ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 червня 2019 року (о 13 год. 15 хв.)
Справа № 280/296/19 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Батрак І.В.,
за участю секретаря Лялько Ю.В.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
представника відповідача 1 Крамар В.В.,
представника відповідача 2 Нестеренко В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області
до Поліцейської комісії Головного управління Національної поліції в Запорізькій області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА _1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (далі – ГУ НП в Запорізькій області, відповідач 1), до Поліцейської комісії Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (далі – Поліцейська комісія, відповідач 2), в якому з урахуванням уточнення просить визнати протиправним та скасувати рішення Поліцейської комісії від 16.03.2017 (протокол №15/4) про відмову в прийнятті до лав Національної поліції позивача, зобов`язавши відповідача 1 прийняти позивача на посаду слідчого відділу Бердянського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області.
На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві (уточненій) (вх. №13568 від 04.04.2019) вказує, що за весь час, що передував звільненню та розгляду справи №808/9013/15 за позовною заявою ОСОБА_1 до ГУ НП в Запорізькій області, ГУ Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області, Бердянського міського відділу ГУ МВС України в Запорізькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Бердянський міський відділ ГУ НП в Запорізькій області, Міністерство внутрішніх справ України про скасування наказу, поновлення на посаді та виплату суми грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, в судах різних інстанцій, позивач зазначала, що не відмовлялась від проходження служби в поліції, подавала заяву про бажання проходити службу в поліції, а тому у відповідача були відсутні підстави для неприйняття її до служби в поліції. Вказує, що після проголошення вступної та резолютивної частини рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06.11.2018 написала заяву, зокрема, до ГУ НП в Запорізькій області про прийняття на посаду слідчого відділення Бердянського відділу поліції ГУ НП в Запорізькій області, яка отримана відповідачем 15.11.2018, однак листом від 28.11.2018 ГУ НП в Запорізькій області повідомило, що позивач не може бути поліцейським оскільки 12.09.2006 Шевченківським районним судом м. Запоріжжя її було визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією», а також вказало на існування рішення поліцейської комісії від 16.03.2017 (протокол №15/4). З цього приводу, посилається на ст. 39 КУпАП та вказує, що якщо особа, піддана адміністративному стягненню протягом року з дня закінчення виконання стягнення не вчинила нового адміністративного правопорушення, то ця особа вважається такою, що не була піддана адміністративному стягненню. Крім того, як вбачається з Прикінцевих положень Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції» від 11.06.2009 №1506 – Закон України «Про боротьбу з корупцією» втратив чинність. Ураховуючи викладене, просить визнати протиправним та скасувати рішення Поліцейської комісії від 16.03.2017 (протокол №15/4) про відмову в прийнятті позивача до лав Національної поліції, зобов`язавши відповідача 1 прийняти позивача на посаду слідчого відділу Бердянського відділу поліції ГУ НП в Запорізькій області.
Ухвалою судді від 20.02.2019 призначено адміністративну справу до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначене підготовче засідання на 13 березня 2019 року. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
Відповідно до ухвали від 06.12.2018 вирішено підготовче засідання по справі відкласти на 21 січня 2019 року.
Відповідач 1 позов не визнав, про що надав до суду відзив на адміністративний позов (вх. № 9166 від 06.03.2019). Зокрема, із посиланням на приписи Закону України «Про Національну поліцію» вказує, що наказом ГУ НП від 10.08.2016 №1894 відповідно до статей 51-55 цього Закону, наказу МВС України від 25.12.2015 №1631, з метою забезпечення прозорого добору (конкурсу) та просування по службі поліцейських на підставі об`єктивного оцінювання професійного рівня та особистих якостей кожного поліцейського, відповідності їх посаді, визначення перспективи службового використання в органах поліції затверджено персональний склад Поліцейської комісії, яка є постійно діючим колегіальним органом, що утворюється в територіальних органах Національної поліції, для забезпечення прозорого добору (конкурсу) та просування по службі поліцейських на підставі об`єктивного оцінювання професійного рівня та особистих якостей кожного поліцейського, відповідності їх посаді, визначення перспективи службового використання в органах поліції, як наслідок, це самостійний суб`єкт владних повноважень (наділений дискреційними повноваженнями), відповідач 1 не втручається в діяльність поліцейських комісій, а лише вже після проведення конкурсу за його результатами виносить наказ про призначення на посаду. Ураховуючи викладене, просить у задоволенні позову відмовити повністю.
