ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 липня 2019 року
м. Одеса
Справа № 916/2298/18
Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у складі:
Головуючого судді: Ярош А.І.
суддів : Савицького Я.Ф., Принцевської Н.М.,
секретар судового засідання – Молодов В.С.
представники учасників справи :
Від позивача - Боровик Б.М., ордер КС № 297971, дата видачі : 20.02.19; Малого приватного підприємства Фірми "ЕРІДОН";
Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "ДРУЖБА НАРОДІВ"
на рішення господарського суду Одеської області від 24.04.2019 року (суддя Волков Р.В.)
у справі №916/2298/18
за позовом: Малого приватного підприємства Фірми "ЕРІДОН" (08143, Київська область, Києво-Святошинський район, село Княжичі, вул. Леніна, буд. 46),
до відповідача: Приватного сільськогосподарського підприємства "ДРУЖБА НАРОДІВ" (вул.Генерала Плієва,12, с. Червонознам`янка, Іванівський район, Одеська область, 67211) ,
про стягнення 1502803,41 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Мале приватне підприємство Фірма "ЕРІДОН" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства "ДРУЖБА НАРОДІВ" про стягнення заборгованості 1502803,41 грн.
В обґрунтування своїх вимог посилається на укладання з відповідачем договору поставки № 1808/18/250 від 01.11.2017 з додатком від 27.04.2018, передання відповідачу згідно з видатковою накладною № 42988 від 03.05.2018 товару на суму 1 695 276,00 грн., здійснення оплати відповідачем лише частково та наявність боргу у розмірі 1 197 220,80грн., нарахування на вказану суму відповідно до умов договору 10% річних в розмірі 43 736,99грн., 25% річних за користування товарним кредитом у розмірі 109 342,49грн., 152 503,13грн. пені.
Рішенням господарського суду Одеської області від 24.04.2019 року (суддя Волков Р.В.) у справі №916/2298/18 позов Малого приватного підприємства Фірми "ЕРІДОН" про стягнення з Приватного сільськогосподарського підприємства "ДРУЖБА НАРОДІВ" 1197220,80 грн. основного боргу, 10% річних в розмірі 43736,99грн., 25% річних за користування товарним кредитом у розмірі 109342,49 грн. та 152503,13 грн. пені – задоволено.
Стягнуто з Приватного сільськогосподарського підприємства "ДРУЖБА НАРОДІВ" на користь Малого приватного підприємства Фірми "ЕРІДОН" 1197220,80грн. основного боргу, 10% річних в розмірі 43736,99грн., 25% річних за користування товарним кредитом у розмірі 109342,49грн., 152503,13грн. пені та 22542,05грн. витрат на сплату судового збору.
Приватне сільськогосподарське підприємство "ДРУЖБА НАРОДІВ" з вказаним рішенням не погодилось та звернулось з апеляційною скаргою до Південно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від « 24» квітня 2019 року у справі № 916/2298/18 скасувати повністю, прийняти нове рішення по справі, яким в задоволенні позову відмовити повністю.
Апелянт вважає рішення прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які господарський суд визнав встановленими, а висновки суду щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог - помилковим та такими, що не відповідають обставинам справи з наступних підстав.
Апелянт наголошує, що суд не врахував, що підставою для оплати поставленого Товару є рахунки-фактури, що повинен був надати Позивач відповідно до п. 3 Додатку № 1808/18/250/1 -ЗЗР від 27.04.2018 р. до договору поставки № 1808/18/250 від 01.11.2017 р. Однак ніяких доказів, що рахунки-фактури були надані Позивачем ПСП «ДРУЖБА НАРОДІВ», не було надано.
Підставою для настання будь-якого виду цивільно-правової відповідальності є порушення зобов`язання. Однак Позивач не надав жодного доказу, який би свідчив про порушення ПСП «ДРУЖБА НАРОДІВ» своїх зобов`язань.
Крім того, апелянт зауважує, що згідно п. 5.9 Статуту ПРИВАТНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА «ДРУЖБА НАРОДІВ» директор здійснює керівництво діяльністю підприємства, діючи на основі єдиноначальності. Директор підприємства організує чітке та безумовне виконання розпоряджень Засновників підприємства. Повноваження директора, найнятого для виконання управлінських функцій, визначаються в умовах контракту при наймі його на роботу.
