ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 березня 2019 р.
Справа № 2040/5181/18
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Яковенка М.М.
суддів: Лях О.П., Бегунц А.О.
секретарі судового засідання: Жданюк Г.О.
за участі представників:
позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2018 року по справі № 2040/5181/18 (головуючий І інстанції: Волошин Д.А.) за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства «імені Фрунзе» до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення,
ВСТАНОВИВ :
Позивач , Приватне сільськогосподарське підприємство «імені Фрунзе» звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 22 червня 2018 р. №0008601416 про нарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 334 295, 51 грн., в т.ч. 155 000,00 грн. основного зобов'язання, 77 500, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та 101 795, 51 грн. пені.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2018 року позов задоволено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, пославшись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, яке прийнято з порушенням норм матеріального права та процесуального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Апелянт наголошує, що оскаржуване рішення прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, у межах та у спосіб передбачений Конституцією та законами України.
В судовому засіданні представник апелянта наполягав на задоволенні апеляційної скарги.
Представник позивача заперечував проти скарги. Позивач скористався своїм правом надав до суду письмовий відзив на апеляційну скарну в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги відповідно до ст.308 КСАС України, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що фахівцями Головного управління ДФС у Харківській області проведено позапланову невиїзну перевірку Приватного сільськогосподарського підприємства імені Фрунзе, податковий номер (00707722) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по господарським взаємовідносинам з ТОВ "ТК Гама" (податковий номер 39521493) за період листопад 2015 року, та по господарським взаємовідносинам з ПП "ОСОБА_3 Дістріб'юшн" (податковий номер 39192703) за період лютий 2016 року та відображення здійснених фінансово-господарських операцій у податковій звітності.
Результати перевірки викладені в акті № 2337/20-40-14-16-08/00707722 від 11.06.2018 року з відповідними додатками до нього (а.с. 11-33).
За наслідками перевірки контролюючим органом встановлено порушення Приватним сільськогосподарським підприємством імені Фрунзе норм п.185.1ст.185та п.187.1ст.187, п. 188.1 ст.188 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов’язань на загальну суму 155000 грн., у тому числі за листопад 2015 року - 155000 грн.
На підставі зазначених висновків контролюючим органом прийнято податкове повідомлення – рішення від 22.06.2018 року № НОМЕР_1 з розрахунком фінансових санкцій по податку на додану вартість, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 334295,51 грн., в т.ч. 155000,00 грн. основного зобов’язання, 77500,00 грн. за штрафними (фінансовим) санкціями та 101 795, 51 грн. пені. (а.с. 10).
Здійснюючи апеляційний перегляд рішення, надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, колегія суддів виходить з наступного.
Здійснюючи апеляційний перегляд постанови суду першої інстанції, з огляду на представлені документи податкового та бухгалтерського обліку, та фактичні обставини справи, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість висновків податкового органу, які прийняті внаслідок належної правової оцінки фактичним обставинам.
Правовідносини щодо формування платником податків податкового кредиту, врегульовано статтею 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI..
Фактичного спору між сторонами щодо правозастосування правових норм матеріального права в межах спірних правовідносин не має.
Колегія суддів зазначає, що з огляду на вимоги положень 187, п.198.1, п. 198.3 ст. 198, 201 Податкового кодексу України, умовою правомірності формування Позивачем податкового кредиту, є реальність здійснених господарських операцій по укладеним договорам з контрагентом, при чому така правомірність та товарність господарських операцій повинна підтверджуватися сукупністю належно оформлених первинних документів податкового та бухгалтерського обліку, що є підставою для формування показників податкового обліку платника податків.
Відповідно до пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України, встановлені вимоги до (форма та зміст) оформлення, видачі покупцю (отримувачу), реєстрації податкових накладних.
З огляду на зазначене, спірним питанням (що складає предмет доказування) в межах справи є надання належної та обґрунтованої оцінки стосовно доведеності або недоведеності з боку позивача щодо правомірності формування податкового кредиту, та як наслідок з боку відповідача, прийнятих ним на підставі акту перевірки спірних податкових повідомлень – рішень.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена не лише статтею 44 Податкового кодексу України, але Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704 (із змінами та доповненнями).
З огляду на положення статей 1, 8, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», аналіз реальності господарських операцій може здійснюватися на підставі даних податкового та бухгалтерського обліку платника податків та інших обставин, в тому числі реального економічного змісту господарських операцій та підтвердження їх первинними документами.
