Єдиний державний реєстр судових рішень
Кагарлицький районний суд Київської області
Справа № 368/1261/18
номер провадження 1-кп/368/50/19
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15.04.2019 рокум.КагарликКиївської області
Кагарлицький районнийсуд Київської області у складі:
Головуючого судді: ОСОБА_1
При секретарі: ОСОБА_2
-розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Кагарлицького районного суду Київської області в м. Кагарлик кримінальне провадження за ч. 1 ст. 121 КК України, внесеного 15.07.2018 року в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12018110190000289 відносно обвинуваченого:
- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Стави Кагарлицького району Київської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , в силу положень ст. 89 КК України, - раніше не судимий, не одруженого, має на утриманні трьох малолітніх дітей, не працюючого, якому 04.09.2018року врамках даногокримінального провадженняповідомлено пропідозру увчиненні злочину,який передбаченоч.1ст.121КК України, - у вчиненні умисних, протиправних дій, які виразилися у заподіянні умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тівлесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, відносно якогозапобіжний західне обраний,-
з участю сторін кримінального провадження:
- сторона обвинувачення:
прокурор: ОСОБА_4
ОСОБА_5
- сторона захисту:
обвинувачений: ОСОБА_3
захисник обвинуваченого: адвокат ОСОБА_6
- інші учасники кримінального провадження:
свідки: ОСОБА_7
ОСОБА_8
В С Т А Н О В И В :
Обвинувачений ОСОБА_3 близько 01 години 30 хвилин 15.07.2018 року перебував за місцем свого проживання, яке розміщене за адресою: АДРЕСА_2 .
Обвинувачений ОСОБА_3 знаходився на подвір`ї вищевказаного домогосподарства, де, окрім нього, перебували його співмешканка, - ОСОБА_8 , та його знайомий, - ОСОБА_9 , - потерпілий по даному кримінальному провадженню
В цей час між обвинуваченим ОСОБА_3 та потерпілим ОСОБА_9 на грунті побутових відносин, - раптово виниклих неприязних відносин, - виникла сварка, яка, з вини потерпілого ОСОБА_9 переросла в бійку, в ході якої потерпілий ОСОБА_9 первинно наніс обвинуваченому ОСОБА_3 декілька ударів, (точної кількості ударів в судовому засіданні встановити не вдалося), кулаком руки в область обличчя та тулубу, спричинивши обвинуваченому ОСОБА_3 фізичного болю, та не спричнивши тілесних ушкоджень.
У відповідь на вищевказані дії потерпілого ОСОБА_9 , у обвинуваченого ОСОБА_3 , на грунті рапотово виниклих неприязних відносин, з мотивів помсти потерпілому ОСОБА_9 за нанесення ударів потерпілим, що спричинили йому фізичний біль, виник раптовий, невизначений умисел на спричинення потерпілому ОСОБА_9 фізичного болю шляхом нанесення тілесних ушкоджень.
Далі, реалізуючи свій злочинний умисел, що спрямований на спричинення фізичного болю шляхом нанесення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_9 , обвинувачений ОСОБА_3 , маючи на меті заподіяння шкоди здоров`ю потерпілого ОСОБА_9 , діючи умисно, усвідомлено, взяв до правої руки кухонний ніж, який знаходився на столі під будинком, та, усвідомлюючи гіпотетичні наслідки своєї дії у виді отримання потерпілим тілесного ушкодження внаслідок удару ножем по тулубу, здійснив усвідомлений один удар цим ножем в область черевної порожнини потерпілому ОСОБА_10 , завдавши йому фізичного болю і заподіявши тілесні ушкодження.
Згідно висновку судово-медичного експерта № 99 від 16.08.2018 у ОСОБА_9 виявлено ушкодження: проникаюче ножове доранення грудної клітки зліва з раною в 7-му міжребер`ї по лівій середньо - підпаховій лінії, пневматоракс зліва. Наявне ушкодження могло виникнути не менше ніж від одноразової дії предмета, якому притаманні колото-ріжучі властивості в час та за обставин, вказаних в постанові.
Вищевказане ушкодження (проникаюче ножове поранення грудної клітки зліва з раною в 7-му міжребер`ї по лівій середньо-підпаховій лінії; пневматоракс зліва) відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя.
Вищевказані дії обвинуваченого ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 122 КК України, - як умисні, протиправні дії, які виразилися у заподіянні умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні злочину, який передбачено ч. 1 ст. 121 КК України визнав повністю та дав наступні показання.
Він зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Фактично, на протязі досить тривалого часу, - близько 5 років проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Він за даною адресою проживає спільно з своєю співмешканкою, - ОСОБА_8 , - без офіційної реєстрації шлюбу.
Від даного проживання вони мають троє малолітніх дітей, яких спільно утримують та виховують.
Що стосується обставин вчиненого ним кримінального правопорушення, то може пояснити наступне.
14.07.2018 року він спільно з своєю співмешканкою та дітьми знаходився за місцем свого фактичного проживання в с. Стави Кагарлицького району Київської області.
Близько 18 год. 10 хв. до нього на мобільний телефон зателефонував його кум, - ОСОБА_9 , та повідомив, що він знаходиться в місцевому клубі, де відпочиває, та запросив приїхати його.
Він погодився на пропозицію ОСОБА_9 , та через деякий час приїхав до клубу на власному автомобілі з своєю дружиною, - ОСОБА_8 та своїми дітьми.
ОСОБА_9 перебував в стані алкогольного сп`яніння, що було видно з його зовнішньості та поведінки.
Він випив близько 200 гр. пива, через деякий час, - близько 20 години, до нього на телефон зателефонував його меньший брат, який мешкає в м. Києві, та попросив його приїхати, щоб допомогти йому з ремонтом автомобіля.
Він погодився, завіз до хати свою дружину з дітьми, та поїхав до м. Києва, щоб допомогти своєму брату.
Спільно з ним поїхав і його кум, - ОСОБА_9 , який вмовив його взяти з собою.
Повернувся він з м. Києва спільно з ОСОБА_9 та своїм братом до хати вже 15.07.2018 року близько 01 год. ночі.
В цей час на вулицю вийшла його співмешканка, - ОСОБА_8 , яка почала на нього сваритися, що пізно приїхав до хати, в результаті чого між ним, та його співмешканкою виникла сварка.
В ході цієї сварки його кум, - ОСОБА_9 , як він зрозумів, став на сторону його співмешканки, відштовхнув її в сторону, та розпочав бійку, в ходу якої ОСОБА_9 наніс йому удар кулаком руки по обличчю, від чого він зігнувся, та почув, що ОСОБА_9 продовжує наносити йому удари кулаком руки в область голови та спини.
Він обурився на таку поведінку свого кума ОСОБА_9 , та в цей час він побачив на столі, який стояв під будинком, ножа, взяв його до рук, та завдав удар по тулубу ОСОБА_9 , після чого бійка припинилася, а ОСОБА_9 покинув його подвір`я.
Він положив ножа, яким вдарив ОСОБА_9 , на стіл.
Його співмешканка викликала швидку, яка приїхала за орієнтовно за 10 хв., а невдовзі, - приїхали працівники поліції, яким він розповів про обставини події.
У вчиненому щиро розкаюється, просить суд не застосовувати до нього покарання, пов`язане з позбавленням волі, запевняє, що більше такого не вчинить.
Вважає, що, як би не дії його кума, - ОСОБА_9 , то такого б не трапилося, проте, визнає свою вину у вчиненому злочині.
Просить зважити на ту обставину, що на його утриманні знаходяться троє малолітніх дітей.
Окрім повного визнання обвинуваченим ОСОБА_3 своєї вини у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, його вина у вчиненні вищевказаного злочину повністю доведена іншими доказами по кримінальному провадженню, а саме:
- показами свідка ОСОБА_7 , який в судовому засіданні дав наступні показання:
Він на даний час зареєстрований та проживає спільно з своєю дружиною за адресою: АДРЕСА_3 .
В ніч з 14.07.2018 на 15.07.2018 року він перебував вдома, близько 01 год. до нього у вхідні двері будинку хтось постукав, він відчинив двері, і в будинок зайшов ОСОБА_9 .
Одяг ОСОБА_9 був у крові.
Він посадив ОСОБА_11 , а його дружина викликала швидку допомогу.
ОСОБА_11 на його думку перебував в стані алкогольного сп`яніння, що було видно з його рухів, мови, та запаху стійкого перегару алкоголю.
ОСОБА_11 повідомив йому, що тілесні ушкодження йому наніс ОСОБА_3 .
Через деякий час приїхала швидка, та забрала ОСОБА_11 до лікарні для надання йому медичної допомоги.
Що стосується характеристики обвинуваченого та потерпілого, то зазначив наступне.
Що стосується особи обвинуваченого ОСОБА_3 , то він є його сусідом.
Про свого сусіда ОСОБА_3 може сказати лише хороше, - він добрий сім`янин, ніколи не чув про нього погані слова, спокійний, врівноважений, не може сказати, що ОСОБА_3 зловживає алкогольними напоями.
Що стосується ОСОБА_9 , то може охарактеризувати його як конфлікту людину, яка часто була замічена в конфліктних ситуаціях, дещо зловживає алкогольними напоями, ніде не працює, сім`ї немає.
- показами свідка ОСОБА_8 , яка в судовому засіданні надала наступні показання.
Проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Проживає в цивільному шлюбі з обвинуваченим ОСОБА_3 .
Від спільного проживання вони мають трьох малолітніх дітей, але батько дітей в РАЦСі записувався з її слів, - так як вона з ОСОБА_3 не одружена, хоча діти всі від обвинуваченого.
14.07.2018 року вона спільно з ОСОБА_3 та дітьми знаходилася за місцем їхнього фактичного проживання в с. Стави Кагарлицького району Київської області.
Близько 18 год. 10 хв. на мобільний телефон до її чоловіка ОСОБА_3 хтось зателефонував, чоловік після розмови повідомив, що телефонував їхній кум, - ОСОБА_9 , та запросив їх приїхати до магазину відпочити, - попити пива.
Вона погодилася, зібралася, вони взяли дітей, та поїхали до магазину.
Коли вони приїхали, вона помітила, що їхній кум, - ОСОБА_9 перебував в стані алкогольного сп`яніння, що було видно з його зовнішньості та поведінки.
Через деякий час до її чоловіка хтось зателефонував, після чого її чоловік сказав, що телефонував його менший брат, який мешкає в місті Києві, та попросив приїахти до нього, щоб щось допомогти.
Її чоловік попросив у неї дозволу, на що вона погодилася, після чого чоловік привіз її та дітей до хати, а сам з ОСОБА_9 поїхав до м. Києва.
15.07.2018 року її чоловік приїхав до хати близько 01 год. ночі, вона вийшла надвір, та почала з ним суперечку. В цей час ОСОБА_9 та брат ОСОБА_3 стояли поруч з ними.
В ході суперечки ОСОБА_9 відсторонив її та почав наносити кулаками рук удари по голові та тулубу її чоловіка, в цей час бійка раптово припинилася, ОСОБА_9 вийшов за межі двору, а вона побачила в руках її чоловіка ніж, який він поклав на стіл, який стояв неподалік від будинку надворі.
Вона викликала швидку, так як зрозуміла, що її чоловік наніс тілесні укшодження ножем ОСОБА_9 .
Не розуміє, чому все так трапилося, адже ОСОБА_9 є їм кумом, - хрестив у них дитину, у її чоловіка та ОСОБА_9 завжди були дружні відносини.
Її чоловік завжди доброзичливий, не конфліктний, алкоголем не зловживає.
Що стосується її кума, - ОСОБА_9 , то він дещо конфліктний, іноді зловживає алкоголем, після чого потрапляє у конфліктні ситуації.
Вважає, що якби ОСОБА_9 не був в стані алкогольного сп`яніння, такого могло не трапитися.
Письмові докази, які були здобуті органами досудового слідства під час досудового слідства, та які були досліджені в судовому засіданні.
- Картка первинного обліку інформації, яка надійшла по телефону, ( а.с., 127), згідно з якою 15.07.2018 року до Кагарлицького ВП Обухівського ВП ГУ НП в Київській області надійшла та зареєстрована заява в ЄО за № 3504 від 15.07.2018 року як інші тілесні ушкодження.
Так, 15.07.2018 року надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 15.07.2018 року о 01 год. 52 хв за адресою: Кагарлицький район, с. Стави, вул. Першотравнева брат поранив знайомого. Потрібна ШМД.
Суд вважає, що даним доказом підтверджується подія вчинення злочину, а саме, - нанесення особі тілесних ушкоджень іншою особою.
- Довідка № 427, яка видана Поліклінікою Кагарлицької центральної районної лікарні, ( а.с., 126), в якій зазначено, що ОСОБА_9 , 1989 року народження, звертався 15.07.2018 о 02 год. 28 хв. за медичною допомогою.
В ході медичного огляду встановлено діагноз: проникаюче ножове поранення грудної клітки зліва, стан алкогольного сп`яніння.
Даним доказом підтверджується подія вчинення злочину, а саме, - нанесення особі тілесних ушкоджень іншою особою.
- Протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 15.07.2018 року, ( а.с., 128), в якому зазначено, що ОСОБА_9 , 1989 року народження, повідомляє, що 15.07.2018 року близько 01 год. 30 хв. в с. Стави в подвір`ї по вул. Першотравнева, Наконечний Вадим наніс ножове поранення, в результаті чого спричинив проникаюче ножове поранення грудної клітки зліва.
Даним доказом підтверджується факт вчинення злочину, а саме, - нанесення особі тілесних ушкоджень іншою особою.
- ВИТЯГ з ЄРДР за № 12018110190000289 від 15.07.2018 року, ( а.с., 123), згідно фабули якого 15.07.2018 року біля 01 год. 30 хв. в АДРЕСА_4 ОСОБА_3 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, наніс удар ножем ОСОБА_9 . Від отриманого тілесного ушкодження ОСОБА_9 було доставлено до Кагарлицької ЦРЛ з тілесними ушкодженнями у вигляді проникаючого ножового поранення грудної клітки зліва.
Даним доказом підтверджується подія вчинення злочину, а саме, - нанесення особі тілесних ушкоджень іншою особою.
- Протокол огляду місця події від 15.07.2018 року, та фототаблиця до нього, ( а.с., 131 135), з якого вбачається, що місцем огляду було домогосподарство, яке розміщене за адресою: АДРЕСА_2 .
В ході огляду було виявлено, опечатано, та вилучено до Кагарлицького ВП Обухівського ВП ГУ НП в Київській області предмет, схожий на кухонний ніж з чорною пластмасовою ручкою, на лезі якого виявлено засохлу речовину бурого кольору, зовні схожу на кров.
Даний предмет упаковано в сцепакет № 4225638.
Даним доказом належним чином зафіксована обстановка безпосередньо після вчинення злочину, вилучено річ матеріального світу, яка в подальшому слідчим з дотриманням вимог КПК України визнана речовим доказом на підтвердження факту вчинення ОСОБА_3 злочину, який передбачено ч. 1 ст. 121 КК України.
- Заява обвинуваченого ОСОБА_3 від 15.07.2018 року, (а.с. 150), в якій він добровільно видає працівникам поліції ножа, яким 15.07.2018 року заподіяв тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_9 .
Даним доказом підтверджується об`єктивна сторона складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, - підтверджується знаряддя вчинення злочину, та належний процесуальний механізм його виявлення.
- Протокол проведення слідчого експерименту від 15 липня 2018 року, додаток до проведення слідчого експерименту з підозрюваним ОСОБА_3 від 15.07.2018 (резервна копія відеозапису на оптичному носії), ( а.с., 161 169), з яких вбачається, що обвинувачений ОСОБА_3 детально розповідає, та показує, яким чином він вчинив злочин.
Даним доказом підтверджується об`єктивна сторона складу злочину, а саме, - підтверджується, - механізм вчинення злочину.
- Довідка № 663, яка видана 03.08.2018 року Комунальним закладом Кагарлицької районної ради «Кагарлицька центральна районна лікарня», в якій зазначено, що 15.07.2018 року о 02 год. 28 хв. каретою ЕМД, за медичною допомогою, до приймального відділення КЗ КРР «Кагарлицька ЦРЛ», був доставлений громадянин ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , житель АДРЕСА_5 . Був проведений огляд черговим лікарем, лікарем хірургом. Встановлений діагноз: Проникаюче ножове поранення грудної клітини, зліва. Лівобічний пневмоторакс.
Госпіталізований в хірургічне відділення. 17.07.2018 виписаний з відділення на подальше амбулаторне лікування.
Даним доказом опосередковано підтверджується об`єктивна сторона складу злочину, зокрема, - підтверджується злочинний наслідок вчинення обвинуваченим ОСОБА_3 злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, - отримання потерпілим ОСОБА_9 тілесних ушкоджень.
- Висновок експерта № 99 (по меддокументації) від 16.08.2018 року, ( а.с., 195 197), в підсумовуючій частині якого зазначено наступне:
- При судово - медичній експертизі медцокументації гр. ОСОБА_9 , 1989 р.н., виявлено ушкодження: проникаюче ножове поранення грудної клітки зліва з раною в 7-му міжребір' ї по лівій середньо-підпахвовій лінії; пневмоторакс зліва. Наявне ушкодження могло виникнути, не менше, ніж від одноразової дії предмета, якому притаманні колото-ріжучі властивості в час та за обставин, вказаних в постанові.
Вищевказане ушкодження ( проникаюче ножове поранення грудної клітки зліва з раною в 7-му міжребір`ї по лівій середньо-підпахвовій лінії,-пневмоторакс зліва) відноситься до ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя.
Даним доказом підтверджується об`єктивна сторона складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, а саме, - підтверджується наслідок вчинення обвинуваченим ОСОБА_3 злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, який має вираз у нанесенні потерпілому ОСОБА_9 тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя.
Матеріали кримінального провадження, які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_3 .
- паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 26 березня 2009 року Обухівським РВ ГУ МВС України в Київській області ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 уродженцю місто Обухів Київської області, ( а., 206).
Відповідно, обвинувачений ОСОБА_3 є громадянином України, досягнув віку кримінальної відпоідльності за вчинення злочину передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Зарестрований з 14.03.1999 року за адресою: АДРЕСА_6 .
- Картка фізичної особи платника податків, видана 29.12.2003 року Кагарлицькою ОДПІ, з якої вбачається, що обвинувачений ОСОБА_3 має ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , ( а.с., 207).
