СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"12" червня 2019 р. Справа № 922/445/19
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Геза Т.Д., суддя Шутенко І.А.
при секретарі Міракові Г.А.,
за участю представників сторін:
від позивача – Максименко А.Ю. – на підставі довіреності від 14.01.2019р. 40-21/6;
від відповідача – Пономаренко М.А. – на підставі довіреності від 26.05.2019р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод", м.Кременчук, (вх. №1604 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 17.04.2019р. у справі №922/445/19 (суддя Жельне С.Ч., ухвалене в м. Харків о 15:04год., дата складення повного тексту – 25.04.2019р.)
за позовом: Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод", м.Кременчук,
до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Філії "Панютинський вагоноремонтний завод" Акціонерного товариства "Українська залізниця", Харківська область, м.Лозова,
про стягнення 4217373,76грн.,
ВСТАНОВИЛА:
Публічне акціонерне товариство "Кременчуцький сталеливарний завод" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Філії "Панютинський вагоноремонтний завод" Акціонерного товариства "Українська залізниця", в якому просило суд стягнути з відповідача на користь позивача 3876000,00грн. - основної заборгованості, 145131,70грн. - інфляційних, 28034,16грн. - 3% річних, 168207,60грн. - пені. До стягнення позивачем також було заявлено судові витрати зі сплати судового збору за подання даного позову в сумі 63710,60грн. та витрати на адвоката у розмірі 30000,00грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки від 16.10.2018р. №ПВРЗ(ВМТП-18.676) в частини повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару.
18.03.2019р. позивачем було подано до господарського суду Харківської області заяву (вх. № 6658), в якій він повідомляв суд про те, що після звернення до суду з відповідним позовом відповідачем було сплачено в повному обсязі суму основної заборгованості в розмірі 3876000,00грн. Крім того, позивач з посиланням на положення частини 3 статті 130 Господарського процесуального кодексу України просив суд стягнути з відповідача понесені судові витрати, а саме: судовий збір у розмірі 63710,60 грн. та витрати на професійну правничу допомогу згідно прохальної частини позову.
17.04.2019р. позивачем було подано до господарського суду Харківської області заяву про збільшення витрат на професійну правничу допомогу (вх.№9550), згідно якої просив суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 35000,00грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 17.04.2019р. у справі №922/445/19 в позові відмовлено частково; стягнуто з Акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі філії “Панютинський вагоноремонтний завод” акціонерного товариства “Українська залізниця” на користь Публічного акціонерного товариства “Кременчуцький сталеливарний завод” 168207,60грн. пені, 145131,70грн. інфляційних, 28034,16грн. 3% річних, 19500,00грн. витрат на професійну правову допомогу та 63260,60грн. витрат по сплаті судового збору; закрито провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 3876000,00грн. основної заборгованості.
Відповідні висновки місцевого господарського суду мотивовані тим, що після звернення позивача з даним позовом до суду, відповідачем у добровільному порядку була сплачена сума основної заборгованості за договором №ПВРЗ (ВМТП-18.676)ю від 16.10.2018р., в розмірі 3876000,00грн., що підтверджується наданою відповідачем до суду копією платіжного доручення №1607294 від 18.02.2019р., у зв`язку із чим, наявні підстави для закриття провадження у справі в частині стягнення 3876000,00грн. заборгованості, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, місцевий господарський суд перевіривши наданий позивачем розрахунок пені у розмірі 168207,60грн. за період прострочення з 02.11.2018р. по 29.01.2019р. на предмет відповідності вимогам чинного законодавства, зокрема, статтям 253-255, 549 Цивільного кодексу України, статтям 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені є обґрунтованими, правомірними та правильно розрахованими, а тому підлягають задоволенню повністю. Також, судом було відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, у зв`язку із тим, що останнім не було доведено виключних обставин для зменшення розміру штрафних санкцій.
Окрім того, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заявлених до стягнення 3 % річних в сумі 28034,16грн. та інфляційних в сумі - 145131,70грн.
Крім того, за результатами дослідження наявних в матеріалах справи доказів, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що фактично понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу складають 19500,00грн. та відповідно підлягають частковому задоволенню.