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, то відповідні документи не можуть вважатися первинними для цілей податкового обліку, навіть за наявності усіх формальних реквізитів, що передбачені для певного виду документа чинним законодавством. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Перевіряючи факт здійснення господарської операції, на підставі якої платником податків сформовано дані податкового обліку, суд досліджує товарність такої операції в сукупності чинників, які впливають на її реальний зміст. При чому колегія суддів наголошує, що такий характер до дослідження та перевірки повинен мати комплексний підхід.
В основу правопорушення з боку відповідача покладено безтоварність по поставкам товару здійсненого контрагентом ТОВ "ТК Гама" (податковий номер 39521493) за період листопад 2015 року. Такі висновки щодо безтоварності сформовані на підставі недоліків документів, відсутності сертифікату та наявності вироку відносно цього контрагента.
Як встановлено судами, позивачем укладено договір поставки №147 від 06.11.2015 року (а.с. 35), відповідно до умов якого Приватне сільськогосподарське підприємство імені Фрунзе поставило ТОВ "ТК Гама" кукурудзу, що підтверджується податковими накладними №452/2 від 06.11.2015 року з квитанцією про прийняття, №454/2 від 09.11.2015 року з квитанцією про прийняття, №458/2 від 10.11.2015 року з квитанцією про прийняття; видатковими накладними №2132 від 06.11.2015 року, №2133 від 09.11.2015 року; рахунками-фактур №55 від 06.11.2015 року, №56 від 09.11.2015 року (а.с. 36-45).
Оплата за поставлений товар за вищевказаним договором проводилась у безготівковій формі, перерахування грошових коштів ТОВ "ТК Гама" здійснено на підставі платіжних доручень №574 від 06.11.2015 року, №571 від 09.11.2015 року, №577 від 10.11.2015 року, що підтверджується банківськими виписками (а.с. 46-47).
За книгою розрахунків з організаціями та особами Приватним сільськогосподарським підприємством імені Фрунзе не поставлено попередньо оплаченого ТОВ "ТК Гама" товару (кукурудзи) на суму 9920 грн. з ПДВ (а.с. 124-126).
Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкових зобов’язань відповідного періоду, відображених у ЄРПН, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість від 24.12.2015 року №9259985048 та даним податкової декларації з ПДВ за листопад 2015 року від 24.12.2015 року №9259985004 (а.с. 59-66), що також підтверджено контролюючим органом в акті перевірки позивача.
Перевезення поставленого товару підтверджується товарно-транспортними накладними на перевезення даного товару, а саме №539 від 09.11.2015 року, №540 від 09.11.2015 року, №541 від 09.11.2015 року, №542 від 09.11.2015 року, №543 від 09.11.2015 року, №544 від 09.11.2015 року, №545 від 09.11.2015 року, №546 від 09.11.2015 року (а.с. 48-55) з відповідною довіреністю №338 від 06.11.2015 року (а.с. 56).
У судовому засіданні представником позивача надані пояснення, згідно яких поставка продукції здійснювалась з врожаю 2015 року.
Приватне сільськогосподарське підприємство імені Фрунзе є виробником кукурудзи, що підтверджується копією форми №37-сг на 01.11.2015 «Сівби та збирання врожаю сільськогосподарських культур, проведення польових робіт» (а.с. 160-161).
Відповідно до довідки №142 від 27.07.2018 року (а.с. 182) ПСП імені Фрунзе у листопаді 2015 року реалізовувалось зерно кукурудзи урожаю 2015 року покупцеві ТОВ "ТК Гама", яке було вирощене на орендованих ПСП імені Фрунзе землях і являлось власністю господарства.
Факт приймання врожаю кукурудзи та руху підтверджується належним чином оформленими документами, а саме, факт руху кукурудзи з поля та приймання врожаю на зберігання підтверджується книгою вагаря, копіями накладних №166-168 внутрішньогосподарського призначення від 23.09.2015, копіями накладних №170-174 внутрішньогосподарського призначення від 24.09.2015, копією форми №78-а за 23-24 вересня 2015 року (а.с. 162-181, 183-188).
Як встановлено судом, до моменту поставки товар зберігався на складі (а.с. 127, 156-159), наявність яких підтверджено технічними паспортами (а.с. 128-155), витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 18.07.2008 №19584560, свідоцтвом про право власності від 27.10.2015, витягом №46369798 від 27.10.2015 року, копії яких приєднано до матеріалів справи.
