ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
_______________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"05" березня 2019 р.
м. Харків
Справа № 922/3095/18
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Буракової А.М.
при секретарі судового засідання Кудревичу М.О.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут", м. Харків
до
Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради, м. Харків треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1. Управління державної казначейської служби України у Холодногірському районі м. Харкова, м. Харків 2. Департамент фінансів Харківської обласної державної адміністрації, м. Харків 3. Міністерство соціальної політики України, м. Київ
про
стягнення 513953,12 грн.
за участю представників:
позивача – ОСОБА_1
відповідача – ОСОБА_2
1-ї 3-ї особи на стороні відповідача – ОСОБА_3
2-ї 3-ї особи на стороні відповідача – ОСОБА_4
3-ї 3-ї особи на стороні відповідача – не з’явився
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 108108,62 грн. та інфляційних втрат в сумі 405844,25 грн. за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам та надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), управління багатоквартирним будинком, вивезення побутового сміття та рідких нечистот. Також, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 7709,30 грн.
В обґрунтування позову позивач посилається на прострочення виконання Управлінням проведення розрахунку за постачання природного газу пільговим категоріям громадян, яке мало місце протягом періоду 01.07.2015 - 31.12.2017.
Ухвалою суду від 16.11.2018 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін, залучено Управління Державної казначейської служби України у Холодногірському районі м. Харкова до участі у справі в якості 3-ї особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, призначено підготовче засідання на 04.12.2018 о 12:00.
04.12.2018 відповідач надав до суду відзив на позов (вх.№ 33827), в якому вказував, що позов він не визнає у зв'язку з наступним: відносини з виконання видаткової частини бюджету на відшкодування пільг та субсидій, що виникають у процесі виконання бюджетів та розгляду звітів про їх виконання не належать до юрисдикції господарських судів; Управління не може бути належним відповідачем, так як в 2015 - 2016 роках взагалі не проводило розрахунків з позивачем, а лише вело облік тих розрахунків, які були здійснені на підставі СПР Департаментом фінансів Харківської обласної державної адміністрації, а в 2017 році на підставах СПР розрахунки були здійснені у визначені терміни; акти звіряння є підставою лише для формування заявки на фінансування, яке здійснюється фінансовими органами; позивач невірно вказує строки, з яких він вираховує річні відсотки та інфляційні витрати.
Ухвалою суду від 04.12.2018 було залучено до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Департамент фінансів Харківської обласної державної адміністрації, відкладено підготовче засідання на 26.12.2018 о 14:15.
14.12.2018 Департамент фінансів Харківської обласної державної адміністрації надав до суду письмові пояснення (вх.№ 34898), в яких вказував, що він своєчасно та в повному обсязі виконав зобов'язання, передбачені чинним законодавством України для місцевого фінансового органу та зазначені у спільних протокольних рішеннях; нормами Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 не передбачено участі департаментів фінансів місцевих державних адміністрацій у процесі виконання відповідних судових рішень.
Ухвалою суду від 26.12.2018 було залучено до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Міністерство соціальної політики України, відкладено підготовче засідання на 03.01.2019 о 12:30.
Ухвалою суду від 03.01.2019 було задоволено клопотання представника позивача про відкладення підготовчого засідання та продовження строку підготовчого провадження на 30 днів, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 22.01.19 о 11:30.
04.01.2019 позивач надав до суду відповідь на відзив (вх.№ 231), в якій просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, оскільки відповідач у відзиві на позов не навів жодних аргументів, які б спростовували вимоги позивача.
21.01.2019 Міністерство соціальної політики України надало до суду письмові пояснення на позовну заяву (вх.№ 1724), в яких вказувало, що відшкодування витрат за надані пільги і субсидії здійснюється по мірі надходження відповідної субвенції з державного бюджету.
22.01.2019, без виходу до нарадчої кімнати, судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до розгляду по суті на 11.02.2019 о 09:30.
11.02.2019, без виходу до нарадчої кімнати, судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання про відкладення розгляду справи по суті на 05.03.2019 о 11:30.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Приписами Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", який визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, встановлено, що пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання визначаються виключно законами України.
Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (статті 12-15), "Про жертви нацистських переслідувань" (статті 6-1 - 6-4), "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (статті 20, 30), "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист" (стаття 6), "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (стаття 12), "Про охорону дитинства" (стаття 13) передбачено соціальні пільги з оплати послуг з газопостачання для окремих категорій громадян.
