04.04.2019
Справа№607/2408/19
ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04 квітня 2019 року м.Тернопіль
Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Черніцька Ірина Миколаївна, розглянувши матеріали, які надійшли від Управління патрульної поліції в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_2,
за ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення ,-
В С Т А Н О В И В:
Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення серії БД №239600 від 22 січня 2019 року, 22 січня 2019 року близько 21 год. 57 хв. в м. Тернополі по вул. Протасевича, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Toyota Rav-4», державний номерний знак НОМЕР_1,з явними ознаками алкогольного сп’яніння, а саме: тремтіння пальців рук, почервоніння очей, запах алкоголю з ротової порожнини. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп’яніння на місці зупинки за допомогою технічного приладу «Drager Alcotest 6810» ARBF0422 водій відмовився в присутності двох свідків та виявив бажання пройти огляд в КУТОР Тернопільський ОНД. Однак, у медичному закладі, останній відмовився проходити даний огляд в присутності свідків.
В судове засідання ОСОБА_1 не з’явився. Попередньо подав заяву про розгляд справи без його участі, просив провадження у справі закрити, у зв’язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Попередньо його захисник - адвокат ОСОБА_2 подав письмові пояснення. Вказав, що 22 січня 2019 року працівниками поліції було зупинено транспортний засіб марки «Toyota Rav-4», державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1 На місці зупинки працівниками поліції запропоновано пройти огляд на визначення стану алкогольного сп’яніння. Від проходження огляду на місці ОСОБА_1 відмовився та виявив бажання пройти огляд в медичному закладі. Прибувши у медичний заклад працівниками поліції та лікарем відразу запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд за допомогою технічного приладу газоаналізатора «Drager Alcotest». ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан сп’яніння, а лише висловлював своє бажання пройти такий огляд в інший спосіб передбачений Законом шляхом відібрання зразків крові. Однак, ні працівниками поліції, ні лікарем, не запропоновано надати ОСОБА_1 слину, сечу, змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук. В подальшому не пересвідчившись у відмові в наданні таких біологічних зразків, водію вказано, що відбір крові буде здійснюватися після процесуального оформлення відмови від проходження огляду на стан сп’яніння, оскільки проходження огляду на стан сп’яніння за допомогою забору крові діючим законодавством не передбачено.
Вважає, що вказані дії працівників поліції та лікаря КУТОР Тернопільського ОНД є порушенням вимог Законодавства, оскільки використання «Drager Alcotest» не є єдиним та безальтернативним засобом для встановлення стану алкогольного сп’яніння. ОСОБА_1 не висловлював відмови від проходження огляду та не вчиняв будь-яких дій щодо ухилення від такого огляду. Навпаки, ОСОБА_1 погоджувався та виявляв бажання пройти повний огляд на визначення стану алкогольного сп’яніння та надати будь-які зразки біологічних середовищ для дослідження, що підтверджується відеоматеріалами з нагрудних камер працівників поліції.
Більше того, у подальшому, в присутності лікаря та поліцейського в ОСОБА_1 було відібрано кров за результатами дослідження якої, вмісту етилового спирту не виявлено. Таким чином, на момент огляду він не перебував у стані алкогольного сп'яніння.
Крім цього, в порушення вимог ст. 256 КУпАП у протоколі не викладено суть адміністративного правопорушення. Зокрема, не зазначено в яких саме діях виражалось ухилення ОСОБА_1 від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп’яніння, у той час, як ОСОБА_1 пройшов огляд на визначення стану алкогольного сп’яніння за допомогою відібрання крові, що не суперечить діючому законодавству.
Також, як слідує з протоколу про адміністративне правопорушення свідками його складення та відмови ОСОБА_1 від проходження огляду є ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які були відсутні під час складення протоколу. Протокол складався у патрульному автомобілі виключно в присутності ОСОБА_1
Посилаючись на наведене та те, що працівниками поліції було порушено встановлений законом порядок проходження огляду на стан алкогольного сп’яніння, просив провадження у справі закрити.
Враховуючи вимоги ст. 268 КУпАП та заяву особи про розгляд справи за його відсутності, суд вважає за можливе, завершити розгляд справи за відсутності ОСОБА_1
Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши в сукупності наявні у справі докази, вважає, що провадження в справі підлягає закриттю, виходячи із наступних підстав.
Згідно з вимогами ч.1, п.п.1, 2, 3 ч.2 ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Основними засадами судочинства є:1) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом;2) забезпечення доведеності вини;3) змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог ч.2 ст.48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права.
Згідно з вимогами ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Положеннями ст.245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до вимог ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З'ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст.251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
У відповідності до вимог ст.ст.254, 256 КУпАП про вчинене адміністративне правопорушення уповноваженою на те посадовою особою складається протокол, в якому зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по-батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
При цьому всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів.
Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд, з урахуванням вимог ст.252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
У відповідності до вимог п.2.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, з подальшими змінами, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
В силу положень ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, проведення огляду на стан сп'яніння, регламентовано ст.266 КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС України, МОЗ України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за №1413/27858 (далі - Інструкція №1452/735), Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України №1103 від 17 грудня 2008 року (далі - Порядок №1103).
Зокрема, відповідно до положень частин 2 - 6 ст.266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій.
Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно з вимогами п.1 Розділу 1 Інструкції №1452/73 остання визначає процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду.
Відповідно до положень п.2 Розділу 1 Інструкції №1452/73 огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
При цьому, пунктом 3 Розділу 1 Інструкції №1452/73 визначено, що ознаками алкогольного сп'яніння є: запах з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Згідно з вимогами п.6 Розділу II Інструкції №1452/73 огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться в присутності двох свідків.
Відповідно до вимог п.7 Розділу І Інструкції №1452/73 у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до ст.266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Згідно із п.9 розділу ІІ Інструкції №1452/73 з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
Відповідно до положень п.п. 1-4 Розділу 3 даної Інструкції, перелік закладів охорони здоров’я, яким надається право проведення огляду на стан сп’яніння водіїв, затверджується Міністерством охорони здоров’я України, Міністерством охорони здоров’я Автономної Республіки Крим, начальниками структурних підрозділів з питань охорони здоров’я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій. Огляд може також проводитися в спеціально обладнаних пересувних пунктах (автомобілях), що належать закладам охорони здоров’я і відповідають установленим МОЗ вимогам.
Огляд у закладах охорони здоров’я щодо виявлення стану сп’яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров’я (у сільській місцевості за відсутності лікаря – фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту), який пройшов тематичне удосконалення за відповідною програмою згідно з чинним законодавством. Метою цього огляду є встановлення наявності чи відсутності стану сп’яніння в обстежуваної особи.
Використання в закладах охорони здоров’я для проведення лабораторних досліджень вимірювальної техніки та обладнання, дозволених МОЗ, підтверджується сертифікатом відповідності та свідоцтвом про повірку робочого засобу вимірювальної техніки ( п. 9 Інстуркції).
Згідно з положеннями п.п. 10- 15 Розділу 3 Інструкції, зразки біологічного середовища для лабораторного дослідження відбираються у дві ємності. Вміст однієї ємності використовується для первинного дослідження, вміст другої ємності зберігається протягом 90 днів.
Предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук.
Для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взятии зразки біологічних середовищ, вказаних у пункті 12 цього розділу. За результатами огляду на стан сп’яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду.
Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі – висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп’яніння), видається на підставі акта медичного огляду ( п. 16 Р. 3 Інструкції).
Положеннями ч. 1 ст. 130 КУпАП визначено декілька діянь, які утворюють об'єктивну сторону зазначеного правопорушення, серед яких і відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Об'єктивна сторона інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення полягає в ухиленні особи, яка керує транспортними засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.
Суб'єктивна сторона вказаного правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого умислу, тобто, коли особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.
Таким чином, для того, щоб дії особи, яка керує транспортним засобом, могли бути кваліфіковано, як відмова від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння, уповноважений працівник поліції спочатку повинен у чіткій, однозначній та зрозумілій формі висловити таку вимогу. І лише після цього особа може повідомити про свою відмову, або вчинити інші дії, які б свідчили про його небажання та ухилення від такого огляду.
Крім цього, склад адмінправопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, може мати місце лише тоді, коли водій, керуючи транспортним засобом із ознаками сп'яніння, відмовився проходити огляд на стан сп'яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і в спеціально визначеному лікувальному закладі.
У відповідності до вимог п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23 грудня 2005 року (далі - Постанова Пленуму ВСУ №14), якщо водій ухилився від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
Аналогічна норма міститься і в п.6 розділу ІХ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року №1395 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за № 1408/27853 (далі - Інструкція з оформлення матеріалів №1395) , згідно якої у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 інкримінують вчинення правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме, що він 22 січня 2019 року близько 21 год. 57 хв. в м. Тернополі по вул. Протасевича, керував транспортним засобом «Toyota Rav-4», державний номерний знак НОМЕР_1, з явними ознаками алкогольного сп’яніння, а саме: тремтіння пальців рук, почервоніння очей, запах алкоголю з ротової порожнини. Від проходження огляду на місці зупинки за допомогою технічного приладу «Drager Alcotest 6810» ARBF0422 водій відмовився в присутності двох свідків. Виявив бажання пройти огляд в КУТОР Тернопільський ОНД, де також відмовився від проходження огляду .
