Справа № 487/4036/19
Провадження № 1-кс/487/4246/19
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.07.2019 року м. Миколаїв
Слідчий суддя Заводського районного суду м. Миколаєва ОСОБА_1 за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , заявника ОСОБА_3 , розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого Другого слідчого відділу Слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві ОСОБА_4 про закриття кримінального провадження №6201915000000052 за ознаками кримінального правопорушення за ч.1 ст.364 КК України
ВСТАНОВИВ:
27.05.2019 року до Заводського районного суду міста Миколаєва надійшла скарга ОСОБА_3 на постанову слідчого Другого слідчого відділу Слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві ОСОБА_4 про закриття кримінального провадження №6201915000000052 за ознаками кримінального правопорушення за ч.1 ст.364 КК України.
В обґрунтування скарги зазначив, що ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 24.01.2019 року, слідчого ТУ ДБР розташованого у м. Миколаєві було зобов`язано внести відомості до ЄРДР відповідно до його заяви від 26.12.2018 року про вчинення прокурором Котовської місцевої прокуратури Одеської області та суддею Котовського міськрайонного суду Одеської області кримінального правопорушення.
За результатами проведеного досудового розслідування, слідчим Другого СВ СУ ТУ ДБР розташованого в м. Миколаєві винесено постанову від 26.04.2019 року про закриття кримінального провадження №6201915000000052, у зв`язку із відсутністю діяння складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України. З даною постановою він не погоджується, оскільки вважає її передчасною, а проведене досудове слідство не повним. Так, слідчим не було допитано його, у якості заявника, в результаті чого слідчим не було отримано фактичних даних та доказів стосовно вчиненого злочину, на відсутність яких він посилався у постанові про закриття провадження.
Просив постанову слідчого скасувати, а проведення досудового розслідування у зазначеній справі доручити іншому слідчому.
В судовому засіданні заявник вимоги скарги підтримав, просив про їх задоволення.
Слідчий Другого слідчоговідділуТериторіального управління ДБР, розташованого у місті Миколаєві до судового засідання не з`явився, про час та місце розгляду скарги був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.
У порядку ч.3 ст.306 КПК України, скаргу було розглянуто за відсутності представника суб`єкта оскарження.
Вислухавши поясненнязаявника,дослідивши матеріалискарги такримінального провадження№620191500000000052слідчий суддяприйшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що слідчим Другого слідчого відділу Слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві ОСОБА_4 здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №6201915000000052 за ознаками кримінального правопорушення за ч.1 ст.364 КК України.
Постановою слідчого Другого слідчого відділу Слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві ОСОБА_4 від 26.04.2019 року, кримінальне провадження внесене до ЄРДР за №6201915000000052 від 05.02.2019 року, було закрито у зв`язку із відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.
Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, встановлений главою 26 КПК України.
Статтею 303 КПК України передбачено вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового провадження.
Зокрема, згідно п.3 ч.1 ст.303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржено рішення слідчого про закриття кримінального провадження.
Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч.2 ст. 9 КПК України, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Аналогічні вимоги містить і ч.1 ст. 94 КПК України щодо оцінки слідчим , прокурором кожного доказу з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки дозу достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Статтею 91 КПК України передбачено, що у кримінальному провадженні в першу чергу підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення) та винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
Згідно з положеннями ч.2 ст. 91, ч.1 ст. 92 КПК України доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження. Обов`язок доказування покладається на слідчого, прокурора та, в установлених КПК України випадках, - на потерпілого.
Сторона обвинувачення, відповідно до ст. 93 КПК України, здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
Проте, вищевикладені вимоги чинного законодавства слідчим не виконані. Зокрема, слідчим не було допитано ОСОБА_3 як заявника у вказаному кримінальному провадженні.
Таким чином, встановлені слідчим суддею та вище перелічені обставини у своїй сукупності свідчать про те, що слідчим не повно та не всебічно досліджено всі обставини кримінального провадження, що є підставою для задоволення скарги.
Окрім того, в матеріалах кримінального провадження відсутні відомості про вручення ОСОБА_3 постанови про закриття кримінального провадження, що є порушенням вимог ч. 6 ст. 284 КПК України.
Разом з тим, вимоги ОСОБА_3 стосовно передачі зазначеної кримінальної справи для здійснення досудового розслідування іншому слідчому, задоволенню не підлягають, з огляду на наступне.
Так, відповідно до ч. 1 ст.37, ч. 5 ст.40КПК України визначено, що слідчий, прокурор здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.
Відповідно до ч. 2 ст.307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про скасування рішення слідчого чи прокурора, скасування повідомлення про підозру, зобов`язання припинити дію, зобов`язання вчинити певну дію, відмовити у задоволенні скарги.
Відповідно до п. 18 ч. 1ст. 3 КПК України, слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 26 КПК України, слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
З урахуванням вищезазначеного, дії про застосування яких заявляє ОСОБА_3 є невиправданим втручанням у внутрішню діяльність органів ДБР, та не ґрунтується на положеннях діючого КПК України.
На підставі викладеного, слідчий суддя вважає необхідним скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Керуючись ст.ст. 303-307, 309 КПК України, слідчий суддя
УХВАЛИВ:
Скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Постанову слідчого Другого слідчого відділу Слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Миколаєві ОСОБА_4 про закриття кримінального провадження №6201915000000052 за ознаками кримінального правопорушення за ч.1 ст.364 КК України - скасувати.
Матеріали кримінального провадження №6201915000000052 направити до Другого слідчого відділу Слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві для проведення досудового розслідування
У задоволені іншої вимоги відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1
