П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
___________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 липня 2019 р.
м.Одеса
Справа № 540/2605/18
Головуючий в 1 інстанції: Хом`якова В.В.
П `ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Осіпова Ю.В.,
суддів - Бойка А.В., Запорожана Д.В.,
при секретарі Чугунові С.О.,
за участю позивача ОСОБА_1 та представника відповідача Димченко О.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2019 року (м. Херсон, дата складання повного тексту рішення - 01.03.2019р.) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови, -
В С Т А Н О В И В:
18.12.2018 року ОСОБА_1 звернулась до Херсонського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Митниці ДФС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі, в якому просила суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення митниці про коригування митної вартості товарів №UA508030/2018/000013/2 від 28.11.2018р. та картку відмови №UA508030/2018/00081 від 28.11.2018р.;
- визнати заявлену декларантом митну вартість товару щодо товару, який імпортується.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що як зазначає позивач, ним при розмитненні товару, було надано усі передбачені митним законодавством обов`язкові документи, які не містили розбіжностей. Наведені ж митним органом підстави щодо коригування митної вартості є необґрунтованими та безпідставними, у зв`язку з чим митницею неправомірно застосовано другорядний метод визначення митної вартості товарів у спірному Рішенні про коригування митної вартості товарів.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м.Севастополь про коригування митної вартості товарів №UA508030/2018/000013/2 від 28.11.2018 року та картку відмови в прийомі митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA508030/2018/0081 від 28.11.2018 року. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду 1-ї інстанції, представник Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі 26.03.2019 року подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 20.02.2019 року та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції позивач мотивовано наполягала на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 20.02.2019 року - без змін.
Представник відповідача в судовому засіданні суду 2-ї інстанції підтримав свою апеляційну скаргу та наполягав на її задоволенні.
Заслухавши суддю-доповідача, виступи сторін та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.
15.11.2018 року ОСОБА_1 придбала у Автотранспортного підприємства Худьб Мірсад Косік (м. Вайль-ім-Шьонбух, Німеччина) транспортний засіб марки «VOLKSWAGEN PASSAT» 2014 року випуску (номер кузова НОМЕР_1 ) за ціною 3000 євро, на підтвердження чого, що підтверджується копіями рахунку та договору купівлі-продажу, складеними німецькою мовою (з перекладом на українську мову).
Далі, позивачем на території Німеччини було здійснено переоформлення цього автомобіля на своє ім`я, що підтверджується реєстраційним свідоцтвом (технічний паспорт ТЗ), виданим відомством ландрату Бьоблінген в Німеччині.
19.11.2018 року ОСОБА_1 ввезла придбаний нею автомобіль «VOLKSWAGEN PASSAT» на територію України по митній декларації №UA205010/018/005111, де самостійно визначила митну вартість за основним методом, тобто, за ціною договору купівлі-продажу, яка складає 3000 євро.
На підтвердження заявленої митної вартості автомобіля позивачем митному органу було надано рахунок та договір купівлі-продажу на автомобіль від 15.11.2018 року, акт на проведення огляду транспортних засобів UA205010/2018/317233 від 19.11.2018 року, свідоцтво про реєстрацію т/з НОМЕР_2 від 15.11.2018 року, свідоцтво про реєстрацію т/з НОМЕР_3 від 18.03.2014 року, документ, що підтверджує вартість перевезення від 28.11.2018 року, висновок про походження товару АВэ-524 від 23.11.2018 року, висновок ХНДЕКЦ №22/6545/2701 від 21.11.2018 року, сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу UA/ 009/58765-18 від 22.11.2018 року.
Разом з тим, 28.11.2018 року Херсонська митниця ДФС, не погодившись із визначеною декларантом митною вартістю автомобіля, прийняла рішення про коригування митної вартості №UA508030/2018/000013/2 від 28.11.2018 року та самостійно визначила митну вартість цього транспортного засобу за «резервним методом» - в розмірі 11200 євро.
Також, одночасно з вказаним вище рішенням, митним органом було оформлено і картку №UA508030/2018/00081 від 28.11.2018 року відмови в митному оформленні декларації.
Так, обґрунтовуючи вказані рішення, відповідач посилається на те, що декларант-позивач на запит митного органу не надала додаткових документів, які підтверджують оплату задекларованого товару, т.б. платіжні документи, що підтверджують саме вказану в декларації митну вартість автомобіля та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару та висновки про якісні та вартісні характеристики товарів.