Із досліджених в судовому засіданні відеоматеріалів вбачається, що 22 січня 2019 року працівниками поліції було зупинено транспортний засіб «Toyota Rav-4», державний номерний знак НОМЕР_1, за кермом якого перебував ОСОБА_1 Після зупинки останнього, працівниками поліції запропоновано пройти огляд на визначення алкогольного сп’яніння на місці. Від проходження огляду на місці зупинки за допомогою технічного пристрою в присутності двох свідків ОСОБА_1 відмовився та виявив бажання пройти такий огляд у закладі охорони здоров’я.
Встановлено, що працівниками поліції не було встановлено та повідомлено ОСОБА_1 про наявність у нього будь-яких ознак алкогольного сп’яніння, які б були підставою для проведення огляду. Однак, у протоколі зазначено про наявність трьох ознак: тремтіння рук, почервоніння очей, запах алкоголю з порожнини рота, які ні ОСОБА_1, ні свідкам, які були залучені для підтвердження факту відмови від проходження огляду, не повідомлялись.
Закон пов’язує відповідальність за відмову від проходження водія від огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння встановлену нормами ст. 130 КУпАП лише за керування такою особою транспортним засобом і за наявності ознак такого сп’яніння. Однак, в даному випадку таких ознак встановлено не було.
При цьому, сама по собі відмова від проходження огляду на стан сп’яніння за відсутності його ознак, не утворює складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Після цього, ОСОБА_1 було доставлено в КУТОР Тернопільський ОНД, де йому було запропоновано пройти огляд за допомогою технічного приладу газоаналізатору «Drager Alcotest». ОСОБА_1 від проходження огляду за допомогою «Drager Alcotest» відмовився, однак наполягав на проведенні огляду шляхом відібрання біологічних зразків для дослідження.
Таким чином, дані відеозаписи нагрудних камер працівників поліції об'єктивно підтверджують твердження ОСОБА_1 про те, що він не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп’яніння в визначеному законом прядку.
Вказане також об’єктивно підтверджується тим, що у подальшому ОСОБА_1, у встановлений Законом строк (протягом двох годин), пройшов огляд на визначення стану алкогольного сп’яніння у цей же час і дату у даному медичному закладі в присутності цих же працівника поліції шляхом відібрання працівником медзакладу для дослідження зразків крові.
Так, з відеоматеріалів встановлено, що на вимогу ОСОБА_1 працівником медичного закладу у присутності поліцейського відібрано зразки крові для визначення вмісту алкоголю в крові.
Як вбачається з результатів лабораторного дослідження крові на наявність алкоголю за №43 від 22 січня 2019 року наданого КУТОР «Тернопільський обласний наркологічний диспансер», при дослідженні відібраного 22 січня 2019 року взірця крові ОСОБА_1 етилового спирту не знайдено.
Діючим Порядком та Інструкцією не встановлено імперативного та виключного обов’язку особи проходити огляд на стан алкогольного сп’яніння в медзакладі виключно за допомогою технічного приладу. Законодавство не містить заборони щодо проходження такого огляду шляхом відібрання для дослідження крові.
Той факт, що ОСОБА_1 пропонувалося пройти огляд на стан алкогольного сп’яніння в медичному закладі лише за допомогою технічного приладу газоаналізатора «Drager Alcotest»та не пропонувалося пройти такий огляд в інший передбачений законом спосіб, у тому числі шляхом здачі біологічних зразків для дослідження, підтверджується також письмовими поясненнями ОСОБА_4 та ОСОБА_3 від 22 січня 2019 року.
Крім того, з досліджуваних відеоматеріалів встановлено, що лікарем не проводився зовнішній огляд ОСОБА_1, його поведінка, рухи, мовна здатність, що суперечить вимогам діючого законодавства щодо порядку проведення такого огляду та вказаний огляд не пропонувалось пройти ОСОБА_1, а останній, відповідно від нього не відмовлявся. Більше того, останній зазначав про необхідність провести такий огляд.
Факт відсутності такого огляду також підтверджується відсутністю в матеріалах справи акту медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відтак, наявними у справі об’єктивними доказами підтверджується те, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп’яніння та не заперечував проти проходження такого огляду у спосіб не заборонений законом.
З врахуванням вищенаведених обставин, дії ОСОБА_1 щодо проходження медичного огляду на стан алкогольного сп’яніння шляхом надання для дослідження зразків крові, свідчать про те, що останній не ухилявся від проходження огляду на стан сп’яніння у встановлений Законом спосіб, відтак вказують про відсутність об'єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Також в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено, які саме слова чи дії ОСОБА_1 свідчили про його ухилення від проходження такого огляду в закладі охорони здоров'я, як цього вимагає п.27 Постанови Пленуму ВСУ №14 та п.6 розділу ІХ Інструкція з оформлення матеріалів №1395.
