ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
Іменем України
01 березня 2019 року
м .Харків
справа № 610/2510/18
провадження № 22-ц/818/1008/19
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого : Маміної О.В.
суддів : Кругової С.С., Пилипчук Н.П.
учасники справи:
позивачі - ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Джоін Ап!»,
третя особа - фізична особа-підприємець ОСОБА_4
розглянувши у порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Джоін Ап!», третя особа: фізична особа-підприємець ОСОБА_4 про захист прав споживачів та відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Джоін Ап!» на рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 15 листопада 2018 року, постановлене під головуванням судді Усенко С.І., в залі суду в місті Балаклія Харківської області, -
в с т а н о в и в:
У серпні 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Джоін Ап!», третя особа: фізична особа-підприємець ОСОБА_4 про захист прав споживачів та відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 000 грн.
Рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 15 листопада 2018 року позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Джоін Ап!» на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 5 000 грн. компенсації моральної шкоди. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Джоін Ап!» на користь ОСОБА_1 витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката у сумі 5 000 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Джоін Ап!» на користь держави судовий збір у розмірі 704,80 грн.
В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Джоін Ап!» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; вказує, що позовні вимоги є безпідставними, оскільки пунктом 7.17. Договору про надання туристичних послуг сторони погодили, що виключається можливість відшкодування моральної шкоди стосовно всіх правовідносин, що виникають згідно з даним Договором. Крім того, ТОВ «Джоін Ап!» не було порушено умов Договору, тур за заявою ОСОБА_1 був анульований, грошові кошти повернуті позивачам у повному обсязі. Апелянт вважає, що наявні підстави для відмови у задоволенні позову разом з відмовою у стягненні з відповідача витрат на правничу допомогу.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надали відзив на апеляційну скаргу, просили рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 15 листопада 2018 року залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ «Джоін Ап!» - без задоволення.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що протиправними діями відповідача позивачам була спричинена моральна шкода, яка полягає у психологічних стражданнях, душевних хвилюваннях, що позивачі відчули через неможливість відпочинку, необхідність докладання додаткових зусиль, пов'язаних із поверненням сплачених грошових коштів за договором про надання туристичних послуг, зверненням за правовою допомогою до адвокатів.
Проте такі висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є подружжям (а.с.15). Вони мають малолітню доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.16).
30 січня 2018 року між ТОВ «ДЖОІН АП!» як туроператором, від імені та за дорученням якого на підставі агентського договору діяла турагент ФОП ОСОБА_4, і туристом ОСОБА_1, яка діяла від імені ОСОБА_2 та ОСОБА_5 і, було укладено договір про надання туристичних послуг № 976370 (далі - Договір). (а.с.17-21).
Пунктом 2 Договору про надання туристичних послуг встановлено, що предметом договору є забезпечення туроператором надання комплексу туристичних послуг (туристичний продукт), які турист зобов'язався прийняти та оплатити.
Сторонами погоджено такі істотні умови: строк перебування у місці надання туристичних послуг 27.07.2018 року по 05.08.2018 року; авіапереліт Харків-Анталія-Харків; розміщення у готелі Justiniano Deluxe Resort 5*; вартість туристичного обслуговування 41 367,00 гривень, у тому числі інформаційно-консультаційні послуги з підбору турпродукту 3 011,39 гривень (п. 2.1 договору).
Лист бронювання, відповідно до умов п. 4.6 договору, було підтверджено відповідачем 30.01.2018 року (а.с.22).
Вартість туристичного обслуговування була сплачена позивачами у повному обсязі у сумі 41 367,00 гривень, що підтверджується рахунками на оплату, платіжними дорученнями, меморіальними ордерами (а.с.25-45).
Встановлено, що авіарейс Харків-Анталія (Туреччина) на раніше призначений час було скасовано. Позивачам було запропоновано здійснити виліт до Туреччини із міста Києва. Інші умови Договору про надання туристичних послуг залишилися незмінними. Разом з цим повідомлено туристів, що в разі їх незгоди з такими змінами до Договору, - кошти будуть повернуті у повному обсязі (а.с. 134).
За погодженням між сторонами Договір про надання туристичних послуг від 30.01.2018 року було розірвано.
22 серпня 2018 року ТОВ «ДЖОІН АП!» на користь позивачів було повернуто грошові кошти за Договором у повному обсязі (а.с.135).
Як на підставу позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 посилаються на те, що відповідачем були порушені умови договору, грошові кошти за тур були повернуті їм лише 23.08.2018 року після неодноразових звернень до відповідача та після закінчення їх відпустки, що позбавило їх можливості відпочити. Такими діями ТОВ «ДЖОІН АП!» завдало їм моральної шкоди, призвело до депресії ОСОБА_1, яка на той час була вагітна. Вважають, що відповідач порушив їх права як споживачів туристичних послуг. Моральну шкоду вони оцінюють у 10 000 гривень. Крім того, зазначають, що з ТОВ «ДЖОІН АП!» на їх користь також підлягають стягненню витрати на правову допомогу у розмірі 5 000 грн.
Відповідно до пункту 22 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Стаття 4 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачає, що споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.
Положенням частини 1 статті 5 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я і життєдіяльності.
Згідно роз'яснень п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» від 12.04.1996 року № 5 (із змінами), вирішуючи справи про захист прав споживачів, суди мають виходити з того, що відповідно до ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» держава: забезпечує громадянам захист їх інтересів як споживачів; надає можливість вільного вибору товарів (робіт, послуг) та набуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час вибору й використання товарів (робіт, послуг) відповідно до їх потреб; гарантує придбання або одержання іншими законними способами товарів (робіт, послуг) в обсягах, що забезпечують рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я та життєдіяльності. Встановлений Законом перелік прав, якими користуються споживачі, не є вичерпним. Законодавчими актами і договорами, які не суперечать Закону, можуть бути передбачені й інші права споживачів та зобов'язання продавців, виготівників, виконавців.
Матеріали справи свідчать про те, що спірними є правовідносини з відшкодування моральної шкоди, пов'язаної з неналежним виконання відповідачем умов договору про надання туристичних послуг.
Поняття моральної (немайнової) шкоди і порядок її відшкодування визначається статті 23 ЦК України.
Зокрема, підставами для відшкодування моральної шкоди можуть бути порушення майнових, особистих немайнових прав особи, а також зобов'язань у випадках, передбачених договором або законом.
Спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень; у випадках, передбачених Цивільним кодексом та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Згідно з роз'ясненнями, наданими у п.п. 5, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4від 31.03.1995 року із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного суду № 5 від 25.05.2001 року, № 1 від 27.02.2009 року, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Загальні правові, організаційні та соціально-економічні засади реалізації державної політики України в галузі туризму, спрямованої на забезпечення закріплених Конституцією України прав громадян на відпочинок, свободу пересування, охорону здоров'я, на безпечне для життя і здоров'я довкілля, задоволення духовних потреб та інших прав при здійсненні туристичних подорожей, визначені в Законі України «Про туризм» від 15 вересня 1995 року.
Відповідно до ст. 1 зазначеного Закону:
туризм - це тимчасовий виїзд особи з місця проживання в оздоровчих, пізнавальних, професійно-ділових чи інших цілях без здійснення оплачуваної діяльності в місці, куди особа від'їжджає;
турист - особа, яка здійснює подорож по Україні або до іншої країни з не забороненою законом країни перебування метою на термін від 24 годин до одного року без здійснення будь-якої оплачуваної діяльності та із зобов'язанням залишити країну або місце перебування в зазначений термін.
