.
Згідно з вимогами п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи викладене, а також те, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості, суд вважає, що провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.181-1 КУпАП слід закрити, за відсутність в її діях складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 1, 7, 9, ч. 1 ст.181-1 КУпАП, 251, 252, 247, КУпАП,
П О С Т А Н О В И В :
Провадження в адміністративній справі відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 181-1 КУпАП, закрити у зв’язку із відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Апеляційна скарга, подаються до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.
При оскарженні постанови про накладення адміністративного стягнення постанова підлягає виконанню після залишення скарги без задоволення.
Суддя В.О. Ковтуненко