Директор від імені підприємства представляє його інтереси у відносинах з вітчизняними та зарубіжними підприємствами, фірмами та організаціями, окремими громадянами без доручення, заключає договори, в т.ч. трудові, видає доручення, видає накази та дає вказівки, обов`язкові для всіх працівників підприємства.
Директор має право укладати від імені підприємства без довіреності господарські та цивільно-правові договори на суму, що не перевищує 15 000,00 (п`ятнадцять тисяч) грн. Договори на суму понад 15 000,00 грн. укладаються директором лише після погодження їх загальними зборами засновників підприємства.
Однак на момент підписання Договору поставки № 1808/18/250 від 01 листопада 2017 р. та Додатку № 1808/18/250/1-ЗР до Договору поставки № 1808/18/250 від 01 листопада 2017 р. на загальну суму 1 695 276,00 грн. з МАЛИМ ПРИВАТНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ ФІРМА "ЕРІДОН" погодження (затвердження) зі Зборами Засновників ПРИВАТНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА «ДРУЖБА НАРОДІВ» на їх підписання директором не було.
Таким чином, директор ПСП «ДРУЖБА НАРОДІВ» не мав повноважень підписувати договір на здійснення транспортно-експедиційного обслуговування.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.06.2019 року відкрито апеляційне провадження по справі №916/2298/18 за апеляційною скаргою Приватного сільськогосподарського підприємства "ДРУЖБА НАРОДІВ" на рішення господарського суду Одеської області від 24.04.2019 року. Призначено розгляд справи №916/2298/18 на 09 липня 2019 року об 11-30 год.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.07.2019 року відкладено розгляд справи №916/2298/18 за апеляційною скаргою Приватного сільськогосподарського підприємства "ДРУЖБА НАРОДІВ" на рішення господарського суду Одеської області від 24.04.2019 року на 23 липня 2019 року о 15-00 год. в режимі відеоконференції, у зв`язку з надходженням клопотання про відкладення розгляду справи від обох сторін.
19.07.19 на електронну пошту суду та 23.07.2019 до відділу діловодства суду надійшли відзиви на апеляційну скаргу, в яких позивач заперечує проти доводів апеляційної скарги, просить рішення суду залишити без змін, вважає його законним та обгрунтованим.
22.07.2019 року до суду надійшло клопотання ПСП «Дружба народів» про зупинення провадження у справі до вирішення справи №483/573/19 за позовом ОСОБА_1 до ПСП «Дружба народів» про визнання неправомірними дій ПСП «Дружба народів» щодо укладення договору поставки № 1808/18/250 від 01 листопада 2017 р. та додатку до нього з МПП Фірма «Ерідон» та визнання недійсним вказаного договору.
До заяви додана позовна заява, подана до Іванівського районного суду Одеської області та зареєстрована 04.07.19р., копія ухвали Іванівського районного суду Одеської області від 09.07.2019 року про відкриття провадження у справі.
Судова колегія відмовила в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі, оскільки не вбачає неможливості встановлення фактичних обставин у даній справі до розгляду справи №483/573/19.
Так, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
При цьому, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному конкретному випадку з`ясовувати, як пов`язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом, а також чим обумовлюється неможливість розгляду справи. Пов`язаною зі справою є така інша справа, в якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у цій справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення. Під неможливістю розгляду справи слід розуміти неможливість для такого господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
Якщо спір про визнання недійсним правочину (господарського договору) вирішується одночасно з розглядом іншим судом іншої справи, позовні вимоги в якій ґрунтуються на цьому ж правочині (зокрема, про стягнення коштів, витребування майна тощо), то наведене може з урахуванням обставин конкретної справи бути підставою для зупинення провадження у такій іншій справі до закінчення розгляду справи про визнання правочину (господарського договору) недійсним.
Разом з тим, судова колегія зазначає, що відповідачем не обґрунтовано яким чином розгляд справи №483/573/19 унеможливлює розгляд даної справи, не зазначено, які саме обставини не можуть бути встановлені господарським судом самостійно при вирішенні цієї справи, виходячи з предмета та підстав спору.
Водночас, сама по собі взаємопов`язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду цієї справи до прийняття рішення у справі №483/573/19.
Крім того, обставини, які можуть бути встановлені в інших справах та мають значення для вирішення даного спору, можуть бути підставою для звернення особи до суду із заявою про перегляд рішення за нововиявленими чи виключними обставинами.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що розгляд справи №483/573/19 не може бути перешкодою для встановлення усіх істотних обставин у даній господарській справі та не перешкоджає її розгляду, оскільки зібрані докази дозволяють суду самостійно встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом розгляду справи, що переглядається.
