МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 квітня 2019 р.
№ 400/2922/18
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мельника О.М., розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом:
ОСОБА_1, АДРЕСА_1
до відповідача:
1. Миколаївської митниці ДФС, вул.Московська, 57-А, м.Миколаїв,54017 2. Головного управління Державного казначейства України у Миколаївській області, пр. Леніна, 141-в, м.Миколаїв,54055 3. Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м.Миколаїв,54020
про:
скасування рішення № UA504170/2018/000017/1,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА _1 (далі: Позивач) звернувся з позовом до Миколаївської митниці ДФС (далі Відповідач 1), Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області (далі: Відповідач 2), Головного Управління Пенсійного Фонду України в Миколаївській області (далі: Відповідач 3), згідно якого просив: скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UА504170\2018\000017\1 від 09.11.2018 р. та стягнути з державного бюджету України суму майнової шкоди у загальному розмірі 89 421,15 грн.
Позовні вимоги обґрунтував тим, що 09.11.2018р о 17:49:42год. Миколаївська митниця ДФС України, прийняла рішення про корегування митної вартості товарів №UA504170\2018\000017\1, відповідно до якого митна вартість товару збільшується з 10600 євро на 17775,56 євро на підставі того, що подані документи не містять всіх даних, які підтверджують числове значення складових митної вартості (транспортні витрати, зазначені особисто одержувачем товару в калькуляції про транспортні витрати, не підтверджені жодним документом (квитанціями, накладними тощо). Однак, Позивачем надано всі необхідні документи, що підтверджують вартість ввезеного позивачем автомобіля Opel Insignia, а також повний пакет документів про транспортні витрати. Норми ст. 54-55 МК України були дотримані, однак Відповідач необґрунтовано виніс протиправне рішення. Позивач, не маючи іншого виходу, змушений був сплатити додаткові митні платежі відповідно до Рішення про коригування митної вартості товарів UA504170\2018\000017\1 від 09.11.2018г., квитанція № 36904240 від 19.11.2018 р., всього: 70519,19 грн. митних платежів, і 717,96 грн. комісія банку, переплата збору на обов'язкове державне пенсійне страхування склала 18 109 грн. Позивач послався на постанову Верховного Суду від 19.06.2018 р. , справа 910/23967/16, якою визначено, що у спорах про повернення помилково або надміру сплачених сум виконавчого збору спірні суми мають стягуватись з Державного бюджету України. В результаті неправомірних дій відповідача, позивачу завдано матеріальних збитків. Майнова шкода, спричинена неправомірними діями Відповідача 1 склала 89 421,15 грн., тому Позивач просив їх стягнути.
Відповідачем 1 надано відзив на позов, згідно якого: подані Позивачем до митної декларації документи не містили всіх даних що підтверджують числові значення складових митної вартості, не надано квитанції, накладних тощо, які підтверджують витрати, тому митна вартість не могла бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 Митного кодексу України, тому Митницею було визначено митну вартість із застосуванням резервного методу.
Відповідач 2 заперечував проти позову з підстав викладених у відзиві, а саме: органи Казначейства здійснюють повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошового зобов'язання на підставі висновку відповідного Податкового органу та заяви платника податку з доданим оригіналом або копією розрахункового документа, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету; на підставі рішення суду. Зі змісту позовної заяви не вбачається, що Позивачем не застосовувався позасудовий порядок врегулювання спору, що включило можливість повернення коштів за положеннями Порядку № 787. Позивач просить стягнути з Державного бюджету України суми виконавчого збору, які ним не були сплачені. Позивач не розрізняє відмінності між сумами виконавчого збору та сумами митних платежів. Посилання Позивача на постанову Верховного Суду від 19.06.2018 по справі № 910/23967/16 та прохання стягнути з Державного бюджету України помилково або надміру сплачених сум виконавчого збору є помилковим.
Відповідач 3 не надав відзиву на позов.