Згідно довідки № 575, яка видана 06.09.2018 року виконавчим комітетом Ставівської сільської ради Кагарлицького району Київської області, ( а.с., 90), ОСОБА_3 дійсно проживає без реєстрації в АДРЕСА_4 а з жовтня 2014 року.
Згідно довідки№ 577,яка видана06.09.2018року виконавчим комітетом Ставівської сільської ради Кагарлицького району Київської області, ( а.с., 91), ОСОБА_3 проживає без реєстрації в АДРЕСА_4 .
Сім`я ОСОБА_3 складається з:
- співмешканки, - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ,-
- та дітей:
- ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ;
- ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ;
- ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
ОСОБА_3 на даний час на території сільської ради ніде не працює.
Характеризується ОСОБА_3 по місцю тимчасового проживання позитивно. Компроментуючих матеріалів до виконавчого комітету Ставівської сільської ради не надходило. Порушень громадського порядку не спостерігалося.
- Довідка № 464, яка видана16.07.2018 року ОСОБА_15 , в якій вказано, що ОСОБА_3 , 1992 року народження, що проживає за адресою: АДРЕСА_4 , за наркологічною допомогою не звертався і на обліку в наркологічному кабінеті Кагарлицької ЦРЛ не перебуває, ( а.с., 216).
- Довідка № 339, видана 16.07.2018 року ОСОБА_15 , в якій вказано, що ОСОБА_3 , 1992 року народження, що проживає за адресою: АДРЕСА_4 , за психіатричною допомогою не звертався і на «Д» обліку в психіатричному кабінеті Кагарлицької ЦРЛ не перебуває, ( а.с., 217).
- Довідка вимога на судимість від 23.07.2018 року, в якій містяться наступні відомості про притягнення до кримінальної відповідальності обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Обухів Київської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_6 , ( а.с., 218):
- 25.03.2014 року був засуджений Кагарлицьким районним судом Київської області за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України до покрання у виді 2 років позбалення волі, на підставі положень ст.ст 75, 76 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік.
- Вирок Кагарлицького районного суду Київської області від 25.03.2014 року в справі № 368/1834/13 к, ( а.с., 219 222), згідно з яким:
- ОСОБА_3 визнано винним за ст. 309 ч. 2 КК Украни та призначено йому покарання у виді 2 років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнено засудженого від відбування призначеного покарання, визначено іспитовий строк 1 рік.
Покладено назасудженого обов`язки,передбачені ст.76КК України.
- Ухвала Кагарлицького районного суду Київської області від 08 квітня 2015 року, ( а., 223), в справі № 38/9315 к, згідно з якою:
ОСОБА_3 від призначеного вироком Кагалицького районного суду Київської області від 25.03.2014 року покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік звільнити.
Згідно висновку органу пробації, ( а.с., 72 74), беручи до уваги інформацію, що характеризує особу обвинуваченого, його спосіб життя, а також середню ймовірність вчинення повторного правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_3 без обмеження волі або позбавлення волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства ( у т.ч. окремих осіб).
Докази стосовно речових доказів.
- Постанова слідчого СВ Кагарлицького ВП Обухівського ВП ГУ НП в Київській області від 15 липня 2018 року про визнання та приєднання до провадження речових доказів, ( а.с., 144), згідно з якою:
- визнано в якості речового доказу виявлений та вилучений 15.07.2018 під час огляду місця події по АДРЕСА_4 кухонний ніж, що поміщений до спеціального пакету МВС України № 4225638 в рамках кримінального провадження № 12018110190000289 від 15.07.2018;
- речовий доказ передано на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Кагарлицького ВП Обухівського ВП ГУ НП в Київській області.
- Квитанція про отримання на зберігання речових доказів, вилучених (отриманих) стороною обвинувачення під час здійснення кримінального провадження № 12018110190000289, ( а.с., 145), в якій вказано, що предмет, зовні схожий на ніж, який упаковано в спеціальний пакет № 4225638, здано до кімнати зберігання речових доказів Кагарлицького ВП Обухівського ВП ГУ НП в Київській області, номер книги обліку речових доказів, вилучених (отриманих) стороною обвинувачення під час здійснення кримінального провадження, - 86, порядковий номер 253.
- Ухвала слідчого судді Кагарлицького районного суду Київської області від 18 липня 2018 року, (а.с.,143), згідно з якою:
- накладено арешт на майно у вигляді тимчасового, до скасування у встановленому порядку позбавлення будь якої фізичної або юридичної особи за ухвалою слідчого судді право на відчуження, розпорядження та користування на виявлене та тимчасово вилучене у ході огляду 15.07.2018 року місця вчинення злочину майно, а саме, - предмет, зовні схожий на кухонний ніж з пластмасовою ручкою чорного кольору, який поміщено до спеціального пакету № 4225638, та опечатано.
Відповідно, суд вважає, що обвинувачений ОСОБА_3 вчинив злочин, який передбачено ч. 1 ст. 121 КК України, а тому є підстава для притягнення його до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 ККУ України, та призначення йому покарання у межах санкції ч. 1 ст. 121 КК України.
Обґрунтування рішення суду про винність обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні ним злочину, який передбачено ч. 1 ст. 121 КК України.
Згідно ч.1ст.2КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, який передбачено цим Кодексом.
Згідно ч.2ст.2КК України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Отже, суд зазначає, що єдиною підставою кримінальної відповідальності є склад злочину, тобто наявність у діях обвинуваченого ОСОБА_3 усіх юридичних ознак злочину, визначеного в диспозиції ч. 1 ст. 121 КК України.
В даному випадку кримінальна відповідальність обвинуваченого ОСОБА_3 настає за протиправні діяння, які були ним вчинені умисно з урахуванням положень ст. 24 КК України.
Отже, підставою кримінальної відповідальності обвинуваченого ОСОБА_3 є вчинення ним суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, тобто при наявності об`єктивних (об`єкт, діяння, наслідки, причиновий зв`язок) і суб`єктивних (суб`єкт, вина) ознак, які характеризують дане суспільно небезпечне діяння як злочин.
Кримінальна відповідальність передбачає законно обґрунтований обов`язок обвинуваченого ОСОБА_3 , який вчинив злочин, який передбачений ч. 1 ст. 121 КК України, піддатися осуду з боку держави і бути покараним у повній відповідності з законом.
Такий обов`язок виник з моменту вчинення обвинуваченим ОСОБА_3 злочину, який передбачено ч. 1 ст. 121 КК України і створює тим самим кримінальні правовідносини між обвинуваченим ОСОБА_3 і державою.
Склад злочину.
Об`єкт злочину:
- суспільні відносини, що забезпечують охорону здоров`я людини.
- здоров`я потерпілого ОСОБА_9
Здоров`я нормальне функціонування тканин і органів тіла людини.
Тілесне ушкодження протизаконне і винне заподіяння шкоди здоров`ю іншої особи, яким порушено анатомічну цілісність або фізіологічні функції тканин чи орнагів потерпілого при посяганні на здоров`я.
Особливість тілесного ушкодження в тому, що вона має зовнішні прояви заподіяної шкоди здоров`ю рану.
Об`єктивна сторона складу злочину складається з наступних елементів:
-діяння підозрюваного ОСОБА_3 у виді фізичної дії, - механічного руху рукою, в якій був затиснутий ніж, та який був спрямований на фізичний вплив на тіло потерпілого, - нанесення тілесного ушкодження потерпілому ОСОБА_9 ;
-злочинних наслідківдіяння обвинуваченого ОСОБА_3 у вигляді тяжкого тілесного ушкодження, отриманого потерпілим ОСОБА_9 , що підтверджується висновком судово медичної експертизи № 99 (по меддокументації) від 16.08.2018 року, згідно з висновками якої при судово - медичній експертизі медцокументації гр. ОСОБА_9 , 1989 р.н., виявлено ушкодження: проникаюче ножове поранення грудної клітки зліва з раною в 7-му міжребір' ї по лівій середньо-підпахвовій лінії; пневмоторакс зліва. Наявне ушкодження могло виникнути, не менше, ніж від одноразової дії предмета, якому притаманні колото-ріжучі властивості в час та за обставин, вказаних в постанові.
Вищевказане ушкодження ( проникаюче ножове поранення грудної клітки зліва з раною в 7-му міжребір`ї по лівій середньо-підпахвовій лінії,-пневмоторакс зліва) відноситься до ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя.
-причиновий зв`язокміж злочиннимдіянням обвинуваченого ОСОБА_3 танаслідком, - отримання потерпілим ОСОБА_9 тяжкого тілесного ушкодження саме внаслідок злочинних дій обвинуваченого ОСОБА_3 .
Даний складзлочину єматеріальним, тому закінченим даний злочин є з моменту нанесення обвинуваченим ОСОБА_3 потерпілому ОСОБА_9 тяжкого тілесного ушкодження.
Як встановлено судом в судовому засіданні, заподіяння обвинуваченим ОСОБА_3 тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_9 є протиправним, так як судом в судовому засіданні не встановлено обставин, які б усували протиправність такого діяння.
Суб`єктивна сторона складу злочину.
В даному випадку суд обґрунтовує суб`єктивну сторону складу злочину більш ретельно з огляду на наступне.