13 березня 2019 року підготовче засідання відкладене на 15 квітня 2019 року.
15 квітня 2019 року представником відповідача 2 надано до матеріалів справи відзив на позовну заяву (вх №14827), у якому наголошує, що у період з 19.01.2017 по 16.03.2017 позивач брала участь у конкурсі на заміщення вакантної посади слідчого відділу Бердянського відділу поліції ГУ НП в Запорізькій області, за результатами якого 16.03.2017 Поліцейською комісією прийняте рішення, яким її не рекомендовано до проходження служби в національній поліції. Того ж дня зазначене рішення оголошене позивачу у присутності інших осіб, що брали участь у конкурсі, а тому вважає, що позивачем пропущений строк для звернення до суду, передбачений ст. 122 КАС України, причин пропущення строків звернення до суду та підстави для їх поновлення позивач не зазначив. Крім того, звертає увагу суду, що позовна заява ОСОБА_1 не містить жодних аргументів, посилання на норми чинного законодавства, які були не дотримані (на думку позивача) Поліцейською комісією при винесенні рішення щодо неї, не надано жодних доказів протиправності оскаржуваного рішення, що суперечить вимогам ст. 77 КАС України. Вважає, що Поліцейська комісія з урахуванням з`ясованих на співбесіді з позивачем усіх обставин прийняла рішення не рекомендувати її для проходження служби в поліції та/або зайняття вакантної посади у порядку та спосіб, передбачений Законом України «Про Національну поліцію» та Типовим порядком проведення конкурсу на службу до поліції та/або зайняття вакантної посади, затвердженим наказом МВС України від 25.12.2015 №1631, а тому вимоги про визнання протиправним та скасування рішення, оформленого протоколом №15 від 16.03.2017, не ґрунтуються на нормах чинного законодавства. Позовні вимоги щодо зобов`язання ГУ НП в Запорізькій області прийняти позивача на посаду слідчого слідчого відділу Бердянського відділу поліції ГУ НП в Запорізькій області також, на думку відповідача 2, не можуть бути задоволені, оскільки відповідно до положень статті 56 Закону України «Про Національну поліцію» на вакантну посаду поліцейського призначається переможець конкурсу, який визначається Поліцейською комісією. На підстави вищенаведеного, просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
У підготовчому засіданні 15 квітня 2019 року вирішено продовжити строк підготовчого провадження та відкласти підготовче засідання на 20 травня 2019 року.
20 травня 2019 року закрите підготовче провадження у справі та призначене судове засідання для розгляду справи по суті на 19 червня 2019 року.
В судовому засіданні у якості свідка в режимі відеоконференції допитаний батько позивача ОСОБА_3 , який повідомив, що конверт з листом-відповіддю від 28.11.2018 №Т-239/1/05/3/1-18 ГУ НП в Запорізькій області на заяву ОСОБА_1 про прийняття до лав Національної поліції отримано ним наприкінці грудня 2018 року та передано дочці. Інших відомостей щодо обставин справи свідок ОСОБА_3 повідомити не зміг.
Крім того, у судовому засіданні був допитаний член Поліцейської комісії Зінченко М.В., який зазначив, що усі рішення Поліцейської комісії були оголошені у день прийняття у присутності конкурсантів, а також результат надсилається у вигляді листів та смс-повідомлень.
Позивач та представник позивача в режимі відеоконферензв`язку позов підтримали у повному обсязі та надали пояснення в його обґрунтування, аналогічні викладеним у позовній заяві (уточненій). Щодо строку звернення до адміністративного суду зауважують, що про існування оскаржуваного рішення поліцейської комісії позивач дізналась з листа відповідача 1 від 28.11.2018, поштовий конверт з яким побачила 29.12.2018 в поштовій скриньці. Просять адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.