Суд розглянув справу в порядку письмового провадження відповідно до норм ч.3 ст.194 КАС України.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Дослідивши всі матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
На підставі рахунку-фактури (інвойсу) від 29.10.2018 №94/18 про купівлю фізичною особою ОСОБА_1 товару «автомобіль легковий для перевезення людей, що був у використанні. Оснащений дизельним двигуном. Марка - OPEL. Модель - INSIGNIA SPORTS TOURER SW. Робочий об'єм циліндрів двигуна-1956 см. Календарний рік виготовлення - 2015. Модельний рік виготовлення - 2015» з метою здійснення митного контролю та митного оформлення товару до митного органу подана митна декларація №UА504170/2018/009648 від 08.11.2018 (шляхом електронного декларування), митним брокером ТОВ «Логос-Фортуна-Брокер», відповідно договору на момент прийняття до митної декларації приєднано (та зазначено в графі 44 МД) наступні копії документів: інвойс №94/18 від 29.10.2018, акт м/о №UА209020/2018/45718 від 06.11.2018, тех.пасп. ЕМ247882 від 18.08.2015, тех. пасп. FU-8-0-302/18-00039 від 29.10.2018, калькуляція трансп. витрат від 08.11.2018, експертний висновок № 140-1548 від 08.11.2018, картка фіз. oсоби №14331 від 24.03.2003, квитанція № 10 від 08.11.2018, квитанція №28 від 01.11.2018, сертиф. відпов. UА.008.39414-18 від 06.11.2018, 9802 паспорт ЕТ077368 від 23.06.2007.
09.11.2018 о 13 год. 29 хв. Відповідач 1 направив повідомлення декларанту про надання додаткових документів стосовно складових митної вартості: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом), рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту), каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, копію митної декларації країни відправлення.
Відповідно до листа ТОВ «Логос-Фортуна-Брокер» від 09.11.2018 № б/н для підтвердження митної вартості товару були надані: фіскальний чек від 05.11.2018 №W563455 на суму 187,06 PLN; квитанція від 05.11.18 №9148/002/00001 на суму 32 EUR на оплату дизельного палива; експортна декларація від 29.10.2018 №MRN18DE875694090823E5.
Відповідач після розгляду наданих документів встановив, що подані декларантом документи містять неповні відомості, а саме: надані фіскальний чек та квитанцію на оплату дизельного палива неможливо ідентифікувати із оформлюваним транспортним засобом; експортна декларація, яка не завірена митним органом відправлення та не містить будь-якої інформації щодо вартості авто.
09.11.2018 року Відповідач 1 виніс рішення про коригування митної вартості № UА504170/2018/000017/1 та оформив картку відмови № А504170/2018/00089, керуючись п.1 ст. 55 Митного Кодексу України.
Таким чином Митницею відповідно до статті 64 МКУ визначено митну вартість із застосуванням резервного методу на підставі раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (МД № UA100210/2018/443782 від 07.11.2018) та відповідно до Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України (затверджено наказом ДФС України від 11.09.2018 № 689), інспектор для виявлення та оцінки ризику при визначенні цінової інформації користувався Джерелами довідкової інформації, що визначені у розділі 5 вказаних Методичних рекомендацій.
20.11.2018 декларантом було подано митну декларацію №UА504170/2018/010026 згідно з митною вартістю визначеною митницею.
Позивач звертався до Відповідача 13.11.2018 вх. №3297/10/14-70-63-39, 14.11.2018 вх.№0_151/0/122-18, 15.11.2018 вх.№0_156/0/122-18 та на Урядову гарячу лінію від 20.11.2018 реєстраційний №ОВ-8751239 (вх. № ОВ-8751239/4972) щодо здійснення митного оформлення автомобілю.
Разом зі зверненням від 13.11.2018 вх.№3297/10/14-70-63-39 було подано чек с АЗС Польщі від 05.11.2018 №888181 на 172,80 PLN, чеки за користування платними дорогами Польщі: від 05.11.2018 №№ 3308255, 3973479, 76073994 на загальну суму 36,20 PLN, інформація про які не містилась у поданій 08.11.2018 калькуляції транспортних витрат.
