ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
09 квітня 2019 року
Справа № 280/174/19 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Артоуз О.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (71750, Запорізька область, Токмацький район, с. Очеретувате, вул. Центральна, 31, іпн: НОМЕР_1) до Токмацького об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (71701, м. Токмак, вул.. Центральна, 41/10, код ЄДРПОУ 37830810) про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
10 січня 2019 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_2 (далі – позивач) до Токмацького об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі – відповідач), в якому просить визнати протиправними дії відповідача щодо припинення виплати пенсії за періоди: травень 2018 року, липень 2018 року, серпень 2018 року, вересень 2018 року та зобов’язати відновити виплату пенсії з моменту припинення з травня 2018 року.
Ухвалою суду від 25 січня 2018 року відкрито спрощене провадження у справі без виклику учасників справи. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) у судовому засіданні 21.02.2019. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
11.02.2019 до суду надійшло клопотання про залишення позовної заяви без руху, посилаючись на те, що в якості позивача зазначено ОСОБА_3, при цьому відповідно до паспорту зазначено ОСОБА_1.
Ухвалою суду від 21 лютого 2019 року позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків шляхом подання уточненого адміністративного позову з узгодженням найменування позивача та позовних вимог відповідно до документів, що додано до позову.
12 березня 2019 року на адресу суду від позивача надійшов уточнений адміністративний позов із зазначенням найменування позивача: ОСОБА_1. Таким чином недоліки позовної заяви усунуто.
Ухвалою від 13 березня 2019 року продовжено розгляд справи, судове засідання призначено на 09.04.2019, відповідачу наданий строк для надання відзиву на адміністративний позов.
Позивач у позові зазначив, що він є пенсіонером та особою, переміщеною з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції. Позивач має право на пенсію та отримував її до травня 2018 року в Токмацькому об’єднаному управлінні Пенсійного фонду України Запорізької області. Проте, з травня 2018 року по вересень 2018 року (включно) виплату пенсії було припинено. Позивач вважає протиправним припинення виплати йому пенсії у зв’язку з чим, просить визнати протиправними дії відповідача щодо припинення виплат пенсії за вказаний період та зобов’язати відновити виплату пенсії з травня 2018 року.
Відповідачем подано до суду відзив на адміністративний позов (вх. №13799) від 08.04.2019), в якому зазначено, що позивач перебуває на обліку у відповідача, з 01.05.2018 виплату пенсії за віком призупинено на підставці отриманих списків тривало відсутніх за місцем проживання одержувачів пенсії з числа внутрішньо переміщених осіб від 14.05.2018 на період до одержання інформації про скасування довідки та/або результатів додаткової перевірки. 12.06.2018 Управлінням соціального захисту населення Токмацької районної державної адміністрації надіслано список ВПО, справи яких розглянуто на засіданні комісії №7 по призначенню державних соціальних допомог та призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам 06.06.2018 про поновлення пенсії ОСОБА_1 На підставі рішення комісії виплату пенсії поновлено з 01.05.2018. З 01.08.2018 виплату пенсії за віком позивачу призупинено повторно на підставі отриманих списків тривало відсутніх за місцем проживання одержувачів пенсії з числа внутрішньо переміщених осіб від 07.08.2018 на період до одержання інформації про скасування довідки та\або результатів додаткової перевірки. 16.08.2018 ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою про поновлення пенсії. 28.08.2018 проведено засідання районної комісії №13, на якому вирішено питання про поновлення виплат пенсії позивачу. У зв’язку з тим, що лист районної комісії від 28.08.2018 про поновлення пенсії ОСОБА_1 було отримано управлінням 29.08.2018, виплатні відомості на вересень 2018 року вже були сформовані, тому нараховану суму було включено у виплатні відомості жовтня 2018 року. Пенсію за липень 2018 року позивач отримала, відтак в цій частині періоду твердження позивача є хибними. При цьому, зазначає, що пенсія за травень, червень, серпень і вересень 2018 року буде виплачена після визначення Кабінетом Міністрів України окремого порядку у відповідності до п.15 постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365. У задоволенні позову просить відмовити у повному обсязі.
За приписами пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Враховуючи приписи пункту 2 частини першої статті 263 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
Позивач має статус внутрішньо переміщеної особи, що підтверджується довідкою про взяття на облік від 06.05.2015 №2322000240, адреса фактичного місця проживання/перебування: 71750, с. Очеретувате, 31. Відповідно до відміток, що наявні в паспорті довідка безстрокова.
Також позивач є пенсіонером, про що свідчить посвідчення серії ААА №097352 16.12.2005 про призначення пенсії за віком.
