ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
іменем України
08 січня 2019 року
м. Чернігів
Унікальний номер справи № 734/2545/18
Головуючий у першій інстанції - Соловей В. В.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/153/19
Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого-судді Висоцької Н.В.
суддів: Мамонової О.Є., Шитченко Н.В.
сторони: позивач - Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» м. Києва,
відповідачі - ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 05 листопада 2018 року (місце ухвалення - смт Козелець, дата складання повного тексту рішення - 05.11.2018) у справі за позовом Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» м. Києва до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу,
В С Т А Н О В И В:
У липні 2018 року ТДВ СК «Альфа-Гарант» м. Києва звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між ОСОБА_3 та ТДВ СК «Альфа-Гарант» було укладено Договір обов»язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оформлений Полісом № АЕ-5244105, відповідно до якого забезпеченим транспортним засобом є «Нісан» д.н.з. НОМЕР_1. 20.08.2016 відбулась ДТП за участю автомобіля «Нісан» та т.з. «Пежо» під керуваннями ОСОБА_2 та ОСОБА_4 відповідно. Постановою Козелецького районного суду від 11.10.2016 ОСОБА_2 визнано винним у настанні даної ДТП, та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП України. Страховик виплатив страхове відшкодування у розмірі 45 000,00 грн.
Позивач посилається, що постановою Козелецького районного суду від 11.10.2016 встановлено, що відповідач не забезпечив справний стан транспортного засобу, що на підставі п.п. «ґ» п.38.1 ст. 38 ЗУ «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» дає право вимоги позивачу звернутися до відповідачів з позовом у порядку регресу.
В позові ТДВ СК «Альфа-Гарант» просить стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь позивача 45 000,00 грн виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу, та стягнути з відповідачів солідарно судовий збір у розмірі 1762,00 грн.
Рішенням Козелецького районного суду від 05.11.2018 позов ТДВ СК «Альфа-Гарант» м. Києва до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу - задоволено. Стягнуто із ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ТДВ СК «Альфа-Гарант» м. Києва солідарно грошові кошти в розмірі 45000,00 грн виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу та 1762,00 грн судового збору.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що оскільки ОСОБА_3 являється власником автомобіля «Нісан», який застраховано останнім у ТДВ СК «Альфа-Гарант», та під час ДТП автомобілем керував ОСОБА_2, який визнаний винним постановою суду, то з відповідачів солідарно слід стягнути у відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу сплачені кошти позивачем в розмірі 45000,00 грн.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду представник ОСОБА_3 - ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 05.11.2018, та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, та стягнути з ТДВ СК «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 2643 грн.
В обґрунтування незаконності та необґрунтованості оскаржуваного рішення суду заявник посилається на те, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про встановлення, що ДТП в установленому порядку є безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання автомобіля «Нісан».
Заявник у скарзі посилається, що водій ОСОБА_2 здійснював рух автомобілем «Нісан», що в силу ст.ст. 1166, 1167, 1187, 1190 ЦК України тягар цивільної відповідальності має нести винна у завданні шкоди особа, якою є водій автомобіля чи особа, яка на відповідній правовій підставі керувала автомобілем, та з вини якої сталася ДТП, а тому покладення солідарного обов»язку на власника автомобіля «Нісан» ОСОБА_3 не ґрунтується на нормах матеріального права.
На виконання вимог ст. 361 ЦПК України учасникам справи було надіслано копії апеляційної скарги та додані до неї матеріали справи, проте відзив на апеляційну скаргу до суду подано не було.
Згідно з ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Вислухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги частково враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Судом встановлено, що з копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу власником автомобіля «NISSAN PRIMERA», реєстраційний номер НОМЕР_1 є ОСОБА_3 (а.с. 28-29).
Згідно копії полісу № АЕ/5244105 обов»язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 23.11.2015 страхувальник ОСОБА_3 та страховик ТДВ СК «Альфа-Гарант» уклали зазначений договір, відповідно до умов якого забезпеченим транспортним засобом є «NISSAN PRIMERA», д.н.з. НОМЕР_1, страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого 100 000 грн, розмір франшизи - 0 грн, строк дії з 24.11.2015 до 23.11.2016 (а.с. 25).
Постановою Козелецького районного суду від 11.10.2016, яка набрала законної сили встановлено, що ОСОБА_2 керуючи автомобілем НОМЕР_2 здійснив зіткнення з автомобілем Пежо під керуванням водія ОСОБА_4 внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження та нанесено матеріальні збитки. Вказаною постановою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП України, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу (а.с. 30-31).
19.04.2016 між ПАТ СК «Універсальна» та ОСОБА_4 укладено договір № 3111/261/000540 добровільного страхування наземного транспорту відповідно до умов якого забезпеченим транспортним засобом є «Peugeot 3008» д.н.з. НОМЕР_3 (а.с. 33-39).
