ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/8626/19
провадження № 2-о/753/329/19
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"10" травня 2019 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі
головуючого судді Колесника О.М.
при секретарі Литвин Н.М.
розглянувши відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, служби у справах дітей Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації про видачу обмежувального припису,
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА _3 звернулась до суду з заявою до ОСОБА_4 про видачу обмежувального припису з метою припинення домашнього насильства.
В судовому засіданні представник заявника ОСОБА_5 вимоги заяви підтримала, просила їх задовольнити, пояснивши, що 12.11.2008 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 уклали між собою шлюб. Від зареєстрованого шлюбу сторони мають двох спільних дітей: доньку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після народження сина стосунки між сторонами погіршились, а ОСОБА_4 став не тактовно та агресивно відноситься до дружини та дітей. Він лаявся нецензурною лайкою, завдавав стусанів, волав, знущався над заявницею, виганяв її з квартири без одягу. В ніч з 17 на 18 квітня 2019 року психологічне насильство з боку ОСОБА_4 в черговий раз повторилось і заявниця звернулась до клінічної лікарні „Феофанія", де їй встановили діагноз: порушення адаптації: розлад адаптації, змішала тривожно-депресивна реакція. Вказаний стан здоров`я стався у заявниці внаслідок постійного морального тиску та психологічного знущання викликаних неправомірними діями ОСОБА_4 Тому просить видати обмежувальний припис, за яким заборонити ОСОБА_4 наближатись на відстань 500 метрів до місця проживання заявниці з дітьми в АДРЕСА_1 строком на 6 місяців.
Відповідач ОСОБА_4 та його представники у судовому засіданні ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в судовому засіданні вимоги заяви не визнали, пояснивши, що подій, описаних представником заявниці просто не було, ОСОБА_4 позитивно ставиться до своєї дружини і любить своїх дітей, багато часу витрачає на їх виховання. Останнім часом відносини між сторонами загострились, внаслідок чого в Дарницькому районному суді м. Києва розглядається цивільна справа за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визначення місця проживання малолітніх дітей з батьком. Тому дана заява викликана тим, що ОСОБА_3 хоче мати ще один зайвий доказ для вказаної цивільної справи. Працівники поліції дійсно викликаються заявницею досить часто, але не обґрунтовано, коли ОСОБА_4 навіть не встиг нічого сказати. За таких обставин просять відмовити в задоволенні заяви у повному обсязі, оскільки заявницею та її представником не надано належних та допустимих доказів, що саме ОСОБА_4 вчиняв психологічне насильство в сім`ї щодо ОСОБА_3 та їх спільних дітей. Крім того, не надано доказів, що саме за неправомірних дій ОСОБА_4 17-18 квітня 2019 року у ОСОБА_3 стався розлад здоров`я, пов`язаний з погіршенням її психологічного стану.
Заслухавши представників сторін, відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч.1, ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Як наголошує ч.2, ст.27 Конституції України кожен має право захищати своє життя і здоров`я, життя і здоров`я інших людей від протиправних посягань.
12.11.2008 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 уклали між собою шлюб (а.с.6). Від зареєстрованого шлюбу сторони мають двох спільних дітей: доньку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.7-8).
Відповідно до ст.350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства або її представником у випадках визначених Законом України „Про запобігання та протидію домашньому насильству".
Частиною 2, ст.3 Закону України „Про запобігання та протидію домашньому насильству" визначено перелік осіб, на яких поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання серед яких - подружжя; особи, які мають спільну дитину (дітей).
Звертаючись до суду за захистом прав і інтересів, які порушенні від домашнього насильства, шляхом видачі обмежувального припису відносно ОСОБА_4 , має місце посилання заявника на те, що заінтересованою особою вчинялись щодо заявника психологічне насильство.
За приписами ст.1 Закону України „Про запобігання та протидію домашньому насильству" визначено наступні терміни, зокрема:
домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь;
економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру;
психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи;
фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Відповідно до ст.21 ЦПК України постраждала особа має право, в тому числі, на дієвий, ефективний та невідкладний захист в усіх випадках домашнього насильства, недопущення повторних випадків домашнього насильства.
