Ухвала
13 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 233/2929/17
провадження № 61-15744 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого Стрільчука В. А.,
суддів: Кузнєцова В. О., Олійник А. С., Ступак О. В., Усика Г. І. (суддя-доповідач),
учасники справи:
заявник ОСОБА_1 ,
заінтересована особа Міністерство оборони України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 13 листопада 2017 року у складі судді Каліуш О. В. та постанову Апеляційного суду Донецької області від 25 січня 2018 року у складі колегії суддів: Канурної О. Д., Будулуци М. С., Санікової О. С.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.
На обгрунтування заяви зазначав, що у період з 27 серпня 2014 року по
01 листопада 2014 року він брав участь у бойових діях, захищаючи незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України при здійсненні антитерористичної операції (далі АТО), зокрема, як доброволець, приймав участь в бойових діях у складі 34 батальйону «Кіровоград» на блокпосту № НОМЕР_1 , який знаходився у м. Торецьк (Дзержинську) Донецької області біля шахти «Південна» на першій ліній оборони.
Посилаючись на наведене, заявник просив встановити факт його участі у бойових діях із захисту незалежності, суверенітету і територіальної цілісності України та безпосередньої участі в АТО з 27 серпня 2014 року по 01 листопада 2014 року на блокпосту № 3 біля шахти «Південна» м. Торецька (Дзержинська) Донецької області.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області від
13 листопада 2017 року заяву ОСОБА_1 задоволено.
Встановлено факт участі у бойових діях ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із захисту незалежності, суверенітету і територіальної цілісності України, та участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення з
27 серпня 2014 року по 01 листопада 2014 року на блокпосту № НОМЕР_1 біля шахти «Південна» м. Торецька (Дзержинська) Донецької області.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що згідно з абзацом другим пункту 20 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасниками бойових дій визнаються особи, які у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, за умови, що в подальшому такі добровольчі формування були включені до складу Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної гвардії України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів. Факт участі
ОСОБА_1 у бойових діях з 27 серпня 2014 року по 01 листопада 2014 року у складі батальйону «Кіровоград» (військова частина польова пошта НОМЕР_2 ) на блокпосту № НОМЕР_1 біля шахти «Південна» м. Торецька (Дзержинська) Донецької області підтверджується належними та допустимими доказами, зокрема поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які мають статус учасника бойових дій, відеоматеріалом телеканалу «1+1» 5 випуску телепрограми «Хоробрі серця» «Волонтери», протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 02 листопада 2014 року відносно ОСОБА_1 , повідомленням про підозру від 02 листопада 2014 року ОСОБА_1 , фототаблицею та публікаціями в газеті «Провінція» за 2014 рік, де заявник друкував «Примітки з передової АТО» під псевдонімом « ОСОБА_4 ». З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Донецької області від 25 січня 2018 року апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишено без задоволення, рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від
13 листопада 2017 року залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення першої інстанції, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що факт участі ОСОБА_1 у бойових діях з 27 серпня 2014 року по 01 листопада 2014 року у складі батальйону «Кіровоград» (військова частина польова пошта НОМЕР_2 ) на блокпосту № НОМЕР_1 біля шахти «Південна» м. Торецька (Дзержинська) Донецької області підтверджений належними та допустимими доказами, а тому наявні підстави для задоволення його заяви.
Як на правову підставу задоволення вимог ОСОБА_1 , суди попередніх інстанцій посилалися на пункти 11, 14 Положення про комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасників бойових дій, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 травня 2015 року № 200, якими передбачено перелік документів, які дають право на визнання особи учасником бойових дій, зокрема у разі прийняття судом відповідного позитивного рішення, таке рішення суду визнається як документ, що підтверджує право громадянина на визнання його учасником бойових дій.
Узагальнені доводи касаційної скарги
У березні 2018 року Міністерство оборони України звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 13 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Донецької області від 25 січня 2018 року, провадження по справі закрити.
Касаційна скарга обгрунтована посиланням на те, що вимоги заявника про встановлення факту його участі у бойових діях з захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України та безпосередньої участі в АТО, забезпеченні її проведення з 27 серпня 2014 року по 01 листопада 2014 року на блокпосту № 3 біля шахти «Південна» м. Торецька (Дзержинська) Донецької області не підлягають розгляду судом в порядку цивільного судочинства, а тому провадження у справі підлягає закриттю. Заявник вказував на те, що встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, у судовому порядку можливе лише тоді, коли чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення. Порядок встановлення факту участі особи у бойових діях, в тому числі під час АТО на Сході України, визначений Порядком надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в АТО, забезпеченні її проведенні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 413.
Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу
У червні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_1 , у якому зазначено про те, що оскаржувані рішення попередніх інстанцій є законними та обгрунтованими, а доводи касаційної скарги безпідставними, оскільки його участь у бойових діях підтверджується належними та допустимими доказами. Крім того, йому вже встановлено статус учасника бойових дій на засіданні комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 та видано відповідне посвідчення.
Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За змістом частин першої 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлені судами попередніх інстанції обставини
Факт участі ОСОБА_1 у бойових діях з 27 серпня 2014 року по 01 листопада
2014 року у складі батальйону «Кіровоград» (військова частина польова пошта НОМЕР_2 ) на блокпосту № НОМЕР_1 біля шахти «Південна» м. Торецька (Дзержинська) Донецької області суди встановили на підставі пояснень свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які мають статус учасника бойових дій, відеоматеріалом телеканалу «1+1» 5 випуску телепрограми «Хоробрі серця» «Волонтери», протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від
02 листопада 2014 року відносно ОСОБА_1 , повідомленням про підозру від
02 листопада 2014 року ОСОБА_1 , фототаблицею та публікаціями в газеті «Провінція» за 2014 рік, де заявник друкував «Примітки з передової АТО» під псевдонімом « ОСОБА_4 ».
Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування
Згідно з пунктом 19 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, учасниками бойових дій визнаються військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані) та працівники Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України (далі СБУ), Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення АТО центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці, працівники Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах АТО у період її проведення.
Відповідно до пункту 20 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, учасниками бойових дій також визнаються особи, які у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, брали безпосередню участь в АТО, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах АТО у період її проведення, за умови, що в подальшому такі добровольчі формування були включені до складу Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної гвардії України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.
Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, категорії таких осіб, терміни їх участі в АТО чи в забезпеченні її проведення, а також райони АТО визначаються Кабінетом Міністрів України.
Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в АТО, забезпеченні її проведенні затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 413 (далі Порядок).
Згідно з абзацами 1, 2, 5 пункту 4 Порядку, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, підставою для надання особам статусу учасника бойових дій є такі документи про безпосереднє залучення до виконання завдань АТО в районах її проведення: витяги з наказів керівника Антитерористичного центру при СБУ або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при СБУ про залучення до проведення антитерористичної операції, витяги з наказів керівника оперативного штабу з управління антитерористичною операцією чи його заступників або керівників секторів (командирів оперативно-тактичних угруповань) про підпорядкування керівнику оперативного штабу з управління антитерористичною операцією в районах її проведення та про прибуття (вибуття) до (з) районів проведення АТО, документи про направлення у відрядження до районів проведення АТО або інші офіційні документи, видані державними органами, що містять достатні докази про безпосередню участь особи у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення; для осіб, зазначених в абзаці третьому пункту 2 цього Порядку, документи про залучення до виконання завдань АТО в районах її проведення, передбачені абзацами другим - четвертим цього пункту, або нотаріально завірені свідчення не менше ніж двох свідків із числа осіб, зазначених в абзаці другому пункту 2 цього Порядку, які разом із такою особою брали участь в антитерористичній операції та отримали статус учасника бойових дій або інваліда війни, у разі підтвердження суб`єктами боротьби з тероризмом факту взаємодії зазначених осіб (особисто або під час перебування у складі добровольчих формувань) із Збройними Силами, Міністерства внутрішніх справ, Національною гвардією та іншими утвореними відповідно до законів військовими формуваннями та правоохоронними органами.
Рішення про надання статусу учасника бойових дій приймається: комісіями з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, утвореними в Міноборони, Міністерства внутрішніх справ, Мін`юсті, Національній поліції, Національній гвардії, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецтрансслужби, Генеральній прокуратурі України, Управлінні державної охорони, Адміністрації Держспецзв`язку, ДСНС, ДФС (далі комісія); міжвідомчою комісією з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», яка утворюється Державною службою у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції, - у разі виникнення спірних питань, що потребують міжвідомчого врегулювання (абзац 1-3 пункту 5 Порядку).
Пунктом 11 Положення про комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, затвердженому наказом Міністерства оборони України від 07 травня 2015 року № 200 (далі Положення), визначено перелік документів, на підставі яких комісії приймають рішення щодо визнання громадян учасниками бойових дій.
Пунктом 14 Положення передбачено, що у разі звернення особи до суду стосовно встановлення факту участі у бойових діях чи інших подіях, які дають право на визнання його учасником бойових дій, і прийняття судом відповідного позитивного рішення, таке рішення суду визнається як документ, що підтверджує право громадянина на визнання його учасником бойових дій. Копія рішення суду підлягає зберіганню разом з іншими документами.
Зазначене дає підстави дійти висновку, що чинне законодавство України передбачає можливість захисту прав та інтересів осіб у вказаних правовідносинах у судовому порядку.
Ураховуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає за необхідне відступити від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії судів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2018 року у справі 587/997/17 (провадження № 61-428св18).
Необхідність відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викликана тим, що колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у наведеній вище постанові дійшла іншого висновку, зокрема про те, що на вимоги заявника про встановлення факту участі у бойових діях для отримання відповідного статусу учасника бойових дій розповсюджується дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», яким передбачено позасудовий порядок встановлення вказаного факту, а тому такі вимоги не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, у зв`язку з чим провадження у справі необхідно закрити.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Зазначене свідчить про застосування судом касаційної інстанції у різних складах принципово різного підходу до вирішення справ, що випливають з одних і тих правовідносин, у яких один і той же предмет спору, і які врегульовані одними і тими ж нормами матеріального права, що викликає необхідність усунення виявлених розбіжностей у практиці їх розгляду Верховним Судом.
Однакове застосування закону забезпечуватиме реалізацію верховенства права, рівність перед законом та правову визначеність у державі. Єдність у практиці застосування одних й тих самих норм права поліпшуватиме громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також сприятиме утвердженню довіри до судової влади в цілому.
Ухвалення протилежних чи суперечливих судових рішень, особливо судом вищої інстанції, може спричинити порушення права на справедливий суд, закріпленого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року.
Загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень.
За змістом частини другої 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.
У зв`язку з наведеним, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, вважає необхідним передати зазначену справу на розгляд Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Керуючись частиною другою статті 403, частиною четвертою статті 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Передати на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Міністерство оборони України, про встановлення факту, що має юридичне значення, за касаційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від
13 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Донецької області від
25 січня 2018 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий В. А. Стрільчук
Судді: В. О. Кузнєцов
А. С. Олійник
О. В. Ступак
Г. І. Усик