Так, при кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_3 судом було враховано, що суб`єктивна сторона складу злочину, а саме, - нанесення тяжких тілесних ушкоджень може виражатися як в умисній формі, зокрема, ст.. 121 КК України, так і в необережній формі, - ст.. 128 КК України, окрім того, в даному випадку вбачаються ознаки злочину, передбаченого ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 115, 123, 124 КК України, які по своїй правовій природі є суміжними злочинами із злочином, якуий передбачений ч. 1 ст. 121 КК України.
Враховуючи вищевикладене суд в даному конкретному випадку зазначає наступне.
Перш за все слід зазначити, що заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень за відсутності умислу на настання смерті не можуть кваліфікуватися як замах на вбивство.
Злочин може кваліфікуватися як замах на вбивство лише в тих випадках, коли винний передбачає настання смерті потерпілого, коли такий наслідок його дій охоплювався його умислом.
Тому погроза вбивством і заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень за відсутності умислу на настання смерті не можуть кваліфікуватися як замах на вбивство.
Про намір винного заподіяти смерть і прямий умисел можуть свідчити:
- погрози потерпілому, висловлювані винним до посягання;
- неприязні стосунки між винним і потерпілим;
- спрямованість дій винного і характер спричинених потерпілому ушкоджень.
- застосування таких знарядь чи засобів, якими безсумнівно може бути заподіяна смерть (вогнепальної зброї, сильнодіючого яду, високої чи занадто низької температури, тощо);
- інтенсивність дій винного - нанесення багатьох ударів, ран свідчить про намір заподіяти смерть;
- причини припинення злочинних дій, поведінка винного і потерпілого, яка передувала події злочину.
Визначальним при цьому є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.
Так, в судовому засіданні судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 знайомий з потерпілим ОСОБА_9 тривалий час, більше того, є кумом потерпілого, встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 ніколи не висловлював погроз в сторону потерпілого ОСОБА_9 щодо позбавлення його життя, чи нанесення йому тілесних ушкоджень того чи іншого ступеню тяжкості, між обвинуваченим ОСОБА_3 та потерпілим ОСОБА_9 неприязних відносин ніколи не було, обвинуваченим ОСОБА_3 нанесено лише один удар по тілу потерпілого ОСОБА_9 , що, на думку суду, не може в даному випадку свідчити про намір на заподіяння смерті, крім того, суд враховує той факт, що причиною припинення злочинних дій обвинуваченого ОСОБА_3 було його вільне волевиявлення, яке не спричинене діями інших осіб чи дією інших об`єктивних факторів, які б були для обвинуваченого ОСОБА_3 непереборними для продовження злочину, - подовження нанесення інших тілесних ушкоджень, а саме, - продовження нанесення ударів ножем по тілу потерпілого ОСОБА_9 .
Отже, для правової кваліфікації вбивства треба досить старанно досліджувати інтелектуальний момент умислу: передбачав чи не передбачав винний, що його дії можуть призвести до смерті потерпілого.
При цьому слід мати на увазі, що в тих випадках, коли такі наслідки передбачались винним, то вбивство повинно кваліфікуватися як умисне.
Для цього потрібно досліджувати докази, що мають значення для з`ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи з сукупності всіх обставин вчиненого злочину, зокрема, як вказано вище, - враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, попередню поведінку винного і потерпілого, їх стосунки.
Визначальним при цьому є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій. При умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного. У випадку заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, внаслідок якого сталася смерть потерпілого, ставлення до настання смерті проявляється в необережності.
Слід враховувати, що замах на вбивство може бути вчинено лише з прямим умислом, коли винний передбачав настання смерті потерпілого і бажав цього, але такі наслідки не настали з не залежних від його волі обставин.
Суб`єктивні ознаки злочину мають такі властивості, що один різновид вини охплює інший, створюється відповідна їх ієрархія, підпорядкованість. Тому визначення форми і виду вини має бути послідовним, щоб запобігти помилки. Найбільш повною ознакою є прямий умисел, а тому він охоплює і непрямий, побічний умисел. Оскільки їх інтелектуальні моменти поточні (усвідомлення і передбачення), і відрізняються вони тільки вольовим моментом, то слід зазначити, що бажання охоплює допущення, тобто той, хто бажає певних наслідків своїх дій, безумовно допускає їх настання, бо неможливо бажати чогось і не допускати можливості настання того ж.
У свою чергу непрямий умисел відображає злочинну самовпевненість, бо той, хто має намір і розраховує відвернути настання якихось наслідків, у той же час їх і не передбачає, інакше неможливий ніякий розрахунок.
Таким чином, утворюється відповідна система форм і видів вини, кожен різновид якої охоплює той, що розташований в цій системі нижче. В цілому вона має такий вигляд:
- прямий умисел;
- побічний (непрямий) умисел;
- злочинна самовпевненість;
- злочинна недбалість.
Практичне значення такої системи форм і видів вини полягає в тому, що визначати їх у певній справі треба, розпочинаючи зверху і йдучи донизу. На черговий ступінь можна переходити лише тоді, коли буде одержана відповідь про достеменну відсутність у діях винного попереднього ступеня.
Для правильної кваліфікації вбивства важливе значення має дослідження мотиву і мети заподіяння смерті. Мотив злочину - настільки важлива ознака суб`єктивної сторони складу злочину, що слід констатувати: доки не відомий мотив тих чи інших дій, доти не можна сказати, що трапилось, не можна дати достеменну суспільну чи юридичну оцінку цих дій.
Отже, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, суд вважає, що в даному випадку вдалося встановити мотив та мету вчинення злочину обвинуваченим ОСОБА_3 , - спричинення тілесних ушкоджень невизначеного ступеню тяжкості ( а не спричинення смерті) потерпілому ОСОБА_9 шляхом завдання потерпілому ОСОБА_9 фізичного болю через нанесення йому тілесних ушкоджень будь якої тяжкості, - у відповідь на протиправну поведінку потерпілого ОСОБА_9 , яка мала вираз у спричиненні фізичного болю обвинуваченому ОСОБА_3 через нанесення йому ударів кулаками рук в область обличчя та тулуба обвинуваченого.
Відповідно, суд вважає, що в даному випадку в діях ОСОБА_3 відсутні будь які ознаки, які судом зазначені вище, з яких би можна було б зробити висновок, що умисел був спрямований на умисне вбивство, тому його дії не можна кваліфікувати як замах на вбивство за ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України.
Що ж стосується кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 121 КК України, а не за ст. 123 КК України, - умисне тяжке тілесне ушкодження, заподіяне у стані сильного душевного хвилювання, то слід зазначити наступне.
Перш за все суд зазначає, що конститутивною (конструктивною) ознакою складу цього злочину є стан сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства або тяжкої образи з боку потерпілого, в якому і було заподіяно тяжке тілесне ушкодження.
Причиною виникнення стану сильного душевного хвилювання (фізіологічного афекту) є протизаконне насильство або тяжка образа з боку потерпілого.
В даному випадку слід зазначити, що слід враховувати ступінь протизаконного насильства з боку потерпілого, який повинен бути адекватним, чи трохи менший за той, яке застосував обвинувачений.
Так, в судовому засіданні судом встановлено, що потерпілим ОСОБА_9 хоча і дійсно було застосовано насильство до обвинуваченого ОСОБА_3 , яке мало вираз у спричиненні фізичного болю обвинуваченому ОСОБА_3 шляхом нанесення йому ударів потерпілим ОСОБА_9 кулаками рук в область голови та тулуба, проте, суд підкреслює дану обставину, що внаслідок таких дій потерпілого ОСОБА_9 обвинуваченому ОСОБА_3 взагалі не було спричинено тілесних ушкоджень, навіть легкого ступеню тяжкості, - синців, подряпин, тощо.
Відповідно, суд важає, що в діях потерпілого ОСОБА_9 відутня така ознака, як протизаконне насильство у відношенні обвинуваченого ОСОБА_3 , саме як протизаконне насильство в розумінні ст. 123 КК України, що є підставою для відмови в кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_3 саме за ст. 123 КК України.
Також суд вважає, що в даному випадку відсутня тяжка образа з боку потерпілого ОСОБА_9 в сорону обвинуваченого ОСОБА_3 , що підтверджується доказами, здобутими в судовому засіданні, зокрема, показаннями свідків, що є також підставою для відмови в кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_16 саме за ст. 123 КК України.
Що ж стосується кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 121 КК України, а не за ст. 124 КК України, - умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень у разі перевищення меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця, то слід зазначити наступне.
З огляду на обставини справи, встановлені в судовому засіданні, суд вважає, що в діях обвинуваченого ОСОБА_3 не було необхідної оборони, саме в розумінні, яке входить до гіпотези ст. 124 КК України, відповідно, не може бути і перевищення її меж, також дії ОСОБА_3 не були направлені на затримання злочинця, що є також підставою для відмови в кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_16 саме за ст. 124 КК України.
Що стосується кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 121 КК України, а не за ст. 128 КК України, то слід зазначити наступне.
Перш за все слід зазначити, що одним із вирішальних чинників для розмежування діяння за ст. 121, та ст. 128 КК України є суб`єктивна сторона складу злочину.
Так, суб`єктивна сторона складу злочину, який передбачено ст. 121 КК України (умисне тяжке тілесне ушкодження), характеризується умисною виною, напротивагу від суб`єктивної сторони складу злочину, який передбачено ст. 128 КК України, ( необережне тяжке тілесне ушкодження).