Матеріали справи містять звіт № 96/08/16 про оцінку вартості відновлювального ремонту пошкодженого колісного транспортного засобу «Peugeot 3008» д.н.з. НОМЕР_3, де встановлено, що величина вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу КТЗ, з врахуванням допусків в межах яких відбулась оцінка, складає 510 572,58 грн (а.с. 46-51).
Згідно платіжного доручення № 110383 від 29.09.2016 ПАТ СК «Універсальна» виплатила 254426,85 грн страхового відшкодування ОСОБА_4 (а.с. 42).
22.08.2016 ОСОБА_4 звернувся з письмовою заявою до Голови правління ПАТ СК «Універсальна» про сплату страхового відшкодування згідно договору добровільного страхування наземного транспорту (а.с. 41).
Згідно Угоди про виконання зобов»язання від 13.02.2017 укладеної між ПАТ СК «Універсальна» та ТДВ СК «Альфа-Гарант» вбачається, що сторони погодили розмір страхового відшкодування в порядку регресу за зазначеною в п. 2 цієї Угоди регресною вимогою та складає 45 000,00 грн (а.с. 73-74).
З письмовою регресною вимогою ТДВ СК «Альфа-Гарант» зверталося до ОСОБА_2 (а.с. 77-78), яку останній отримав 18.05.2018 (а.с. 79).
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку, що оскільки власником автомобіля «Нісан» є ОСОБА_3, вказаним транспортним засобом під час ДТП керував ОСОБА_2, який судом визнаний винним, та позивачем як страховиком виплачено страхове відшкодування, то таке відшкодування підлягає солідарному стягненню в порядку регресу з відповідачів, що узгоджується з приписами ст. 1191 ЦК України.
Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції враховуючи наступне.
Згідно ч.1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду,завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідно до підпункту г пункту 38.1.1. статті 38 ЗУ «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик, після виплати страхового відшкодування, має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика в строки і за умов, визначених у підпункті 33. 1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» № 6 від 27 березня 1992 року постановляючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування шкоди суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 на законних підставах керував автомобілем НОМЕР_2, власником якого є ОСОБА_3
Тому висновок районного суду про те, що з відповідачів необхідно стягнути солідарно на користь ТДВ СК «Альфа-Гарант» грошові кошти в розмірі 45000,00 грн виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу є помилковим і таким, що не відповідає вище приведеним вимогам чинного законодавства.
З огляду на це, колегія суддів вважає неправильним висновок районного суду про встановлення солідарного обов»язку відповідачів по відшкодуванню завданої шкоди, оскільки відповідно до ст. 541 ЦК України солідарний обов»язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
Судом було встановлено, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 жодних договірних відносин не виникало, а тому відсутні правові підстави, які б передбачали солідарну відповідальність власника транспортного засобу та водія - учасника ДТП нести солідарну відповідальність.
Тому застосування судом положень про солідарну відповідальність в даному випадку є безпідставним і таким, що не ґрунтується на нормах закону.
Оскільки, положенням підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 ЗУ «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», солідарна відповідальність власника транспортного засобу та особи, з вини якої сталося ДТП не передбачена, колегія суддів, вважає що відсутні підстави щодо стягнення в порядку регресу, суму страхового відшкодування в порядку регресу з ОСОБА_3, як солідарного боржника.
Враховуючи викладене позов підлягає задоволенню частково, а саме слід стягнути в порядку регресу, суму страхового відшкодування на користь позивача, з винної особи у скоєнні ДТП, тобто з ОСОБА_2
За таких обставин, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню, з постановленням нового рішення судом апеляційної інстанції.
Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_2 на користь ТДВ СК «Альфа-Гарант» підлягає стягненню судовий збір сплачений при зверненні з позовом до суду першої інстанції у розмірі 1762,00 грн, оскільки позов щодо нього задоволено в повному обсязі.
На користь ОСОБА_3 з ОСОБА_2 слід стягнути 1321,5 грн в повернення судового збору сплаченого при зверненні з апеляційною скаргою, оскільки апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
Керуючись ст.ст. 141, 367, 374 ч. 1 п. 2, 376 ч. 1 п. 4, 381 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 05 листопада 2018 року скасувати.
Позов Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» м. Києва до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_4) на користь Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» м. Києва (б-р Лесі Українки, 26, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 32382598) 45 000,00 грн в порядку регресу та 1762,00 грн судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції, а всього 46 762,00 грн.
В задоволенні позову Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» м. Києва до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_4) на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, 26010, РНОКПП НОМЕР_5) 1321,5 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 08.01.2019.
Головуючий Судді:
