ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 квітня 2019 р.
Справа № 480/4241/18
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Жигилія С.П.,
Суддів: Чалого І.С. , Перцової Т.С. ,
за участю: секретаря судового засідання - Ващук Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 17.12.2018 року (суддя Савицька Н.В.; м. Суми; повний текст рішення складено 18.12.2018) по справі № 480/4241/18
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області
про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
Позивач - ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1Г.), звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі – відповідач, Головне управління), в якому просила суд:
- визнати протиправною відмову відповідача в перерахунку та переведенні пенсії позивача на пенсію за вислугою років згідно п. "а" ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення звільнених з військової служби та деяких інших осіб" відповідно до вислуги, яка становить 23 роки 3 місяці та 3 дні;
- зобов'язати відповідача перевести позивача на пенсію за вислугу років згідно п. "а" ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення звільнених з військової служби та деяких інших осіб" в розмірі передбаченому п. "а" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення звільнених з військової служби та деяких інших осіб" з часу настання права на таку пенсію, а саме з 23.09.2017 року, перерахувати та виплатити зазначену пенсію.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилалася на те, що листами від 19.10.2018 №2307/П-11 та від 06.11.2018 №2385/П-11 відповідач повідомив про відмову їй у призначенні пенсії за вислугу років у зв'язку з відсутністю необхідної для призначення пенсії календарної вислуги 23 роки, передбаченої п. "а" ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", для осіб начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби, які звільнені у період з 01 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 – відмовлено.
Судове рішення вмотивовано висновком про те, що у позивача відсутнє право на призначення пенсії за вислугою років з урахуванням пільгової вислуги років, оскільки позивач не має встановленої пунктом "а" частини першої статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" календарної вислуги років.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу в якій, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, які мають значення для справи, та порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 17.12.2018 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги позивач, з посиланням на ст.ст. 17-1, 17-2 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 2262-ХІІ, пп. «г» п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393, вказує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що Закон № 2262-ХІІ не містить посилання на те, що види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії можуть бути встановлені підзаконними актами.
Стверджує, що Постановою КМУ № 393 чітко визначено порядок обчислення вислуги, що надає право на пенсію, та ст. 17-1 Закону № 2262-ХІІ прямо вказано на обов’язок відповідача такий порядок застосовувати. Таким чином, вказані норми є спеціальними при застосуванні до спірних правовідносин.
Отже, на переконання позивача, пільгова вислуга враховується саме при призначенні пенсій згідно із п. «а» ст. 12 Закону № 2262-ХІІ, а не при визначенні розміру такої пенсії.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Позивачем подано відповідь на відзив відповідача, в якому позивач посилається на помилковість доводів відповідача про те, що для призначення пенсії позивачу враховується лише календарна вислуга років, оскільки вони суперечать також ч. 4 ст. 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу».
Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення справи, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не визнана судом обов'язковою, колегія суддів визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що у період з 12.11.1994 по 14.09.2011 ОСОБА_1 проходила службу на різних посадах середнього начальницького складу в органах внутрішніх справ, а з 25.09.2013 по 22.09.2017 проходила службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України на різних посадах середнього та старшого начальницького складу. Наказом Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України від 22.09.2017 №250/ОС-17 ОСОБА_1 звільнено зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України відповідно до Закону України “Про Національну поліцію” за п.2 ч.1 ст.77 (через хворобу).
Згідно довідки Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України від 05.10.2018 №22/5.3/1-97-18, витягу з наказу Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України від 22.09.2018 №250/ОС-17, послужного списку, трудової книжки, станом на день звільнення вислуга років позивача у день звільнення складає:
- в календарному обчисленні - 21 рік 11 місяців 04 дні;
- у пільговому обчисленні - 23 роки 03 місяці 03 дні.
З 23.09.2017 Управлінням позивачеві була призначена пенсія за вислугу років за п. "б" ст.12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-ХІІ у розмірі 51% грошового забезпечення.
У подальшому з 07.12.2017 ОСОБА_1, у зв’язку з визнанням її особою з інвалідністю ІІІ групи, переведена на отримання пенсії по інвалідності (інвалідність пов’язана з виконанням службових обов’язків та встановлена терміном на два роки до 20.10.2019).
10.10.2018 позивач особисто звернулася до відповідача про перерахунок та призначення пенсії відповідно до п. "а" ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб", оскільки, як вона дізналася в жовтні 2018 року, що вислуга її років для призначення пенсії на день звільнення (22.09.2017) у пільговому обчисленні становить 23 роки 03 місяці 03 дні, що, як вважає позивач, є достатньою підставою для набуття нею права на пенсію за вислугою років згідно п. "а" ст. 12 вищевказаного закону та надала відповідну довідку Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України № 22/5.3/1-97-18 від 05.10.2018 року із зазначенням вислуги років на день звільнення (22.09.2017) у пільговому обчисленні 23 роки 03 місяці 03 дні.
25.10.2018 позивач звернулася із уточнюючою заявою до Управління про переведення її на пенсію згідно п. "а" ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб", так як на даний час отримує пенсію по інвалідності, долучивши копію довідки № 22/5.3/1-97-18 від 05.10.2018 із зазначенням вислуги років на день звільнення (22.09.2017) у пільговому обчисленні 23 роки 03 місяці 03 дні.
Листами від 19.10.2018 №2307/П-11 та від 06.11.2018 №2385/П-11 відповідач повідомив позивача, що її вислуга на день звільнення зі служби у календарному обчисленні складає 21 рік 11 місяців 04 дні і пенсія за вислугу років і тому їй була призначена пенсія відповідно до п. “б” ст. 12 ЗУ “Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб”, з урахуванням страхового стажу 26 років 05 місяців 17 днів. Також відповідач у листі зазначив, що відповідно до п. "а" ст. 12 ЗУ "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб" пенсії за вислугу років призначаються незалежно від віку особам, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше. Виходячи з вищевикладеного, підстави для проведення перерахунку пенсії за вислугу років відповідно до п. "а" ст. 12 Закону 2262-ХІІ відсутні. Також підстави для переведення позивача на пенсію за вислугу років відповідно до пункту "а" ст.12 Закону 2262-ХІІ відсутні. У разі незгоди з відповіддю, вона може бути оскаржена до вищого органу в порядку підлеглості або до суду (а.с. 25, 26).
Не погодившись із правомірністю відмови у призначення пенсії, позивач звернулась до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України «Про державну кримінально-виконавчу службу України» від 23.06.2005 року № 2712-IV, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, служба в Державній кримінально-виконавчій службі України є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України. Час проходження служби в Державній кримінально-виконавчій службі України зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону.
Частинами 3 та 4 ст. 23 Закону України «Про державну кримінально-виконавчу службу України» встановлено, що пенсійне забезпечення осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби здійснюється відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». При звільненні зі служби особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист».
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, в тому числі в Державній кримінально-виконавчій службі України, є Закон України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон № 2262-ХІІ). Цим Законом Держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Відповідно до пункту «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсія за вислугу років призначається: а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше.
Згідно з ст.17 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" визначено осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, а також встановлено, що до вислуги років для призначення пенсії зараховуються, зокрема, служба в Державній кримінально-виконавчій службі України та служба в Збройних Силах України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду.
Відповідно до ст.17-1 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На підставі системного аналізу зазначених положень Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" колегія суддів дійшла висновку, що при обчисленні вислуги років необхідної для призначення пенсії відповідно до п. "а" ч. 1 ст. 12 Закону № 2262-ХІІ необхідно керуватися постановою Кабінету Міністрів України № 393 від 17.07.1992, якою затверджено порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей. (далі - Постанова № 393).
Згідно з п.1 Постанови № 393 установлено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, особам, зазначеним у пункті "ж" статті 12 такого Закону, до вислуги років зараховуються, зокрема, час перебування на посадах службовців у виправно-трудових установах, в органах і установах виконання покарань, слідчих ізоляторах, лікувально-трудових профілакторіях, інспекціях виправних робіт, підрозділах кримінально-виконавчої інспекції та невоєнізованої професійно-пожежної охорони, які переведені в категорію посад, що заміщуються рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ та Державної кримінально-виконавчої служби за переліком посад і на умовах (в порядку), затверджуваних відповідно Міністерством внутрішніх справ та Міністерством юстиції.
Відповідно до пп. «г» п.3 Постанови №393 час проходження служби особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби враховується до вислуги років, як один місяць служби за сорок днів.
Наказом Міністерства юстиції України від 10.04.2013 №669/5, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 11 квітня 2013 року, затверджено перелік посад та порядок встановлення пільгового заліку вислуги років для призначення пенсій особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України. Підпунктом 1.1 Загальних положень вказаного переліку, визначено, що особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, посади яких не передбачені Переліком посад та порядком встановлення пільгового заліку вислуги років для призначення пенсій особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України (далі - Перелік), пільговий залік вислуги років для призначення пенсій зараховується на умовах один місяць служби за сорок днів.
Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", зокрема п. «а» ст.12 визначає мінімальний розмір вислуги, необхідної для призначення пенсії за вислугою років за цим Законом та для позивача він складає 23 календарних роки і більше. В свою чергу, положеннями ст. 17-1 Закону № 2262-ХІІ та постанови пп. «г» п.3 Постанови № 393 передбачено визначення вислуги років у пільговому обчисленні, а посилання відповідача на необхідність врахування виключно календарної вислуги років є необґрунтованими та суперечать зазначеним вище положенням Закону № 2262-ХІІ та Постанови № 393.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 27.06.2018 року у справі №750/9775/16-а.
Верховний Суд у вказаній постанові зазначив, що аналіз норм Закону № 2262-XII у взаємозв’язку з нормами постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 р. № 393 дає підстави для висновку, що визначальною підставою у питанні можливості пільгового обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, є наявність законодавчого регулювання, яке передбачає включення зазначеного періоду (строку) до стажу роботи працівників певної категорії для реалізації цими особами права на призначення різних видів пенсій, чи інших соціальних виплат. Основним актом, на підставі якого здійснюється таке регулювання є, зокрема, Закон № 2262-ХІІ. Можливість пільгового обчислення періоду проходження військової служби є похідною від визначальної підстави і має пов'язуватися не з категорією працівників, що реалізують право на пенсію за вислугу років, а зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті проходження військової служби в певний, визначений у законодавчому порядку період часу. Така можливість передбачена постановою № 393.
З урахуванням викладеного Верховний Суд у вказаному рішенні зазначив, що до актів правового регулювання умов і порядку призначення пенсій за вислугу років належать і ті правові акти, які передбачають пільгове (кратне) обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу роботи, що дає право на призначення й отримання різних видів пенсій та соціального забезпечення.
Колегія суддів також звертає увагу, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення (Рішення № 5-рп/2002).
Враховуючи, що позивач проходила службу, яка передбачена Постановою №393, колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_1 право на обрахування вислуги років в пільговому розрахунку 1 місяць служби за сорок днів для призначення пенсії за вислугою років згідно з пунктом «а» частини 1 статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Таким чином, оскільки позивач за своєю останньою посадою та характером служби відповідає критеріям, визначеним Законами та підзаконними нормативними актами, що дають право на врахування вислуги років у пільговому обчисленні, а стаж позивача у пільговому обчисленні становить 23 роки 03 місяці 03 дні (а.с. 12), суд апеляційної інстанції вважає, що відповідач, з яким погодився суд першої інстанції, дійшов необґрунтованого висновку щодо відсутності у позивача, станом на час звільнення, необхідного стажу для призначення йому пенсії за вислугою років згідно із п. "а" ст.12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", та безпідставно відмовив ОСОБА_1 у призначенні пенсії.
У відповідності до п. п. 6, 17, 18 Постанови Правління ПФУ № 3-1 від 30.01.2007 року «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", днем звернення за призначенням пенсії є день подання до відповідного органу, що призначає пенсії, письмової заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дати їх відправлення.
У разі, якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, заявнику (посадовій особі уповноваженого структурного підрозділу) роз'яснюється, які документи необхідно надати додатково. При поданні документів до закінчення тримісячного терміну з дня отримання роз'яснення днем звернення за призначенням пенсії вважається день подання заяви або дата відправлення документів поштою.
Не пізніше 10 днів після надходження заяви з необхідними для призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії документами орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії або про відмову в призначенні, переведенні з одного виду пенсії на інший та відновленні раніше призначеної пенсії.
Рішення щодо призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії оформляється розпорядженням органу, що призначає пенсії.
Згідно до ст. 50 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб», пенсії відповідно до цього Закону призначаються: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом відповідно до пунктів "а", "в" статті 12 цього Закону, - з наступного дня після звільнення їх зі служби, але не раніше того дня, по який їм сплачено грошове забезпечення, а членам сімей зазначених осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, а також пенсіонерів з їх числа - з дня смерті годувальника, але не раніше того дня, по який йому сплачено грошове забезпечення або пенсію, крім випадків призначення їм пенсій з більш пізніх строків. Особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які визнані особами з інвалідністю до закінчення трьох місяців з дня звільнення їх зі служби внаслідок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва тощо), яке виникло в період проходження військової служби чи під час перебування в полоні або заручником, якщо полонення чи захоплення заручником не було добровільним і особа, яка має право на пенсію за цим Законом, перебуваючи в полоні або заручником, не вчинила злочину проти миру і людства, пенсія призначається з наступного дня після звільнення їх зі служби, але не раніше того дня, по який їм сплачено грошове забезпечення.
Пенсія за минулий час при несвоєчасному зверненні призначається з дня виникнення права на пенсію, але не більш як за 12 місяців перед зверненням за пенсією.
Як свідчать обставини справи, позивач звільнена зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України 22.09.2017 року наказом Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції № 250/ОС-17, а звернулася із заявою про призначення пенсії на підставі п. "а" ч. 1 ст.12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" 10 жовтня 2018 року.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку. що позивач має право на призначення пенсії з дня виникнення права на пенсію, але не більш як за 12 місяців перед зверненням за пенсією, тобто, з 10.10.2017 року, у зв'язку з чим позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Враховуючи допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права, про які зазначено вище, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям постанови про часткове задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 17.12.2018 року по справі № 480/4241/18 скасувати.
Прийняти постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугою років згідно п. "а" ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення звільнених з військової служби та деяких інших осіб" відповідно до вислуги, яка становить 23 роки 03 місяці 03 дні.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Пушкіна, 1, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 21108013) призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років згідно п. "а" ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення звільнених з військової служби та деяких інших осіб" з 10 жовтня 2017 року, здійснити перерахунок та виплату пенсії, з урахуванням виплачених коштів.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя
(підпис)
ОСОБА_2
Судді
(підпис) (підпис)
ОСОБА_3 ОСОБА_4
Повний текст постанови складено 25.04.2019 року