Так, при вчиненні злочину, який передбачено ст. 121 КК України умисел може бути як прямим, так і не прямим. Винний у вчиненні злочину, який передбачено ст. 121 КК України усвідомлює, що може заподіяти тяжку шкоду здоров`ю потерпілого і бажає або свідомо припускає її настання.
Відповідальність за ст. 121 КК України настає і у випадках, коли умисел винного був спрямований на заподіяння невизначеної шкоди здоров`ю, а фактично було спричинено тяжке тілесне ушкодження.
Суб`єктивна сторона складу злочину, який передбачено ст. 128 КК України може проявлятися у виді як злочинної самовпевненості, так і злочинної недбалості.
Заподіяння тяжкого або середньої тяжкості тілесного ушкодження внаслідок злочинної самовпевненості має місце тоді, коли особа передбачала можливість настання зазначеної шкоди, але легковажно розраховувала на її відвернення. При цьому повинен мати місце розрахунок на конкретні обставини, які, на думку винного, перешкодять настанню злочинного наслідку. Цей розрахунок об`єктивно виявляється легковажним.
Як вбачається з обставин справи, які судом вказані вище, суд приходить до висновку щодо відсутності конкретних обставин, які б могли на думку обвинуваченого ОСОБА_3 перешкодити настанню злочинного наслідку, - нанесення тяжких тілесних ушкоджень.
Необережне тілесне ушкодження внаслідок злочинної самовпевненості слід відмежовувати від випадків заподіяння його з непрямим умислом, коли особа передбачала можливість заподіяння шкоди здоров`ю іншій людині, не бажала, але свідомо припускала настання такої шкоди. Про наявність непрямого умислу свідчить, зокрема, розрахунок особи на випадковість.
Заподіяння тяжкого або середньої тяжкості тілесного ушкодження внаслідок злочинної недбалості має місце тоді, коли особа не передбачала можливості настання зазначеної шкоди для здоров`я іншої особи, хоча повинна була і могла їх передбачити, діючи з більшою обачністю.
Проте, проаналізувавши всі обставини справи, суд приходить до висновку, що в даному конкретному випадку умисел обвинуваченого ОСОБА_3 був прямо спрямований на спричинення будь якого тілесного ушкодження потерпілому ОСОБА_9 , проте, фактично було спричинено тяжке тілесне ушкодження, що підтверджується висновком судово медичної експертизи.
Так, до даного висновку суд приходить, виходячи з наступних об`єктивних обставини справи:
Так, згідно висновку судово медичної експертизи № 99 (по меддокументації) від 16.08.2018 року, згідно з висновками якої при судово - медичній експертизі медцокументації гр. ОСОБА_9 , 1989 р.н., виявлено ушкодження: проникаюче ножове поранення грудної клітки зліва з раною в 7-му міжребір' ї по лівій середньо-підпахвовій лінії; пневмоторакс зліва. Наявне ушкодження могло виникнути, не менше, ніж від одноразової дії предмета, якому притаманні колото-ріжучі властивості в час та за обставин вказаних в постанові.
Вищевказане ушкодження ( проникаюче ножове поранення грудної клітки зліва з раною в 7-му міжребір`ї по лівій середньо-підпахвовій лінії,-пневмоторакс зліва) відноситься до ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя.
Отже, як вбачається з об`єктивних обставин справи, обвинувачений ОСОБА_3 в момент нанесення удару перебував прямо перед потерпілим, не збоку, не з заду, удар рукою, в якій був зажатий ніж, по тілу потерпілого ОСОБА_9 обвинуваченим ОСОБА_3 був нанесений умисно, а не з необережності, так як суд вважає, що удар по тілу потерпілого можна було б розцінити, як необережний, лише в тому випадку, при якому обвинувачений, відмахуючись від потерпілого, чи здійснюючи інші мимовільні рухи рукою, в якій затиснуто ніж, спричинив потерпілому тілесні ушкодження, тому суд вважає, що можна було б лише в такому випадку кваліфікувати нанесення тілесних ушкоджень з необережності, тим паче, обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні зазначив, що він умисно завдав удар ножем по тілу потерпілого ОСОБА_9 , при цьому він усвідомлював, що може нанести проникаюче поранення, спричинивши таким чином тілесні ушкодження, проте, йому було байдуже, які тілесні ушкодження він спричинить потерпілому ОСОБА_9 , - він хотів лише нанести потерпілому будь які тілесні ушкодження у відповідь на протиправні дії потерпілого.
Отже, суд вважає, що удар, який було здійснено обвинуваченим ОСОБА_3 , був здійснений з застосуванням значної сили, адже внаслідок такого удару потерпілим ОСОБА_9 отримано не лише проникаюче поранення, (пошокодження поверхневих шарів шкірного покрову, ушкодження м`язової тканини, тощо), а й ушкодження внутрішнього органу, - легені, що потягнуло за собою виникнення пневмотораксу, що, знову ж таки, вказує на ту обставину, що даний удар був нанесений умисно, а не з необережності, так як суд вважає, що удари з необережності при таких обставинах справи не могли бути нанесені з значною силою, такий удар мав би мати характер по дотичній, поверхневий, половинчастий, тощо.
Підсумовуючи вищевикледене, суд приходить до висновку щодо кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_3 саме за ч. 1 ст. 121 КК України, так як суд вважає, що обвинувачений ОСОБА_3 умисно наніс тілесне ушкодження потерпілому ОСОБА_9 , та припускав, з огляду на знаряддя вчинення злочину, - ніж кухонний, значна силу удару, - заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, свідомо допускаючи спричинення будь яких тілесних ушкоджень, окрім тих, які б могли потягнути за собою смерть потерпілого ОСОБА_9 , так як настання смерті умислом обвинуваченого не охоплювалося.
Отже,згідно ч.4ст.95КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих в порядку, передбаченому ст. 225 КПК України. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому прокурору, або посилатися на них.
Що ж стосується доказів, які були здобуті під час судового слухання даного кримінального провадження, то суд оцінював їх на підставі Глави 4 Докази і доказування діючого КПК України.
Згідно ст. 84 КПК України:
Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому ним Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Згідно ст. 95 КПК України:
Показання це відомості, які надаються в усній або письмовій формі під час допиту підозрюваним, обвинуваченим, свідком, потерпілим, експертом щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження.
Підозрюваний, обвинувачений, потерпілий мають право давати показання під час досудового розслідування та судового розгляду.
Свідок, експерт зобов`язані давати показання слідчому, прокурору, слідчому судді та суду в установленому цим Кодексом порядку.
Суд може обгрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
Особа дає показання лише щодо фактів, які вона сприймала особисто, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно, аналізуючи покази обвинуваченого ОСОБА_3 , свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , суд визнає їх належними, допустимими, достовірними доказами на вчинення ОСОБА_3 злочину, який передбачено ч. 1 ст. 121 КК України.
Отже, суд, ретельно перевіривши докази по кримінальному провадженні, оцінивши докази на підставі ст. 94 КПК України з точки зору їх об`єктивності, належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозв`язку, приходить до висновку щодо ухвалення обвинувального вироку у відношенні обвинуваченого ОСОБА_3 , за наявності таких підстав в зв`язку з наступним:
1) дійсно, вчинене кримінальне правопорушення, яке передбачене ч. 1 ст. 121 КК України;
2) доведено, що кримінальне правопорушення, яке передбачене ч. 1 ст. 121 КК України, та яке відбулося 15.07.2018 року близько 01 години 30 хвилин, та в якому обвинувачується ОСОБА_3 , вчинене саме обвинуваченим, - ОСОБА_3 ;
3) доведено, що в діях обвинуваченого ОСОБА_3 , які мали місце 15.07.20186 року близько 01 години 30 хвилин, міститься склад злочину, який передбачено ч. 1 ст. 121 КК України, обґрунтовуючи своє рішення наявністю доказів по даному кримінальному провадженні.
Отже, докази - це єдність фактичних даних (даних про факти) та їх процесуальних джерел.
Таке поняття доказів ґрунтується на теорії відбиття, згідно із якою подія кримінального правопорушення для органів досудового провадження, прокурора, захисника та суду є минулою.
Кримінальне правопорушення являє собою певну сукупність відповідних явищ, предметів, процесів, що відбуваються в оточуючому середовищі. Вступаючи в контакт з багатьма іншими явищами об`єктивної дійсності, він залишає відбиття на матеріальних об`єктах у формі матеріальних слідів (станів предметів, динамічних і статичних процесів тощо), а також у формі ідеальних слідів - у свідомості людей.
В даному випадку суд вважає, що стороною обвинувачення в повному обсязі наведено як в матеріалах справи, так і в судовому засіданні сукупність явищ, предметів, процесів, що відбувалися в оточуючому середовищі стосовно вчинення обвинуваченим ОСОБА_3 злочину, який передбачено ч. 1 ст. 121 КК України.
Так, стороною обвинувачення надано належні, допустимі (прямі та не прямі), як суб`єктивні докази, (показання свідків), так і об`єктивні докази, ( матеріальний вираз злочину, - речові докази), вчинення обвинуваченим ОСОБА_3 злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Відповідно, факти і обставини, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, поділяються на дві групи:
1) перераховані у ст. 91 КПК («Обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні»):
- в даному випадкудоведено факт вчинення, (подію), кримінального правопорушення, а саме, доведено достеменно час, місце, спосіб вчинення правопорушення.
2) побічні факти, які не входять до кола цих питань. Останні виникають в момент вчинення кримінального правопорушення, до і після нього.