В судове засідання не з`явився представник відповідача. Про час, про дату, час і місце розгляду апеляційної скарги повідомлявся належним чином.
Проте, поштові повідомлення повертались до суду не вручені, з огляду на викладене, судом здійснювалось додаткове повідомлення уповноваженого представника відповідача ОСОБА_2 про судове засідання 23.07.2019 року телефонограмою.
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, сторони повідомлені належним чином про дату, час і місце судового засідання, підстави неявки представника відповідача суду не повідомлені.
Суд відкладає розгляд справи в разі, якщо неявка представника перешкоджає розгляду справи по суті.
Крім того, інформація про стан судових справ є відкритою і кожна заінтересована особа може дізнатися про прийняті судом рішення за допомогою, зокрема, Єдиного державного реєстру судових рішень.
Сторони мають цікавитися станом відомих їм судових проваджень, а особливо в даному випадку, коли саме ПСП «Дружба народів» було подано апеляційну скаргу.
Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалась, відкладення судового розгляду є правом, а не обов`язком суду, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 120, ст. 202, ст. 270, ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представника апелянта за наявними в ній матеріалами.
Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Ознайомившись з доводами апеляційної скарги, вислухавши представників сторін, дослідивши обставини та матеріали справи, в тому числі наявні в них докази, відповідність викладених у оскаржуваній ухвалі суду висновків цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального і матеріального права, колегія суддів доходить наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.11.2017 року між сторонами по справі був підписаний договір поставки № 1808/18/250 відповідно до п.1.1 якого МПП Фірма «Ерідон» (постачальник) взяла на себе обов`язок в порядку та на умовах цього договору поставити ПСП «Дружба народів» (покупець) продукцію виробничо-технічного призначення, а покупець зобов`язався прийняти її та оплатити.
Пунктом 1.2 визначено, що найменування, асортимент та кількість товару, який підлягає поставці за цим договором, зазначаються в додатках, які є його невід`ємною частиною.
Відповідно до п.3.1 договору, Оплата Товару здійснюється Покупцем в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника в порядку, на умовах та в строки, визначені цим Договором та Додатками до нього. У випадку поставки Товару на умовах попередньої оплати, допускається оплата та поставка Товару на підставі Рахунку на попередню оплату, що містить істотні умови поставки, без укладення Додатків до цього Договору. Датою оплати Товару вважається день зарахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника.
Пунктом 3.3 договору сторони визначили, що оплата Товару, який постачається на умовах попередньої оплати, здійснюється Покупцем на підставі рахунку на оплату, сформованого Постачальником, з врахуванням умов пунктів 3.1. та 3.2. Договору. Термін дії рахунку на оплату складає 3 (три) банківських дні, включаючи дату його оформлення, якщо інше не буде погоджено сторонами. В разі порушення строків оплати, визначених Рахунком на оплату, зарахування платежів здійснюється постачальником, виходячи з курсу Міжбанку, встановленого на момент надходження грошових коштів на банківський рахунок постачальника.
Відповідно до п.3.6 договору, товар, що був отриманий покупцем в межах цього договору тільки за видатковими накладними, (без підписання додатку та без здійснення попередньої оплати), підлягає повній оплаті з дотриманням умов пунктів 3.2 та 3.3 цього договору, не пізніше 10 банківських днів з моменту його отримання.
27.04.2018 року між сторонами укладено додаток №1808/18/250/1-33Р до договору поставки №1808/18/250 від 01.11.17, в якому визначено асортимент, кількість, ціну та вартість товару, який підлягає поставці . а саме – «Євро-лайтінг 48%» в кількості 2 200,00 л. на загальну суму 1 695 276,00 грн. з ПДВ.
Пунктом 3 додатку сторони погодили/, що оплата повної вартості товару, який постачається на умовах цього додатку, здійснюється покупцем з дотриманням умов п.п.3.2-3.3 договору не пізніше 28 календарних днів з моменту отримання товару за видатковими накладними шляхом перерахування суми, належної до сплати на розрахунковий рахунок постачальника. Сторони визначили, що для товару який постачається на умовах цього додатку, термін дії рахунків-фактури складає 3 банківських днів з моменту його оформлення.