туристичний продукт - попередньо розроблений комплекс туристичних послуг, який поєднує не менше ніж дві такі послуги, що реалізується або пропонується для реалізації за визначеною ціною, до складу якого входять послуги перевезення, послуги розміщення та інші туристичні послуги, не пов'язані з перевезенням і розміщенням (послуги з організації відвідувань об'єктів культури, відпочинку та розваг, реалізації сувенірної продукції тощо);
За приписами ст. 5 Закону України «Про туризм» учасниками відносин, що виникають при здійсненні туристичної діяльності, є юридичні та фізичні особи, які створюють туристичний продукт, надають туристичні послуги (перевезення, тимчасового розміщення, харчування, екскурсійного, курортного, спортивного, розважального та іншого обслуговування) чи здійснюють посередницьку діяльність із надання характерних та супутніх послуг, а також громадяни України, іноземці та особи без громадянства (туристи, екскурсанти, відвідувачі та інші), в інтересах яких здійснюється туристична діяльність.
Суб'єктами, що здійснюють та/або забезпечують туристичну діяльність, зокрема, є:
- туристичні оператори (далі - туроператори) - юридичні особи, створені згідно із законодавством України, для яких виключною діяльністю є організація та забезпечення створення туристичного продукту, реалізація та надання туристичних послуг, а також посередницька діяльність із надання характерних та супутніх послуг і які в установленому порядку отримали ліцензію на туроператорську діяльність;
-туристичні агенти (далі - турагенти) - юридичні особи, створені згідно із законодавством України, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють посередницьку діяльність з реалізації туристичного продукту туроператорів та туристичних послуг інших суб'єктів туристичної діяльності, а також посередницьку діяльність щодо реалізації характерних та супутніх послуг.
Згідно частин 1, 2 статті 20 Закону України "Про туризм", за договором на туристичне обслуговування одна сторона (туроператор, турагент) за встановлену договором плату зобов'язується забезпечити надання за замовленням іншої сторони (туриста) комплексу туристичних послуг (туристичний продукт). До договору на туристичне обслуговування застосовуються загальні положення договору про надання послуг, якщо інше не передбачено законом та не суперечить суті зобов'язання.
Частиною 1 статті 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Разом з тим, згідно положенням частини 1, 3 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правам та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Принцип свободи договору, як один із загальних засад цивільного законодавства, декларується в ст. 3 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. (ст. 627 Цивільного кодексу України).
У відповідності до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є ті умови, без погодження яких договір взагалі не вважається укладеним. Істотні умови договору визначаються в законі, разом з тим ними можуть стати будь-які умови, на погодженні яких наполягає та чи інша сторона. Істотні умови договору відображають природу договору, відсутність будь-якої з них не дає змоги сторонам виконати їх обов'язки, які покладаються на них за договором.
Відповідно до положень ст. 20 Закону України «Про туризм» у договорі на туристичне обслуговування зазначаються істотні умови договору, зокрема: правила в'їзду до країни (місця) тимчасового перебування та перебування там. Туроператор несе перед туристом відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування, крім випадків, якщо: невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося з вини туриста; невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося з вини третіх осіб, не пов'язаних з наданням послуг, зазначених у цьому договорі, та жодна із сторін про їх настання не знала і не могла знати заздалегідь; невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося внаслідок настання форс-мажорних обставин або є результатом подій, які туроператор (турагент) та інші суб'єкти туристичної діяльності, які надають туристичні послуги, включені до туристичного продукту, не могли передбачити.
Пунктом 10.4.1. Договору про надання туристичних послуг від 30.01.2018 року сторони погодили, що зміни до цього договору вносяться за згодою сторін, водночас Туроператор вправі змінити суттєві умови договору, зокрема дати здійснення авіаперевезення, зміну готелю тощо.
Згідно п. 4.18 Договору якщо під час виконання договору на туристичне обслуговування Туроператор не в змозі надати значну частину туристичного продукту, щодо якого відповідно до договору на туристичне обслуговування сторони досягли згоди, Туроператор повинен з метою продовження туристичного обслуговування вжити альтернативних заходів без покладення додаткових витрат на туриста, а в разі потреби відшкодувати йому різницю між запропонованими послугами і тими, які були надані.