Суд вважає, що прокурором надано:
1) факти, що належать до матеріальних наслідків вчинення кримінального правопорушення (обстановка місця вчинення злочину, знаряддя вчинення злочину, тощо);
2) об`єкти, що зберегли на собі сліди кримінального правопорушення;
Отже, побічні факти встановлюються обставинами, які підлягають доказуванню в необхідних і випадкових, просторово-часових, причинно-наслідкових, безпосередніх і опосередкованих зв`язках. Пізнання обставин, які підлягають доказуванню, і побічних доказів здійснюється опосередковано і безпосередньо (логічне доказування).
Отже, між доказами, які надані стороною обвинувачення в обґрунтування факту вчинення злочину та причетності до нього обвинуваченого ОСОБА_3 присутні необхідні просторово-часові, причинно-наслідкові, безпосередні і опосередковані зв`язки.
Стаття 84КПК проводить розмежування між фактами та обставинами.
Факти - це подія, явище, що відбулося в дійсності, - події (подія), з приводу яких ведеться процес.
Обставини - це явище, яке супроводжує що-небудь, ту чи іншу сторону справи, - те, що пов`язане із цими фактами, що їх характеризує.
Так, стороною обвинувачення доведено головний факт, - доведено подію кримінального правопорушення і вчинення його обвинуваченим ОСОБА_3 .
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 84 КПК докази повинні бути отримані у передбаченому порядку.
Згідно ст. 85 КПК України:
Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Отже, належність доказів - це їх властивість бути засобами пізнання вчиненого у минулому кримінального правопорушення, що зумовлюється тими об`єктивними зв`язками, які існують між ними і обставинами минулої події кримінального правопорушення. Відсутність такої взаємозалежності свідчить про відсутність доказів.
Доказ не буде належним, якщо він не здатний встановлювати факт, що має значення для кримінального провадження. Зміст фактичних даних визначається індивідуальними ознаками кримінального правопорушення.
Відповідно, суд вважає, що стороною обвинувачення наведено в судовому засіданні належні та допустимі докази вчинення злочину, та причетності до нього обвинуваченого ОСОБА_3 .
Так,у ст.91КПК сформульовані обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Це критерії, які вказують на істотні обставини, знання яких дозволяє досягти завдань кримінального провадження (ст. 2 КПК).
Належність доказів також визначається тим, що вони прямо чи побічно підтверджують існування чи відсутність обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження.
Прямий доказ - такий, що прямо і безпосередньо (одноступенево) вказує на ті факти і обставини, що підлягають доказуванню. Це така доказова процедура, коли знання про факти і обставини грунтуються на повідомленні осіб, які безпосередньо спостерігали даний факт у дійсності. Прямі докази містять фактичні дані про ті факти і обставини, що підлягають доказуванню, у них теза і аргументи збігаються. Виходячи із обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні (ст. 91 КПК), прямим слід вважати такий доказ, який прямо встановлює обставини, що підлягають доказуванню, або один із його елементів, указаних у законі.
Отже, зглядаючись на обставини кримінального провадження, які вище досліджені судом, та застосування норм права, суд вважає, що стороною обвинувачення надано в достатньому обсязі прямі докази на обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні ним злочину, який передбачено ч. 1 ст. 121 КК України, та які судом наведено вище.
Непрямі докази обґрунтовують обставини, які підлягають доказуванню не прямо, а опосередковано через проміжні факти шляхом послідовних висновків.
Суд зазначає, що стороною обвинувачення також надано також не прямі докази вчинення обвинуваченим ОСОБА_3 злочину, який передбачено ч. 1 ст. 121 КК України.
Зглядаючись на положення ст. 2 КК України, суд приходить до висновку, що стороною обвинувачення під час розгляду кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_3 наведено належні, допустимі, як прямі, так і не прямі докази, які свідчать про ту обставину, що в діях ОСОБА_3 містяться достатні ознаки, які слугують підставою для кримінальної відповідальності гр. ОСОБА_3 .
Також при винесенні вироку судом було враховано положення ст. 62 Коснтитуції України.
Так, згідно ст. 62 Конституці України:
Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У разі скасування вироку суду як неправосудного держава відшкодовує матеріальну і моральну шкоду, завдану безпідставним засудженням.
Зглядаючись на вищевказану норму основного Закону України, слід зазначити, що вона закріпила в собі п.1 ст. 11 Загальної декларації прав людини, п. 2 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод, у п. 2 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, принципі 36 Звід принципів захисту всіх осіб, що піддаються затриманню або ув`язненню в будь-який формі, презумпцію невинуватості.
Презумпція невинуватості об`єктивне правоположення. Це вимога закону, звернена до всіх громадян, посадових осіб, державних і громадських організацій, до суспільної думки в цілому. Такої позиції дотримується і Європейський Суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 р. по справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримі- нального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Отже, правило презумпції невинуватості означає, що обвинувачений може бути визнаний винним у вчиненні злочину і покараний лише за умови, що його вина буде доведена в передбаченому законом порядку і встановлена обвинувальним вироком суду.
Принцип презумпції невинуватості охоплює такі демократичні ідеї правосуддя, які як правові положення одержали закріплення в Конституції України, а також глибоко і всебічно конкретизовані в різних нормах кримінально- процесуального законодавства:
- ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, (ч. 2 ст. 62 Конституції України).
Відповідно до положень діючого КПК України вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного й об`єктивного дослідження обставин справи зобов`язані прокурор, слідчий, на яких покладається обов`язок виявити обставини, які як викривають, так і виправдовують обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання.
Отже, як зазначалося судом вище, при проведенні досудового слідства стороною обвинувачення було забезпечено повне та об`єктивне дослідження обставин справи, що свідчить про повну наявність доказової бази для обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України в даному кримінальному провадженні.
- обвинувачення не може грунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Відповідно до закону доказами в кримінальній справі є всякі фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку суд встановлює наявність чи відсутність суспільно небезпечного діяння, винуватість особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, докази повинні бути отримані тільки уповноваженими на те органами чи посадовими особами, законним способом, з точно і вичерпно передбачених законом джерел, а форма їх фіксації має бути передбачена законом.
Слід зазначити, що, оцінивши всі докази, надані стороною обвинувачення по даному кримінальному провадженні, суд приходить до висновку щодо того, що обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України ґрунтується на достатніх доказах.
Отже,враховуючи те,що стороноюобвинувачення наданосуду належніта допустимі,прямі тане прямідокази щодовинності обвинуваченого ОСОБА_3 увчиненні злочину,який передбаченоч.1ст.121КК України,відповідно,обвинувачення ґрунтуєтьсядоказах,які судомсприймаються яксприйнятливі,тому судне маєобґрунтованих непереборнихсумнівів внаявності подіїзлочину,складу кримінальногоправопорушення,а тому судзобов`язаний винестиобвинувальний вироку відношенніобвинуваченого ОСОБА_3 , так як надані стороною обвинувачення та зібрані судом під час судового слухання кримінального провадження докази підтверджують обвинувачення, пред`явлене ОСОБА_3 .
Обгрунтування судом призначення виду та міри покарання.
Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.
Обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 :
-п.1ч.1ст.66КК України, а саме, - щире каяття, про що свідчить поведінка обвинуваченого ОСОБА_3 під час досудового слідства, судового слухання справи.
Так, відразу ж після вчинення злочину обвинувачений ОСОБА_3 не покинув місця вчинення злочину, чекав на працівників поліції, не здійснюючи будь яких дій по прихованню вчинення злочину.
Так, обвинувачений ОСОБА_3 не приховав знаряддя вчинення злочину, - ніж кухонний, хоча для цього мав необхідний час та можливості, а добровільно його видав працівникам міліції по їх прибуттю на місце вчинення злочину, причому, не здійснював дії щодо витирання слідів крові з знаряддя вчинення злочину.
Окрім того,згідно ч.2ст.66КК України при призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом`якшують і інші обставини, не зазначені в частині першій цієї статті.
Так, на підставі ч. 2 ст. 66 КК України суд визнає як обставини, що пом`якшують вину ОСОБА_3 наступне:
- потерпілий ОСОБА_9 не має до обвинуваченого ОСОБА_3 претензій ні матеріального ні морального характеру, наполягає на призначенні покарання, яке не буде пов`язане з обов`язковим позбавленням волі обвинуваченого ОСОБА_3 , що підтверджується двома розписками потерпілого ОСОБА_9 , які місяться в матеріалах справи.
- віктимна, протиправна поведінка потерпілого ОСОБА_9 , яка передувала вчиненню злочину, та, на думку суду, послугувала однією із вагомих причин для вчинення злочину, який є предметом розгляду даного кримінального провадження.
Суд зазначає, що досліджуючи механізм конкретного злочину, необхідно ретельно вивчати не лише особу злочинця, а й особу жертви. Важливо, що переважно злочини відбуваються через значний внесок жертви в те, що з нею сталося, тому злочин можна вважати результатом дій обох злочинця і жертви.
Віктимологія вивчає жертву в контексті морально- психологічних і соціально-правових характеристик, які впливають на її вразливість, ситуації, що передують злочину, а також ситуації безпосереднього злочину для того, щоб відповісти на запитання: яким чином у межах взаємодії з поведінкою злочинця виявляється поведінка (дія або бездіяльність) жертви?
