ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"27" червня 2019 р. Справа № 921/555/17-г/14
Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:
Головуючого (судді-доповідача): Якімець Г.Г.,
Суддів: Кравчук Н.М., Матущак О.І.,
за участю секретаря судового засідання Кришталь М.Б.,
та представників:
від стягувачів – не з`явилися
від боржника – Блажевський П.І.
від третьої особи-1 – не з`явився
від третьої особи-2 – Піган С.Р.
від органу ДВС – не з`явився
розглянувши апеляційну скаргу Тернопільської обласної ради, вих.№07-157 від 12 лютого 2019 року
та апеляційну скаргу Комунального підприємства Тернопільської обласної ради «Тернопільська обласна аптека №78», б/н від 12 лютого 2019 року
на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 31 січня 2019 року (підписана 05.02.2019 року), суддя Руденко О.В.
про відмову у відстроченні виконання рішення
у справі №921/555/17-г/14
за позовом: позивача-1 Комунального підприємства «Підприємство матеріально-технічного забезпечення Тернопільської міської ради», м. Тернопіль
позивача-2 Управління обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради, м. Тернопіль
до відповідача Комунального підприємства Тернопільської обласної ради «Тернопільська обласна аптека №78», м. Тернопіль
третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів Тернопільська міська рада, м. Тернопіль
третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Тернопільська обласна рада, м. Тернопіль
про зобов`язання звільнити нежитлове приміщення комунальної власності
в с т а н о в и в :
Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 14 листопада 2017 року у справі №921/555/17-г/14 позов задоволено: зобов`язано Комунальне підприємство Тернопільської обласної ради «Тернопільська обласна аптека №78» звільнити індивідуально визначене майно комунальної власності – нежитлові приміщення, площею 633,7 кв. м. за адресою: м. Тернопіль, вул. Руська, 23 та передати його по акту приймання-передачі Комунальному підприємству «Підприємство матеріально-технічного забезпечення Тернопільської міської ради». Поряд з тим, присуджено до стягнення з Комунального підприємства Тернопільської обласної ради «Тернопільська обласна аптека №78» на користь Комунального підприємства «Підприємство матеріально-технічного забезпечення Тернопільської міської ради» та на користь Управління обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради по 800 грн. – у відшкодування витрат по сплаті судового збору.
04 грудня 2017 року господарським судом видано наказ про примусове виконання рішення в частині стягнення судового збору.
21 грудня 2018 року судом видано наказ про зобов`язання відповідача звільнити нежитлові приміщення.
16 січня 2019 року боржник (Комунальне підприємство Тернопільської обласної ради «Тернопільська обласна аптека №78») звернувся до Господарського суду Тернопільської області із заявою про відстрочення виконання рішення Господарського суду Тернопільської області від 14 листопада 2017 року у справі №921/555/17-г/14 на 10 місяців.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 31 січня 2019 року у справі №921/555/17-г/14 відмовлено у задоволенні заяви Комунального підприємство Тернопільської обласної ради «Тернопільська обласна аптека №78» про відстрочення виконання рішення суду.
Ухвала суду мотивована тим, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б вказували на існування істотних обставин, що унеможливлюють або ускладнюють виконання рішення. При цьому, суд зазначив, що додані до заяви документи та викладені у ній обґрунтування не містять посилань та доказів в підтвердження того, що боржник буде спроможний виконати рішення після спливу строку, на який просить відстрочити його виконання, а отже, не доведено, що надання відстрочки сприятиме реальному виконанню судового рішення. При вирішенні заяви судом також враховано, що відповідач винен у виникненні спору, оскільки після припинення дії угоди мав можливість і повинен був відповідно до умов укладеного договору оренди повернути орендодавцеві приміщення, але безпідставно не зробив цього, а заявником не надано будь-яких документів, які могли б підтвердити дії самого відповідача після прийняття судом рішення, направлені на його виконання. Крім цього, суд першої інстанції посилається на ч.5 ст.331 ГПК України, відповідно до якої розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови, а рішення у цій справі прийнято місцевим господарським судом ще 14 листопада 2017 року.
Не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду, Комунальне підприємство Тернопільської обласної ради «Тернопільська обласна аптека №78» та Тернопільська обласна рада звернулися до Західного апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких просять скасувати ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 31 січня 2019 року у справі №921/555/17-г/14 про відмову у відстроченні виконання рішення суду та задоволити заяву боржника: відстрочити виконання рішення Господарського суду Тернопільської області від 14 листопада 2017 року у справі №921/555/17-г/14 на 10 місяців.