21.06.2018 позивач звернувся до відповідача з заявою щодо безпідставного призупинення пенсії, відповідно до якого просить поновити пенсію та надати законні обґрунтування припинення.
03.07.2018 за вих. №28/П-7 Токмацьким об’єднаним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області. Відповідно до якого зазначено, що з 01.05.2018 припинено виплату пенсії відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням положень Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365 та Порядку призначення (відновлення) соціальних (пенсійних) виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування. Відповідно до рішення комісії управління соціального захисту населення Токмацької районної державної адміністрації Запорізької області від 06.06.2018 №7 виплату пенсії поновлено з 01.05.2018 та проведено на липень 2018 року.
24.09.2018 позивач звернулася до відповідача із заявою щодо безпідставного призупинення/припинення пенсії, відповідно до якої зазначає, що з серпня по 24 вересня 2018 року виплата пенсії безпідставно призупинена, просить виплатити заборгованість з виплати пенсії за травень, червень, серпень, вересень 2018 року та поновити виплату пенсії.
28.09.2018 за вих.. №17/02-21-2018 відповідачем надано відповідь на звернення, відповідно до якого зазначено, що призупинення пенсії відбулося на підставі списків, які надійшли до об’єднаного управління.
Як вбачається з пояснень відповідача, 12.06.2018 Управлінням соціального захисту населення Токмацької районної державної адміністрації надіслано список ВПО, справи яких розглянуто на засіданні комісії №7 по призначенню державних соціальних допомог та призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особа 06.06.2018 про поновлення пенсії ОСОБА_1 На підставі рішення комісії виплату пенсії поновлено з 01.05.2018. З 01.08.2018 виплату пенсії за віком позивачу призупинено повторно на підставі отриманих списків тривало відсутніх за місцем проживання одержувачів пенсії з числа внутрішньо переміщених осіб від 07.08.2018 на період до одержання інформації про скасування довідки та\або результатів додаткової перевірки. 16.08.2018 ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою про поновлення пенсії. 28.08.2018 проведено засідання районної комісії №13, на якому вирішено питання про поновлення виплат пенсії позивачу. У зв’язку з тим, що лист районної комісії від 28.08.2018 про поновлення пенсії ОСОБА_1 було отримано управлінням 29.08.2018, виплатні відомості на вересень 2018 року вже були сформовані, тому нараховану суму було включено у виплатні відомості жовтня 2018 року. Пенсію за липень 2018 року позивач отримала. Будь-яких власних рішень щодо припинення та поновлення пенсії відповідачем до відзиву не надано.
Вважаючи і дії відповідача щодо припинення виплати пенсії протиправними позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Приймаючи рішення стосовно спору, суд виходить з наступного
Дана справа відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи №805/402/18 (Пз/9901/20/18).
Звідси, суд враховує при ухваленні рішення у цій справі правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи №805/402/18 (Пз/9901/20/18).
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно стаття 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Як свідчать обставини справи, з 01.05.2018 позивачу зупинено виплату пенсії на підставі отриманих списків Управління соціального захисту населення тривало відсутніх за місцем проживання одержувачів пенсій з числа внутрішньо переміщених осіб.
У відзиві на позов відповідач обґрунтовує свою позицію з посиланням на Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 №1706-VII (далі – Закон України №1706-VII), а також постанову Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365 «Про деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» (далі – постанова №365).
Зокрема, відповідно до статті 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на пенсійне забезпечення, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.
У пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою № 509.
Згідно пункту 6 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 01.10.2014, із змінами та доповненнями (далі – Порядок №509), довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону та абзацом шостим цього пункту.
Суд звертає увагу, що відповідачем не надано доказів скасування довідки про взяття позивача на облік внутрішньо переміщеної особи. При цьому зазначено лише посилання на витяг з протоколу засідання районної комісії з питань призначення (відновлення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам управління соціального захисту населення. Прийнято відповідно до Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, ПКМУ від 08.06.2016 №365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», без посилання на конкретні норми закону.
Відповідно статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.
За приписами пункту 71 Порядку №509, у разі наявності підстав, передбачених статтею 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», МВС, Національна поліція, ДМС, СБУ, Адміністрація Держприкордонслужби, Мінфін подають уповноваженому органу відповідну інформацію для прийняття рішення щодо зняття з обліку внутрішньо переміщених осіб.
Рішення про скасування дії довідки відповідно до статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» приймається керівником уповноваженого органу за місцем проживання особи та надається їй протягом трьох днів з дати прийняття такого рішення або надсилається на адресу місця проживання, зазначену в довідці.