Цей додаток є невід`ємною частиною договору поставки від 01.11.2017 року.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна норма міститься і в ст.193 ГК України, яка регламентує, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до статті 265 Господарського кодексу за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно із статтею 663 та частинами 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
На виконання умов договору, позивач передав відповідачеві згідно з видатковою накладною № 42988 від 03.05.2018 визначений додатком до договору від 27.04.18 товар на суму 1 695 276 грн.
Накладна підписана представниками обох сторін, скріплена печатками товариств без зауважень. (а.с.21).
В свою чергу, відповідач здійснював часткову оплату поставленого товару декількома платежами, а саме:
339 055,20 грн. згідно платіжного доручення №68 від 27.04.2018р.,
19 000,00 грн. згідно платіжного доручення №1712 від 18.06.2018р.,
10 000,00 грн. згідно платіжного доручення №1716 від 19.06.2018р.,
10 000,00 грн. згідно платіжного доручення №1752 від 23.06.2018р.,
10 000,00 грн. згідно платіжного доручення №1758 від 25.06.2018р..
10 000,00 грн. згідно платіжного доручення №1773 від 02.07.2018р..
50 000,00 грн. згідно платіжного доручення №124 від 18.07.2018р.,
20 000,00 грн. згідно платіжного доручення №1893 від 14.08.2018р..
30 000,00 грн. згідно платіжного доручення №1924 від 23.08.2018р.,
на загальну суму 498 055,20 грн.
Таким чином, в порушення наведених вище норм закону, а також умов договору відповідач розрахувався за отриманий товар лише частково, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 1 197 220,80 грн., що обґрунтовано встановлено судом першої інстанції.
Доказів оплати вказаної суми матеріали справи не містять.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 3 Додатку до договору сторони встановили строк для оплати товару не пізніше 28 календарних днів з моменту його отримання за видатковими накладними.
Оцінюючи доводи апелянта стосовно неотримання рахунку-фактури на оплату отриманого товару, судова колегія зазначає, що пунктом 3 додатку сторони визначили обов`язок покупця оплатити отриманий товар не в залежності від рахунку-фактури, а на підставі видаткової накладної - 28 днів з моменту отримання товару.
Крім того, судова колегія критично оцінює посилання скаржника на відсутність доказів, що рахунки-фактури були надані позивачем відповідачу, оскільки з усіх платіжних доручень, якими здійснювалась часткова оплата за товар, вбачається призначення платежу «за євролайтінг згідно рахунку 35491 від 27.04.2018р.».
Позивачем у відзиві на апеляційну скаргу зазначено, що рахунок-фактура № 35491 від 27 квітня 2018р. було отримано Відповідачем, оскільки це підтверджується самим Відповідачем і зазначається про рахунок в усіх платіжних дорученнях.
До відзиву на апеляційну скаргу додано рахунок на оплату №35491 від 27.04.2018 року на суму 1 695 276,00 грн., який судова колегія приймає до відома, враховуючи, що його надання не спростовує висновків суду першої інстанції, хоча позивачем і не було надано вказаний рахунок-фактуру №35491 при розгляді справи в суді першої інстанції.
Судова колегія наголошує, що платіжні доручення, які містяться в матеріалах справи, мають посилання на рахунок №35491, тому відхиляє доводи апелянта про його неотримання.
Крім того, як зазначено вище, відповідно до умов додатку до договору, оплата товару поставлена в залежність від оформлення видаткової накладної.
Судом також надається оцінка доводам апеляційної скарги про відсутність повноважень директора ПСП «Дружба народів» ОСОБА_3 на підписання спірного договору, зважаючи на обмеження, встановлені Статутом підприємства, щодо укладення правочинів від імені підприємства на суму, що перевищує 15 000 грн.
З матеріалів справи вбачається, що 20.12.2018 року до господарського суду Одеської області відповідачем ПСП «Дружба народів» подано зустрічну позовну заяву про визнання договору поставки № 1808/18/250 від 01.11.2017 недійсним, яку повернуто ухвалою господарського суду Одеської області від 26.12.2018 року у зв`язку з пропуском строку подання зустрічного позову. (а.с.58-77).
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.03.2019 року залишено ухвалу господарського суду Одеської області від 26.12.2018 року без змін.