Боржник в апеляційній скарзі зазначає, що у спірному приміщенні зберігаються наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори в об`ємі, зазначеному у довідці боржника №3 від 15 січня 2019 року, яка також підтверджує знаходження у спірному приміщенні речовин з обмеженим обігом. У зв`язку з відсутністю у боржника будь-якого іншого нерухомого майна, перевезти вказані речовини в інше спеціальне приміщення немає можливості. При цьому, неможливість перевезення таких речовин до Комунального некомерційного підприємства «Тернопільська міська лікарня №2» Тернопільської міської ради пояснює тим, що останнє є власністю Тернопільської міської ради, а боржник – комунальним підприємством Тернопільської обласної ради.
В апеляційній скарзі Тернопільська обласна рада, крім зазначеного вище, також вказує, що боржник обслуговує урядову програму «Доступні ліки», бере участь в обслуговуванні безкоштовного відпуску лікарських засобів, забезпечує населення наркотичними засобами, психотропними медикаментами, прекурсорами, на що має відповідну ліцензію (серія АЕ №575748 – строк дії ліцензії з 26 лютого 2015 року по 26 лютого 2020 року), а також здійснює виробництво власних лікарських засобів. Вказана ліцензія прив`язана до юридичної адреси аптеки №78, а саме: м. Тернопіль, вул. Руська, 23.
У доповненнях до апеляційної скарги (вих.№07-351 від 27 березня 2019 року) Тернопільська обласна рада просить скасувати оскаржувану ухвалу та відстрочити виконання рішення у цій справі до прийняття остаточного рішення у справі №921/105/19.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 04 березня 2019 року відкрито апеляційне провадження у справі №921/555/17-г/14 за апеляційною скаргою Комунального підприємства Тернопільської обласної ради «Тернопільська обласна аптека №78» на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 31 січня 2019 року про відмову у відстроченні виконання рішення.
Ухвалою суду від 11 березня 2019 року відкрито апеляційне провадження у справі №921/555/17-г/14 за апеляційною скаргою Тернопільської обласної ради на зазначену ухвалу суду.
Ухвалою суду від 19 березня 2019 року апеляційні скарги призначено до спільного розгляду в судовому засіданні на 02 квітня 2019 року.
Ухвалою суду від 02 квітня 2019 року зупинено апеляційне провадження у справі №921/555/17-г/14 за апеляційними скаргами Тернопільської обласної ради та Комунального підприємства Тернопільської обласної ради «Тернопільська обласна аптека №78» на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 31 січня 2019 року про відмову у відстроченні виконання рішення до перегляду ухвали Західного апеляційного господарського суду від 15 лютого 2019 року у справі №921/555/17-г/14 в порядку касаційного провадження.
У зв`язку з перебуванням у відпустках членів колегії: суддів Бойко С.М. та Бонк Т.Б., розпорядженням керівника апарату Західного апеляційного господарського суду №409 від 14 червня 2019 року призначено проведення автоматизованої заміни складу колегії суддів для розгляду апеляційних скарг.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 червня 2019 року апеляційні скарги розподілено колегії суддів у складі: Якімець Г.Г. (головуючий суддя), судді: Кравчук Н.М. та Матущак О.І.
Ухвалою суду від 14 червня 2019 року апеляційне провадження поновлено та апеляційні скарги призначено до розгляду в судовому засіданні на 27 червня 2019 року.
24 червня 2019 року від скаржника (Тернопільської обласної ради) до суду надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, на підставі п.5 ч.1 ст.227 ГПК України, до розгляду справи №921/105/19, яка є пов`язаною з цією справою.
В судовому засіданні представники обох скаржників підтримали зазначене клопотання та просили його задоволити.
Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів вирішила відмовити в його задоволенні, з огляду на наступне:
Предметом позову у справі №921/105/19 є вимога Тернопільської обласної ради про визнання недійсним та скасування рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради №314 від 15.03.2007 року, скасування свідоцтва про право власності Тернопільської міської ради серії САВ №051362 від 18.04.2007 року та визнання права власності територіальних громад сіл, селищ, міст Тернопільської області в особі Тернопільської обласної ради на нежитлове приміщення загальною площею 634,3 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул. Руська, 23.