Крім того, в графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів, як підставу коригування митної вартості зазначено: «заявлену декларантом митну вартість товару не може бути визнано у зв`язку з тим, що документи надані для підтвердження митної вартості не містять усіх необхідних даних та не усі відомості та розрахунки підтверджені. Отже, декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товар та не подані усі необхідні документи, а саме: не надано висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, які б містили у якості порівняльної інформації відомості про вартість авто з максимально наближеними характеристиками, не надано банківських платіжних документів, що стосуються товару, та які б містили реквізити для його ідентифікації. Надана до митного оформлення калькуляція щодо витрат на транспортування та страхування не має документального підтвердження числових значень складових митної вартості. За допомогою Системи оцінки транспортних засобів «SchwackeNet» митним органом було здійснено оцінку транспортного засобу «VOLKSWAGEN PASSAT» (ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 ). Згідно отриманої оцінки від 28.11.2018 року №002867/28119520, вартість аналогічної моделі ввезеного транспортного засобу складає 11100 євро. При цьому, до уваги береться інформація щодо базової та додаткової комплектації автомобіля, його технічні характеристики, термін експлуатації та пробіг. Таким чином, митну вартість товару скориговано та визначено за «резервним методом», яка, відповідно до ст.64 МК України, складає 11200 євро (т.б. 11100 євро - вартість ТЗ + 70 євро витрати на транспортування + 30 євро витрати на страхування)».
Не погоджуючись з такими діями та рішеннями митного органу, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Вирішуючи справу по суті та частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з часткової обґрунтованості позовних вимог та, відповідно, з часткової неправомірності дій та спірних рішень відповідача.
Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обгрунтованими, з огляду на наступне.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.
Як визначено статтею 49 Митного кодексу України, митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно із ч.ч.4,5 ст.58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.
Як слідує зі змісту вимог ч.3 ст.318 МК України, митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Статтею ж 50 МК України, в свою чергу, визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Як встановлено ч.1 ст.51 та ч.2 ст.52 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Декларант який заявляє митну вартість товару зобов`язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Відповідно до приписів ст.57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.
Згідно із ч.1 ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, що встановлені частиною 2 зазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій ст.52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу.
Зокрема, частинами 1 - 3 статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Приписами частин 1 - 3 статті 55 Митного кодексу України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених ч.6 статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у т.ч. щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Разом з тим, як вже зазначалося судом, відповідно до вимог статті 57 Митного кодексу України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
Тобто, згідно норм Митного кодексу України, митним органом при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів повинна бути зазначена послідовність застосування методів визначення митної вартості та причини, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
Відповідно до вимог ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Також, слід зазначити, що як передбачено ч.6 ст.53 МК України, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Але, в той же час, витребуванню підлягають лише тільки ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Таким чином, витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Так, як вбачається з матеріалів справи та вже зазначалося вище, Херсонською митницею ДФС 28.11.2018 року було прийнято рішення №UA508030/2018/000013/2 про коригування митної вартості ввезеного позивачем автомобіля, в якому зазначено, що документи надані для підтвердження митної вартості не містять усіх необхідних даних та не усі відомості та розрахунки підтверджені.
Одночасно, відповідач в своєму рішенні вказує і на факт неподання декларантом усіх необхідних документів, а саме:
- висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, які б містили у якості порівняльної інформації відомості про вартість авто з максимально наближеними характеристиками;
- банківських платіжних документів, що стосуються товару, та які б містили реквізити для його ідентифікації.
- надана до митного оформлення калькуляція щодо витрат на транспортування та страхування не має документального підтвердження числових значень складових митної вартості.
Крім того, у спірному рішенні від 28.11.2018 року також зазначено, що за допомогою Системи оцінки транспортних засобів «SchwackeNet» митним органом було здійснено оцінку транспортного засобу «VOLKSWAGEN PASSAT» (ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 ).
З матеріалів справи вбачається, що згідно отриманої митним органом оцінки від 28.11.2018 року №002867/28119520, вартість даного транспортного засобу складає 11 100 євро. При цьому, до уваги береться інформація щодо базової та додаткової комплектації автомобіля, його технічні характеристики, термін експлуатації та пробіг.
Таким чином, спірним рішенням митну вартість автомобіля було скориговано та визначено за резервним методом (т.б. відповідно до ст.64 МКУ) - в розмірі 11200 євро (т.б. 11100 євро - вартість ТЗ + 70 євро - витрати на транспортування + 30 євро - витрати на страхування).