Представники відповідачів у судовому засіданні просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, із підстав наведених у відзивах.
На підставі статті 243 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення (скорочене рішення) та оголошено про час виготовлення повного судового рішення.
Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.
ОСОБА_1 проходила службу в органах внутрішніх справ та мала спеціальне звання майора міліції, перебувала на посаді старшого слідчого слідчого відділення Бердянського МВ ГУМВС України в Запорізькій області.
Наказом ГУ МВС № 416 о/с від 05.11.2015 року «По особовому складу» Трубнікова А.М. згідно з пунктами 10 та 11 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліція» звільнено з органів внутрішніх справ з 06 листопада 2015 року у запас Збройних Сил України за пунктом 64 “г” (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114.
У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом в якому, з урахуванням останніх уточнених позовних вимог від 24 лютого 2016 року, просила: визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області від 05.11.2015 №416о/с в частині звільнення з 06.11.2015 у запас Збройних сил за пунктом 64 “г” (через скороченням штатів); поновити на посаді старшого слідчого слідчого відділення Бердянського міського відділу ГУ МВСУ в Запорізькій області; зобов`язати ГУ НП в Запорізькій області прийняти позивача на посаду старшого слідчого слідчого відділення Бердянського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області; нарахувати позивачу грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 06 листопада 2015 року до винесення рішення судом і стягнення його з Міського відділу ГУ МВС України.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 24.02.2016 по справі №808/9013/15, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2016, в задоволенні адміністративного позову відмовлено в повному обсязі.
Крім того, судом встановлено, що у період з 19.01.2017 по 16.03.2017 позивач брала участь у конкурсі на заміщення вакантної посади слідчого відділу Бердянського відділу поліції ГУ НП в Запорізькій області, на підставі заяви позивача від 19.01.2017.
За результатами проведеного конкурсу 16.03.2017 Поліцейською комісією прийняте рішення, оформлене індивідуальним протоколом №15/4, яким ОСОБА_1 не рекомендовано до проходження служби в національній поліції на підставі обмеження відповідно до ст. 61 Закону України «Про Національну поліцію».
Постановою Верховного Суду від 16.05.2018 по справі №808/9013/15 вищезазначені судові рішення першої та апеляційної інстанцій скасовано, справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 06.11.2018 по справі №808/9013/15 (провадження №СН/0840/15/18) позов задоволено частково. Суд визнав протиправним та скасував наказ ГУ МВС України в Запорізькій області від 05.11.2015 №416о/с в частині звільнення позивача з 06.11.2015 у запас Збройних сил за пунктом 64 “г” (через скороченням штатів), поновив ОСОБА_1 на посаді старшого слідчого слідчого відділення Бердянського МВ ГУ МВС України в Запорізькій області, стягнув з Ліквідаційної комісії ГУ МВС в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 06.11.2015 по 06.11.2018 у розмірі 150 799,32 грн. У задоволенні інших позовних вимог суд відмовив.
12 листопада 2018 року позивачем на адреси Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Запорізькій області, ГУ НП в Запорізькій області, МВС України, Бердянського відділу поліції ГУ НП в Запорізькій області направлено заяву від 09.11.2018, в якій у зв`язку із скасуванням пункту наказу від 05.11.2015 №416 о/с просила з урахуванням вимог Закону України «Про Національну поліцію» вирішити питання про прийняття її на посаду старшого слідчого слідчого відділення Бердянського відділу поліції ГУ НП в Запорізькій області. Указану заяву відповідачем 1 отримано 15.11.2018, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
Так, листом від 28.11.2018 №Т-239/1/05/3/1-18 ГУ НП в Запорізькій області повідомило позивача, що відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 61 Закону України «Про Національну поліцію» остання не може бути поліцейським, оскільки 12.06.2006 Шевченківським районним судом м. Запоріжжя її визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією» від 05.10.1995. На підставі вищезазначеної норми Закону, рішенням Поліцейської комісії ГУ НП в Запорізькій області від 16.03.2017 (протокол №15/4), позивача не прийнято на службу до поліції.
