Номер провадження 11-кп/804/65/19
УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 березня 2019 року місто Бахмут
Донецький апеляційний суд у складі:
головуючого судді Шигірта Ф.С.,
суддів: Акуленка В.В., Стародуба О.Г.,
за участю:
секретаря с/з Дороніна Д.Р.,
прокурорів Оніщенко Г.Г., Гусейнова Е.Г.,
захисників Очеретька О.В., Білецької Т.В., Педченка В.Г., Безрука В.Л.,
потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_7,
обвинувачених ОСОБА_8, ОСОБА_9,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Донецького апеляційного суду кримінальне провадження №12015050410001248 за апеляційними скаргами захисника Педченка Владислава Григоровича, обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 19 липня 2018 року стосовно ОСОБА_8 за ст.ст.121 ч.1, 296 ч.3 КК України, ОСОБА_10 та ОСОБА_9 за ст.296 ч.3 КК України, -
В С Т А Н О В И В :
Вироком Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 19 липня 2018 року:
ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Білозерське Донецької області, громадянина України, непрацюючого, одруженого, раніше не судимого, зареєстрованого та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1,
визнано винуватим та засуджено за ст.121 ч.1 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 6 місяців; за ст. 296 ч.3 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки. На підставі ст.70 ч.1 КК України, за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарань, остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк шість років і шість місяців;
ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця м. Красноармійськ Донецької області, громадянина України, непрацюючого, не одруженого, раніше судимого: 28.10.2016р. Красноармійським міськрайонним судом Донецької області за ч.1 ст.ст.186, 75 КК України до 1 року позбавлення волі з іспитовим строком на 1 рік; 06.03.2018 р. Красноармійським міськрайонним судом Донецької області за ст.ст.186 ч.2, 71 КК України до покарання у вигляді 4 років та 6 місяців позбавлення волі, вирок набрав чинності 05.06.2018 р., що мешкає за АДРЕСА_2
визнано винуватим та засуджено за ст.296 ч.3 КК України до покарання у виді двох років позбавлення волі. На підставі ст.70 ч.4 КК України, в строк призначеного покарання зараховано частково невідбуте покарання за вироком Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 06 березня 2018 року та остаточно призначено покарання у виді п'яти років позбавлення волі.
ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця м. Гаргалич, Масалинського району Азербайджану, громадянина України, не одруженого, раніше не судимого, що мешкає за адресою: АДРЕСА_3 визнано винуватим та засуджено за ст.296 ч.3 КК України до покарання у виді двох років позбавлення волі. Відповідно до ст.75, 104 КК України ОСОБА_10 звільнено від відбування покарання з випробуванням і встановлено йому іспитовий строк один рік, поклавши на нього обов'язки передбачені ст.76 КК України. На підставі ЗУ «Про амністію у 2016 році» звільнено від відбування покарання.
Згідно вироку, 11.06.2014р. приблизно о 17 годин 50 хвилин, обвинувачений ОСОБА_8, знаходячись в стані алкогольного сп'яніння рухався по тротуарній доріжці парку культури та відпочинку «Динасового заводу», розташованому по вул. Правди (тепер С. Бовкуна) м. Красноармійська (тепер м. Покровськ) Донецької області. Проходячи повз раніше незнайомих йому ОСОБА_11 та ОСОБА_13, які в цей час стояли та розмовляли, ОСОБА_8, почав безпричинно втручатися в розмову ОСОБА_11 та ОСОБА_13, на що ОСОБА_11 попросив ОСОБА_8 не втручатися в їх розмову. У відповідь на прохання ОСОБА_11, ОСОБА_8 безпричинно з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, з особливою зухвалістю, діючи з прямим умислом направленим на заподіяння ОСОБА_11 тяжких тілесних ушкоджень, умисно з силою завдав останньому не менш 2 бокових ударів руками в область життєво важливого органу - голови, спричинив таким чином ОСОБА_11 тілесні пошкодження від яких останній втратив свідомість та впав з прискоренням на асфальт, вдарившись головою об асфальтове покриття. Продовжуючи злочинні дії, направлені на завдання ОСОБА_11 тяжких тілесних ушкоджень, ОСОБА_8 із хуліганських спонукань умисно завдав ОСОБА_11, який знаходився на землі в безпорадному стані, ще не менш трьох ударів ногою в область життєво важливого органу - голови.