Разом з цим, колегія суддів звертає увагу, що предметом апеляційного перегляду є ухвала Господарського суду Тернопільської області від 31 січня 2019 року про відмову у відстроченні виконання рішення Господарського суду Тернопільської області від 14 листопада 2017 року у справі №921/555/17-г/14. Отже, в даному випадку спір не розглядається по суті. За результатами розгляду справи №921/555/17-г/14 вже прийнято рішення, яке набрало законної сили та підлягає обов`язковому виконанню боржником. Поряд з тим, останнім не доведено в чому саме полягає неможливість розгляду апеляційним судом апеляційної скарги на ухвалу, якою відмовлено у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення суду у цій справі, до вирішення справи №921/105/19, у зв`язку з чим, колегія суддів не вбачає підстав для зупинення апеляційного провадження у цій справі.
У відзивах на апеляційні скарги (вих.№237/9-у від 18.03.2019 року та вих.№261/9-у від 22 березня 2019 року) Управління обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради просить суд апеляційні скарги залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу – без змін.
У відзиві на апеляційні скарги (вих.№49 від 28 березня 2019 року) Комунальне підприємство «Підприємство матеріально-технічного забезпечення Тернопільської міської ради» просить суд оскаржувану ухвалу залишити без змін, апеляційні скарги – без задоволення.
Аналогічні вимоги викладено і у відзиві на апеляційні скарги Тернопільської міської ради (вих.№1 від 27.03.2019 року).
01 квітня 2019 року від Комунального підприємства «Підприємство матеріально-технічного забезпечення Тернопільської міської ради» до суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності його представника.
Крім цього, 01 квітня 2019 року від боржника до суду надійшов лист, в якому останній повідомив, що сплачує орендну плату за фактичне користування спірним приміщенням, на підтвердження чого долучив копії платіжних доручень, актів наданих послуг та довідки від 12.09.2017 року про сплату боржником коштів за фактичне користування спірним приміщенням.
Представники скаржників в судовому засіданні вимоги апеляційних скарг підтримали, просили задоволити в повному обсязі: скасувати ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 31 січня 2019 року у справі №921/555/17-г/14, прийняти нове судове рішення, яким відстрочити виконання рішення Господарського суду Тернопільської області від 14 листопада 2017 року у справі №921/555/17-г/14.
Представник стягувача (КП «Підприємство матеріально-технічного забезпечення Тернопільської міської ради») в судове засідання не з`явився, однак подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з неможливістю з`явитися в судове засідання через зайнятість представника Ізай Р.О. у іншій справі.
Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів вирішила таке відхилити, з огляду на наступне:
Відповідно до ч.1 ст.216 ГПК України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.
Згідно з ч.2 ст.202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.
Частиною 11 ст.270 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
Як на підставу для відкладення розгляду справи, стягувач посилається на неможливість забезпечення участі представника відповідача у судове засідання через необхідність перебувати в іншому судовому засіданні у Господарському суді Тернопільської області.
Колегія суддів не вважає поважною причину неявки представника стягувача у судове засідання, зважаючи на можливість забезпечення явки в судове засідання іншого представника чи його керівника, оскільки, у відповідності до ч.3 ст.56 ГПК України юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що стягувачем до клопотання не долучено будь-яких доказів, які б підтверджували обставини, на які він посилається як на підставу для відкладення розгляду справи.
Згідно з п.1 ч.3 ст.202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Враховуючи все наведене вище, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання стягувача та відкладення розгляду апеляційних скарг.
Представники стягувача (Управління обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради) та третьої особи-1 (Тернопільської міської ради) в судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленнями про вручення ухвали суду від 14 червня 2019 року.
Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Оскільки явка представників стягувачів та третьої особи-1 не визнавалась обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційні скарги за їх відсутності.
Суд, заслухавши пояснення представників скаржників, розглянувши доводи апеляційних скарг та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного:
Як встановлено апеляційним судом та вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Тернопільської області від 14 листопада 2017 року у справі №921/555/17-г/14 позов задоволено: зобов`язано Комунальне підприємство Тернопільської обласної ради «Тернопільська обласна аптека №78» звільнити індивідуально визначене майно комунальної власності – нежитлові приміщення, площею 633,7 кв. м. за адресою: м. Тернопіль, вул. Руська, 23 та передати його по акту приймання-передачі Комунальному підприємству «Підприємство матеріально-технічного забезпечення Тернопільської міської ради». Поряд з тим, присуджено до стягнення з Комунального підприємства Тернопільської обласної ради «Тернопільська обласна аптека №78» на користь Комунального підприємства «Підприємство матеріально-технічного забезпечення Тернопільської міської ради» та на користь Управління обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради по 800 грн. – у відшкодування витрат по сплаті судового збору.