Проте, вважаючи рішення Поліцейської комісії від 16.03.2017 (протокол №15/4) про відмову в прийнятті до лав Національної поліції протиправним, ОСОБА_1 звернулась із даним позовом до суду, у якому також просила зобов`язати ГУ НП в Запорізькій області прийняти її на посаду слідчого відділу Бердянського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області.
Щодо посилання представника відповідача 2 на пропуск позивачем строку звернення до суду із даним позовом суд вказує, що за приписами ч. 1 та 5 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
В силу ч. 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
У судовому засіданні позивач неодноразово зазначала, що про існування оскаржуваного рішення поліцейської комісії дізналась з листа ГУ НП в Запорізькій області №Т-239/1/05/3/1-18 від 28.11.2018, поштовий конверт з яким побачила 29.12.2018 в поштовій скриньці.
Представник відповідача вказував, що позивач було обізнана про існування оскаржуваного рішення ще з березня 2017 року.
На час розгляду справи неможливо достовірно встановити факт проголошення оскаржуваного рішення у присутності позивача, інформування її поштовим листом або смс-повідомленням, так як відсутні будь-які належні докази, крім пояснень сторін.
В свою чергу, враховуючи те, що позивач у поданому ним первинному позові заявляв також клопотання про поновлення пропущеного строку на звернення до суду з даним позовом у вище зазначеній частині, суд вважає, що його слід задовольнити.
Так, в силу ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Враховуючи вказану норму та з метою повного та всебічного розгляду справи, суд дійшов висновку про необхідність поновити позивачу строк на звернення до суду з вимогою про скасування рішення поліцейської комісії від 13.03.2018 (протокол №15/4).
Зважаючи на викладене, суд вважає, що в задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду у вказаній вище частині слід відмовити.
Проаналізувавши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін та покази свідків, суд вважає, що позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» № 580-VIII від 02.07.2015 (далі – Закон № 580-VIII), відповідно до ч. 1 ст. 1 якого Національна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Частиною 1 ст. 17 цього Закону № 580-VIII визначено, що поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Згідно з ч. 1 ст. 48 вказаного Закону призначення та звільнення з посад поліцейських здійснюється наказами посадових осіб, зазначених у статті 47 цього Закону, якою, в свою чергу, визначено, що призначення на посади поліцейських здійснюють посадові особи органів (закладів, установ) поліції відповідно до номенклатури посад, яку затверджує Міністерство внутрішніх справ України.
За приписами 2 ст. 47 Закону № 580-VIII у разі проведення конкурсу для визначення кандидата для призначення на відповідну посаду призначення на посади поліцейських здійснюють посадові особи органів (закладів, установ) поліції згідно з номенклатурою посад, яку затверджує Міністерство внутрішніх справ України, та відповідно до результатів конкурсу.
Вимоги до кандидатів на службу в поліції встановлені статтею 49 Закону № 580-VIII та передбачають, що на службу в поліції можуть бути прийняті громадяни України віком від 18 років, які мають повну загальну середню освіту, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, які володіють українською мовою.
Вимоги щодо рівня фізичної підготовки для поліцейських та кандидатів, які вступають на службу в поліції, затверджує Міністерство внутрішніх справ України.
Для забезпечення прозорого добору (конкурсу) та просування по службі поліцейських на підставі об`єктивного оцінювання професійного рівня та особистих якостей коленого поліцейського, відповідності їх посаді, визначення перспективи службового використання в органах поліції утворюються постійні поліцейські комісії (ст. 51 Закону України «Про Національну поліцію»).