У вище перелічених законах закріплені норми, що реалізують державні гарантії певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовний обов'язок постачальника природного газу ТОВ "Харківгаз Збут" постачати природний газ пільговій категорії населення кореспондує безумовний обов'язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.
Таким чином, чинне законодавство України не передбачає обов'язковості укладення договору про відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян, оскільки зобов'язання сторін у даній справі виникають безпосередньо із Законів України і не залежать від їх бажання.
За період з липня 2015 року по грудень 2017 року (включно) "Харківгаз Збут" надано послуги з газопостачання пільговій категорії споживачів. Облік вказаних пільговиків (відповідно до підпорядкованої зони діяльності - в зоні діяльності Операторів газорозподільної системи: ПАТ «Харківгаз» та «ПАТ «Харківміськгаз») веде уповноважений орган - Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради, проте відповідач несвоєчасно відшкодував витрати, понесені внаслідок надання послуг на пільгових умовах за спірний період.
Позивач вказує, що ним в період з 01 липня 2015 року по 31 грудня 2017 року здійснено постачання природного газу пільговій категорії споживачів загальною вартістю 13700548,99 грн., проте відповідачем розрахунки за надані послуги з газопостачання пільговій категорії населення були проведені несвоєчасно.
Також, позивач зазначає, що розрахунки за формою "2-пільга" щомісячно надавались відповідачу, після чого сторонами складались акти за формою "3-пільга". Узгоджуючи відповідний акт звірки заборгованості (форма № 3-пільга) Управління тим самим визначило та погодилось з кожним відповідним періодом прострочення відшкодування пільг, сумою заборгованості та періодом її виникнення.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Згідно з частинами першою та другою статті 509, частинами третьою та четвертою статті 11 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу; цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
Позивач є суб'єктом господарювання, який надає послуги з газопостачання споживачам, метою діяльності позивача як учасника господарських відносин є досягнення економічних та соціальних результатів та одержання прибутку відповідно до частини другої статті 3 Господарського кодексу України (далі - ГК України).
Відповідно до статті 526 ЦК України, статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
З огляду на вказані норми законодавства у позивача виникло цивільне право на відшкодування вартості послуг з газопостачання, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, а у відповідача як органу, через який діє держава у цивільних відносинах, - цивільний обов'язок здійснити з позивачем розрахунок за надані цим особам послуги, оскільки: по-перше, держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (частина перша статті 167 ЦК України); по-друге, держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 170 ЦК України).
Аналогічну позицію та висновки містить Постанова ОСОБА_5 Верховного Суду від 17 квітня 2018 року по справі № 906/621/17, за позовом ПАТ «Укртелеком» до Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області про стягнення 781916,84 грн. (п. 6.11.).
Постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002 р. «Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення на рахунок субвенцій з державного бюджету» (далі - Постанова КМУ № 256) (в редакції, що діяла на момент спірних відносин), встановлено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету.
Пунктом 2 Постанови КМУ № 256 встановлено, що Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.
Постановою КМУ № 256 затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення на рахунок субвенцій з державного бюджету (далі - Порядок № 256), яким встановлено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 256 Головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, є керівники головних управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.
Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють у п'ятиденний строк розрахунки з постачальниками відповідних послуг і ведуть облік за видами пільг та житлових субсидій населенню на оплату природного газу.
З метою удосконалення обліку осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою, Кабінету Міністрів України постановою від 29 січня 2003 року № 117 затвердив Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги (далі - Положення № 117) (в редакції, що діяла на момент спірних відносин).
Згідно п. З Положення № 117 Управління праці та соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, структурні підрозділи з питань праці та соціального захисту населення виконавчих органів міських рад (далі - уповноважені органи): організовують збирання, систематизацію і зберігання інформації про осіб, які мають право на пільги та забезпечують її автоматизоване використання для контролю за відомостями, які подаються підприємствами та організаціями, що надають послуги, для розрахунків за надані пільговикам послуги; ведуть облік пільговиків шляхом формування на кожного пільговика персональної облікової картки згідно з формою „1-пільга, в якій використовується індивідуальний ідентифікаційний номер пільговика у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; вносять до Реєстру відповідні уточнення у разі визнання такими, що втратили чинність, чи зупинення дії законодавчих актів, на підставі яких пільговики отримують пільги; надають консультації пільговикам, підприємствам та організаціям, що надають послуги.