На виконання рішення в частині звільнення нежитлового приміщення 21 грудня 2018 року Господарським судом Тернопільської області видано наказ.
З виконання наказу Господарського суду Тернопільської області від 21 грудня 2018 року у справі №921/555/17-г/14 старшим державним виконавцем Тернопільського міського ВДВС Головного ТУЮ у Тернопільській області Шопою Т.Б. відкрито виконавче провадження №57963748 (постанова державного виконавця від 21 грудня 2018 року).
16 січня 2019 року боржник (Комунальне підприємство Тернопільської обласної ради «Тернопільська обласна аптека №78») звернувся до Господарського суду Тернопільської області із заявою про відстрочення виконання рішення Господарського суду Тернопільської області від 14 листопада 2017 року у справі №921/555/17-г/14 на 10 місяців.
Заява боржника мотивована тим, що 18 березня 2015 року Державною службою України з контролю за наркотиками боржнику видано ліцензію на придбання, зберігання, перевезення, реалізацію (відпуск), знищення наркотичних засобів (списку 1 таблиці ІІ та списку 1 таблиці ІІІ), психотропних речовин (списку 2 таблиці ІІ та списку 2 таблиці ІІІ), прекурсорів (списку 1 таблиці ІV та списку 2 таблиці ІV) Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, зі строком дії ліцензії з 26 лютого 2015 року по 26 лютого 2020 року. Поряд з тим, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 29.01.2018 року №52 затверджено Вимоги до об`єктів і приміщень, призначених для здійснення діяльності з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів та зберігання вилучених з незаконного обігу таких засобів і речовин, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.2018 року за №208/31660, якими встановлено певні вимоги до об`єктів та приміщень, які призначено для здійснення діяльності (зберігання) з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів. На виконання вказаного наказу в будинку №23 по вул. Руська в м. Тернополі на площі аптеки обладнане спеціальне приміщення для зберігання наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів, в об`ємі, зазначеному у довідці №3 від 15.01.2019 року, виданій КП «Тернопільська обласна аптека». Разом з тим, боржник зазначає, що у його власності або оренді іншого нерухомого майна немає, що підтверджує довідка №2 від 14.01.2019 року, а тому перевезти обмежені в обігу речовини в інше приміщення, яке відповідає вимогам наказу, немає можливості, а збереження наркотичних засобів не у спеціально обладнаних приміщеннях, на думку боржника, порушує вимоги наказу, а тому дана обставина є підставою для відстрочення виконання рішення суду.
Як зазначалось вище ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 31 січня 2019 року у справі №921/555/17-г/14 відмовлено у задоволенні заяви Комунального підприємства Тернопільської обласної ради «Тернопільська обласна аптека №78» про відстрочення виконання рішення суду.
Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого господарського суду, з огляду на наступне:
Відповідно до ст.115 ГПК України (в редакції, чинній на момент винесення рішення у цій справі) рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Згідно з п.9 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Із заявою про відстрочення виконання рішення боржник звернувся – 16 січня 2019 року, відтак, суд керується нормами ГПК України в редакції ЗУ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 року №2147-VIII.
Статтею 326 ГПК України передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Поряд з тим, відповідно до ч.ч.1,2 ст.331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Згідно з ч.ч.3,4,5 ст.331 ГПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи – тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
У п.7.1.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 року «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» роз`яснено, що відстрочка – це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо.
Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб – стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (п.7.2 вказаної вище постанови Пленуму ВГС України).
Судом першої інстанції правильно взято до уваги те, що починаючи з 01 січня 2017 року у боржника не було жодних правових підстав для користування спірним приміщенням, що і було встановлено у рішенні Господарського суду Тернопільської області від 14 листопада 2017 року у справі №921/555/17-г/14.
Слід зазначити, що вказане рішення набрало законної сили – 04 грудня 2017 року, у відповідності до ст.85 ГПК України (в редакції, що діяла на час прийняття рішення судом першої інстанції).
Копія рішення отримана боржником 01 грудня 2017 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке знаходиться у матеріалах справи, однак, станом на даний час боржником таке рішення так і не виконане.
Не виконуючи рішення суду у цій справі, боржник у січні 2019 року звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Тернопільської області від 14 листопада 2017 року у справі №921/555/17-г/14.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 11 травня 2019 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження.
