Номер провадження: 22-ц/813/1144/19
Номер справи місцевого суду: 522/12754/15-ц
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач Таварткіладзе О. М.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.04.2019 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Таварткіладзе О.М.,
суддів: Погорєлової С.О., Гірняк Л.А.,
за участю секретаря судового засідання: Томашевської К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4 на рішення Приморського районного суду м.Одеси від 01 березня 2016 року у справі за позовом Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» Одеської міської ради до ОСОБА_2, третя особа Південний офіс Держаудітслужби про стягнення матеріальної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
У червні 2015 року Комунальне підприємство «Теплопостачання міста Одеси» (далі - КП «Теплопостачання міста Одеси») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення збитків у розмірі 2 097 641,77 грн, завданих у звязку з несвоєчасно проведеною претензійно-позовною роботою стосовно боржників, мотивуючи це тим, що з 27 червня до 22 вересня 2014 року Державна фінансова інспекція в Одеській області (далі - ДФІ в Одеській області) провела ревізію фінансово-господарської діяльності КП «Теплопостачання міста Одеси» за період з 01 червня 2012 року до 30 червня 2014 року, за наслідками якої складено акт ревізії від 29 вересня 2014 року № 06-11/170. До КП «Теплопостачання міста Одеси» надійшла вимога ДФІ в Одеській області від 10 листопада 2014 року № 15-06-23-14/10098 про необхідність вжиття заходів з усунення встановлених порушень, у тому числі стягнення збитків з ОСОБА_2 у звязку з несвоєчасно проведеною претензійно-позовною роботою стосовно боржників.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 01 березня 2016 року у складі судді ІльченкоН.А. позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь КП «Теплопостачання міста Одеси» суму збитків у розмірі 2 097 641,77 грн, судові витрати в сумі 3 654,00 грн.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник Лозинського ОСОБА_3 ОСОБА_4 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просив рішення Приморського районного суду м. Одеси від 01 березня 2016 року скасувати та ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.
Рішенням апеляційного суду Одеської області від 18 серпня 2016 року апеляційну скаргу задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням апеляційного суду Одеської області, Державна фінансова інспекція в Одеській області та Комунальне підприємство «Теплопостачання міста Одеси» звернулися до суду касаційної інстанції з касаційними скаргами, в яких просили скасувати рішення суду апеляційної інстанції, залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Постановою Верховного Суду від 20.06.2018 року касаційні скарги Державної фінансової інспекції в Одеській області та Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» задоволені частково, рішення апеляційного суду Одеської області від 18 серпня 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи та у випадках встановлених ч. 3 цієї статті.
Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Задовольняючи позов та стягуючи з ОСОБА_2 на користь КП «Теплопостачання міста Одеси» суму збитків у повному обсязі - 2 097 641,77 грн., з посиланням на ч.3 ст. 134 КЗпП України суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок неналежної організації ОСОБА_2, як керівником КП«Теплопостачання міста Одеси», претензійно-позовної роботи на підприємстві за період з 01.06.2012 року по 30.06.2014 року утворилася прострочена дебіторська заборгованість в загальній сумі 2 097 641,77 грн., яка не була стягнута у передбачені законодавством строки позовної давності, чим підприємству спричинені збитки, що має ознаки діяння, переслідуваного у кримінальному порядку.
Проте повністю погодитися з усіма такими висновками суду першої інстанції не можна.