Публічне акціонерне товариство “Кременчуцький сталеливарний завод” з рішенням господарського суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить частково скасувати рішення господарського суду Харківської області від 17.04.2019р. у справі №922/445/19 в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути на користь Публічного акціонерного товариства “Кременчуцький сталеливарний завод” 35000,00грн. витрат на професійну правничу допомогу; в іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 17.04.2019р. у справі №922/445/19 залишити без змін; судові витрати покласти на відповідача, а саме: судовий збір в сумі 2881,50грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8500,00грн.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що місцевий господарський суд при ухваленні оскаржуваного судового рішення дійшов до передчасного висновку щодо часткового відшкодування витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги в сумі 19500,00грн. Зокрема, апелянт наголошує на тому, що господарським судом першої інстанції не було надано належної правової оцінки доказам, наданим представником позивача на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.05.2019р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства “Кременчуцький сталеливарний завод” на рішення господарського суду Харківської області від 17.04.2019р. у справі №922/445/19; встановлено позивачу у справі строк до 05.06.2019р. для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання та призначено справу до розгляду на 12.06.2019р.
06.06.2019р. відповідачем подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№5531), в якому просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства “Кременчуцький сталеливарний завод”, рішення господарського суду Харківської області від 17.04.2019р. у справі №922/445/19 залишити без змін.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Східного апеляційного господарського суду від 12.06.2019р., у зв`язку із відпусткою судді Пуль О.А., для розгляду справи №922/445/19 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Геза Т.Д., суддя Шутенко І.А.
У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 12.06.2019р. представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, скасувати рішення господарського суду Харківської області від 17.04.2019р. у справі №922/445/19 в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути на користь Публічного акціонерного товариства “Кременчуцький сталеливарний завод” 35000,00грн. витрат на професійну правничу допомогу; в іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 17.04.2019р. у справі №922/445/19 залишити без змін; судові витрати покласти на відповідача, а саме: судовий збір в сумі 2881,50грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8500,00грн.
Також, представник апелянта оголосив зміст додаткових пояснень до апеляційної скарги (вх.№5759 від 12.06.2019р.) та просив долучити до матеріалів справи копію угоди від 30.04.2019р. до договору про надання правової допомоги адвокатом від 24.01.2019р. та копію акту приймання–передачі наданих послуг від 10.06.2019р. до угоди від 30.04.2019р.
Представник відповідача заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні, рішення господарського суду Харківської області від 17.04.2019р. у справі №922/445/19 залишити без змін.
Враховуючи , що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, що представники сторін з`явились в судове засідання та надали пояснення в обґрунтування своїх вимог та заперечень, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні.
Дослідивши матеріали справи, та враховуючи, що апелянт оскаржує рішення місцевого господарського суду лише в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу, то вказане рішення в іншій частині у відповідності до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України судовою колегією не переглядається.
Як вбачається з матеріалів справи, 25.01.2019р. між адвокатом Максименко Артемом Юрійовичем (надалі - адвокат) та Публічним акціонерним товариством "Кременчуцький сталеливарний завод" (надалі - клієнт) було укладено угоду до договору про надання правової допомоги від 24.01.2018р. (надалі – угода т.1 а.с.161), відповідно до умов якої клієнт доручає адвокату ведення справи про стягнення заборгованості клієнта з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Філії "Панютинський вагоноремонтний завод" Акціонерного товариства "Українська залізниця" стосовно невиконання договору поставки №ПВРЗ (ВМТП-18.676)ю від 16.10.2018р. (надалі - договір) (пункт 1 угоди).
Відповідно до пункту 2 угоди, для виконання цього доручення клієнт надає адвокату всі повноваження для здійснення прав і виконання обов`язків сторони в суді, та на стадії досудового врегулювання спору. Сторони погодили попередню вартість професійної правничої допомоги на рівні 30000,00грн.