Як встановлено судом, виплата пенсії позивачу припинена відповідачем на підставі повідомлення районної комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.
Пунктом 2 постанови № 365 встановлено, що контроль за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам здійснюють структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення) шляхом відвідування не рідше ніж один раз на шість місяців фактичного місця проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи, про що складається акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї за формою, встановленою Мінсоцполітики.
Відповідно до підпункту 2 пункту 12 постанови №365 соціальні виплати припиняються у разі встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/ перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї.
Відповідно до частини першої статті 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» пенсія виплачується щомісячно організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.
Відповідно до частини першої статті 49 Закону «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або рішенням суду припиняється:
1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;
2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
3) у разі смерті пенсіонера;
4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;
5) в інших випадках, передбачених законом.
Відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження наявності підстав для припинення позивачеві виплати пенсії, як і не надано самого рішення про припинення виплати пенсії.
Слід також зазначити, що вимоги статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» є пріоритетними поряд з вимогами, встановленими постановами Кабінету Міністрів України, якими врегульовано окремі питання обліку та соціального забезпечення вимушених переселенців.
Вказані підзаконні нормативні акти не є законами, а тому не можуть змінювати в бік звуження права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.
Пунктом 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про незалежність судової влади» № 8 від 13.06.2007 роз'яснено, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод. Суди при визначенні юридичної сили законів та інших нормативно-правових актів щодо їх діяльності повинні керуватися Конституцією України як актом прямої дії.
Згідно зі статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Як зазначив Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) у рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07.02.2014, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (п. 51 цього рішення).
У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статті 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі — Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою — статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Враховуючи те, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов’язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов’язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі й у рішенні у справі «Пічкур проти України», як джерело права відповідно до статті 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
Зупинення виплати пенсії позивачу відбулося без прийняття будь-якого рішення відповідачем на підставі повідомлення третьої особи про відмову у призначенні (відновленні) позивачу соціальних виплат внутрішньо переміщеній особі, тобто, право на отримання пенсії, а не соціальної послуги (виплати, допомоги) стало залежним від місця проживання позивача, який є громадянином України.
Таким чином, судом було встановлено, що відповідач, не приймаючи рішення відповідно до частини першої статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», з 01.05.2018 та з 01.08.2018 зупинив виплату пенсії позивачу, доказів наявності рішення про зупинення виплати пенсії позивачу сторонами суду не надано. Жодним Законом України не встановлено обмежень права на отримання пенсійних виплат осіб, які проживають на території, яка не контролюється органами державної влади.
Щодо періодів виплати пенсії суд зазначає наступне.
Згідно пояснень відповідача виплати пенсії на здійснювались в період травень, червень, серпень, вересень 2018 року.
Відповідно до позовних вимог позивач просить стягнути заборгованість за травень, липень, серпень та вересень 2018 року.
Згідно власної заяви позивача до відповідача від 24.09.2018 позивач просить сплатити заборгованість за травень, червень, серпень та вересень 2018 року.
Відтак період липень 2018 року в позовних вимогах суд вважає технічною помилкою позивача, та зазначає цей період як червень 2018 року.
Згідно з частини третьої статті 2 КАС України, основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з’ясування всіх обставин у справі.
Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною першою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 КАС України).
Відповідачем не доведено правомірності своїх дій, у зв'язку з цим позовні вимоги ОСОБА_1 до Токмацького об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області підлягають задоволенню.
Згідно частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Частиною першою статті 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. Відповідно до частини першої статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до квитанції №52 від 22.01.2019 позивачем сплачено судовий збір у розмірі 704 грн. 80 коп., який підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 139, 241, 243, 244, 245, 246, 250, 263 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 (71750, Запорізька область, Токмацький район, с. Очеретувате, вул. Центральна, 31, іпн: НОМЕР_1) до Токмацького об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (71701, м. Токмак, вул.. Центральна, 41/10, код ЄДРПОУ 37830810) про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Токмацького об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо припинення з 01.05.2018 та з 01.08.2018 виплати пенсії за віком ОСОБА_1.
Зобов'язати Токмацьке об'єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області поновити з 01.05.2018 та з 01.08.2018 виплату пенсії ОСОБА_1 та виплатити заборгованість за період травень 2018 року, червень 2018 року, серпень 2018 року, вересень 2018 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Токмацького об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (71701, м. Токмак, вул.. Центральна, 41/10, код ЄДРПОУ 37830810) на користь ОСОБА_1 (71750, Запорізька область, Токмацький район, с. Очеретувате, вул. Центральна, 31, іпн: НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду – протягом п’ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 09.04.2019
Суддя О.О.Артоуз