Як пояснила представник заявника у суді, Григорчук О. ОСОБА_10 . систематично вчиняє відносно ОСОБА_3 психологічне насильство в сім`ї щодо неї та їх спільних дітей. Так, 17 та 18 квітня 2019 року він, перебуваючи в квартирі АДРЕСА_2 , підвищував на неї голос, лаявся нецензурною лайкою, принижував її людську гідність.
Згідно консультативного висновку спеціаліста від 19.04.2019 року клінічної лікарні „Феофанія" Державного управління справами, ОСОБА_3 було встановлено діагноз: порушення адаптації: розлад адаптації, змішала тривожно-депресивна реакція (а.с.9; 29). Як вбачається з розділу №6 „скарги пацієнта", вказане захворювання виникло внаслідок постійного здійснення чоловіком психологічного тиску. Однак дану інформацію суд не може покласти в основу рішення, оскільки вона була записана до вказаного документу зі слів заявниці ОСОБА_3
Стаття 3 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод закріплює одну з фундаментальних цінностей демократичного суспільства. Вона категорично забороняє без будь-яких винятків катування, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження та покарання без огляду на обставини чи поведінку потерпілого, що висвітлюється у рішенні ЄСПЛ «A.V. v. Ukraine», n. 68177, «Enea v. Italy» [GC], n. 55182, «Idalov v. Russia» [GC], 91183.
Практика Європейського суду з прав людини у рішенні «Ireland v. the UK», наголошує на тому, що таке, що принижує гідність, поводження або покарання передбачає знущання, які мають викликати у жертви почуття страху, страждання і почуття власної неповноцінності, а також принизити її гідність.
Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ висловленої у рішеннях «Kudla v Poland» [GC], n. 92237, «Козинець проти України», n. 52, «Лабіта проти Італії», n. 120, «Чембер проти Росії», n. 49244, поводження є «нелюдським», якщо, крім іншого, воно було умисним, застосовувалось впродовж кількох годин поспіль і призводило або до справжніх тілесних ушкоджень, або до гострих фізичних чи душевних страждань.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод гарантує існування у внутрішньому праві засобів, які надають можливість скористатися правами і свободами, закріпленими в Конвенції, незалежно від того, як вони подані в національній правовій системі. Це положення вимагає, щоб відповідний внутрішній орган вивчив зміст скарги, яка базується на Конвенції, та забезпечив необхідне виправлення порушеного права. Рішення Європейського суду з прав людини «Chahal v. the UK», n. 145.
В судовому засіданні ОСОБА_4 заперечував щодо будь-яких протиправних дій до ОСОБА_3 , вказав, що позитивно ставиться до своєї дружини і любить своїх дітей, багато часу витрачає на їх виховання. Останнім часом відносини між сторонами загострились, внаслідок чого в Дарницькому районному суді м. Києва розглядається цивільна справа за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визначення місця проживання малолітніх дітей з батьком. Тому дана заява викликана тим, що ОСОБА_3 хоче мати ще один зайвий доказ для вказаної цивільної справи. Працівники поліції дійсно викликаються заявницею досить часто, але не обґрунтовано, коли ОСОБА_4 навіть не встиг нічого сказати.
Згідно ч.3, ст.12 та ч.1, ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.82 ЦПК України.
Як вбачається з наданих документів, ОСОБА_4 позитивно характеризується і за місце роботи, і за місцем проживання, працевлаштований, не судимий, не притягувався до кримінальної відповідальності, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
Аналізуючи докази, зібрані у судовому засіданні, суд приходить до висновку, що оскільки психологічне насильство з боку ОСОБА_4 відносно ОСОБА_3 та їх спільних дітей не знайшло свого підтвердження у судовому засіданні і не надано з цього приводу доказів у розумінні ст.76-80 ЦПК України, тому у задоволенні заяви необхідно відмовити.
Керуючись ст.4; 10; 12-13; 76-80; 81; 133; 141; 263-265 ЦПК України, на підставі ст.3, 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст.3; 27 Конституції України, ч.3, ст.12, ч.1, ст.81; ст.350-1 - 350-8 ЦПК України, ст.1; 3 Закону України „Про запобігання та протидію домашньому насильству", суд
В И Р І Ш И В:
В задоволенні заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2, служби у справах дітей Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації про видачу обмежувального приписувідмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення через Дарницький районний суд м. Києва.
Суддя :