Пунктом 3 угоди визначено, що оплата клієнтом професійної правничої допомоги здійснюється на підставі рахунку адвоката у строк не пізніше 15 банківських днів з дати отримання рахунку;
До професійної правничої допомоги, яка надається в межах виконання доручення клієнта за цією угодою сторони входить:
• підготовка адвокатом та узгодження з клієнтом стратегії захисту інтересів, застосування якої буде реалізовано адвокатом у подальшому;
• збір та правовий аналіз інформації, документів і матеріалів, що стосуються справи;
• наданні усних та письмових консультацій, роз`яснень щодо правових питань, які стосуються справи, або виконання окремих доручень клієнта;
• складанні необхідних для справи процесуальних документів, позовних заяв, скарг, претензій, відзивів, заперечень, письмових пояснень, запитів тощо;
• виконання окремих доручень Клієнта про надання правової допомоги (пункт 4 угоди).
16.04.2019р. між сторонами було укладеного додаткову угоду до угоди від 25.01.2019р. (т.1 а.с.239), відповідно до умов якої сторони погодили внести зміни до пункту 2 Угоди від 25.01.2019р., та викласти його у наступній редакції: "для виконання цього доручення клієнт надає адвокату всі повноваження для здійснення прав і виконання обов`язків сторони в суді, та на стадії досудового врегулювання спору. Сторони погодили попередню вартість професійної правничої допомоги у сумі 35000,00грн.
Остаточний розрахунок здійснюється на протязі 10 днів з моменту винесення рішення по справі №922/445/19 та отримання рахунку."
Судова колегія зазначає, що питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу врегульовано нормами чинного Господарського процесуального кодексу України.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до положень частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
За приписами частин п`ятої і шостої статті 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Окрім того, враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997р. №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006р. №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015р., пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009р., пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006р., пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004р., пункті 268 рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 02.06.2014р., заява N19336/04, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Отже, однією з необхідних умов відшкодування судових витрат є встановлення такої обставини як їх фактичне понесення заявником.
Відповідний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 27.06.2018р. у справі №826/1216/16, в якій зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Судова колегія також зауважує, що судовими витратами є лише оплата тих послуг, які надаються адвокатами, що відповідають вимогам статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та здійснюють свою діяльність у організаційних формах, зазначених у статтях 4, 13, 14, 15 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 35000,00грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Обґрунтовуючи вимоги про відшкодування витрат по оплаті послуг адвоката, позивачем було долучено до матеріалів справи копію угоди від 25.01.2019р. до договору про надання правової допомоги від 24.01.2018р. укладеної між адвокатом Максименко Артемом Юрійовичем (надалі - адвокат) та Публічним акціонерним товариством "Кременчуцький сталеливарний завод" та копію додаткової угоди від 16.04.2019р. до угоди від 25.01.2019р.; копію довіреності від 14.01.2019р. №40-21/6; копії платіжних доручень від 14.03.2019р. №34279 на суму 16300,00грн., від 05.03.2019р. №33807 на суму 3200,00грн.; копію акта №1а приймання – передачі наданих послуг від 26.03.2019р. до угоди про надання правової допомоги б/н від 25.01.2019р. та копію рахунку – фактури №2-2 від 16.04.2019р. (т.1 а.с., 160, 161,182-183, 201-202, 239, 241)
Відповідач під час розгляду справи місцевим господарським судом заперечував проти задоволення вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, вказана позиція була викладена у відзиві на позовну заяву, запереченнях на відповідь на відзив на позовну заяву (т.1 а.с.166-170, 205-213).
За результатами дослідження зазначених вище доказів, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що фактичні витрати позивача на послуги адвоката мають своє підтвердження тільки у розмірі 19500,00грн., оскільки їх сплата вбачається з платіжних доручень №34279 від 14.03.2019р. на суму 16300,00грн., №33807 від 05.03.2019р. на суму 3200,00грн. та відповідно підлягають частковому задоволенню.
Досліджуючи надані позивачем докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до приписів частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Колегією суддів встановлено, що представником позивача в господарському суд першої інстанції був адвокат Максименко Артем Юрійович, відомості про якого розміщені в Єдиному реєстрі адвокатів України, що також підтверджується свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю №1114 від 25.11.2011р., який діяв на підставі довіреності від 14.01.2019р. №40-21/6 (т.1 а.с.160).
Адвокат Максименко А.Ю. в межах даної справи №922/445/19 підготував та підписав позовну заяву, заяву (про стягнення витрат), відповідь (на відзив) та заяву про збільшення витрат на професійну правничу допомогу, приймав участь у судових засіданнях 18.03.2019р., 02.04.2019р. та 17.04.2019р.
