ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 826/11699/18 Суддя (судді) першої інстанції: Скочок Т.О.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 квітня 2019 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді -доповідача Аліменка В.О.,
суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,
за участю секретаря Лебедєвої Ю.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксування технічними засобами, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України, апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 лютого 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Комунального підприємства Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації" про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії, -
В С Т А Н О В И Л А:
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_4 з позовом до Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації», в якому просив:
- визнати незаконною відмову відповідача надати копії інвентаризаційної справи по будинку за адресою: АДРЕСА_1 (Солом'янський район, Жуляни);
- визнати незаконним порушення відповідачем строків надання відповіді на адвокатський запит від 11.06.2018;
- визнати незаконною відмову відповідача надати можливість ознайомитися з матеріалами інвентаризаційної справи по будинку за адресою: АДРЕСА_1 (Солом'янський район, Жуляни);
- зобов'язати відповідача надати можливість ознайомитися та зробити фотокопії з матеріалами інвентаризаційної справи по будинку за адресою: АДРЕСА_1 (Солом'янський район, Жуляни);
- зобов'язати відповідача надати копії матеріалів інвентаризаційної справи по будинку за адресою: АДРЕСА_1 (Солом'янський район, Жуляни);
- визнати незаконним знищення відповідачем частини інвентаризаційної справи по будинку за адресою: АДРЕСА_1 (Солом'янський район, Жуляни) - за період, починаючи з 2007 року.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 лютого 2019 позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» щодо залишення без розгляду адвокатського запиту адвоката Поповича Валентина Миколайовича за вих. №07 від 20.04.2018 та неналежного розгляду адвокатського запиту адвоката Поповича Валентина Миколайовича за вих. №37 від 11.06.2018. Визнано протиправною бездіяльність Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» щодо не дотримання законодавчо визначеного строку для надання відповіді на адвокатський запит адвоката Поповича Валентина Миколайовича від 11.06.2018 вих. №37. Зобов'язано Комунальне підприємство Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» повторно розглянути адвокатські запити адвоката Поповича Валентина Миколайовича за вих. №07 від 20.04.2018 та за вих. №37 від 11.06.2018, з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні. В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, у судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що у матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів на місці ухвалила проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, зміст апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, Адвокат Попович Валентин Миколайович, як уповноважений представник ОСОБА_4 (копії таких документів на представництво - довіреності та ордеру наявні у матеріалах судової справи), 20.04.2018 звернувся до КП «Київське міське БТІ» з адвокатським запитом (вих. №07 від 20.04.2018) про надання можливості ознайомитись з матеріалами інвентаризаційної справи по будинковолодінню за адресою: АДРЕСА_1 (Жуляни).
Як стверджує позивач, жодної відповіді на даний адвокатський запит представник позивача Попович В.М. не отримав.
11.06.2018 адвокат Попович В.М., як представник ОСОБА_4, в порядку ст. 20, 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» звернувся до КП «Київське міське БТІ» з новим адвокатським запитом (вих. №37 від 11.06.2018).
15.06.2018 відповідач у відповідь на адвокатський запит від 11.06.2018 оформив лист вих. №062/14-7307 (И-2018), в якому повідомив адвоката про наявність у Комунального підприємства інвентаризаційної справи на об'єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (Жуляни). Водночас, відповідач зазначив про відсутність підстав для надання належним чином завіреної копії інвентаризаційної справи на вказаний об'єкт нерухомого майна. Така відмова відповідача у наданні копії інвентаризаційної справи представнику позивача-адвокату була мотивована тим, що технічна інвентаризація будинку, що знаходить за відповідною адресою, ОСОБА_4 не замовлялась, в той же час, наявна в Комунальному підприємстві інвентаризаційна справа містить персональні дані та інформацію з обмеженим доступом.
З такою відповіддю позивач не погоджується з тих мотивів, що ОСОБА_4 разом з ОСОБА_6, як власники у рівних долях житлового будинку АДРЕСА_1), уповноважили адвоката Поповича В.М. на вчинення від їх імені відповідних дій. Позивач вважає, що у такий спосіб вони фактично надали адвокату згоду на отримання відомостей щодо їхнього майна в КП «Київське міське БТІ». На підтвердження наведених обставин позивач подав до суду копії наступних документів: стосовно наявності у адвоката відповідних повноважень - нотаріально посвідчених довіреностей від 10.04.2018 та 14.03.2018, виданих ОСОБА_4 та ОСОБА_6 гр. Поповичу В.М. на представництво інтересів довірителів; ордерів виписаних адвокатом Поповичем В.М. на надання правової допомоги ОСОБА_4 та ОСОБА_7; договору №14 про надання правової допомоги від 22.03.2018, укладеного між адвокатом Поповичем В.М. та ОСОБА_4 (як замовником) щодо надання адвокатом правової допомоги замовнику у захисті прав на будинок та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, та представництва інтересі замовника у судах, будь-яких органах державної влади; свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю №1478/10, виданого 29.10.1998 Поповичу В.М.; щодо реєстрації права власності на будинок - свідоцтв про право на спадщину за заповітом, виданих 23.12.2008 державним нотаріусом ОСОБА_4 та ОСОБА_7, за результатами оформлення спадщини на майно померлої ОСОБА_8, - житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, з реєстраційними написами Комунального підприємства «Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» на звороті таких свідоцтв; витягів з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, сформованих 19.04.2018 за індексними номерами 121271903, 121271038.