В результаті злочинних дій ОСОБА_8 ОСОБА_11 заподіяно закриту черепно-мозкову травму, перелом правої скроневої кістки з переходом на потиличний шов з його травматичною розбіжністю, з переходом лінії перелому з луски правої скроневої кістки на піраміду правої скроневої кістки, забій речовини головного мозку, гострий посттравматичний геморагічний перфоративний отит, які за ступенем тяжкості тілесних ушкоджень відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння.
В цей час присутня ОСОБА_13 з метою припинення хуліганських дій, пов'язаних з побиттям ОСОБА_11 почала відштовхувати ОСОБА_8, перешкоджаючи йому в побитті ОСОБА_11. У відповідь на її дії ОСОБА_8, знаходячись в громадському місці, навмисно чинячи опір громадянам, які намагаються припинити його хуліганські дії, почав висловлювати погрози в її сторону опинитися на місці ОСОБА_11, який в цей час знаходився на асфальті в безпорадному стані. ОСОБА_13 злякавшись погрози ОСОБА_8 припинила чинити опір.
Далі, ОСОБА_8 з метою продовження хуліганських дій групою осіб, зателефонував по своєму мобільному телефону своєму неповнолітньому синові ОСОБА_14, який в цей час знаходився поблизу. Приблизно через 1-2 хв. до місця вищевказаної події підбігли ОСОБА_14 зі своїм знайомим ОСОБА_9, після чого останній безпричинно діючи в групі осіб зі ОСОБА_8 із хуліганських спонукань почали штовхати ногами лежачого на асфальті ОСОБА_11, вимагаючи від нього прийти до тями та встати.
В цей час ОСОБА_13, та ОСОБА_15, що знаходилися поруч з місцем побиття ОСОБА_11, підійшли та почали вимагати припинити штовхати ОСОБА_11, на що ОСОБА_9 безпричинно, навмисно з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, супроводжуючи свої дії особливою зухвалістю, навмисно завдав удар кулаком в обличчя ОСОБА_13, після чого почав висловлювати в її адресу погрози фізичною розправою в разі продовження втручання.
В той же час ОСОБА_6, який заходився поблизу місця злочину, підійшов до лежачого в безпорадному стані ОСОБА_11 та нахилився над ним з метою надання йому допомоги. ОСОБА_8 продовжуючи свої хуліганські дії безпричинно, навмисно, з хуліганських спонукань, завдав удар ногою в обличчя ОСОБА_6, після чого діючи групою осіб з ОСОБА_9 з метою завдання тілесних ушкоджень ОСОБА_6, разом почали підходити до нього, який побоюючись за своє життя та здоров'я дістав з кобури зареєстрований у законному порядку травматичний пістолет і почав вимагати припинити хуліганські дії.
Незважаючи на застереження ОСОБА_6, ОСОБА_9 та ОСОБА_8, проявляючи явну агресію, почали наближатися до нього висловлюючи при цьому погрози застосування до ОСОБА_6 насильства, які останній сприйняв як реальні. З метою уникнення свого побиття та побиття оточуючих, ОСОБА_6 зробив попереджувальний постріл в повітря з наявної у нього травматичної зброї, а коли незважаючи на це ОСОБА_8 та ОСОБА_9 наблизилися до нього, він діючи в рамках необхідної оборони зробив постріл в ногу ОСОБА_8, спричинивши йому таким чином тілесне пошкодження лівої ноги, після чого став відходити в бік дитячого майданчику. Далі, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 з хуліганських спонукань почали переслідувати ОСОБА_6 та настигли його на дитячому майданчику, розташованому в парку культури та відпочинку.
На дитячому майданчику до ОСОБА_8 та ОСОБА_9 приєдналися знайомі ОСОБА_9 - неповнолітні ОСОБА_10 та інша особа, матеріали відносно якої були виділені на досудовому слідстві в окреме провадження, які приїхали до дитячого майданчика на моторолері.
В цей час на території дитячого майданчика знаходилося мешканці міста, серед яких були і діти. Далі, особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, діючи в групі осіб зі ОСОБА_16, ОСОБА_10 та ОСОБА_9, демонструючи свою неповагу до існуючих норм моралі та поведінки в суспільстві, знаходячись в громадському місці, ігноруючи присутність відпочиваючих мешканців міста з силою потягнув на себе барсетку потерпілого ОСОБА_6, від чого той впав на землю.