Судом встановлено, що:
- в КП «Теплопостачання міста Одеси» з 27.06.2014 року по 22.09.2014 року Державною фінансовою інспекцією в Одеській області була проведена ревізія фінансово-господарської діяльності підприємства за період з 01.06.2012 року по 30.06.2014 року, за наслідками якої було складено акт ревізії від 29.09.2014 р. № 06-11/170 (а.с.5-59);
- при цьому, ревізією наявності простроченої дебіторської заборгованості, проведеної вибірковим способом, встановлено, що станом на час проведення ревізії по бухгалтерському обліку КП «Теплопостачання міста Одеси» рахується прострочена заборгованість на загальну суму 2 097 641,77 грн., за якою минув термін позовної давності, в звязку з не проведенням позовної роботи в межах терміну позовної давності з боржниками, які зазначені в акті ревізії на 33 та 34 сторінках, що призвело до матеріальної шкоди (збитків) на вказану суму;
- відповідно до п.1.3, 1.5 Статуту КП «Теплопостачання міста Одеси» є юридичною особою, засновником якого є Одеська міська рада (а.с.60-66);
- з матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_2 перебував на посаді керівника КП«Теплопостачання міста Одеси» з 20.10.2006 року по 21.06.2007 року та з 23.04.2012 року по 25.09.2013 року;
- керівниками КП «Теплопостачання міста Одеси» протягом ревізуємого періоду були ОСОБА_2, який виконував обовязки керівника з 23.04.2012 року (розпорядження про призначення № 452\к-01 р від 20.04.2012 року ) по 25.09.2013 року, ОСОБА_5 з 26.09.2013 року (розпорядження про призначення № 1377\к-01 р. від 26.09.2013 року) по 19.06.2014 року та ОСОБА_6 з 24.06.2014 року.
- за наслідками ревізії та фактом спричинення збитків комунальному підприємству УСБУ в Одеській області зареєстровано кримінальне провадження № 22014160000000256 від 12.11.2014 року.
Відповідно до ст. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обовязків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівника гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.
У силу ст. 132 КЗпП України за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконання трудових обовязав, працівники, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку.
Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві.
Положеннями статті 134 КЗпП України визначено випадки повної матеріальної відповідальності. При цьому, відповідно до п. 3 ст. 134 КЗпП України визначено, що у випадку, коли шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку, працівник відповідно до законодавства несе повну матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з його вини підприємству, установі, організації.
В розумінні вказаної норми працівник несе відповідальність відповідно до п.3 ст. 134 КЗпП України не тільки у випадках, коли щодо нього винесений обвинувальний вирок, але і тоді, коли наявність складу злочину в його діях установлено слідчими органами (притягнення до кримінальної відповідальності з наступним припиненням провадження у справі за нереабілітуючою підставою, але не виключає кримінальну відповідальність).
За змістом частини третьої статті 135-3 КЗпП України на підприємствах громадського харчування (на виробництві та в буфетах) і в комісійній торгівлі розмір шкоди, заподіяної розкраданням або недостачею продукції і товарів, визначається за цінами, встановленими для продажу (реалізації) цієї продукції і товарів.
Обов'язок доведення наявності умов для покладення матеріальної відповідальності на працівника лежить на роботодавцеві (статті 138 КЗпП України).
Положенням про фінансово-економічний відділ КП «Теплопостачання міста Одеси», затвердженим в.о. цього підприємства ОСОБА_2 у 2012 році, визначено, що: відділ здійснює контроль за станом дебіторської і кредиторської заборгованості (п.3.6.2.); відділ зобовязаний надавати в бухгалтерію оригінали платіжних доручень та протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ, а бухгалтерія зобовязана надавати відділу оперативну інформацію про дебіторську і кредиторську заборгованість (п.6.1.); відділ надає юридичній службі розрахунок заборгованості, акти звірок та інші фінансові документи відповідно до існуючих договорів для обґрунтування позовних вимог (п.6.5.).
Положенням про бухгалтерію КП «Теплопостачання міста Одеси», затвердженим 12.09.2012 року в.о. директора цього підприємства ОСОБА_2, визначено, що бухгалтерія щомісячно: надає фінансово-економічному відділу підприємства групировочну відомість, кошторис фактичних витрат на виробництво та збут теплової енергії, й щоквартально: Форма № 1 «Баланс» і Форма № 2 «Звіт про фінансові результати», розрахунок амортизаційних відрахувань по групам та остаточну вартість основних засобів, оперативну інформацію про дебіторську та кредиторську заборгованості (п.6.4.3.); отримує від виробничо-технічного відділу акти про обсяги спожитого газу, води, електроенергії, інших енергоресурсів (п.6.5.); отримує щомісячно звіт по розрахунку спожитої електроенергії субабонентами підприємства (п.6.12.).
Положенням про юридичний відділ по господарським спорам юридичної служби, затвердженим у 2012 році в.о. директора КП «Теплопостачання міста Одеси» ОСОБА_2, визначено, що до функцій відділу відноситься ведення претензійно-позовної роботи з контрагентами по договорам (п.3.3.), відділ у встановленому законом порядку представляє інтереси підприємства в судах та інших установах при розгляді правових питань та спорів (п.3.9.), до прав відділу відноситься отримання від посадових осіб підприємства документів необхідних для виконання завдань відділу (п.4.2), відділ отримує від усіх відділів інформацію та документи необхідні для підготування позовних заяв (п. 6.1), відділ несе відповідальність за своєчасне і якісне виконання робот та обовязків (п.7.1).
Згідно ч. 2, 3 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.
Пунктом 1.4. Рекомендації «Про порядок ведення претензійної та позовної роботи на підприємстві, в установі організації» Міністерства юстиції України від 15.01.1996 № 2 (із змінами) визначено, що керівники підприємства несуть персональну відповідальність за стан претензійно-позовної роботи.
Пунктом 1.5. вказаної Рекомендації визначено, що з урахуванням специфіки діяльності підприємства, його функціональних особливостей та структури видається наказ чи затверджується положення (інструкція) про порядок ведення претензійно-позовної роботи, де чітко розподіляються обовязки структурних підрозділів: служб, відділів, управлінь по підготовці і розгляду претензій та позовів. У кожному структурному підрозділі наказом керівника ця робота покладається на конкретних працівників. Здійснення контролю за додержанням структурними підрозділами встановленого на підприємстві порядку предявлення і розгляду претензій, покладається на юридичну службу.
Врахувавши встановлені у справі обставини та положення про фінансово-економічний відділ, бухгалтерію та юридичний відділ КП «Теплопостачання міста Одеси», суд першої інстанції обґрунтовано зазначив про відсутність в КП «Теплопостачання міста Одеси» розробленого та затвердженого керівником цього підприємства положення про проведення претензійно-позовної роботи, в якому б розділялись обовязки, відповідальність та послідовність її проведення в період з 01.06.2012 року по 30.06.2014 року.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обовязком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, повязаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідач та його представник пояснили, що в межах зареєстрованого кримінального провадження, на яке посилається у позові КП «Теплопостачання міста Одеси», жодної підозри ОСОБА_2 не оголошувалося, обвинувачення не предявлялося. В свою чергу позивачем не представлено доказів, що у відношенні відповідача судом було постановлено вирок за виявленими ревізією збитками КП «Теплопостачання міста Одеси» або що у відношенні відповідача було закрито кримінальне провадження з нереабілітуючих підстав. Кримінальне провадження, про яке згадується в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції, зареєстроване за фактом, а не у відношення будь-якої особи, зокрема відповідача.
Відповідно до п. 3-4 ч.1 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи обєктивність і неупередженість розяснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обовязки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Оскільки тягар доведення обставин, якими обґрунтовані позовні вимоги покладається на позивача, апеляційним судом розяснено правові наслідки щодо наслідків неподання доказів для обґрунтування обставин, якими позивач обґрунтував свої вимоги та про сприяння суду у реалізації позивачем прав, передбачених цим Кодексом.
Проте, представником позивача та представником третьої особи не виявлено ініціативу у витребуванні доказів існування обвинувального вироку щодо ОСОБА_2 за виявленими ревізією збитками КП «Теплопостачання міста Одеси» або що у відношенні відповідача було закрито кримінальне провадження з нереабілітуючих підстав або принаймні оголошення відповідачу підозри чи предявлення обвинувачення в межах відкритого кримінального провадження.
Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, повязаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
При таких обставинах у суду першої інстанції не було підстав вважати, що шкоду завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку, і не було підстав для висновку про повну матеріальну відповідальність ОСОБА_2 за збитки завдані позивачу в порядку ч.3 ст. 134 КЗпП України.
Крім того, не врахувавши, що за період, що перевірявся, керівниками КП «Теплопостачання міста Одеси» були ОСОБА_2, який виконував обовязки керівника з 23.04.2012 року (розпорядження про призначення № 452\к-01 р від 20.04.2012 року ) по 25.09.2013 року, ОСОБА_5 з 26.09.2013 року (розпорядження про призначення № 1377\к-01 р. від 26.09.2013 року) по 19.06.2014 року та ОСОБА_6 з 24.06.2014 року, суд першої інстанції не визначився, який саме розмір заборгованості утворився за час роботи саме ОСОБА_2 на посаді директора КП «Теплопостачання міста Одеси» та не врахував того, що за відсутності підстав для повної матеріальної відповідальності, може бути застосована обмежена відповідальність в розмірі середньомісячного заробітку згідно із статтею 132 КЗпП України, а також наявність умов та можливість такої відповідальності.
Зі змісту акту ревізії, вбачається, що загальна сума простроченої дебіторської заборгованості становить 2 097 641,77 грн., що складається з наступного: по рахунку № 630 «розрахунки з постачальниками та підрядниками» у сумі 1 757 406,30 грн., по рахунку № 633/0 «розрахунки з постачальниками послуг» у сумі 410 грн.; по рахунку № 74/4 «Претензійна робота з підрядними організаціями» у сумі 339 825,47 грн. Тобто, 1 757 406,30+ 410+ 339 825,47 = 2 097 641,77 грн.
Документація, що підтверджує наявність заборгованості та її погашення або про проведену претензійно-позовну роботу по 25 контрагентам на суму 339 825 грн. 47 коп. на підприємстві під час проведення ревізії - відсутня.
При таких обставинах немає підстав вважати вимоги про стягнення з відповідача збитків на суму 339 825,47 грн. доведеними.
Відносно простроченої дебіторської заборгованості по рахунку № 630 «розрахунки з постачальниками та підрядниками» у сумі 1 757 406,30 грн. з акту ревізії вбачається, що дебіторська заборгованість ТОВ «Комфорт» в сумі 1 034 935,53 грн. виникла у червні 2009 року за договором уступки прав для розрахунків за виконані роботи; ТОВ «Будсервіс» - заборгованість 43 394,54 грн. виникла у червні 2007 року; ТОВ «Техпромсервіс» - заборгованість 294 493,04 грн. виникла у грудні 2010 року за поставку обладнання; ПП «Юга-сервіс» - заборгованість 119 583,19 грн. виникла у серпні 2008 року за послуги щодо стягування заборгованості з населення; ТОВ «Експорт-Імпорт» - заборгованість 265 000 грн. виникла у грудні 2006 року.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_2 перебував на посаді керівника КП«Теплопостачання міста Одеси» з 20.10.2006 року по 21.06.2007 року та з 23.04.2012 року по 25.09.2013 року.
При таких обставинах на відповідача не може бути покладено збитки у вигляді простроченої дебіторської заборгованості ПП «Юга-сервіс» в сумі 119 583,19 грн., яка виникла у серпні 2008 року, оскільки у період з серпня 2008 року (виникнення простроченої дебіторської заборгованості) до серпня 2011 року (сплив позовної давності з стягнення простроченої дебіторської заборгованості) відповідач не виконував обовязки керівника підприємства.
Також на відповідача не може бути покладено збитки у вигляді простроченої дебіторської заборгованості ТОВ «Будсервіс» - заборгованість 43 394,54 грн., яка виникла у червні 2007 року, оскільки у період з червня 2007 року (виникнення простроченої дебіторської заборгованості) до червня 2010 року (сплив позовної давності з стягнення простроченої дебіторської заборгованості) відповідач не виконував обовязки керівника підприємства. При цьому відповідач виконував обовязки керівника КП «Теплопостачання міста Одеси» лише до 21.06.2007 року, в той час, як в акті ревізії зазначено, що прострочена дебіторська заборгованість ТОВ «Будсервіс» виникла у червні 2007 року без зазначення конкретної дати, що не доводить, що ця дебіторська заборгованість виникла саме під час виконання ОСОБА_2 обовязків керівника КП «Теплопостачання міста Одеси».
Проте, слив позовної давності за простроченою дебіторською заборгованістю ТОВ «Комфорт» в сумі 1 034 935,53 грн., що виникла у червні 2009 року; за простроченою дебіторською заборгованістю ТОВ «Техпромсервіс» в сумі 294 493,04 грн., що виникла у грудні 2010 року; за простроченою дебіторською заборгованістю ТОВ «Експорт-Імпорт» в сумі 265 000 грн., що виникла у грудні 2006 року, прийшовся саме на час керівництва відповідача КП «Теплопостачання міста Одеси», що загалом складає 1 594 428,57 грн.
При цьому, будь-яких належних доказів про неможливість відновлення втрачених первинних документів та про неможливість витребування засвідчених копій від правоохоронних органів, які були ними вилучені, про вжиті заходи з відновлення таких документів, звернення до правоохоронних органів для витребування завірених копій вилучених документів та про реально вжиті заходи претензійно-позовної роботи, відповідачем не надано.
При таких обставинах немає підстав для набуття висновку про відсутність вини відповідача у збитках у вигляді простроченої заборгованості через неорганізацію претензійно-позовної роботи на загальну суму 1 594 428, 57 грн. ( 1034 935.53+ 294 493,04+265 000).
Разом з тим, враховуючи невстановлення обставин, які є підставою для застосування повної матеріальної відповідальності, з відповідача на користь позивача підлягає застосуванню обмежена матеріальна відповідальність - в межах середнього місячного заробітку в порядку ст. 132 КЗпП України.
Відповідно до наданої до апеляційного суду з КП «Теплопостачання міста Одеси» довідки про заробітну плату ОСОБА_2 за два повних календарних місяці, що передували звільненню у вересні 2013 року, суд зазначає наступне.
Так, згідно з довідкою заробітна плата ОСОБА_2 за липень 2013 року становила 9 875,46 грн., а серпень 2013 року - 11 442,14 грн., що в середньому становить 10 658 грн. 80 коп. (21 317, 60/2).
Тому, з ОСОБА_2 на користь з КП «Теплопостачання міста Одеси» в порядку ст. 132 КЗпП України підлягає стягненню шкода, завдана відповідачем при виконання трудових обовязав, у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку - 10 658 грн. 80 коп. в порядку відповідальності за завдані збитки підприємству за час виконання відповідачем трудових обовязків.
У відповідності до ст. 141 ч. 13 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З урахуванням ухвалення апеляційним судом нового судового рішення, яким позовні вимоги визнані обґрунтованими на суму 1 594 428, 57 грн., що становить 76% від суми, заявленого позову. Тому, сплачений позивачем судовий збір за подання позову до суду та за подання касаційної скарги в загальній сумі 8 038 грн. 80 коп. підлягає стягненню пропорційно сумі обґрунтованих вимог - 6 109 грн. (76% від 8038,80 грн.). Також, з відповідача на користь третьої особи підлягає стягненню судовий збір за подання касаційної скарги пропорційно сумі обґрунтованих вимог - 3 332 грн. 45 коп., що становить 76% від сплаченого судового збору 4 384 грн. 80 коп.
Крім того, у звязку частковим задоволення апеляційної скарги з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 964 грн. 50 коп., що становить 24% від судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 4 019 грн.
Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4 - задовольнити частково.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 01 березня 2016 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» Одеської міської ради до ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН: НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 34674102) суму збитків у розмірі 10 658 грн. 80 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН: НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 34674102) судовий збір за подання позову до суду та за подання касаційної скарги 6 109,49 гривень.
Стягнути з Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 34674102) на користь ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН: НОМЕР_1) судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 964 гривні 56 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН: НОМЕР_1) на користь Південного офісу Держаудітслужби судовий (код ЄДРПОУ 40477150) збір за подання касаційної скарги у розмірі 3 332 гривні 45 коп.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Повний текст судового рішення складено: 18.04.2019 року.
Головуючий О.М. Таварткіладзе
Судді: С.О. Погорєлова
ОСОБА_7