До складу поліцейської комісії територіальних органів поліції входять п`ять осіб:
1) один представник, визначений Міністром внутрішніх справ України, не з числа поліцейських;
2) один представник, визначений керівником поліції;
3) один представник, визначений керівником відповідного територіального органу (закладу, установи) поліції;
4) два представники громадськості, обрані відповідною обласною радою, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Київською міською радою, Севастопольською міською радою з числа осіб, які мають бездоганну репутацію, високі професійні та моральні якості, суспільний авторитет.
Основними повноваженнями поліцейської комісії є;
1) проведення відбору (конкурсу) на службу в органи (заклади, установи) поліції, крім прийому на навчання до вищих навчальних закладів із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських;
2) проведення конкурсу для призначення на вакантну посаду.
Поліцейські комісії територіальних органів поліції діють на постійній основі.
Порядок діяльності поліцейських комісій визначається Міністром внутрішніх справ України з урахуванням положень цього Закону.
Наказом ГУНП від 10.08.2016 № 1894 відповідно до статей 51-55 Закону України «Про Національну поліцію», наказу МВС України від 25.12.2015 №1631, з метою забезпечення прозорого добору (конкурсу) та просування по службі поліцейських на підставі об`єктивного оцінювання професійного рівня та особистих якостей кожного поліцейського, відповідності їх посаді, визначення перспективи службового використання в органах поліції затверджено персональний склад поліцейської комісії Головного управління Національної поліції в Запорізькій області.
Відповідно до п.2 Розділу IV Типового порядку проведення конкурсу на службу до поліції та/або зайняття вакантної посади затвердженому наказом МВС України від 25.12.2015 №1631 (далі - Порядок) кандидати, які відповідають вимогам частин першої, третьої статті 49 Закону України «Про Національну поліцію», допускаються до конкурсу.
Відповідно до п.3 Розділу IV Порядку конкурс проходить в декілька етапів:
1) тестування:
на знання законодавчої бази (професійний тест);
на загальні здібності і навички (тест загальних навичок);
особистісних характеристик (психологічний тест);
2) перевірка рівня фізичної підготовки;
3) співбесіда.
Розділом VIII Порядку регулюється порядок проведення співбесіди, так співбесіда з кандидатом проводиться поліцейською комісією.
Під час співбесіди поліцейська комісія вивчає результати тестувань, рівня фізичної підготовки та документи кандидата, які подані ним особисто та надані службою персоналу (кадрового забезпечення).
При проведенні співбесіди з кандидатом поліцейська комісія з`ясовує його професійні, морально-ділові якості, управлінсько-організаторські здібності.
За результатами обговорення кандидата поліцейська комісія приймає одне з рішень передбачених п.1 Розділу IX Порядку (рекомендований або не рекомендований до проходження служби в поліції).
Незалежно від професійних та особистих якостей, рівня фізичної підготовки та стану здоров`я на службу в поліції не можуть бути прийняті особи у випадках, визначених частиною другою статті 61 цього Закону, а також особи які: 1) відмовляються від взяття на себе зобов`язань дотримуватися обмежень та/або від складання Присяги поліцейського, визначених законом; 2) особи, які звільнені або мали бути звільнені з посад на підставі Закону України «Про очищення влади».
Частиною 2 ст. 61 Закону № 580-VIII передбачено, що не може бути поліцейським: 1) особа, визнана недієздатною або обмежено дієздатною особою; 2) особа, засуджена за умисне вчинення тяжкого та особливо тяжкого злочину, у тому числі судимість якої погашена чи знята у визначеному законом порядку; 3) особа, яка має непогашену або незняту судимість за вчинення злочину, крім реабілітованої; 4) особа, щодо якої було припинено кримінальне провадження з нереабілітуючих підстав; 5) особа, до якої були застосовані заходи адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією; 6) особа, яка відмовляється від процедури спеціальної перевірки під час прийняття на службу в поліції або від процедури оформлення допуску до державної таємниці, якщо для виконання нею службових обов`язків потрібен такий допуск; 7) особа, яка має захворювання, що перешкоджає проходженню служби в поліції. Перелік захворювань, що перешкоджають проходженню служби в поліції, затверджується Міністерством внутрішніх справ України спільно з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я; 8) особа, яка втратила громадянство України та/або має громадянство (підданство) іноземної держави, або особа без громадянства; 9) особа, яка надала завідомо неправдиву інформацію під час прийняття на службу в поліції.