15.11.2018 до митниці було подано скаргу, у якій додатково був наданий Звіт №2321-1411 Про оцінку транспортного засобу складений 14 листопада 2018 року ТОВ «Агентство незалежних експертів», відповідно до якого проводився технічний огляд автомобіля OPEL INSIGNIA SPORTS TOURER SW, кузов НОМЕР_2
Як вбачається з матеріалів справи під час визначення митної вартості товару, Відповідачем1 застосований резервний метод, передбачений ст.64 Митного кодексу України, на підставі раніше визнаних (визначених) митними органами декларацій.
Відповідно до ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до ст.58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Відповідно до ч.2 ст.58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Таким чином, відповідно до вимог митного законодавства, позивач має право на визначення митної вартості автомобіля за ціною договору. Відповідач вправі відмовити у визначенні митної вартості за ціною договору лише у разі виявлення підстав, передбачених ч.2 ст.58 МК України: 1) відомості не підтверджені документально 2) або не визначені кількісно і достовірні 3) та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У відповідності до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У цьому випадку відповідач в якості підстав для неможливості застосування методу за ціною договору, послався на те, що подані документи не містять всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості (транспортні витрати, не підтверджені жодним документом (квитанціями, накладними тощо), декларантом не надано в повному обсязі витребувані додаткові документи для підтвердження митної вартості.
Таким чином, Відповідачем 1 поставлена під сумнів не сама ціна договору зазначена у договорі купівлі-продажу №94/18 між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 датований 29.10.2018 року, та отриманому 09.11.2018р., Миколаївською митницею в електронному вигляді касового ордеру продавця, громадянина Німеччини ОСОБА_3, про отримання від громадянина України ОСОБА_1 , 10600 євро, за проданий транспортний засіб - автомобіль Opel Insignia, а решта складових митної вартості, які на думку відповідача міг понести декларант.
Разом з тим, суд звертає увагу, що відповідно до ч.2 ст.58 МК України відсутність складових митної вартості, можуть бути лише тоді підставою для відмови у застосуванні основного методу визначення митної вартості, коли їх обов'язковість прямо передбачена.
Що стосується витрат на транспортування, то необхідно врахувати, що товар придбаний позивачем є автомобілем, який сам по собі є самохідним транспортним засобом. Відповідно до поданих на митне оформлення документів вбачається, що автомобіль прибув на митницю власним ходом. Враховуючи, що декларант є фізичною особою, а придбаний автомобіль є товаром побутового споживання, самостійний проїзд зазначеного автомобіля до митного кордону України, жодним чином не може вважатися його транспортуванням, оскільки саме таке використання автомобіля цілком відповідає його споживчому призначенню. Витрати на самостійний проїзд автомобіля у такому випадку до митного кордону, є побутовими витратами особи, яка придбала такий автомобіль, а не витратами на транспортування у розумінні п.5 ч.10 ст.58 Митного кодексу України.
Більш того, позивачем додано до митного оформлення висновок експертного автотоварознавчого дослідження від 08.11.2018 року, відповідно до висновків якого заявлена ним митна вартість цілком відповідає 10600 євро.
На думку суду, оскільки у цьому випадку йде мова не про купівлю нового товару або товару комерційного призначення, необхідно враховувати побутовий характер правочину. Позивачем придбано автомобіль на вторинному ринку, який має індивідуальні недоліки та особливості. Так, відповідно до висновку експертного дослідження, автомобіль має пробіг 67753 км, мав пошкодження ЛКП на кришці багажника, залишкові пошкодження та глибокі подряпини, частково зламані кліпси кріплень заднього бамперу, порушені зазори проєму бамперу.
Легковий автомобіль на вторинному ринку настільки річ з визначеними індивідуальними ознаками, що порівняння їх цін з іншими автомобілями, з тими самим характеристиками виробника, повинно враховувати зазнані ними зміни під час використання первинними власниками.
Порівняння відповідачем на підставі раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях, відповідно до ст.64 Митного кодексу України, не здатна врахувати ці особливості товару.
Відповідно до ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що у відповідач не довів правомірність прийнятого ним рішення, у нього були відсутні підстави, передбачені ч.2 ст.58 МК України, для відмови у визначенні митної вартості за ціною договору та застосування резервного методу, тому належить визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UА504170\2018\000017\1 від 09.11.2018 р.