Відповідно до п.5.9 Статуту ПСП «Дружба народів», директор має право укладати від імені підприємства без довіреності господарські та цивільно-правові договори па суму, що не перевищує 15 000,00 гри. (п`ятнадцять тисяч гривень). Договори па суму понад 15 000.00 гри. укладаються директором лише після погодження їх загальними зборами засновників підприємства. (а.с.71)
Судова колегія погоджується з доводами позивача про відсутність підстав для визнання Договору поставки № 1808/18/250 від 01.11.2017р. недійсним, оскільки в тексті договору відсутня конкретна сума договору, визначена в гривнях, договором встановлено, що ціна товару та загальна вартість товару, що постачається за цим Договором поставки, визначається Додатками га видатковими накладними. У випадку розбіжностей між даними, зазначеними в Додатках та у видаткових накладних щодо кількості, асортименту, ціни товару, перевагу має видаткова накладна. (п.п. 2.1., 2.3. Договору поставки).
Що стосується доводів апелянта на укладання директором підприємства додатку до договору 27.04.2018 року з перевищенням повноважень, судова колегія зазначає таке.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України).
Частиною 2 ст. 207 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Представництвом, відповідно до ч. 1 ст. 237 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
У відповідності до ч. 3 ст. 237 Цивільного кодексу України представництво виникає на підставі договору, закону, акту органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю (статті 2, 80, 91, 92 Цивільного кодексу України). При цьому особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (частина перша статті 92 Цивільного кодексу України).
Частиною 4 ст. 62 Закону України «Про господарські товариства» встановлено, що дирекція (директор) діє від імені товариства в межах, встановлених даним Законом та установчими документами.
Статтею 92 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов`язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов`язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.
Відповідно до статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.
Отже, за статтею 241 Цивільного кодексу України схвалення правочину не залежить від прийняття юридичного рішення про таке схвалення, підтвердженням схвалення правочину можуть бути дії з його виконання, вчинені особою, в інтересах якої його укладено; схвалення може також відбутися у формі мовчазної згоди чи у вигляді певних поведінкових актів (конклюдентних дій) особи - сторони правочину (наприклад, прийняття оплати за товар за договором купівлі-продажу).
Судовою колегією встановлено, що після підписання додатку до договору 27.04.2018 року, та отримання товару згідно вказаного додатку 03.05.2018 року, відповідач ПСП «Дружба народів» здійснював оплату за поставлений товар згідно платіжних доручень, про які зазначалось вище, у період з 27.04.18 по 23.08.2018 року, що є проявом наступного схвалення правочину.
За таких обставин, оскільки відповідач вчинив дії з виконання договору поставки, судова колегія зазначає про безпідставність доводів апелянта про перевищення повноважень директором ПСП «Дружба народів» при укладенні спірного договору та додатку до нього.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (пункт 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Штрафними санкціями згідно з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.
Відповідно до п.6.2 договору, покупець за несвоєчасну оплату товару сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення.
Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3 % річних від простроченої суми за весь час прострочення, якщо договором не встановлений інший розмір процентів.
Згідно п.6.7 договору, в разі невиконання покупцем зобов`язань щодо оплати товару чи невиконання зобов`язань передбачених п.п.3.2 та 3.3 договору, покупець відповідно до ст.625 ЦК України, сплачує на користь постачальника 10% річних. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати. Для уникнення непорозумінь, сторони погодили, що сплата коштів, передбачених цим пунктом, є особливим видом цивільно-правової відповідальності, передбаченим ст.625 ЦК України, та не відноситься до неустойки (штрафу чи пені).
Відповідно до п.п.4.1-4.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013, № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних.
Якщо укладеним сторонами договором передбачено збільшення розміру процентів у зв`язку з простроченням сплати боргу, розмір ставки, на яку збільшено проценти, слід вважати іншим розміром процентів.
До вимог про стягнення сум процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність (стаття 257 названого Кодексу).
Пунктом 6.8 сторони узгодили, що стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за цим договором відповідно до п.6 ст.232 ГК України не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов`язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, у відповідності до ст.259 ЦК України, продовжується до 3 років.
За порушення строків оплати поставленого товару, позивач нарахував на суму заборгованості:
25% відсотків за користування товарним кредитом 109 342,49 грн.,
пеню у розмірі 152 503,13 грн.,
річні згідно ст.625 ЦК України 43 736,99 грн.
Так, строк оплати поставленого товару згідно п.3 додатку до договору – 28 календарних днів з 03.05.2018 року – дата поставки товару за видатковою накладною – настав 31.05.2019 року, отже з 01.06.2018 року почалось прострочення оплати товару.
Судовою колегією перевірено розрахунок 10% річних, здійснений позивачем за період з 01.06.2018 по 05.10.2018 року, згідно якого розмір річних, узгоджених пунктом 6.7 договору, складає 43 736,99 грн. та встановлено його арифметичну вірність.