На зауваження ОСОБА_7, ОСОБА_17 та інших присутніх громадян щодо їх поведінки і неодноразові прохання припинити свої хуліганські дії ОСОБА_8, ОСОБА_9 та особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, не відреагували, та на очах у матері ОСОБА_6, його вагітної жінки та малолітньої дитини, почали його бити, наносячи удари руками та ногами по різним частинам тіла, ОСОБА_10 утримував потерпілих ОСОБА_17 та ОСОБА_7, які намагались допомогти потерпілому ОСОБА_6. З метою припинення хуліганських дій вищевказаних осіб потерпіла ОСОБА_17, почала прикривати собою свого сина ОСОБА_6, але вищевказані особи почали надавати активний супротив ОСОБА_17, та іншим громадянам, які намагалися припинити їх хуліганські дії, спричинивши при цьому ОСОБА_17 ногами фізичну біль в області спини.
ОСОБА_6 незаконними діями ОСОБА_8, ОСОБА_9, особи, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження заподіяно відкритий перелом кісток носу, рану верхньої губи, гематоми верхнього і нижнього повіку, правого та лівого ока, області носу, перенісся, верхньої губи, субкон'юктівальні крововиливи обох очей, які відносяться до легких тілесних ушкоджень. ОСОБА_13, ОСОБА_18 заподіяно фізичну біль.
Вищевказані хуліганські дії ОСОБА_8, які порушили право громадян на відпочинок, а саме ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_6, ОСОБА_19, ОСОБА_18 тривали біля 30 хвилин, а особи, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження та ОСОБА_10 - не менше 20 хвилин, після чого особа, щодо якої матеріали виділені в окреме провадження та обвинувачений ОСОБА_10, забравши барсетку потерпілого ОСОБА_6 зі зброєю, сіли на моторолер і з місця події поїхали, дорогою пістолет і барсетку потерпілого викинули в кущі.
З таким вироком не погодились захисник ОСОБА_9 - адвокат Педченко В.Г. та обвинувачений ОСОБА_8
Захисник Педченко В.Г., який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9, просить вирок суду скасувати в частині визнання ОСОБА_9 винуватим за ст.296 ч.3 КК України. Вважає, що вирок є таким, що ґрунтується на припущеннях і його необхідно скасувати з підстав однобічності та неповноти досудового та судового слідства. Висновки суду про наявність в діях ОСОБА_9 складу злочину передбаченого ст.296 КК України не відповідають фактичним обставинам справи, суперечать дослідженим у судовому засіданні показанням свідків та потерпілих. Під час судового розгляду встановлено, що ОСОБА_9 перебував на місці події, проте ніяких хуліганських дій вчиняв. Зауважує, що зазначені у вироку докази стосуються інших обвинувачених та тілесних ушкоджень які отримали потерпілі, що не має відношення до ОСОБА_9.
Обвинувачений ОСОБА_8 просить вирок суду першої інстанції скасувати та закрити справу. Вважає, що вирок суду винесений з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Суд не врахував, що досудове слідство проведено неповно та необ'єктивно. Зазначає, що не мав умислу на злочин, а намагався захистити ОСОБА_13 від ОСОБА_11 Окрім іншого, суд першої інстанції не врахував пояснення спеціаліста ОСОБА_20 в судовому засіданні, який вказав, що тяжке тілесне ушкодження у потерпілого ОСОБА_11 могла бути спричинена ударом об асфальтне покриття, а тому його дії не можна кваліфікувати за ст.121 КК України. Крім того, жоден свідок не підтвердив, що ОСОБА_8 когось бив, а показання потерпілої ОСОБА_13 в цій частині не можна враховувати, оскільки вона є заінтересованою особою, тобто співмешканкою ОСОБА_11 Також, слідством не доведено те, що ОСОБА_8 чинив опір іншим громадянам, які начебто припиняли його хуліганські дії. Крім того, ОСОБА_8 не міг діяти групою осіб, оскільки після поранення в ногу не міг вільно пересуватись а з ОСОБА_9 та ОСОБА_10 раніше знайомий взагалі не був. Крім того, впізнання по фотографії не можна вважати допустимим доказом, оскільки ця слідча дія проводилась тоді, коли обвинувачений знаходився у місці та не переховувався. Перед проведенням впізнання слідчий не провів попереднього допиту. Суд допустив неповноту судового розгляду, яка полягає у тому, що: не проведено комплексної судової експертизи за участю фахівців в галузі медицини та фізики; відмовлено у видачі копії технічного запису; відмовлено у відтворенні звукозапису; відмовлено у проведенні слідчого експерименту за участю експерта. Також, в судовому засіданні не було належним чином доведено перебування ОСОБА_8 у стані алкогольного сп'яніння. Вважає вирок суду намірно суворим.