Щодо позовної вимоги про стягнення з державного бюджету України суми майнової шкоди у загальному розмірі 89 421,15 грн., суд зазначає таке.
Відповідно до п.17.1.10. Податкового кодексу України платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до ст.301 Митного кодексу України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.
Відповідно до п.2 ч. 5. Ст.301 МК України повернення сум відповідних митних платежів здійснюється також у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, здійснюється зміна раніше заявленого митного режиму, якщо суми митних платежів, належних до сплати при поміщенні товарів у новий митний режим, є меншими, ніж суми митних платежів, сплачених при поміщенні їх у попередній митний режим.
Відповідно до п.2 Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, який затверджений наказом Державної митної служби України №618 від 20.07.07 для повернення цих коштів платником податків подається до митного органу заява довільної форми, підписана керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.
У заяві зазначаються причини повернення коштів, реквізити фінансової установи, ідентифікаційний код за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України (далі - ЄДРПОУ) платника - юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові й ідентифікаційний номер за Державним реєстром фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів (далі - ДРФО) (за наявності) платника - фізичної особи.
У заяві визначається напрям зарахування коштів: а) на рахунок платника податків, відкритий у фінансовій установі; б) на банківський рахунок 2603 для виплати коштів платникам готівкою, якщо такі кошти вносилися готівкою.
Відповідно до п.п.3,4 Порядку відділ митних платежів перевіряє факт перерахунку митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету та наявність переплат. Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних і інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, керівництвом відділу за потреби зініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу. Висновок про наявність факту надмірної сплати до бюджету митних платежів та про розмір такої суми має бути зроблено після прийняття рішення щодо можливості визначення заявленої митної вартості.
Висновок про повернення платникам податків помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів повинен бути прийнятий митним органом не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення 20-денного строку з дня подання платниками податків заяви.
За відсутності підстав для повернення коштів у встановленому порядку готується та надсилається заявнику письмова обґрунтована відповідь.
Пунктами 43.1-43.5 статті 43 ПК України встановлено, помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми. Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів. У разі повернення надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на додану вартість такі кошти підлягають поверненню виключно на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
В наведених вище норм вбачається, що поверненню помилково та/або надміру сплачених сум грошового зобов'язання передують обов'язкові умови, в даному випадку - це: 1) набуття чинності судового рішення про скасування рішень митниці про коригування митної вартості товарів; 2) звернення з заявою про здійснення повернення сум грошового зобов'язання до митного органу.
Таким чином, в даному випадку, позовні вимоги про стягнення з державного бюджету України суми майнової шкоди у загальному розмірі 89 421,15 грн., заявлені одночасно з вимогами про скасування рішень про коригування митної вартості товарів, за якими й виникла надмірна сплата, та є передчасними, оскільки не обґрунтовані відмовою відповідача та судовим рішенням, що набрало законної сили.
Позов задовольнити частково.
Судові витрати, в зв'язку з частковим задоволенням позову розподілити відповідно до вимог ст. 139 КАС України, 704,80 грн. підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь Позивача.
Керуючись ст. 2, 9, 19, 77, 78, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
1. Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 Код НОМЕР_1) до Миколаївської митниці ДФС (вул.Московська, 57-А, м.Миколаїв,54017 ЄДРЮОФОП 39536431) Головного управління Державного казначейства України у Миколаївській області (пр. Леніна, 141-в, м.Миколаїв,54055 ЄДРЮОФОП 37992030) Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м.Миколаїв,54020 ЄДРЮОФОП 13844159) задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Миколаївської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UА504170\2018\000017\1 від 09.11.2018 р.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Миколаївської митниця ДФС (вул.Московська, 57-А, м.Миколаїв,54017 ЄДРЮОФОП 39536431) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 КОД НОМЕР_1) судові витрати в розмірі 704,80 грн.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду - 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження - 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України і п. 15.5 Перехідних положень КАС України.
Суддя О.М. Мельник