Також апеляційний суд вважає вірним розрахунок пені, здійснений позивачем та задоволений судом першої інстанції, згідно якого пеня, нарахована на суму заборгованості з урахуванням часткових оплат, становить 152 503,13 грн. за період з 01.06.2018 по 05.10.2018 року.
Судовою колегією також здійснено перерахунок 25% відсотків за користування товарним кредитом, який згідно розрахунку позивача складає 109 342,49 грн., однак не може з ним погодитись виходячи з наступного.
Відсотки за користування товарним кредитом відповідно до вимог ст.ст.536, 694 ЦК України, позивачем нараховано за умовами пункту 4 додатку від 27.04.2018 року до договору поставки.
Пунктом 2.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013, № 14 визначено, що застосування пені не виключає одночасного нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами (стаття 536 ЦК України), зокрема процентів на прострочену суму оплати товару, проданого в кредит (частина п`ята статті 694 названого Кодексу), оскільки стягнення відповідних процентів не є ні видом забезпечення виконання зобов`язань, ані штрафною санкцією.
Пунктом 6.1-6.2 вказаної Постанови роз`яснено, що проценти річних, про які йдеться у частині другій статті 625 ЦК України, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, передбачених статтею 536 названого Кодексу.
Стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов`язання і одночасно, як зазначалося, способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов`язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у статті 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (стаття 1214 ЦК України).
Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України). Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв`язку з користуванням чужими коштами. Положення ж частини другої статті 625 ЦК України в частині сплати процентів річних застосовуються за наявності порушення грошового зобов`язання. Тому, зокрема, якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами (стаття 536 ЦК України), то це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і трьох процентів річних (якщо інший їх розмір не передбачено договором або Законом) - за наявності порушення боржником грошового зобов`язання.
Відповідно до ст.536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.
Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
В силу ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України, якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Договором купівлі- продажу може бути передбачений обов`язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.
Відповідно до п.4 додатку до договору, у разі порушення покупцем зобов`язань щодо оплати отриманого товару він зобов`язаний впродовж 30 календарних днів з моменту прострочення підписати угоду про зміну умов придбання та оплати отриманого товару, а при простроченні оплати на строк понад 30 календарних днів, покупець зобов`язаний відповідно до вимог ст. 536 та ч.5 ст.694 ЦК України, сплатити на користь постачальника плату за користування товарним кредитом (користування чужими грошовими коштами) у розмірі 25% річних, нараховану на вартість отриманого, але не оплаченого покупцем товару.
Разом з тим, пунктом 5 додатку сторони узгодили, що нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється від дня, коли товар підлягав оплаті за умовами цього додатку та закінчується днем повної оплати вартості отриманого товару.
Отже, хоча пункт 4 додатку і містить умову про обов`язок покупця сплатити проценти за користування чужими грошовими коштами при простроченні оплати понад 30 днів, однак враховуючи узгодження сторонами у пункті 5 момент початку нарахування відсотків за користування чужими грошовими коштами – день коли товар підлягав оплаті, тобто через 28 дні після його отримання, судова колегія не вбачає підстав для зміни чи скасування судового рішення в цій частині.
Розрахунок 25 % річних від суми простроченої заборгованості є арифметично вірним.
За правилами ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.ст. 73, 76 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Підсумовуючи вищевикладене, оскільки доводи апеляційної скарги, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про стягнення 1197220,80грн. основного боргу, 10% річних в розмірі 43736,99грн., 25% річних за користування товарним кредитом у розмірі 109342,49грн. та 152503,13грн. пені в повному обсязі.
За таких обставин, судова колегія доходить висновку про законність оскаржуваного рішення суду першої інстанції, обґрунтованість, дотримання норм матеріального та процесуального права при його ухваленні, що є підставою для залишення рішення без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.
Відповідно до приписів ст.129 ГПК України, судовий збір за апеляційний перегляд рішення покладається на скаржника.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, п.1 ч.1 ст.275, ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "ДРУЖБА НАРОДІВ" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Одеської області від 24.04.2019 року у справі №916/2298/18 залишити без змін.
Постанова відповідно до вимог ст. 284 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, передбачених Господарським процесуальним кодексом України.
Повний текст складено 25.07.2019 року
Головуючий А.І. Ярош
Судді : Н.М. Принцевська
Я.Ф. Савицький
