ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
28 лютого 2019 року
м. Дніпро
справа № 804/285/16
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Прокопчук Т.С. (доповідач),
суддів: Кругового О.О., Шлай А.В.,
за участю секретаря судового засідання Іотової А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 березня 2016 року (головуючий суддя: Павловський Д.П.) по адміністративній справі №804/285/16
за позовом Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1, 3 особи Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області про стягнення витрат, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ (далі - Університет) 13.01.2016 року звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1, 3 особи Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, в якому просить стягнути з відповідача витрати, пов'язані з його утриманням в Університеті в сумі 36 648 грн.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.03.2016 року позовні вимоги задоволено, стягнено з ОСОБА_1 на користь Університету витрати, пов'язані з його навчанням за державним замовленням у сумі 36 648,00 грн. та судовий збір у розмірі 1 218 грн.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить постанову скасувати та прийняти постанову про зменшення стягнення суми витрат на його навчання в Університеті до суми 28 398,41 грн. При цьому врахувати, що після закінчення навчання за направленням він повинен був відпрацювати 3 роки, із яких він частково відпрацював 2 роки 4 місяці, переглянути та призначити до виплати за шість місяців календарного року, яка складає 4 733 грн суму пропорційну не відпрацьованому часу.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, постанову суду першої інстанції скасовано, провадження у справі № 804/285/16 закрито на підставі п.1 ч.1 ст. 157 КАС України.
Позивачем подано касаційну скаргу, за результати розгляду якої постановою Великої палати Верховного Суду від 12.12.2018 року ухвалу суду апеляційної інстанції скасовано, справу № 804/285/16 направлено для продовження розгляду до Третього апеляційного адміністративного суду.
08.01.2019 року справа №804/285/16 надійшла до Третього апеляційного адміністративного суду, передана колегії суддів у складі головуючого судді: Прокопчук Т.С, суддів: Шлай А.В., Кругового О.О., ухвалою від 14.01.2019 року призначена до розгляду на 21.02.2019 року, в судовому засіданні оголошена перерва до 28.02.2019 року.
В судове засідання апеляційного суду сторони не з'явилися, про день розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно ст.229 КАС України не здійснювалося.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Із матеріалів справи вбачається, і зазначені обставини не заперечуються відповідачем, що наказом № 46ос від 05.08.2009 року ОСОБА_1 прийнятий на службу до органів внутрішніх справ, присвоєно спеціальне звання «рядовий міліції» (а.с.29), з 10.08.2009 року він зарахований курсантом першого курсу на денну форму навчання за державним замовленням до Університету згідно з договором від 10.08.2009 року №265 «Про підготовку фахівця у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ».
Відповідно до наказу № 195 від 30.05.2013 року відповідач успішно закінчив навчання за спеціальністю «Правознавство» та отримав диплом фахівця (а.с.28).
Наказом ГУ МВС України в Дніпропетровській області № 118о/с дск від 01.06.2013 року ОСОБА_1 призначений дільничним інспектором міліції сектора дільничних інспекторів міліції Марганецького міського відділу (а.с.9).
13.10.2015 року наказом ГУ МВС України в Дніпропетровській області № 448о/с ОСОБА_1 звільнений з органів внутрішніх справ у запас Збройних сил України за п.64 «ж» (за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою КМ України №114 від 29.07.1001 року (а.с.8).
Позивач вважає, що після закінчення Університету ОСОБА_1 не виконав вимоги, визначені п.2.3.5 п.3 розділу 2 Договору про підготовку фахівця в Університеті від 10.08.2009 року №265, що спричинило настання наслідків у вигляді необхідності відшкодування фактичних витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі згідно п.2.3.6 п.3 розділу 2 Договору.
На підставі довідки-розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсанта ОСОБА_1 в Університеті за період навчання з 2009 року по 2013 рік, їх вартість складає 36 648грн., у зв'язку з чим Університет звернувся з позовом до суду.
Статтею 18 Закону України «Про міліцію» (в редакції Закону України №3455 - VI від 02.06.2011 року) визначено, що підготовка фахівців у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України за державним замовленням здійснюється на підставі договору про навчання, який укладається між навчальним закладом, головним управлінням, управлінням Міністерства внутрішніх справ України в АРК, області, місті Києві або Севастополі чи на транспорті та особою, яка навчається.
