Ухвала
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 березня 2019 року
м. Київ
справа № 133/262/18
провадження № 51-1150ск19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргу засудженої ОСОБА_4 на вирок Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 20 листопада 2018 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 05 лютого 2019 року в межах кримінального провадження № 12016020170000966 від 06 листопада 2016 року за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Білилівка Ружинського району Житомирської області, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , такої, що не має судимостей,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК.
Встановлені обставини
За вироком Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від
20 листопада 2018 року ОСОБА_5 визнано винуватою і засуджено за
ст. 356 КК до покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
Згідно вироку місцевого суду ОСОБА_5 , будучи попередженою про те, що
11 металевих конструкцій (фем), які зберігалися на необроблювальній земельній ділянці, що прилягає до городу, на якому розміщений її будинок, не належать попереднім господарям, а поміщені на тимчасове зберігання та, незважаючи на те, що договором міни від 26 червня 2016 року не передбачено набуття нею права власності на зазначені металеві конструкції (феми), діючи умисно, самовільно всупереч вимогам встановленим законом порядку набуття правомочності щодо володіння, користування та розпорядження майном 26 жовтня 2016 року, на підставі усної домовленості продала у якості металобрухту зазначені 11 металевих конструкцій приватному підприємцю ОСОБА_6 , який 28 та 29 жовтня 2016 року вивіз зазначені металеві конструкції із земельної ділянки. Дійсний власник металевих конструкцій (фем) ОСОБА_7 оспорив правомірність дій ОСОБА_5 , подавши до Козятинського відділення поліції Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області відповідну заяву. Внаслідок неправомірних дій
ОСОБА_5 потерпілому ОСОБА_7 заподіяно матеріальну шкоду на суму 68818 грн.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 05 лютого 2019 року відмовлено у задоволенні апеляційних скарг захисника і потерпілого.
Змінено вирок Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від
20 листопада 2018 року стосовно ОСОБА_4 .
На підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК її звільнено від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності.
Суть питання
У касаційній скарзі засуджена просить скасувати вирок місцевого суду й ухвалу суду апеляційної інстанції, а кримінальне провадження щодо неї закрити через відсутність в її діях складу злочину, передбаченого ст. 356 КК. Зазначає, що сумлінно помилялася у наявності у неї права володіти, користуватися та розпоряджатися спірним майном. Крім того, вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій невірно дійшли висновку про те, що шкода, заподіяна потерпілому,
є значною, оскільки при її визначенні не було використано неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Мотиви Верховного Суду
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення
у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При розгляді касаційної скарги суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.
Так висновку про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК, місцевий та апеляційний суди дійшли відповідно до вимог ст. 370 КПК на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду й оціненими згідно з положеннями ст. 94 КПК.
Вироком суду першої інстанції встановлено, що ОСОБА_4 знала про те, що металеві конструкції їй не належать, проте самовільно, протиправно,
з корисливих мотивів здійснила дії по їх реалізації, при цьому, протиправними діями ОСОБА_5 потерпілому ОСОБА_7 заподіяно значної шкоди.
Такі висновки місцевого суду обґрунтовано, зокрема, показаннями, даними в суді потерпілим ОСОБА_7 , свідками ОСОБА_8 і ОСОБА_6 , а також поясненнями експерта ОСОБА_9 , спростування яких касаційна скарга засудженої не містить.
Визнавши зазначені докази достовірними, допустимими, а в сукупності достатніми, суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого їй злочину і правильно кваліфікував її дії за ст. 356 КК.
Наведені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який здійснив розгляд у відповідності до статей 404, 405 КПК у межах апеляційної скарги захисника, дав відповідь на кожен із доводів стосовно кваліфікації дій ОСОБА_5 , які за змістом є аналогічними доводам касаційної скарги засудженої, і обґрунтовано відмовив у її задоволенні, навівши в ухвалі відповідно до ст. 419 КПК мотиви, якими керувався при постановленні свого рішення.
Так під час розгляду кримінального провадження судом апеляційної інстанції підтверджено наявність у діях обвинуваченої умисної вини, оскільки вона усвідомлювала той факт, що чинить всупереч порядку, встановленому законом,
а саме: немаючі права на земельну ділянку, на якій розташоване чуже майно (металеві конструкції ОСОБА_7 ), та будучи попередженою свідком ОСОБА_8 , що згадане майно тимчасово зберігаються на цій необроблюваній земельній ділянці, їх продала.
Крім того, апеляційний суд вірно зазначив про те, що розрахунок податкової соціальної пільги для визначення питання щодо заподіяння значної шкоди для кваліфікації за ст. 356 КК не має значення, оскільки визначення такого розміру заподіяння шкоди відбувається в кожній конкретній ситуації із урахуванням матеріального становища потерпілого.
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Оскільки інших доводів щодо незаконності вироку місцевого суду й ухвали апеляційного суду засуджена у касаційній скарзі не навела, а з огляду на наведені у касаційній скарзі мотиви та надані до неї копії судових рішень вбачається, що підстав для задоволення касаційної скарги немає, Верховний Суд вважає за необхідне відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК відмовити засудженій ОСОБА_4 у відкритті касаційного провадження.
На цих підставах Верховний Суд постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_4 на вирок Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 20 листопада 2018 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 05 лютого 2019 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