Поряд з тим, суд звертає увагу, що наказ на виконання рішення Господарського суду Тернопільської області від 14 листопада 2017 року у справі №921/555/17-г/14 в частині звільнення боржником нежитлового приміщення видано місцевим господарським судом лише – 21 грудня 2018 року, та відкрито виконавче провадження (№57963748) з виконання вказаного наказу постановою державного виконавця від 21 грудня 2018 року, тобто через рік після набрання законної сили рішенням суду, що фактично слугувало умовним відстроченням боржнику виконання рішення, яке набрало законної сили 04 грудня 2017 року та підлягає обов`язковому виконанню.
Як зазначалось вище, згідно з ч.5 ст.331 ГПК України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Рішення Господарського суду Тернопільської області у справі №921/555/17-г/14 ухвалено судом першої інстанції – 14 листопада 2017 року, із заявою про відстрочення його виконання боржник звернувся 16 січня 2019 року та просив суд відстрочити виконання вказаного рішення на 10 місяців.
Вказане суперечить нормам ч.5 ст.331 ГПК України, у зв`язку з чим, така заява не підлягає задоволенню.
Крім того, при вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи – наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб – стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
У заяві про відстрочення виконання рішення суду боржник посилається на відсутність у нього іншого спеціально обладнаного приміщення, в яке можна було б перевезти речовини, які знаходяться у спірному приміщенні, котре боржник повинен звільнити, однак вказана обставина на думку суду не може слугувати підставою для відстрочення виконання рішення суду, оскільки, боржником не доведено належними та допустимими доказами можливість усунення вказаної обставини у майбутньому, при цьому, з моменту набрання рішення суду законної сили (04 грудня 2017 року) боржник міг та повинен був усунути вказану обставину з метою належного виконання рішення суду.
Більше того, судом першої інстанції встановлено, що за даними Ліцензійного реєстру на право здійснення господарської діяльності з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів (електронна адреса: http://usuan.dls.gov.ua/) 19 лютого 2015 року Чортківській обласній комунальній центральній районній аптеці №143 також видано ліцензію на право проводження господарської діяльності, зокрема, з придбання, зберігання, перевезення, реалізації (відпуску) наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів, з аналогічною номенклатурою як і у боржника – КП Тернопільської обласної ради «Тернопільська обласна аптека №78». При цьому, з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань слідує, що засновником обох цих аптечних закладів є Тернопільська обласна рада. Наведеним спростовуються твердження заявника про відсутність спеціально облаштованих приміщень, куди можна було б перевезти наркотичні засоби, психотропні речовини та прекурсори, в об`ємі, зазначеному у довідці боржника №3 від 15.01.2019 року. Встановленої місцевим господарським судом обставини скаржники не спростували та протилежного не довели.
Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).
Беручи до уваги все наведене вище, враховуючи положення ст.331 ГПК України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для відстрочення боржнику виконання рішення Господарського суду Тернопільської області від 14 листопада 2017 року у справі №921/555/17-г/14.
При цьому, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).
Стаття 6 Конвенції з прав людини гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін.
Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
Право на виконання судового рішення є невід`ємною гарантією відновлення порушеного права позивача та складовою судового захисту його прав.
Відповідно до ч.1 ст.255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема, щодо відстрочки або розстрочки виконання рішення, ухвали, постанови, про зміну способу та порядку їх виконання (п.24).
Згідно з ч.1 ст.271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Статтею 275 ГПК України передбачено право суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
За приписами ст.276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Слід зазначити, що скаржниками не доведено, а апеляційним судом не встановлено наявності підстав для скасування ухвали суду першої інстанції про відмову у відстроченні виконання рішення суду, відтак, оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін.
Судовий збір, у відповідності до ст.129 ГПК України, покладається на скаржників.
Керуючись ст.ст.255, 270, 271, 275, 276, 281, 282, 331 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд,
постановив:
Ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 31 січня 2019 року у справі №921/555/17-г/14 про відмову у відстроченні виконання рішення суду залишити без змін, а апеляційні скарги Тернопільської обласної ради та Комунального підприємства Тернопільської обласної ради «Тернопільська обласна аптека №78» – без задоволення.
Справу №921/555/17-г/14 повернути до Господарського суду Тернопільської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.
Повну постанову складено 02 липня 2019 року
Головуючий (суддя-доповідач) Якімець Г.Г.
Суддя Кравчук Н.М.
Суддя Матущак О.І.