В судовому засіданні апеляційного суду захисник Педченко В.Г. підтримав свою апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Обвинувачений ОСОБА_9 просив задовольнити апеляційну скаргу захисника.
Обвинувачений ОСОБА_8 просив задовольнити його апеляційну скаргу.
Прокурори просили залишити оскаржуваний вирок без змін, а апеляційні скарги без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового засідання, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 цього ж Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Розглядаючи кримінальну справу суд першої інстанції дотримався вимог чинного Кримінального процесуального законодавства, безпосередньо дослідив докази надані сторонами кримінального провадження, оцінив їх належним чином та ухвалив законне, обґрунтоване та вмотивоване судове рішення.
Доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_8 не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного перегляду оскаржуваного вироку.
Так, доводи ОСОБА_8 про недоведеність факту нанесення ним ударів ОСОБА_11 спростовуються сукупністю доказів, які обґрунтовано прийняті судом першої інстанції та наведені в мотивувальній частині вироку.
Факт нанесення ОСОБА_8 ударів потерпілому ОСОБА_11 підтверджується показаннями потерпілої ОСОБА_13
Її показання узгоджуються з висновком додаткової СМЕ № 18/243 від 26.06.2015 року, згідно якої, тілесні ушкодження, наявні у ОСОБА_11, могли утворитися при обставинах, зазначених ОСОБА_13 під час проведення з нею слідчого експерименту 05 червня 2015 року та не могли утворитися при обставинах, зазначених ОСОБА_8 під час проведення з ним слідчого експерименту 15 червня 2015 року.
В суді першої інстанції ОСОБА_13 надала пояснення, аналогічні з її показаннями при проведенні слідчого експерименту. Таким чином, показання ОСОБА_13 є узгодженими та послідовними, відповідають письмовим доказам по справі, а тому обґрунтовано не викликали сумнівів у суду.
Обґрунтованими є й висновки суду першої інстанції про вчинення ОСОБА_8 умисного тяжкого тілесного ушкодження.
Так вищенаведеними доказами було встановлено, що ОСОБА_8 наніс ОСОБА_11 удар кулаком в голову, після якого той впав та втратив свідомість, з вуха потерпілого йшла кров. Проте ОСОБА_8 не припинив свої дії а ногою наніс удар в голову ОСОБА_11.
Враховуючи такі дії обвинуваченого ОСОБА_8, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що його злочинні дії були спрямовані саме на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_11. При цьому, для кваліфікації його дій за ст.121 КК України, не має вирішального значення, що зі всіх заподіяних тілесних ушкоджень тяжким виявилося саме те, що сталося від удару головою об асфальтну поверхню.
За таких обставин, пояснення в суді експерта ОСОБА_20 не спростовують висновків суду першої інстанції та не тягнуть зміни кваліфікації дій ОСОБА_8.
Спростовані в апеляційному суді й доводи обвинуваченого ОСОБА_8, що не міг діяти групою осіб, оскільки раніше не знав ОСОБА_10 та ОСОБА_9, а після поранення в ногу не міг пересуватись.
Так, злочин визнається таким, що вчинений групою осіб, якщо у ньому брали участь декілька (два або більше) виконавців без попередньої змови між собою (ч.1 ст.28 КК України).
Обвинувачений ОСОБА_9 дав показання, якими підтвердив, що 11.06.2014 року приблизно в 16.00 год. він із ОСОБА_14 сидів у парку Динасового заводу, коли ОСОБА_14 зателефонував його батько і вони пішли до нього.
Відповідно до показань потерпілої ОСОБА_13 в судовому засіданні суду першої інстанції, після побиття ОСОБА_14 ОСОБА_11, обвинувачений комусь зателефонував і через п'ять хвилин до них підійшов ОСОБА_9 та інші, з ними була також дівчина.
Згідно показань потерпілої ОСОБА_7, в той час як її чоловік ОСОБА_6 вистрелив ОСОБА_14 в ногу і поклав пістолет в барсетку, на мотоциклі під'їхали ОСОБА_10 та ОСОБА_21
В цей час ОСОБА_8 перев'язали ногу і він разом зі своїм сином і ще 3-я особами стали бити її чоловіка і свекруху, які лежали на землі.