Таким чином, не погоджуючись такими діями Комунального підприємства Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації", позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у даному випадку належним і достатнім способом захисту прав позивача у межах даного спору є зобов'язання Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» повторно розглянути адвокатські запити за вих. №07 від 20.04.2018 та за вих. №37 від 11.06.2018, з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні. У взаємозв'язку із цим, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_4 в частині зобов'язання відповідача надати можливість ознайомитись із матеріалами інвентаризаційної справи та зняття з неї фотокопій, як таких, що є передчасними до розгляду відповідачем по суті наведених адвокатських запитів.
Що стосується позовних вимог ОСОБА_4 в частині вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо знищення частини інвентаризаційної справи по будинку за адресою: АДРЕСА_1 (Жуляни) за період, починаючи з 2007 року, то обставини щодо вчинення відповідачем таких дій наявними матеріалами справи не підтверджуються та наразі є лише суб'єктивними припущеннями самого позивача, а тому також задоволенню не підлягають.
Також судом було відмовлено в задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу, оскільки позивачем не було надано суду підтвердження оплати послуг адвоката.
Однак, колегія суддів не може погодитись із таким рішенням суду першої інстанції, та вважає, що вказаний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, мотивуючи свою позицію наступним.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у справі "Zand v. Austria" від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів. З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Частиною 1 ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір;
Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи;
Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Приватноправові відносини відрізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника (у даному випадку інтересу тієї юридичної особи, яку представляє адвокат Попович В.М.). Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели дії суб'єктів владних повноважень.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначені Законом України від 13.01.2011 № 2939-VI "Про доступ до публічної інформації".
Публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом (ч. 1 ст. 1 Закону № 2939-VI ).
З огляду на пункт 1 частини 1 статті 13 Закону №2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.
Таким чином, відповідач, реалізуючи свої повноваження, наділений правом вчиняти певні дії на підставі та в межах чинних норм законодавства України, зокрема, надавати інформацію на звернення громадян у порядку Закону № 2939-VI.
Проте, як убачається з матеріалів справи, позивач вважає протиправними дії відповідача, які виявилися у ненаданні йому належної відповіді на адвокатський запит. Решта позовних вимог є похідними.
Правові засади організації діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні врегульовані Законом України від 05 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI).
Закон визначає адвокатський запит - як письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об'єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту (ч. 1 ст. 24 Закону № 5076-VI).
За приписами ст. 24 Закону № 5076-VI орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов'язані не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів. Орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов'язані не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом.
Виходячи з наведених правових норм, адвокатський запит не є запитом, що направлений на отримання публічної інформації, оскільки може бути спрямований не лише до суб'єктів владних повноважень, але й до будь-якої юридичної особи з метою отримання необхідної адвокату інформації для надання правової допомоги клієнту, у зв'язку з чим відносини, які склалися між позивачем та Антимонопольним комітетом щодо зобов'язання останнього надати відповідь на адвокатські запити, не є публічно-правовими у розумінні КАС України.
Ураховуючи наведене, колегія суддів приходить висновку, що вимоги стосовно ненадання відповіді на адвокатський запит не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а тому провадження у справі підлягає закриттю.
Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Великої палати Верховного суду від 16.01.2019 у справі 686/23317/13-а.
Решта позовних вимог є похідними, а тому також не можуть бути розглянуті.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За приписами п.1. ч.1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Отже, підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що наявні всі підстави для закриття провадження у справі.
Керуючись ст.ст. 238, 242, 308, 315, 319, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 лютого 2019 року - скасувати.
Провадження у справі за адміністративним позовом Адвоката ОСОБА_5 до Міністерства охорони здоров'я України, третя особа: ОСОБА_10 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - закрити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя -доповідач В.О. Аліменко
Судді Н.В. Безименна
А.Ю. Кучма