Згідно з актом №1а приймання – передачі наданих послуг від 26.03.2019р. до угоди про надання правової допомоги б/н від 25.01.2019р. (т.1 а.с.201-202) сума, заявлена позивачем до стягнення з відповідача, складається з:
-гонорару за представництво в господарському суді Харківської області – 10000,00грн.;
- вивчення та аналізу положень договору №ПВРЗ (ВМТП- 18.676)ю від 16.10.2018р. – 1500,00грн;
- консультації клієнта щодо порядку стягнення заборгованості, участь у нарадах клієнта з питань збирання доказів виконання спірного договору – 2000,00грн.;
- вивчення документів щодо виконання договору №ПВРЗ (ВМТП- 18.676)ю від 16.10.2018р. – 500,00грн.;
-забезпечення дотримання клієнтом досудового врегулювання спору, допомога у складанні та направленні претензії відповідачу – 1500,00грн.;
-роздруківка, посвідчення копій документів по спірним правовідносинам -2200,00грн.;
- складання тексту позовної заяви – 4000,00грн.;
- формування доказової бази, систематизація, групування доказів, додатків до позовної заяви – 1500,00грн.;
-організація направлення засобами поштового зв`язку копії позовної заяви стороні, складання опису поштового вкладення, оформлення інших поштових документів - 500,00грн.;
- організація направлення засобами поштового зв`язку позовної заяви до господарського суду Харківської області, складання опису поштового вкладення, оформлення інших процесуальних документів – 500,00грн.;
-надання консультацій клієнту з питань відкриття провадження у справі, порядку і строків судового розгляду, порядку оскарження рішень суду та ухвал з процесуальних питань, організація виконання ухвали від 18.02.2019р.– 500,00грн.;
- складання процесуальних документів (заява про повернення витрат з відповідача відповідно до частини 3 статті 130 ГПК України) – 1300,00грн.;
- ознайомлення та правовий аналіз відзиву на позовну заяву – 1000,00грн.;
- складання документів по суті справи (відповідь на відзив), направлення таких документів на адресу відповідача та суду – 3000,00грн..
Як вбачається з матеріалів справи, за надані послуги, Публічним акціонерним товариством "Кременчуцький сталеливарний завод" було перераховано на розрахунковий рахунок Максименко Артема Юрійовича суму у розмірі 19500,00грн., з призначенням платежу: “поповнення поточного рахунку №4731219620029557 Максименко ОСОБА_1 , ІНН НОМЕР_1 за адвокатські послуги та за консультації по справі №922/445/19. Без ПДВ”, що підтверджується копіями платіжних доручень №34279 від 14.03.2019р. на суму 16300,00грн, №33807 від 05.03.2019р. на суму 3200,00 грн. (т.1 а.с.182-183).
Судова колегія зазначає, що згідно статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Водночас для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, у разі наявності заперечень останнього щодо співрозмірності заявленої суми компенсації, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а їх розмір є розумний та виправданий. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
За наявності заперечень іншої сторони суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Проаналізувавши висновки господарського суду першої інстанції в частині витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом було обґрунтовано та правомірно оцінено витрати позивача з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також з урахуванням наявних в матеріалах справи доказів на підтвердження фактичних витрат позивача на послуги адвоката, у зв`язку із чим, судова колегія погоджується з висновком суду про те, що справедливим є стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в сумі 19500,00грн.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі “Баришевський проти України“ від 26.02.2015, п. п. 34-36 рішення у справі “Гімайдуліна і інших проти України“ від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі “Двойних проти України“ від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі “Меріт проти України“ від 30.03.2004р. заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010)
Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008р.)
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, не впливають на них та спростовуються наведеними вище положеннями Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", у зв`язку з чим відхиляються як необґрунтовані.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 17.04.2019р. у справі №922/445/19 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції керуючись положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладає витрати за подання апеляційної скарги на апелянта.
Керуючись ст.ст. 254, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 17.04.2019р. у справі №922/445/19 залишити без змін.
Повний текст постанови складено 14 червня 2019р.
Постанова набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Головуючий суддя О.В. Плахов
Суддя Т.Д. Геза
Суддя І.А. Шутенко