Разом з тим, судова колегія з урахуванням вищевикладених норм МК України, вважає за необхідне зазначити, що перелічені відповідачем додаткові документи подаються виключно тоді, якщо первісно подані документи містять суттєві розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
При цьому, одночасно ще слід звернути увагу й на те, що не завжди декларант має можливість надати документальні докази оплати товару, оскільки умовами договору може бути передбачено і розрахунок готівкою протягом певного періоду. До того ж, Митний кодекс України не вимагає саме платіжний документ, а передбачає тільки рахунок або інший документ, який визначає дійсну вартість товару.
Так, як встановлено з матеріалів справи та вже зазначалося вище, позивачем, на підтвердження митної вартості автомобіля, було надано митному органу рахунок та договір купівлі-продажу автомобіля від 15.11.2018, в якому була зазначена ціна цього автомобіля та вказано про сплату усієї його вартості готівкою. Отже, на думку суду, даними документами підтверджуються заявлені відомості про митну вартість даного транспортного засобу «за ціною договору».
Що ж стосується не наданих позивачем на вимогу митного органу додаткових документів, т.б. платіжних документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, то судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, з цього приводу зазначає, що їх витребування є необґрунтованим та безпідставним, оскільки, як вбачається з наявного в матеріалах справи перекладу Рахунку та Договору купівлі-продажу автомобіля від 15.11.2018 року, в даних документах вказана дійсна продажна ціна придбаного автомобіля, яка склала 3000 євро, з яких аванс 1000 євро був сплачений 14.11.2018 року та залишок 2000 євро був сплачений продавцю 15.11.2018 року.
Також зі змісту вказаних документів видно, що оплата здійснюється у готівковій формі, і до повної сплати покупної ціни автомобіль і техпаспорт залишаються власністю продавця.
Таким чином, уважно дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, судова колегія приходить до висновку про те, що у суду є усі підстави вважати, що позивачка придбала вказаний автомобіль та сплатила його вартість в розмірі 3000 євро, що також додатково підтверджується і фактом наявності у неї автомобіля та оформленого на неї техпаспорта ТЗ.
При цьому, слід вказати, що оскільки розрахунок через фінансову установу не здійснювався, то, відповідно, відсутні і будь-які банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, на необхідність подання яких наполягав відповідач.
До того ж, необхідно зауважити й про те, що відповідач конкретно не зазначив які ж саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими та чому саме з поданих позивачем документів неможливо встановити дані складові і які саме документи позивач повинен надати для встановлення відповідного показника.
Також слід зазначити, що судом 1-ї інстанції було вірно не прийнято до уваги обставини того, що позивачка сплатила вартість автомобіля у розмірі 3000 євро на підтвердження чого нею наданою до окружного суду квитанцією Автотранспортного підприємства Хельб ( Німеччина) про сплату за автомобіль суми у розмірі 3000 євро, оскільки дана квитанція не була надана митниці безпосередньо при декларуванні митної вартості автомобіля, т.б. на час митного оформлення цього ТЗ.
Далі, стосовно використання митницею Системи оцінки транспортних засобів «SchwackeNet» при визначенні вартості автомобіля позивача, судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, зазначає, що МК України не містить жодних положень щодо можливості застосування даної Системи під час визначення митної вартості.
При цьому, відповідачем також не наведено будь-яких нормативно-правових актів, які б передбачали впровадження у діяльність митних органів Системи оцінки транспортних засобів SchwackeNet при визначенні вартості транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, та який міг бути застосований відповідачем у спірних правовідносинах.
Таким чином, з урахуванням вищезазначеного, судова колегія приходить до аналогічного, що і суд 1-ї інстанції висновку про те, що оскільки позивачем у відповідності до вимог митного законодавства на підтвердження заявленої митної вартості товару було подано до митного органу всі необхідні для цього документи, а митним органом не доведено, що ці документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, то, відповідно, у контролюючого органу не було жодних обґрунтованих підстав для витребування у позивача додаткових документів для митного оформлення заявленого товару, а отже і спірні рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийомі митної декларації підлягають скасуванню, як протиправні.
Крім того, факт ненадання позивачем додатково витребуваних документів, які підтверджують митну вартість товарів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
До того ж, ще слід зазначити й про те, що відповідно до приписів ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
А відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.316 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст.308,310,315,316,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі - залишити без задоволення, а рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2019 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено 22.07.2019р.
Головуючий у справі
суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов
Судді : А.В. Бойко
Д.В. Запорожан
