Провадження № 33/4808/65/19
Категорія ст. 130 ч.1 КУпАП
Головуючий у 1 інстанції Руденко Д. М.
ОСОБА_1
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 лютого 2019 року м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Васильєв О.П.,
за участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 та його захисника адвоката ОСОБА_3
розглянувши матеріали за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 28 листопада 2018 року, якою
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 10 200 грн., також стягнуто судовий збір в розмірі 352 грн. 40 коп., -
в с т а н о в и в :
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 16 вересня 2018 року о 13 год. 30 хв. в с. Верхня Липиця Рогатинського району Івано-Франківської області керував автомобілем НОМЕР_1, з ознаками алкогольного сп’яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, хитка хода, від проходження огляду на стан алкогольного сп’яніння у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків. Своїми діями ОСОБА_2 порушив п. 2.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП..
На вказану постанову суду ОСОБА_2 30 січня 2019 року, за межами строку, передбаченого законом на оскарження постанови суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду в частині визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП, а провадження у справі закрити.
Разом з тим в апеляційній скарзі апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження судового рішення суду першої інстанції.
В обґрунтування своїх доводів щодо поважності причин, з яких було пропущено строк на апеляційне оскарження постанови суду, посилається на те, що він не був належним чином повідомлений про розгляд справи, яку було розглянуто без його участі.
Окрім того, апелянт в апеляційній скарзі звертає увагу на те, що при розгляді справи судом першої інстанції було порушено вимоги ст. 268 КУпАП, оскільки розгляд справи відбувся за його відсутності і він не був належним чином повідомлений про розгляд справи.
Про наявність постанови суду довідався зі слів інспектора поліції, який 01.01.2019 зупинив його під час керування транспортним засобом в с. Бабухів Рогатинського районі та повідомив, що суд позбавив його права не керування транспортними засобами.
14.01.2019 року він ознайомився з матеріалами справи, після чого ним подана апеляційна скарга на оскаржувану постанову суду.
Особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 та його захисник адвокат ОСОБА_3 підтримали вимоги клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 28 листопада 2018 року.
Перевіривши апеляційну скаргу з клопотанням про поновлення строку на її оскарження, апеляційний суд вважає, що в поновленні строку на апеляційне оскарження постанови суду слід відмовити та апеляційну скаргу повернути апелянту з наступних підстав.
Діючим Кодексом України про адміністративні правопорушення чітко встановлено процедуру та строки оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
Так, статтею 294 КУпАП визначено, що апеляційну скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення такої постанови.
Відповідно до вимог ст. 129 Конституції України, ст. 11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» розгляд справ про адміністративні правопорушення відбувається в судах відкрито, що гарантує особі, яка притягається до адміністративної відповідальності своєчасно дізнатись про результати судового розгляду та оскаржити постанову суду у встановлений законом строк.
Правом на апеляційне оскарження постанови судді по справі про адміністративне правопорушення, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, розпоряджається на власний розсуд в межах процесуального закону.
Згідно з ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Строк на апеляційне оскарження може і повинен бути поновлений тільки у випадку, якщо він пропущений з поважних причин. Поважність причин його пропуску має довести апелянт, який заявив таке клопотання.
У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що право на апеляційний розгляд беззаперечно є важливим елементом визначеного у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на доступ до суду.
Право особи на апеляційний розгляд справи відповідним чином унормовано у національному процесуальному законодавстві, у тому числі стосовно строків та кола осіб, які мають право подати апеляційну скаргу і вказані питання нерозривно пов'язані з правом на отримання вмотивованого рішення суду першої інстанції та із позитивним обов'язком суду надати можливість брати участь у судових засіданнях.
Рішеннями Європейського суду визначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (справа «ОСОБА_4 проти України», справа «Трух проти України» ).
Зі змісту апеляційної скарги із клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду вбачається, що апелянту було відомо про те, що 16.09.2018 року інспектором групи реагування патрульної поліції м. Рогатина Івано-Франківської області ОСОБА_5 щодо нього було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ОБ №047046 від 16.09.2018 року про порушення ним п.2.9А ПДР України, за що наступає відповідальність, передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.
Згідно вказаного протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_2 інспектором поліції був повідомлений, що розгляд адміністративної справи щодо нього відбудеться в суді м. Івано-Франківська.
В судовому засіданні ОСОБА_2 не заперечував з приводу того, що стосовно нього дійсно було складено вищевказаний протокол та вказує на те, що працівник поліції порадив йому звернутися до адвоката за захистом своїх прав з метою уникнення негативних наслідків.
Вищевказані обставини свідчать про те, що апелянт знав про наявність справи про адміністративне правопорушення щодо нього, знав, що вказана справа перебуває на розгляді у Івано-Франківському міському суду Івано-Франківської області і мав можливість своєчасно дізнатись про призначення її до розгляду в суді першої інстанції, про постановлене судом рішення та оскаржити його у встановлений законом строк.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до довідки з ППС «АРМОР» ОСОБА_2 неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності, в тому числі за ч.2 ст.130 КУпАП , що свідчить про те, що він достатньо обізнаний щодо встановленого законом порядку розгляду справ про притягнення до адміністративної відповідальності у судах.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності повинна добросовісно використовувати надані їй процесуальні права, не зловживати ними та зобов'язана демонструвати готовність брати участь у судовому розгляді і утримуватися від використання методів, які пов'язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби, передбачені законом для прискорення процедури слухання.