Наявність у ПСП імені Фрунзе необхідного майна для здійснення своєї господарської діяльності підтверджується рішенням Зачепилівського районного суду Харківської області від 24.12.2007 року по справі №2-521, витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 18.07.2008 №19582794, копії яких приєднано до матеріалів справи.
За даними бухгалтерського рахунку 27 «Товари» - залишки товарів, що реалізувались Приватним сільськогосподарським підприємством імені Фрунзе контрагенту, не обліковується, тобто вказаний товар був фактично реалізований Приватним сільськогосподарським підприємством імені Фрунзе, про що зазначає сам контролюючий орган в акті перевірки.
Отже, зазначені первинні документи можна вважати належним та допустимим доказом наявності між позивачем та контрагентом позивача факту вчинення правочину в розумінні ст. 202 Цивільного кодексу України. Суд також зазначає, що згідно ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Доказів повернення коштів до контрагенту позивача після їх перерахування, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо фіктивного отримання коштів за поставлений товар (що могло б мати місце у разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи не міститься. За правилами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, наявність факту (і це не заперечується сторонами) про належну оплату товару (послуг) визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.
Первинні документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, зазначені документи призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.
В акті перевірки контролюючим органом не заперечується проти правильності та повноти оформлення первинних документів, які складалися позивачем та його контрагентом.
В ході перевірки відповідачем не встановлено у позивача наміру отримати за правочинами, укладеними з контрагентами іншого результату, ніж поставки товару та отримання прибутку.
Таким чином, рух активів у процесі здійснення господарських операцій, отримання економічної вигоди ПСП імені Фрунзе є свідченням про спричинення господарськими операціями реальних змін майнового стану платника податків. А відповідно свідчить про реальність (фактичність) операцій та засвідчення їх відповідними документами первинного та податкового обліку.
В апеляційній скарзі, посилаючись на податкову інформацію, відповідач дійшов висновку, що насправді відображений у складених на ім’я контрагента-покупця товар був реалізований платником невідомій особі.
З цього приводу колегія суддів зазначає, що відповідно до п. "а" п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України, в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
За визначенням п.14.1.191 ст.14 Податкового кодексу України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.
Згідно з п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України, в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв’язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб’єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
Системно проаналізувавши приписи наведених норм кодексу, судова колегія приходить до висновку, що при перевірки правильності формування платником податкових зобов’язань з податку на додану вартість контролюючому органу належить виявити не лише існування ознак проведення господарських операцій в дійсності (тобто з’ясувати фізичні умови операції, досягнуті між сторонами домовленості тощо), але й також однозначно ідентифікувати набувача товару як реально існуючого суб’єкта права за національним законодавством України та встановити справжню (дійсну) договірну вартість товару.
У спірних правовідносинах контролюючий орган наведених правил не дотримався.
З огляду на приписи ст.8 Конституції України суд не знаходить підстав для визнання правильним висновку контролюючого органу про те, що невстановлена операція з реалізації товару невстановленій особі є об’єктом справляння ПДВ в Україні.
Отже, як вбачається з матеріалів справи, позивач та ТОВ "ТК Гама" належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи податкової та бухгалтерської звітності, які відповідають вимогам чинного законодавства України.
Матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договорів, взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог Кодексу адміністративного судочинства України не виявлено.
Таким чином податковий орган заперечуючи факт здійснення операцій позивачем і зазначеним вище контрагентом, стверджує про факт здійснення поставки позивачем відповідного товару, проте іншим невідомій особі. При цьому жодного доказу останнього твердження податковим органом під час перевірки не зазначено та до суду не надано.
Також податковим органом до суду не надано доказів що продаж позивачем товарів ТОВ "ТК Гама" здійснено в операціях, що не є господарською діяльністю позивача.
Згідно п. 36.5 ст. 36 Податкового кодексу України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків.
При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів
Законом не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту та податкового зобов'язання сум ПДВ по товарах з підстав викладених відповідачем, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, які зареєстровані в ЄРПН та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів. Окрім того, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.
Ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського Суду з прав людини, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
Таким чином, формування податкового зобов’язання платником ПДВ здійснено відповідно до вимог Податкового кодексу України за правилом першої події.
Крім цього, як вбачається з акту перевірки, фактично єдиною підставою для прийняття податковим органом вказаних висновків став вирок Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя в кримінальному провадженні №32016080000000110 від 31.10.2016 року по справі №335/12032/16-к у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 205, ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 212 КК України, згідно якого було притягнуто до кримінальної відповідальності посадових осіб ТОВ "ТК Гама" (а.с. 92-104).