Пунктом 11 Положення № 117 визначено, що уповноважений орган щомісяця: 1) звіряє інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не провадить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації; 2) після проведення розрахунків з підприємствами та організаціями, що надають послуги, складає: реєстр погашення заборгованості перед підприємствами та організаціями, що надають послуги, згідно з формою «5-пільга» та реєстр розрахунків згідно з формою «7-пільга»; акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги згідно з формою «3-пільга»; 3) до 15 числа подає: фінансовим органам районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських рад акти звіряння розрахунків згідно з формою „3-пільга; Міністерству соціальної політики Автономної Республіки Крим, головним управлінням праці та соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій звіти згідно з формами "4-пільга" та "6-пільга".
Згідно Закону України від 20 грудня 2016 року № 1789-VІІІ "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України" було внесено зміни до ст. 91 Бюджетного кодексу та доповнено її пунктом 20-4, згідно з яким до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів належать видатки на пільги, що надаються ветеранам війни; особам, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" тощо.
Таким чином, розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг Холодногірського району м. Харкова є Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради, а отже відшкодування витрат, понесених позивачем внаслідок постачання населенню Холодногірського району м. Харкова природного газу на пільгових умовах, повинен здійснювати відповідач за рахунок державних субвенцій.
З огляду на те, що відповідач у спірних відносинах не здійснює владні управлінські функції щодо позивача, даний спір не має встановлених нормами КАС України ознак справи адміністративної юрисдикції, а тому дана справа підвідомча розгляду судами господарської юрисдикції.
Факт належного виконання позивачем своїх зобов'язань щодо постачання природного газу пільговим категоріям населення протягом періоду 01 липня 2015 року по 31 грудня 2017 року підтверджується відповідними розрахунками, оформленими сторонами реєстрами та актами звіряння розрахунків за надані населенню послуги (том 1 а.с. 20 - 227, том 2 а.с. 1 - 75).
Суд зазначає, що позивач, направляючи документи за формою "2-пільга", "3-пільга" відповідачу, щомісячно засвідчував факт надання послуг та вказував суму, яка підлягає відшкодуванню, що є письмовою вимогою про оплату та підставою для виконання зобов'язання в розумінні статті 530 ЦК України.
Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 та у справі "Бакалов проти України" від 30.11.2004 зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Отже, неналежне фінансування заходів соціального захисту окремих категорій громадян не є підставою для звільнення відповідача від відшкодування витрат, понесених позивачем внаслідок постачання природного газу населенню Холодногірського району м. Харкова, яке отримує пільги, та не може бути підставою для звільнення від відповідальності за порушення такого зобов'язання.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що законодавством не передбачена залежність відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов'язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах, оскільки надання пільг певним категоріям населення відбувається не внаслідок власної недбалості, чи власного бажання, а у відповідності до вимог Законів України.
У зв'язку з цим, суд приходить до висновку, що Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради, яке відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є самостійною юридичною особою, яка відповідно до положень частини першої статті 96 Цивільного кодексу України має відповідати за своїми зобов'язаннями, які виникли безпосередньо з Закону та така відповідальність не може ставитись в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.
Частинами 1, 3 ст. 202 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання припиняється, між іншим, виконанням, проведеним належним чином. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Підстави припинення зобов'язання передбачені ст.ст. 202-205 ГК України, ст.ст. 599-601, 604-609 ЦК України, зокрема за ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Суд, перевіривши розрахунки позивача 3% річних та інфляційних втрат, прийшов до висновку, що відповідні розрахунки є вірними та відповідають нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 108108,62 грн. та інфляційних втрат в сумі 405844,50 грн. є такими, що підлягають задоволенню.
У відповідності до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).
Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Також, Європейський суд з прав людини зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Отже, підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими доданими до матеріалів справи доказами, не спростованими відповідачем та є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується статтею 129 ГПК України, відповідно до якої судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підставі, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. У зв'язку з чим, витрати зі сплати судового збору в розмірі 7709,30 грн. покладаються на відповідача.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради (61052, м. Харків, вул. Благовіщенська, 34, ідентифікаційний код 03196647) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" (61004, м. Харків, вул. Москалівська, 57/59, ідентифікаційний код 39590621) 3% річних в сумі 108108,62 грн. та інфляційні втрати в сумі 405844,25 грн. за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам та надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), управління багатоквартирним будинком, вивезення побутового сміття та рідких нечистот.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради (61052, м. Харків, вул. Благовіщенська, 34, ідентифікаційний код 03196647) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" (61004, м. Харків, вул. Москалівська, 57/59, ідентифікаційний код 39590621) витрати зі сплати судового збору в розмірі 7709,30 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.
Повне рішення складено 13.03.2019 р.
Суддя
ОСОБА_6