Потерпіла ОСОБА_18 також пояснила, що на момент пострілу в ОСОБА_8 на мотоциклі під'їхали ще два хлопці, один з них був у спортивному костюмі червоного кольору. Хтось із них зірвав барсетку з ОСОБА_22, звалили на землю та стали бити.
Потерпілий ОСОБА_6 пояснив, що після пострілу у ОСОБА_8 син обвинуваченого став погрожувати, комусь зателефонував. Через кілька хвилин на мопеді під'їхав ОСОБА_11 зі ОСОБА_21. ОСОБА_21 потягнув назад за сумку з пістолетом і він упав на землю. В цей час посипались удари від осіб, що його переслідували, сумку вирвали з рук, хто конкретно наносив удари він не бачив, оскільки прикривав обличчя від ударів.
Також не ґрунтуються на вимогах діючого КПК і доводи апелянта ОСОБА_8, про порушення під час проведення впізнання його за фотознімками.
Як передбачено ст.228 ч.ч.6,1,7 КПК України, за необхідності впізнання може провадитися за фотознімками, матеріалами відеозапису з додержанням вимог, зазначених у частинах першій і другій цієї статті.
Перед тим, як пред'явити особу для впізнання, слідчий, прокурор попередньо з'ясовує, чи може особа, яка впізнає, впізнати цю особу, опитує її про зовнішній вигляд і прикмети цієї особи, а також про обставини, за яких вона бачила цю особу, про що складає протокол. Якщо особа заявляє, що вона не може назвати прикмети, за якими впізнає особу, проте може впізнати її за сукупністю ознак, у протоколі зазначається, за сукупністю яких саме ознак вона може впізнати особу. Забороняється попередньо показувати особі, яка впізнає, особу, яка повинна бути пред'явлена для впізнання, та надавати інші відомості про прикмети цієї особи.
Фотознімок з особою, яка підлягає впізнанню, пред'являється особі, яка впізнає, разом з іншими фотознімками, яких повинно бути не менше трьох. Фотознімки, що пред'являються, не повинні мати різких відмінностей між собою за формою та іншими особливостями, що суттєво впливають на сприйняття зображення. Особи на інших фотознімках повинні бути тієї ж статі і не повинні мати різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі з особою, яка підлягає впізнанню.
Як вбачається з протоколів пред'явлення особи для впізнання за фотознімками: від 5 липня 2014 року ОСОБА_7 (т.1 а.с.57-59); від 8 липня 2014 року ОСОБА_18 (т.1 а.с.60-62); від 8 липня 2014 року ОСОБА_15 (т.1 а.с.63-65), перед початком слідчої дії у кожного з них попередньо було з'ясовано, чи можуть вони впізнати особу, опитані про зовнішній вигляд і прикмети цієї особи, а також про обставини, за яких вони бачила цю особу. Про це прямо зазначено в самих протоколах, які без заперечень підписані учасниками зазначених слідчих дій.
Доводи обвинуваченого про невидачу йому судом копії технічного запису під час розгляду кримінального провадження не заслуговують на увагу апеляційного суду, оскільки не вказують на істотне порушення вимог КПК які могли перешкодити суду ухвалити законне судове рішення, або порушили право обвинуваченого на захист. Таким чином, самі по собі наведені доводи не призводять до скасування або зміни оскаржуваного вироку.
Не є слушними і доводи обвинуваченого ОСОБА_8, щодо неповноти судового розгляду через відмову в проведенні слідчого експерименту за участю експерта. Як вбачається з клопотання сторона захисту наполягала на виклику експерта для роз'яснення механізму отримання потерпілим тілесних ушкоджень.
В судовому засіданні суду першої інстанції від 05 квітня 2018 року завідувач Покровського відділу КЗОЗ «Донецьке обласне бюро судово-медичних експертиз ОСОБА_20 пояснив суду, що лікар судово-медичний експерт ОСОБА_23 не може дати роз'яснення зроблених ним: висновку судово-медичної експертизи №243 від 18.08.2014 року та висновку додаткової судово-медичної експертизи №18/243 від 26.06.2015 року, оскільки з 01.03.2016 року цей експерт пішов на пенсію, що підтверджується відповідним наказом.
Крім того, у вказаному судовому засіданні, експерт ОСОБА_20 надав відповіді на запитання учасників кримінального провадження, в тому числі надав свою консультацію щодо механізму отримання такого роду травм, яка була виявлена у потерпілого ОСОБА_11.