Як встановлено судом та сторонами не оспорюється, 12.09.2006 Шевченківським районним судом м. Запоріжжя ОСОБА_1 було визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого п. «б» ч. 3 ст. 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією» та накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 гривень.
У судовому засіданні позивач пояснила, що вказані штрафні санкції нею сплачені добровільно у повному обсязі, судове рішення не оскаржувалось.
З урахування позиції, викладеній у відзиві, поліцейська комісія прийняла рішення не рекомендувати позивача до проходження служби в поліції та/або зайняття вакантної посади у порядок та спосіб передбачений Типовим порядком проведення конкурсу на службу до поліції та/або зайняття вакантної посади затвердженому наказом МВС України від 25.12.2015 №1631 та у відповідності до ст. 55 Закону № 580-VIII.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність обставин, які перешкоджають прийняттю позивача на службу до Національної поліції - притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, що доводами позовної заяви та матеріалами справи не спростовується.
Щодо посилання позивача на приписи ст. 39 КУпАП, відповідно якої якщо особа, піддана адміністративному стягненню, протягом року з дня закінчення виконання стягнення не вчинила нового адміністративного правопорушення, то ця особа вважається такою, що не була піддана адміністративному стягненню, суд зауважує, що для обмеження, встановлених ст. 61 Закону № 580-VIII для прийняття до лав Національної поліції визначальним є не строк, після закінчення якого особа вважається такою, що не була піддана адміністративному стягненню, а сам факт притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією.
Стосовно позовних вимог в частині зобов`язання ГУ НП в Запорізькій області прийняти позивача на посаду слідчого відділу Бердянського відділу поліції ГУ НП в Запорізькій області суд вважає також зазначити наступне.
Відповідно до п. 10 розділу IV Порядку № 1631 рішення комісії, прийняті в межах визначених законодавством повноважень, є обов`язковими для керівника поліції (керівника відповідного органу поліції).
Право на прийняття одного із варіантів рішень є виключним правом цих комісій при реалізації їх повноважень на виконання встановлених Законом № 580 та Порядком № 1631 обов`язків. При цьому, відповідно до Порядку № 1631 при проведенні співбесіди з кандидатом поліцейська комісія з`ясовує його професійні, морально-ділові якості, управлінсько-організаторські здібності.
Таким чином, поліцейська комісія є постійно діючим колегіальним органом, що утворюються в територіальних органах Національної поліції, для забезпечення прозорого добору (конкурсу) та просування по службі поліцейських на підставі об`єктивного оцінювання професійного рівня та особистих якостей кожного поліцейського, відповідності їх посаді, визначення перспективи службового використання в органах поліції.
Як наслідок, ГУ НП в Запорізькій області не втручається в діяльність поліцейських комісій, а лише вже після проведення конкурсу за його результатами виносить наказ про призначення на посаду. Більш того, відповідно до положень ст. 56 Закону № 580-VIII на вакантну посаду поліцейського призначається переможець конкурсу, який визначається поліцейською комісією.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
На думку суду, позовна заява не містить достатніх аргументів, посилання на норми чинного законодавства, які були не дотримані Поліцейською комісії при винесенні оскаржуваного рішення щодо неї, не надано жодних доказів протиправності вказаного рішення.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідачі, як суб`єкти владних повноважень, діяли у межах повноважень, наданих їм законодавством та довели правомірність свого рішення, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір не підлягає відшкодуванню, оскільки в задоволенні позову було відмовлено.
Керуючись ст. ст. 2, 5, 9, 77, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд –
ВИРІШИВ:
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, вул. Матросова, буд. 29, код ЄДРПОУ 40108688), до Поліцейської комісії Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, вул. Матросова, буд. 29) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст рішення виготовлений 26.06.2019.
Суддя І.В. Батрак