Зі змісту мотивувальної частини постанови Івано-Франківського міського суду від 28.11.2018 року вбачається, що ОСОБА_2 в судове засідання не з’явився, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, у зв’язку з чим справу було розглянуто за відсутності особи, яка притягалась до адміністративної відповідальності.
Разом з тим, в своїй апеляційній скарзі апелянт стверджує, що не був належним чином повідомлений про розгляд справи, чим було порушено його право на захист.
Апеляційний суд приймає до уваги, що однією із підстав для поновлення строку може бути неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Поновлення процесуального строку зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, може порушити принцип юридичної визначеності (справа «Пономарьов проти України»).
Таким чином, порушення судом першої інстанції вимог щодо належного повідомлення про розгляд справи не є безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення.
Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що зі змісту апеляційної скарги ОСОБА_2 вбачається, що він дізнався про наявність оскаржуваної ним постанови суду 01.01.2019 року, а 14.01.2019 року ознайомився з матеріалами вказаної справи.
З матеріалів справи вбачається, що 16.01.2019 року ОСОБА_2 була подана заява до суду першої інстанції про надання дозволу на ознайомлення з матеріалами справи.
Згідно відмітки та розпису останнього на даній заяві, ОСОБА_2 18.01.2019 року був ознайомлений з матеріалами справи та отримав їх фотокопії.
Однак, апеляційна скарга на постанову суду була подана ОСОБА_2 тільки 30 січня 2019 року, що свідчить про те, що апеляційна скарга подана із пропуском строку, встановленого законом на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, навіть якщо рахувати вказаний строк не з моменту постановлення судом відповідного рішення, а з моменту коли особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, дізналась про наявність оскаржуваного рішення суду.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що законодавцем встановлені скорочені строки розгляду справ про адміністративні правопорушення у суді, оскільки ст.38 КУпАП визначений трьохмісячний строк протягом якого на особу, яка винна у вчиненні адміністративного правопорушення може бути накладено адміністративне стягнення.
Крім того, ст.303 КУпАП визначено, що не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що зі змісту клопотання про поновлення строку вбачається, що єдиною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду ОСОБА_2 вважає те, що він не був повідомлений про розгляд справи у встановленому законом порядку та не знав про оскаржуване рішення суду.
Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до вимог ч.2 ст. 294 КУпАП десятиденний строк на оскарження постанови суду першої інстанції необхідно рахувати з дня винесення постанови, а не з дня коли особа отримала копію постанови суду або дізналась про наявність вказаного рішення суду.
Вищевказана норма ч.2 ст.294 КУпАП забезпечує за аналогією з правом на доступ до суду, закріпленим у п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законну мету і не порушує саму сутність цього права.
Суд може поновити строк на апеляційне оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення, якщо його було порушено з поважних причин (хвороба, відрядження, стихійне лихо, хвороба близьких родичів тощо).
Апеляційний суд виходить з того, що про поважність причини на поновлення строку апеляційного оскарження може свідчити наявність конкретних обставин, які об'єктивно перешкоджали своєчасному зверненню до суду зі скаргою протягом встановленого законом строку на апеляційне оскарження рішення суду, виникли раптово, носили несподіваний характер і не могли бути контрольовані апелянтом.
Питання про поважність причин пропуску процесуального строку оцінюються судом на власний розсуд, в кожному конкретному випадку з врахуванням того, які саме дані наведені у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження та чи підтверджуються вони відповідними доказами.
При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що необґрунтоване поновлення процесуального строку на оскарження остаточного судового рішення порушує принцип юридичної визначеності і перешкоджає своєчасному виконанню рішення суду, яке набуло законної сили.
При вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення, суд не перевіряє доводи щодо законності, обґрунтованості та справедливості оскаржуваного рішення, оскільки така оцінка може бути дана судом тільки в результаті розгляду апеляційної скарги по суті.
Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу на те, що зі змісту апеляційної скарги ОСОБА_2 вбачається, що він не вказує на обставини, які свідчать про його невинуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, а вказує на те, що справу було розглянуто без його участі.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини. одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного й обов’язкового рішення лише з метою повторного слухання справи та постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий, лише коли він зумовлений особливими й непереборними обставинами ( рішення у справі «Рябих проти Росії»).
З огляду на викладене, приймаючи до уваги, що апелянтом не наведено обґрунтованих підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження та приймаючи до уваги, що на даний час рішення суду набуло законної сили та звернуто до виконання, приймаючи до уваги характер процесуальної поведінки особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності протягом розгляду справи у суді першої інстанції та після постановлення судом остаточного рішення, враховуючи причини, якими обґрунтовуються поважність пропущення строку на апеляційне оскарження постанови суду, апеляційний суд вважає, що відсутні підстави для поновлення строку на оскарження постанови суду і апеляційна скарга, подана з пропуском строку на апеляційне оскарження, підлягає поверненню апелянту.
Повернення апеляційної скарги, не позбавляє апелянта права повторно звернутися з апеляційною скаргою на постанову суду з вмотивованим клопотанням про поновлення строку на її апеляційне оскарження, в якому конкретизувати причини, які не дозволили своєчасно оскаржити постанову суду.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП,-
п о с т а н о в и в :
Відмовити ОСОБА_2 у поновленні строку на апеляційне оскарження постанови судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 28 листопада 2018 року.
Повернути апеляційну скаргу з додатками ОСОБА_2
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.
Суддя Івано-Франківського
апеляційного суду ОСОБА_6
Згідно з оригіналом.
Суддя: О.П. Васильєв