Крім того, у протоколі про адміністративне правопорушення відсутні підписи свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які були залученні працівниками поліції на підтвердження факту відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на місці зупинки. Факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на місці зупинки у присутності вказаних свідків не зафіксований на диску з відеоматеріалами наданими суду.
Окремо слід зазначити, що виходячи із змісту п.п.8, 12 розділу ІІ Інструкції №1452/735, п.п.6, 8 Порядку №1103, п.6 розділу ІХ Інструкції з оформлення матеріалів №1395, оформлення працівниками поліції направлення на медичний огляд до відповідного закладу охорони здоров'я у випадку відмови водія від проведення огляду з метою виявлення стану сп'яніння, є обов'язковим. Якщо після оформлення направлення водій транспортного засобу відмовляється від проведення медичного огляду і в закладі охорони здоров'я, поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
З направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп’яніння від 22 січня 2019 року, складеного інспектором 4 роти батальйону УПП у Тернопільській області ДПП лейтенантом поліції ОСОБА_7 вбачається, що 22 січня 2019 року о 21 год. 25 хв. ОСОБА_1 було доставлено до КУТОР Тернопільський ОНД.
Однак, з протоколу про адміністративне правопорушення серії БД №239600 від 22 січня 2019 року вбачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ToyotaRav-4», державний номерний знак НОМЕР_1, з явними ознаками алкогольного сп’яніння о 21 год. 57 хв.
Отже, працівником поліції було складено вказане направлення до самого факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, що відповідно викликає сумнів в його належності та допустимості як доказу.
Таким чином, працівниками поліції та лікарем КУТОР Тернопільський ОНД було порушено порядок проведення огляду ОСОБА_1 на визначення стану алкогольного сп’яніння в закладі охорони здоров’я.
Аналіз вищевказаних обставин у сукупності з іншими наявними у справі доказами, беззаперечно вказує на порушення працівниками поліції порядку проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Приписи ч.2 ст.19 Конституції України зобов'язують органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17 Закону України «Про міжнародні договори», міжнародні договори, згода на обов'язковість яких дана Верховною ОСОБА_4 України, є частиною національного законодавства України. Передбачено також, що коли міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Так, ч.1 ст.6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року (далі - Конвенції) передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».
Відповідно до вимог ч.2 ст.6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку».
Згідно з положеннями ч.3 ст.6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення.
У рішеннях ЄСПЛ значну роль у розширенні сфери застосування ч.2 ст.6 Конвенції грає тлумачення двох ключових понять цієї статті - «кримінальне обвинувачення» і «суперечки про громадянські права».
У справі «Маліге проти Франції» («Malige v. France», заява № 27812/95, рішення від 23 вересня 1998 року) ЄСПЛ визнав кримінально-правовий зміст адміністративного правопорушення, за яке передбачена санкція у виді позбавлення права керування транспортним засобом, що вимагає додержання процедурних гарантій, визначених Конвенцією і викладених у Рекомендації No R (91).
Тим більше, «кримінальним обвинуваченням», у розумінні Конвенції, слід розглядати протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, санкція якої передбачає стягнення у вигляді штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, ч.2 ст.6 Конвенції гарантує кожній людині доведення вини тільки в законному порядку на підставі законно добутих доказів.
Спираючись на положення ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також на практику Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09 червня 2011 pоку, заява № 16347/02), «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30 травня 2013 pоку, заява №36673/04), «ОСОБА_2 проти Росії» (заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 pоку), суд виходить з того, що, як і у кримінальному провадженні, суд у цій справі має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати, по суті, викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод
Враховуючи викладене, в справах про адміністративні правопорушення підлягає застосуванню положення ст.62 Конституції України про те, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з вимогами ч. 5 ст. 266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Таким чином, аналізуючи в сукупності наявні у справі докази, вважаю, що в матеріалах справи відсутні будь-які належні, допустимі та достовірні докази, які б підтверджували факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130КУпАП, зокрема факт відмови останнього від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп’яніння.
Відповідно до вимог п.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю в разі відсутності складу правопорушення.
Враховуючи, що у матеріалах справи відсутні належні та достатні докази, які б беззаперечно свідчили про вчинення ОСОБА_1 дій, вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення, а також те, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості, суд приходить до висновку про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а відтак, провадження по справі відносно нього підлягає закриттю на підставі п.1 ст.247 КУпАП.
Керуючись ст.ст.130, 247, 251, 266, 283, 284 КУпАП, суд,-
П О С Т А Н О В И В:
Провадження в адміністративній справі відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП – закрити, у зв’язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 статті 7 КУпАП протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
Суддя