Вказаний вирок суду стосується фіктивної діяльності посадових осіб ТОВ "ТК Гама", тому не може жодним чином стосуватись господарської діяльності Приватного сільськогосподарського підприємства імені Фрунзе.
Згідно вироку суду від 25.11.2016 року встановлено, що в період листопада 2015 року ТОВ «ТК Гама» забезпечено прикриття незаконної діяльності ТОВ «ВБК»ЛПБУД», ТОВ «промисловий альянс Запоріжжя», ТОВ «Аліт», ТОВ «Афіціо», ТОВ «Мелітопольпродмаш», ТОВ «Ісал», ТОВ «Запорізький хлібзавод № 2», ТОВ «Лібра-С», АТ «Мотор січ». (а.с. 201)
Вказаним вироком посадових осіб ТОВ "ТК Гама" визнано винуватими у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 205, ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 212 КК України, в той же час, як правильно зазначено судом першої інстанції, що оцінка безпосередньої діяльності Приватного сільськогосподарського підприємства імені Фрунзе чи його посадових осіб з ТОВ «ТК Гама» у цьому вироку не зазначена, не встановлено, що спірні господарські операції є нікчемними та такими що порушують публічний порядок.
Отже, такі обставини ще не надають підстав для висновку про порушення позивачем правил податкового обліку і не є підставою для застосування до позивача заходів відповідальності.
Інших доказів встановлення фіктивного підприємництва відносно ПСП імені Фрунзе відповідачем до суду не надано, а також не надано доказів визнання у судовому порядку недійсним спірного договору, укладеного позивачем з його контрагентом.
Під час розгляду даної справи відповідачем не надано вироку суду відносно посадових осіб позивача або контрагента позивача за спірною операцією, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності цих осіб та підприємств з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди за спірною операцією або злонавмисного наміру щодо вчиненої операції з метою заниження податкових зобов’язань по спірним операціям.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у п. 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".
В той же час, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, всупереч вимогам ч. 2 ст. 77 КАС України, не надано доказів, які б ставили під сумнів виконання вказаних господарських операцій, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача, як платника податків.
Стосовно посилань відповідача на відсутність документів щодо якості товару та його відповідності стандартам на даний вид товару, а також на виявлені недоліки при заповненні товарно-транспортних накладних стосовно осіб, якими отримано відповідний товар, та пункту розвантаження товару, що на думку відповідача, унеможливлює факт реального здійснення господарської операції з реалізації кукурудзи, суд апеляційної інстанції вважає їх безпідставними.
При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.
Господарські операції ПСП імені Фрунзе з його контрагентом підтверджуються наведеними вище документами первинного бухгалтерського обліку, які також досліджувались контролюючим органом під час проведення перевірки позивача, та підтверджують здійснення руху активів та зміни у власному капіталі та зобов'язаннях позивача.
Разом з тим, допущені помилки в довіреності за наявності інших даних, які ідентифікують товар, автомобіль та інше, та за наявності первинних документів (видаткових накладних, рахунків, платіжних доручень та інших), які підтверджують факт транспортування та поставки товару, не свідчать про порушення позивачем податкового законодавства.
Крім того, відповідно до договору поставки №147 від 06.11.2015 року сторонами не погоджувалось проведення сертифікації товару. Відсутність зазначеного сертифіката у звичайному товарообороті та реалізації не спростовує сам факт такої операції та не є обов’язковим в межах спірних правовідносинах, його обов’язковість не встановлена ПК України.
Таким чином, враховуючи викладене, суд зазначає, що висновки, викладені в акті перевірки № 2337/20-40-14-16-08/00707722 від 11.06.2018 року не відповідають дійсним обставинам справи та вимогам діючого законодавства, а отже податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 22 червня 2018 р. №0008601416 підлягає скасуванню.
На підставі викладеного, колегія суддів погоджується із рішенням суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.
Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції. Судове рішення не може бути скасовано з формальних підстав.
Жодні доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.
Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з’ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст. ст. 23, 31, 33, 90, 292, 308, 309, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ :
Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області – залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29 серпня2018 року по справі № 2040/5181/18- залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів - з дня складення повного судового рішення.
Повний зміст постанови складений 28.03.2019 року.
Головуючий суддя
(підпис)
ОСОБА_4
Судді
(підпис) (підпис)
ОСОБА_5 ОСОБА_6