Також, не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції доводи Сепанченка про недоведеність вчинення ним злочинів у стані алкогольного сп'яніння.
Такий стан підтвердився в суді показаннями потерпілих ОСОБА_11, ОСОБА_6, та ОСОБА_18
Оцінивши у сукупності наведені показання, а також врахувавши довготривалу агресивну поведінку ОСОБА_8, суд дійшов правильних висновків про доведеність такого стану та обґрунтовано його врахував, як обставину що обтяжує покарання.
Не знайшли свого підтвердження в апеляційному суді і доводи захисника Педченка про те, що ОСОБА_9 перебував на місці події, але не вчиняв ніяких хуліганських дій.
Вчинення ОСОБА_9 хуліганства за обставин наведених у вироку підтверджується сукупністю досліджених судом доказів, які узгоджуються між собою.
Так в суді першої інстанції потерпіла ОСОБА_13 пояснила, що ОСОБА_9 прийшов на допомогу ОСОБА_8 після телефонного дзвінка останнього.Коли ОСОБА_9 підійшов до безпорадного ОСОБА_11, вона зробила йому зауваження, на що той вдарив її в обличчя та наказав замовчати.
Участь ОСОБА_9 у вчиненні зазначених хуліганських дій підтвердила і свідок ОСОБА_24, яка була очевидцем і бачила як він безпричинно вдарив потерпілу ОСОБА_13. Також вона бачила, як ОСОБА_9 разом зі ОСОБА_8 переслідували потерпілого ОСОБА_6 Вони перемістилися з поля її зору, проте вона чула крики ОСОБА_18 щоб вони «припинили бити». ОСОБА_9 та ОСОБА_8 поводили себе дуже агресивно та на зауваження громадян не реагували.
Наведені показання підтверджуються і протоколами слідчих дій.
Так, з протоколів пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 05.07.2014 року та від 08.07.2014 року за участю свідка ОСОБА_24, потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_6, ОСОБА_13, вбачається, що вказані особи впізнали ОСОБА_9, як чоловіка, який 11.06.2014 року в парку відпочинку Динасового заводу вдарив ОСОБА_13, та наносив тілесні ушкодження ОСОБА_6
Під час проведення слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_24 вона на місці підтвердила свої показання щодо обставин злочину, у тому числі про участь у його вчиненні обвинуваченого ОСОБА_9. (т.1 а.с.109-112).
Щодо доводів апелянтів про недоведеність в їх діях хуліганського мотиву, вони також спростовуються наведеними доказами.
Самі потерпілі ОСОБА_13 та ОСОБА_11 вказали на відсутність поводу для агресивної поведінки ОСОБА_8, який сам втрутився в їх розмову, а потім став без причини бити ОСОБА_11. На вимоги громадян припинити хуліганські дії не зупинявся та чинячи проявляючи агресію погрожував їм фізичним насильством.
Підтверджується наявність такого мотиву і в діях ОСОБА_9, який безпричинно приєднався до дій ОСОБА_8 та не зважаючи на денний час доби, наявність в парку великої кількості відпочиваючих, разом з ним вчиняв інкриміновані йому дії. На вимоги громадян припинити хуліганські дії адекватно не реагував.
Відповідно до п.3 постанови Пленуму ВСУ №10 від 22 грудня 2006 року «Про судову практику у справах про хуліганство», хуліганство - це умисне грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, яке супроводжується особливою зухвалістю або винятковим цинізмом.
За таких обставин, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції про доведеність вчинення обвинуваченими злочинів за обставин викладених у вироку.
Також апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції щодо покарання призначеного ОСОБА_8 Суд належним чином врахував характер та ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, наслідків що настали, дані про особу обвинуваченого, наявність обставини, яка обтяжує покарання і обґрунтовано призначив покарання наближені до мінімальних меж передбачених санкціями статей. Покарання остаточно призначене ОСОБА_8 за сукупністю злочинів у виді шести років шести місяців позбавлення волі, відповідає принципам законності, справедливості, обґрунтованості, індивідуалізації та є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що підстави для скасування або зміни оскаржуваного вироку відсутні.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційні скарги захисника Педченка Владислава Григоровича та обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Вирок Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 19 липня 2018 року стосовно ОСОБА_8, ОСОБА_10 та ОСОБА_9 у кримінальному провадженні № 12015050410001248 - залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим який тримається під вартою в той самий строк з моменту отримання копії ухвали.
Судді: