КОПІЯ
ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
____________________________________________________________________
Справа № 682/3112/18
Провадження № 22-ц/4820/810/19
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 червня 2019 року м. Хмельницький
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Талалай О.І. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., П`єнти І.В.
секретар судового засідання Гриньова А.М.,
з участю: боржника ОСОБА_1
та його представника ОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу №682/3112/18 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 20 лютого 2019 року (суддя Шевчук В.В., відомості про дату складення повного судового рішення відсутні) у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії і постанови державного виконавця та в.о. начальника Славутського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області.
Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, суд
у с т а н о в и в :
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на дії та рішення державного виконавця і в.о. начальника Славутського міськрайонного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області, у якій вказував, що на виконанні у відділі ДВС перебуває виконавче провадження №14931040 про стягнення з нього на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання сина ОСОБА_4
З листа відділу ДВС у жовтні 2018 року дізнався про наявність у нього заборгованості зі сплати аліментів, а також про винесення постанов, які вважає незаконними та необґрунтованими. Виконавче провадження відкрито з грубим порушенням вимог закону. Заборгованість за аліментами у розмірі 18867 грн визначена невірно, оскільки сплачував аліменти, що не було враховано. Крім того, за рішенням стягненню підлягають аліменти у розмірі 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. При обрахунку заборгованості аліменти нараховані у розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Тому, ОСОБА_1 просив: скасувати постанови Славутського міськрайонного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області від 16 березня 2018 року про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями металевими снарядами несмертельної дії; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі та визнати незаконними дії в.о. начальника Славутського міськрайонного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області щодо визначення розміру заборгованості за аліментами.
Ухвалою Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 20 лютого 2019 року у задоволенні скарги відмовлено.
ОСОБА_1 , не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції в апеляційній скарзі просить її скасувати та задовольнити його скаргу. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Суд не врахував, що розмір заборгованості за аліментами визначений невірно, а тому відсутні підстави для винесення оскаржених постанов. Всупереч вимогам ст.71 Закону України «Про виконавче провадження» про розрахунок заборгованості повідомлений не був. Суд не взяв до уваги, що виконавче провадження повинно бути відкрите за місцем його проживання (реєстрації), тобто Рівненським РВ ДВС Головного управління юстиції у Рівненській області.
У засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 та його представник Януль-Сидорчук ОСОБА_5 ., які беруть участь у справі в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу підтримали.
Інші учасники судового процесу не з`явилися, про розгляд справи повідомлені належним чином.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що на виконанні у Славутському міськрайонному відділі Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області перебуває виконавче провадження №14931040 з примусового виконання виконавчого листа №2-1101, виданого Славутським міськрайонним судом Хмельницької області 21 вересня 2009 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_6 у мінімальному розмірі 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.
У виконавчому листі адреса місця проживання боржника зазначена АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 належним чином рішення суду не виконує, внаслідок чого станом на 01 березня 2018 утворилась заборгованість за аліментами, що перевищує суму відповідних платежів за шість місяців.
Постановами старшого державного виконавця Славутського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області Бублик Н.Р. від 16 березня 2018 року встановлено тимчасове обмеження боржнику ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, у праві керування транспортними засобами, у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії та у праві полювання.
Наведене підтверджується матеріалами справи.
При відмові у задоволенні скарги суд першої інстанції виходив з необґрунтованості вимог ОСОБА_1 , скільки оскаржені постанови державного виконавця винесені правомірно та направлені сторонам виконавчого провадження, розрахунок заборгованості зі сплати аліментів проведено відповідно до вимог чинного законодавства.
Такий висновок суду відповідає обставинам справи і вимогам закону.
Згідно зі ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадо вої особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
За змістом ч. 1 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції, чинній на час винесення оскаржених постанов (далі - Закон), порядок стягнення аліментів визначається законом.
Частиною 2 ст. 182 СК України у редакції, чинній на час винесення оскаржених постанов, визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК. При цьому необхідно мати на увазі, що зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення.
З урахуванням наведених норм права, проведений розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за аліментами з визначенням щомісячного платежу, починаючи з липня 2017 року, у розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, є правильним.
З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги про неправильне визначення державним виконавцем розміру аліментів, що не відповідає судовому рішенню про їх стягнення, не ґрунтуються на законі.
В силу ч. 9 ст. 71 Закону за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців, державний виконавець виносить вмотивовані постанови:
1) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі;
2) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі;
3) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі;
4) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.
За змістом ч. 10 ст. 71 Закону тимчасове обмеження боржника у праві керувати транспортними засобами не може бути застосовано в разі:
1) якщо встановлення такого обмеження позбавляє боржника основного законного джерела засобів для існування;
2) використання боржником транспортного засобу у зв`язку з інвалідністю чи перебуванням на утриманні боржника особи з інвалідністю I, II групи, визнаної в установленому порядку, або дитини з інвалідністю;
3) проходження боржником строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або якщо боржник проходить військову службу та виконує бойові завдання військової служби у бойовій обстановці чи в районі проведення антитерористичної операції;
4) розстрочення або відстрочення сплати заборгованості за аліментами у порядку, встановленому законом.
Із розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, проведеного державним виконавцем 06 березня 2018 року, слідує, що ОСОБА_1 не сплачував аліменти щомісячно і станом на 01.03.2018 року сукупний розмір заборгованості перевищує суму відповідних платежів за шість місяців.
Обізнаність про наявність виконавчого провадження, стороною якого в якості боржника є ОСОБА_1 , ним не заперечується і підтверджується матеріалами справи, а саме копією акта державного виконавця від 31 серпня 2010 року (а.с.81), згідно з яким боржник під підпис ознайомився з розміром заборгованості за аліментами станом на 30 вересня 2010 року.
Відомостей про повне чи часткове виконання боржником обов`язку зі сплати аліментів станом на 16 березня 2018 року у державного виконавця не було.
ОСОБА_1 визнає, що йому відомо про встановлений Законом України «Про виконавче провадження» обов`язок боржника письмово повідомити про повне чи часткове виконання рішення суду. Квитанції про сплату аліментів він пред`явив державному виконавцю у вересні 2018 року, про що зазначає в апеляційній скарзі.
Обставин, з якими закон пов`язує заборону застосовувати обмеження до боржника, судом не встановлено.
З огляду на викладене, постанови державного виконавця від 16 березня 2018 року про застосування обмежень до ОСОБА_1 . винесені правомірно.
Установивши наведені обставини, суд першої інстанції зробив правильний висновок про відсутність підстав для задоволення скарги і визнання неправомірними дій по нарахуванню заборгованості та скасування винесених державним виконавцем постанов від 16 березня 2018 року.
За наведених обставин, доводи апеляційної скарги про неправомірне встановлення державним виконавцем зазначених обмежень не заслуговують на увагу.
Аргументи апеляційної скарги про відсутність підстав для відкриття виконавчого провадження у м. Славута та неповідомлення державним виконавцем Демчука П.І. про розмір заборгованості по аліментах підлягають відхиленню.
Відповідно до ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції, чинній на час відкриття виконавчого провадження (24 вересня 2009 року), виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна.
З матеріалів справи вбачається, що адресою місця проживання ОСОБА_1 , що зазначена у виконавчому листі, є АДРЕСА_1 .
Із зазначеного вище акта державного виконавця від 30 вересня 2010 року слідує, що таку ж адресу ОСОБА_1 вказав і при ознайомленні з розміром заборгованості за аліментами.
На підставі ч. 5 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції, чинній на час відкриття виконавчого провадження, обов`язком сторін, у тому числі боржника, є повідомляти державного виконавця про зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження.
Аналогічний припис містить і ч. 4 ст. 19 чинного Закону України «Про виконавче провадження».
Проте, у матеріалах справи відсутні відомості про повідомлення ОСОБА_1 державного виконавця про іншу адресу місця свого проживання, ніж та, що зазначена у виконавчому листі.
Посилання в апеляційній скарзі на неповідомлення державним виконавцем Демчука П.І. про розрахунок заборгованості спростовуються відомостями з наявної у матеріалах справи копії реєстру вихідної кореспонденції (а.с.87).
Інші доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують.
Ухвала суду постановлена відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права і підстав для її скасування у межах доводів апеляційної скарги немає.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 20 лютого 2019 року в частині оскарження дій щодо визначення суми заборгованості за аліментами та постанов про встановлення тимчасових обмежень залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 06 червня 2019 року.
Суддя-доповідач /підпис/ О.І. Талалай
Суддя /підпис/ А.П. Корніюк
Суддя /підпис/ І.В. П`єнта
З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду О.І.Талалай
