ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 квітня 2019 року м. Чернівці
справа № 727/2878/19
провадження 22-ц/822/473/19
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Яремка В. В.
суддів: Кулянди М. І., Одинака О. О.
секретар Собчук І. Ю.
з участю представника ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2, на ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці у складі судді Чебан В. М. від 15 березня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області (далі – ГУНП в Чернівецькій області) про зняття арешту з майна,
встановив:
У березні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з названим позовом.
Зазначав, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Чернівці від 14 лютого 2017 року в межах кримінального провадження №12017260040000279 було накладено арешт на його автомобіль марки «БМВ 520», номерний знак НОМЕР_1.
Постановою слідчого Шевченківського відділення поліції Чернівецького ВП ГУНП в Чернівецькій області від 26 листопада 2018 року кримінальне провадження закрито за відсутністю складу кримінального правопорушення.
Посилаючись на неможливість скасування арешту на автомобіль після закриття кримінального провадження та завершення досудового розслідування у порядку кримінального судочинства, на те, що наявність арешту на майно за відсутності правових підстав порушує право власності, позивач просив зняти арешт з автомобіля
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 15 березня 2019 року у відкритті провадження відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу передати до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.
Посилається на порушення норм процесуального права.
Зазначає, що оскільки у ОСОБА_2 відсутній у кримінальному провадженні жодний статус, то після закриття кримінального провадження зняття арешту за нормами КПК України є неможливим; суд не взяв до уваги, що на його звернення ухвалою слідчого судді Шевченківськго районного суду м. Чернівці від 24 січня 2019 року відмовлено у клопотанні про скасування арешту на майно, а відмова у розгляді позову у порядку цивільного судочинства є позбавленням права на усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном, права на справедливий суд.
Відзив на апеляційну скаргу відповідачем подано з порушенням встановленого строку, а тому до уваги не береться.
Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив з того, скасування (зняття) арешту з майна, який був накладений за правилами кримінального судочинства в рамках кримінального провадження, підлягає розгляду в порядку кримінального судочинства.
З таким висновком погоджується і апеляційний суд.
Метою пред’явлення ОСОБА_2 позову до ГУНП в Чернівецькій області є зняття арешту з транспортного засобу марки «БМВ 520», номерний знак НОМЕР_1, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Чернівці від 14 лютого 2017 року в межах кримінального провадження №12017260040000279.
Позивач стверджує, що транспортний засіб належить йому на праві власності, він не є учасником кримінального провадження, яке постановою слідчого Шевченківського відділення поліції Чернівецького ВП ГУНП в Чернівецькій області від 26 листопада 2018 року закрито за відсутністю складу кримінального правопорушення.
Відповідно до статті 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною 1 статті 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
За наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку, якщо такий спір є спором цивільним.
У разі, якщо право власності особи порушене у кримінальному провадженні, така особа, навіть за умови, що вона не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов’язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому КПК України.
У справі, що розглядається, арешт на майно позивача було накладено під час досудового слідства в рамках кримінального провадження на підставі положень КПК України.
Згідно зі статтею 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Клопотання про скасування арешту майна розглядає слідчий суддя, суд не пізніше трьох днів після його надходження до суду. Про час та місце розгляду повідомляється особа, яка заявила клопотання, та особа, за клопотанням якої було арештовано майно.
Прокурор одночасно з винесенням постанови про закриття кримінального провадження скасовує арешт майна, якщо воно не підлягає спеціальній конфіскації. Суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
Тобто, чинним кримінальним процесуальним законом передбачено способи захисту прав власника, який не є учасником кримінального провадження і, разом з тим, чинним цивільно-процесуальним законом не передбачена можливість такого захисту у порядку цивільного судочинства.
З огляду на викладене, зняття арешту з майна, який був накладений за правилами кримінального судочинства в рамках кримінального провадження, підлягає розгляду у порядку, визначеному кримінальним процесуальним законом.
Крім того, як стверджує представник позивача, спірний автомобіль було визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.
Згідно з частиною 1 статті 100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього кодексу.
Питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили. У разі закриття кримінального провадження слідчим або прокурором питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів вирішується ухвалою суду на підставі відповідного клопотання, яке розглядається згідно із статтями 171-174 цього кодексу (частина 9 статті 100 КПК України).
Отже, повернення речових доказів, долучених до матеріалів кримінального провадження, здійснюється у порядку, встановленому КПК України.
Схожі правові висновки зробив Верховний Суд у постановах від 12 грудня 2018 року в справі № 640/17552/16-ц (провадження № 14-418цс18), від 12 вересня 2018 року в справі № 751/1921/17 (провадження № 14-383 цс18), від 24 квітня 2018 року в справі № 202/5044/17 та від 15 травня 2018 року в справі № 335/12096/15-ц.
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають розгляду не в порядку цивільного, а в порядку кримінального судочинства, а тому підставно відмовив у відкритті провадження.
Заявник стверджує, що позбавлений фактичної можливості вирішувати спірне питання за правилами, визначеними КПК України в силу того, що на його звернення до органів слідства він отримав негативну відповідь, а постановою слідчого судді у знятті арешту зі спірного майна відмовлено.
Проте колегія суддів не вправі давати оцінку дій чи рішень судді, слідчого, які вчинялися та ухвалювалися у порядку іншого виду судочинства, а заявник у разі непогодження з відповідними діями чи рішеннями вправі їх оскаржити в установленому КПК України порядку.
Зміст апеляційної скарги свідчить, що ОСОБА_2 не вичерпав можливості вирішення питання про зняття арешту, а тому доводи заявника про те, що оскаржуваною ухвалою він позбавлений права на справедливий суд та доступ до суду не заслуговують на увагу.
На підставі наведеного та керуючись пунктом 1 частини 1 статті 374, частиною 1 статті 375, статтею 382 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2, залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці від 15 березня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови – 26 квітня 2019 року.
Головуючий В. В. Яремко
Судді : М. І. Кулянда
ОСОБА_3