Курсанти вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України у разі дострокового розірвання договору через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість чи в разі відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ після закінчення вищого навчального закладу, а також особи начальницького складу органів внутрішніх справ, які звільняються із служби протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу Міністерства внутрішніх справ України за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.
Постановою Кабінету Міністрів України № 313 від 01.03.2007 року затверджено Порядок відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України (далі - Порядок №313), п.1,2 якого визначено механізм відшкодування особами, навчання яких за державним замовленням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України прирівнюється до проходження військової служби, витрат, пов'язаних з їх утриманням у таких закладах, у разі, в тому числі, відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу в органах внутрішніх справ протягом перших трьох років після закінчення навчання.
Відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної і канікулярної відпустки та у зворотному напрямку, за направленням до місця служби після закінчення навчального закладу; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв.
Згідно з п. 3,6 Порядку №313 витрати відшкодовуються згідно з договором про підготовку фахівця в навчальному закладі, який укладається між навчальним закладом, головним управлінням або управлінням Міністерства внутрішніх справ України, та особою. У разі відмови особи добровільно відшкодувати витрати, стягнення їх здійснюється в судовому порядку.
Матеріалами справи підтверджено, що між Університетом та ОСОБА_1 укладено 10.08.2009 року договір №265 про підготовку за державним замовленням на денній формі навчання фахівця освітньо - кваліфікаційного рівня «бакалавр» (а.с.10).
Пунктом 2.3.5, 2.3.6 передбачено, що після закінчення навчання особа зобов'язана прибути до місця призначення в термін, визначений у направленні на роботу, приступити до виконання службових обов'язків за посадою, на яку призначена замовником, і відпрацювати не менше трьох років.
У разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ по закінченні навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі за підставами, передбаченими п. 3 цього Договору, особа зобов'язана відшкодувати фактичні витрати, пов'язані з утриманням у навчальному закладі згідно із затвердженим розрахунком.
Згідно довідки-розрахунку вартості харчування, довідки з розрахунку вартості комунальних послуг, грошового забезпечення, витрат на медикаменти та речового майна, загальна сума витрат Університету на утримання відповідача за період 2009-2013 років склала 36 648 грн. (а.с.16).
Наведене свідчить про те, що ОСОБА_1 звільнився за власним бажанням, при цьому не відпрацюв 3 роки, як це визначено умовами договору №265 від 10.08.2009 року про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС, та має обов'язок відшкодувати витрати на його навчання у визначеній сумі 36 648 грн.
Посилання ОСОБА_1 на необхідність зменшення стягнення зазначених витрат пропорційно не відпрацьованому ним після закінчення навчання часу до 4 733 грн., не засновані на законі, оскільки Законом України «Про міліцію», Порядком №313, що діяли на час навчання позивача в Університеті, та умовами договору №265 від 10.08.2009 року, не передбачено підстав зменшення витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах під час навчання, з часом перебування на службі до закінчення передбаченого законодавством 3-річного строку.
Судом не можуть бути застосовані при розгляді справи положення Порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов КМ України, затвердженого постановою КМ України № 261 від 12.04.2017 року, так як ця постанова набрала чинності 20.04.2017 року, визначає порядок відшкодування витрат особами, що проходили навчання у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, зокрема п.9 Порядку визначає припинення стягнення витрат в разі повторного прийняття особи на службу в поліцію, і не має зворотньої сили в часі.
В силу викладеного є вірними висновки суду першої інстанції щодо наявності у ОСОБА_1 обов'язку відшкодувати Університету витрати, пов'язані з його утриманням під час навчання в розмірі 36 648 грн., та необхідність їх стягнення в судовому порядку через відмову їх відшкодування відповідачем в добровільному порядку.
Так як Університет згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є державною організацією (установою, закладом), підпорядкованим Міністерству внутрішніх справ України, суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати в розмірі 1 218 грн.
Доводами апеляційної скарги зазначені обставини не спростовано.
Оскільки судом першої інстанції у повному обсязі встановлено обставини, що мають значення для справи та прийнято рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст. 12, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 березня 2016 року по адміністративній справі №804/285/16 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 28 лютого 2019 року та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає.
Головуючий - суддя Т.С. Прокопчук
суддя О.О. Круговий
суддя А.В. Шлай