Статтею 20 ЗУ «Про туризм» також передбачено, що кожна із сторін договору на туристичне обслуговування до початку туристичної подорожі може вимагати внесення змін до договору або його розірвання у зв'язку зі зміною істотних умов договору та обставин, якими вони керувались під час укладання договору.
Згідно ч.10 ст.20 ЗУ «Про туризм» турист вправі відмовитись від виконання договору на туристичне обслуговування до початку туристичної подорожі за умови відшкодування туроператору(турагенту) фактично здійснених ним документально підтверджених витрат, пов'язаних із відмовою.
Сторонами не заперечується, що тур, придбаний за договором про надання туристичних послуг від 30.01.2018 року, був анульований.
Ануляція туру - це зроблена Турагентом/Туристом письмова відмова від замовленого та/чи придбаного в Туроператора Турпродукту чи його частини.
Грошові кошти, сплачені позивачами за Договором, повернуті у повному обсязі.
Відповідно до положень ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст. 76, ч.1, 2 ст.77, ч.1 ст. 95 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема письмовими, речовими і електронними доказами.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Матеріали справи не містять доказів того, що відповідачем, ТОВ «ДЖОІН АП!», було неналежним чином виконані умови договору про надання туристичних послуг від 30.01.2018 року. Відсутні дані про порушення зобов'язань за договором, а також судом не встановлено порушення прав позивачів, як споживачів туристичних послуг.
З урахуванням вищевказаного, відсутні підстави для відшкодування моральної шкоди.
Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та помилково прийшов до висновку про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди у спірних правовідносинах.
Відповідно до частини четвертої статті 611 ЦК України моральна шкода підлягає відшкодуванню у разі порушення зобов'язань у договірних правовідносинах у випадку встановлення такої відповідальності законом або договором.
Згідно пункту 7.17. Договору про надання туристичних послуг можливість відшкодування моральної шкоди стосовно всіх правовідносин, що виникають згідно з даним Договором, виключається.
Колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ТОВ «Джоін Ап!», третя особа: фізична особа-підприємець ОСОБА_4 про захист прав споживачів та відшкодування моральної шкоди, - задоволенню не підлягають, оскільки договором про надання туристичних послуг відшкодування такої шкоди сторонами не було передбачено, а на підставі ст. ст. 4, 22 Закону України «Про захист прав споживачів» відшкодування моральної шкоди можливе лише тоді, коли вона полягала в наданні небезпечної для життя і здоров'ю продукції.
Також не підлягають задоволенню вимоги позивачів про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 5 000 грн., оскільки лише при задоволенні позовних вимог вказані витрати підлягають стягненню з відповідача у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України.
Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції.
З урахуванням вищевказаного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 слід відмовити.
Відповідно до частини 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно ч.7 ст. 141 ЦПК України якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Встановлено, що позивачі звільнені від сплати судового збору. При подачі апеляційної скарги апелянтом було сплачено судовий збір у розмірі 1762 грн. (а.с.168). Проте сплаті відповідачем підлягав судовий збір у розмірі 1 057,20 грн. (150% від 704,80грн.).
Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає за необхідне компенсувати апелянту за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 1 057,20 грн.
Керуючись ст. 367, 369, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,-
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Джоін Ап!» - задовольнити.
Рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 15 листопада 2018 року - скасувати та ухвалити нове.
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Джоін Ап!», третя особа: фізична особа-підприємець ОСОБА_4 про захист прав споживачів та відшкодування моральної шкоди.
Компенсувати Товариству з обмеженою відповідальністю «Джоін Ап!» за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 1057,20 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і, в силу п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України, оскарженню не підлягає.
Головуючий : О.В. Маміна
Судді: С.С. Кругова
Н.П. Пилипчук