Роль жертви в кримінологічному механізмі конкретного злочину може бути як зовсім нейтральною, так і максимально провокаційною, такою, що спонукає до вчинення злочину. У віктимологічному контексті жертва залишається такою навіть тоді, коли її дії є протиправними, а вона стала жертвою в результаті відображення посягання.
Так, як вбачається з матеріалів справи, безпосередньо перед вчиненням злочину обвинуваченим ОСОБА_3 , що виразилося у нанесенні обвинуваченим ОСОБА_3 тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_9 , потерпілий, який на той час перебував в стані алкогольного сп`яніння, об`єктивно для суду безпричинно почав наносити обвинуваченому удари кулаками рук в область голови та тулуба, чим спричинив обвинуваченому фізичний біль, що, відповідно, потягнуло за собою прогнозовану образу обвинуваченого на дії потерпілого, та, як наслідок, - бажання обвинуваченого ОСОБА_3 спричинення потерпілому ОСОБА_9 фізичного болю шляхом завдання йому тілесних ушкоджень.
Суд вважає, що, з огляду на обставини справи, які судом встановлені в судовому засіданні з належних та допустимих доказів, потерпілий ОСОБА_9 мав до вчинення злочину поведінку, яка була максимально провокативною, тобто, такою, яка фактично спровокувала вчинення обвинуваченим ОСОБА_3 злочину.
Суд вважає, що в даному випадку дії потерпілого ОСОБА_9 безпосередньо перед фактом вчинення злочину були протиправними, які виразилися в спричиненні обвинуваченому ОСОБА_3 фізичного болю, а тому суд вважає, що обвинувачений ОСОБА_9 став в певній мірі жертвою свого протиправного посягання на здоров`я та моральну рівновагу обвинуваченого ОСОБА_3 .
Окрім того, суд не погоджується з позицією сторони обвинувачення, - прокурора, який наполягає на існуванні такої обставини, яка обтяжує вину обвинуваченого ОСОБА_3 , - як вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння, що передбачено п. 13 ч. 1 ст. 67 КК України.
Свою незгоду з такою обставиноюсуд обгрунтовує тим, що певні обставини ( в даному випадку, - перебування обвинуваченого ОСОБА_3 під час вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння) повинні доводитися неалежними та допустимими доказами.
Так, на існування такої обставини прокурору слід було б надати до суду протокол освідування (медичний) обвинуваченого ОСОБА_3 на предмет вживання ним алкоголю.
Вищевказаний документ, на думку суду, був би належним та допустимим доказом на підтвердження факту перебування обвинуваченого ОСОБА_3 на момент вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння.
Так, дійсно, сам обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні зазначив, що він вжив близько 200 гр. питва, проте, він їх вжив ще близько 18 год. 14.07.2018 року, а злочин вчинено близько 1 год. 30 хв. 15.07.2018 року.
Суд наголошує на тій обставині, що факт вживання обвинуваченим ОСОБА_3 алкоголю грунтується на показаннях самого обвинуваченого, які він надав як під час досудового, так і судового слідства.
Проте, суд вважає, що, враховуючи фізіологічні особливості людського організму, - здатність до природнього виведення алкоголю з організму на протязі певного проміжку часу, ставить під сумнів ту обставину, що після вживання 200 гр. пива в вечері 14.07.208 року, може свідчити про ту обставину, що обвинувачений після сплину більш ніж 7 годин перебував в стані алкогольного сп`яніння.
Окрім того, суд наголошує на тій обставині, шо перебування потерпілого ОСОБА_9 в стані алкогольного сп`яніння на час отримання ним тілесних ушкоджень в рамках даного кримінального провадження підтверджено належними та допустимими доказами, - протоколом освідування (медичним) на стан вживання алкоголю, довідками, виданими медичною установою.
Таких же доказів у відношенні обвинуваченого ОСОБА_3 стороною обвинувачення не надано, що дає змогу суду виключити таку обставину, яка обтяжує покарання, а саме, - перебування в стані алкогольного сп`яніння на момент вчинення злочину, - з дій обвинуваченого ОСОБА_3 .
Мотиви призначення покарання, звільнення від відбування покарання.
Суд, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , у відповідності з положеннями ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, - вчинено тяжкий злочин, особу обвинуваченого ОСОБА_3 , який за місцем проживання характеризується лише позитивно, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, пов`язаних з насильством, в силу положень ст. 89 КК України є таким, який є раніше не судимий, а також враховує ту обставину, що потерпілий ОСОБА_9 не має до обвинуваченого претензій ні матеріального ні морального характеру, потерпілий наполягає на призначенні покарання, яке не пов`язане з позбавленням волі.
Санкція ч. 1 ст. 121 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 (п`яти) до 8 (восьми) років.
Згідно положень ч. 4 ст. 12 КК України тяжким злочином є злочин, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п`яти тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше 10 років, відповідно, обвинувачений ОСОБА_3 вчинив тяжкий злочин в розуміні положень Загальої частини КК України.
Отже,суд вважає,що оскільки обвинувачений ОСОБА_3 хоч раніше і притягувався до кримінальної відповідальності, проте, в силу положень ст. 89 КК України є таким, який раніше не судимий, відповідно, вчинив злочин, пов`язаний з насильством,- вперше, потерпілий не має до обвинуваченого претензій ні матеріального ні морального характеру, потерпілий наполягає на призначенні покарання, не пов`язаного з позбавленням волі, враховуючи віктимну поведінку потерпілого, що мала місце безпосередньо перед вчиненням злочину, враховуючи, що обвинувачений по місцю проживання характеризується лише позитивно, що в діях обвинуваченого є в наявності лише обставини, які пом`якшують покарання, при повній відсутності обставин, які обтяжують покарання, то суд вважає, що подальше виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_3 можливо здійснити в умовах без ізоляції від суспільства, призначивши йому покарання в межах санкції ч. 1 ст. 121 КК України, призначивши йому покарання у виді позбавлення волі, з застосуванням положень ст. 75 КК України (звільнення від відбування покарання з випробовуванням), з застосуванням положень ст. 76 КК України, (заходи обмежуючого характеру, превентивні заходи до вчинення обвинуваченим нових злочинів).
Отже,на підставіст.65КК України суд вважає, що застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі з урахуванням особи обвинуваченого та його характеризуючих обставин, які були досліджені судом, є необхідним та достатнім покаранням для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів, з застосуванням положення ст. 75 КК України.
Обґрунтування позиції суду.
Згідно положень ст.. 75 КК України якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
У цьому разі суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.
Що стосується розкаювання обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, то суд зазначає про ту обставину, що обвинувачений ОСОБА_3 , зглядаючись на його поведінку під час судового слухання справи, переконав суд у своєму щирому розкаюванні, яке, на думку суду, зокрема, має вираз у вибаченні перед потерпілим як безпосередньо після вчинення злочину, так і в судовому засіданні, у законослухняній поведінці під час слухання справи.
Також суд при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 враховував його поведінку в комплексі, а саме, враховував дозлочинну, злочинну, післязлочинну поведінку обвинуваченого.
Так, що стоується дозлочинної поведінки обвинуваченого ОСОБА_3 , то суд зазначає, що до вчинення даного злочину обвинувачений мав правослухняну поведінку, що підтвержується довідками характеристиками з місця проживання, які мають лише позитивний характер, підверджується показаннями свідків, які характеризують обвинуваченого лише з позитивної сторони, овинувачений не схильний до зловживання алкоголем, має сім`ю, яку належним чином утримує, в побуті не конфліктний, тощо.
Що ж стосується злочинної поведінки обвинуваченого ОСОБА_3 , ту суд враховуює, що вчинення даного злочину відбулося в значній мірі в з`язку з віктимною, протиправною поведінкою потерпілого ОСОБА_9 , відповідно, суд вважає, що як би не поведінка самого потерпілого, даний злочин вчинено не було б.
Що стосується післязлочинної поведінки обвинуваченого ОСОБА_3 , ту суд звертає увагу на ту обставину, що після вчинення злочину обвинувачений вів себе, як правослухняний громадянин, дії якого спрямовані на розкриття вчиненого злочину, - не покинув місця вчинення злочину, чекаючи на прибуття працівників поліції, не здійснював дій по укриттю чи знищенню речових доказів, а навпаки, активно сприяв розкриттю злочину, надалі просив вибачення в потерпілого, який йому пробачив, про що свідчать розписки потерпілого ОСОБА_9 .
Обставини справи, зокрема, наявність вибачення перед потерпілим, наполягання потерпілого на призначенні покарання, не пов`язаного з позбавленням волі, на думку суду, слугує як доказ того, що обвинувачений ОСОБА_3 розкаявся, усвідомив в повному обсязі всю протиправність своєї поведінки, що, відповідно, поруч з позицією сторони державного обвинувачення, яка просить застосувати до обвинуваченого положення ст. 75 КК України, дає змогу суду застосувати при призначенні покарання засудженому ОСОБА_3 положення ст.ст. 75, 76 КК України.
Отже, що стосується розміру призначеного покарання, то слід призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, - найнижча межа санкції ч. 1 ст. 121 КК України, що судом обгрунтовано нижче, окрім цього саме на такому розмірі покарання у виді позбавлення волі наполягав представник державного обвинувачення, - прокурор, а тому суд вважає, що призначення саме такого виду покарання, як позбавлення волі, та в такому розмірі, - 5 (п`ять) років, буде відповідати обставинам вчиненого злочину, та, особливо, особі обвинуваченого ОСОБА_3 , з урахуванням, зокрема, висновку органу пробації, який суд вважає за слушний, та, відповідно, враховує при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 .
Підстав для застосування положень ст. 69 КК України щодо обвинуваченого ОСОБА_3 судом в судовому засіданні не виявлено.
Відповідно,на підставіст.65КК України суд вважає, що застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі строком 5 років (найнижча межа санкції ч. 1 ст. 121 КК України), з застосуванням положень ст.ст. 75, 76 КК України з урахуванням особи обвинуваченого та його характеризуючих обставин, які були досліджені судом, буде необхідним та достатнім покаранням для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів, тому суд, враховуючи ті обставини, що обвинувачений ОСОБА_3 хоч раніше і притягувався до кримінальної відповідальності, проте, в силу положень ст. 89 КК України є раніше не судимим, злочин, пов`язаний з насильством, - вчинив вперше, враховуючи віктимну поведінку потерпілого, який не має до обвинуваченого будь яких претензій, враховуючи ту обставину, що обвинувачений щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, по місцю проживання характеризується лише позитивно, враховуючи позицію прокурора, який наполягав саме на такому виду та розміру покарання, враховуючи висновок органу пробації, тому до обвинуваченого необхідно застосувати такий вид покарання як позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років, з застосуванням положень ст. 75, (іспитовий строк терміном на 1 рік), та положень ст. 76 КК України, - як превентивний захід до вчинення обвинуваченим ОСОБА_3 нових злочинів, зокрема, злочинів, пов`язаних з насильством.
Заходи забезпечення кримінального провадження.
Заходи забезпечення кримінального провадження в кримінальному провадженні передбачені ст. 131 КПК України.
Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Як вказано судом вище, в рамках даного кримінального провадження згідно ухвали слідчого судді Кагарлицького районного суду Київської області від 18 липня 2018 року, був застосований захід забезпечення кримінального провадження, а саме, - арешт майна на наступні відшукані та вилучені в ході огляду місця події, - місця вчинення злочину матеріальні об`єкти, а саме:
- накладено арешт на майно у вигляді тимчасового, до скасування у встановленому порядку позбавлення будь якої фізичної або юридичної особи за ухвалою слідчого судді право на відчуження, розпорядження та користування на виявлене та тимчасово вилучене у ході огляду 15.07.2018 року місця вчинення злочину майно, а саме, - предмет, зовні схожий на кухонний ніжз пластмасовоюручкою чорногокольору,який поміщенодо спеціальногопакету №4225638, та опечатано.
Суд вважає, що з метою вирішення в подальшому долі речових доказів в порядку, та на умовах, які передбачені ст. 100 КПК України, слід застосувати ч. 4 ст. 174 КПК України, - та скасувати арешт з майна, зазначеного в ухвалі слідчого судді.
Так,згідно ч.4ст.174КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту з майна.
Цивільний позов.
Цивільний позов по даному кримінальному провадженню потерпілим ОСОБА_9 не заявлявся, інших позовів до суду не подано.
Речові докази по справі.
Вирішення питання щодо речових доказів врегульовано ст. 100 КПК України, так:
Згідно ч.9 ст.100КПК України питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом при ухваленні рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили, при цьому:
- згідно п. 1 ч. 9 ст. 100 КПК України гроші, цінності та інше майно, які підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та/або зберегли на собі його сліди, конфіскуються, крім випадків, коли власник (законний володілець) не знав і не міг знати про їх незаконне використання. У такому разі зазначені гроші, цінності та інше майно повертаються власнику (законному володільцю).
- згідно п. 4 ч. 9 ст. 100 КПК України майно, яке не має ніякої цінності і не може бути використане, знищується, а у разі необхідності передається до криміналістичних колекцій експертних установ або заінтересованим особам на їх прохання.
Так, як було судом вказано вище, згідно постанови слідчого СВ Кагарлицького ВП Обухівського ВП ГУ НП в Київській області від 15.07.2018 року визнано та приєднано до кримінального провадження № 12018110190000289 від 15.07.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, в якості речових доказів наступні речі:
- кухонний ніж, що поміщений до спеціального пакету МВС України № 4225638 в рамках кримінального провадження № 12018110190000289 від 15.07.2018;
На даний час вищевказаний речовий доказ знаходиться на відповідальному зберіганні в кімнаті зберігання речових доказів Кагарлицького ВП Обухівського ВП ГУ НП в Київській області, (09201, Київська область, м. Кагарлик, вул. Ярослава Мудрого, будинок № 13), про що свідчить квитанція про отримання на зберігання речових доказів, вилучених (отриманих) стороною обвинувачення під час здійснення кримінального провадження № 12018110190000289, ( а.с., 145), в якій вказано, що предмет, зовні схожий на ніж, який упаковано в спеціальний пакет № 4225638, здано до кімнати зберігання речових доказів Кагарлицького ВП Обухівського ВП ГУ НП в Київській області, номер книги обліку речових доказів, вилучених (отриманих) стороною обвинувачення під час здійснення кримінального провадження, - 86, порядковий номер 253.
Враховуючи вищевикладену норму КПК України, що стосується речових доказів, суд приходить до висновку щодо наступного:
-речові докази, а саме:
- кухонний ніж, що поміщений до спеціального пакету МВС України № 4225638 в рамках кримінального провадження № 12018110190000289 від 15.07.2018, та який знаходиться на відповідальному зберіганні в кімнаті зберігання речових доказів Кагарлицького ВП Обухівського ВП ГУ НП в Київській області,(09201,Київська область,м.Кагарлик,вул.Ярослава Мудрого,будинок №13), - знищити на підставі п. 4 ч. 9 ст. 100 КПК України.
Процесуальні витрати.
Згідно ч.1ст.126КПК України суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку або ухвалою.
Згідно матеріалів кримінального провадження, наданих стороною обвинувачення, - прокурором, процесуальні витрати по даному кримінальному провадженню відсутні.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст..ст. 12, 65, 75, 76, 89, 90, ч. 1 ст. 121 КК України, ч. 1 ст. 369, 370, 371, ч.ч. 2, 3 ст. 373, 374 376 КПК України, суд, -
У Х В А Л И В :
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , визнати винним у вчиненні ним злочину, який передбачено ч. 1 ст. 121 КК України, як за умисні, протиправні дії, які виразилися у заподіянні умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.
Відповідно до положень ст. 75 КК України засудженого ОСОБА_3 звільнити відвідбування призначеногопокарання увиді позбавленняволі зіспитовим строком1(один)рік, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.
В порядку п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_3 наступі обов`язки:
- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Заходи забезпечення кримінального провадження.
Запобіжні заходи.
Запобіжний захід, як вид забезпечення кримінального провадження, (п. 9 ч. 2 ст. 131, ст. 176 КПК України) у відношенні обвинуваченого ОСОБА_3 не обрано, підстав для його обрання до вступу вироку в законну силу, - немає.
Арешт майна, (п. 7 ч. 2 ст. 131, ст. 170 КПК України).
Арешт майна з наступних речей:
- кухонний ніж, що поміщений до спеціального пакету МВС України № 4225638 в рамках кримінального провадження № 12018110190000289 від 15.07.2018, який знаходиться на відповідальному зберіганні в кімнаті зберігання речових доказів Кагарлицького ВП Обухівського ВП ГУ НП в Київській області, (09201, Київська область, м. Кагарлик, вул. Ярослава Мудрого, будинок № 13), квитанція про отримання на зберігання речових доказів, вилучених (отриманих) стороною обвинувачення під час здійснення кримінального провадження № 12018110190000289, ( а.с., 145), номер книги обліку речових доказів, вилучених (отриманих) стороною обвинувачення під час здійснення кримінального провадження, - 86, порядковий номер 253, - скасувати на підставі ч. 4 ст. 174 КПК України для вирішення питання речових доказів на умовах, та в порядку, який передбачено ст. 100 КПК України.
Цивільний позов.
Цивільний позов по даному кримінальному провадженню не заявлявся.
Речові докази по справі:
-кухонний ніж, що поміщений до спеціального пакету МВС України № 4225638 в рамках кримінального провадження № 12018110190000289 від 15.07.2018, та який знаходиться на відповідальному зберіганні в кімнаті зберігання речових доказів Кагарлицького ВП Обухівського ВП ГУ НП в Київській області, (09201,Київська область,м.Кагарлик,вул.Ярослава Мудрого,будинок №13), квитанція про отримання на зберігання речових доказів, вилучених (отриманих) стороною обвинувачення під час здійснення кримінального провадження № 12018110190000289, ( а.с., 145), номер книги обліку речових доказів, вилучених (отриманих) стороною обвинувачення під час здійснення кримінального провадження, - 86, порядковий номер 253,- знищити на підставі п. 4 ч. 9 ст. 100 КПК України.
Процесуальні витрати.
Процесуальні витрати по кримінальному провадженню відсутні.
Вирок може бути оскаржений до Київського Апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Кагарлицький районний суд.
Обвинуваченому та прокурору копію вироку на підставі ч. 6 ст. 376 КПК України вручити негайно після його проголошення.
Учасники судового провадження мають право на підставі ч. 6 ст. 366 КПК України отримати в суді копію вироку.
Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні.
Суддя: ОСОБА_1
