Справа № 420/2030/19
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 серпня 2019 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Корой С.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
05 квітня 2019 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, в якому позивач просить суд:
- визнати дії Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області щодо відмови у наданні дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність 01.10.2018 року ОСОБА_1 протиправними;
- зобов`язати Старокозацьку сільську раду Білгород-Дністровського району Одеської області у встановлений законодавством термін повторно розглянути клопотання про надання дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,9 гектара, що розташована на території Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області за межами населеного пункту с. Козацьке;
- зобов`язати Старокозацьку сільську раду Білгород-Дністровського району Одеської області у встановлений законодавством термін повторно розглянути клопотання про надання дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 1,1 гектара, що розташована на території Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області за межами населеного пункту с. Козацьке.
- зобов`язати Старокозацьку сільську раду Білгород-Дністровського району Одеської області у встановлений законодавством термін видати дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення зазначених земельних ділянок ОСОБА_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивачем в адміністративному позові зазначено, що 07.06.2019 року позивач звернувся до відповідача із клопотанням з метою отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого сільського господарства, орієнтовною площею 1,1 гектара на території Білгород-Дністровського району Одеської області та отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого сільського господарства, орієнтовною площею 0,9 гектара на території Білгород-Дністровського району Одеської області. Позивач вказує, що ОСОБА_1 отримано відповідь Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 21 червня 2018 року за вих. № Г- 163/960, де зазначено, що згідно ст. 19 Конституції України про повноваження органів місцевого самоврядування відносно передачі земельних ділянок у власність або у користування на даний період не належить до повноважень виконавчого комітету Старокозацької сільської ради, у зв`язку з тим, що землі за межами населеного пункту не передані Старокозацькій ОТГ.
Позивач зазначає, у відповідь на його запит від 31.08.2018 року про надання публічної інформації, ним отримано лист Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 06.09.2018 за вих. № П464/0-461/0/63-18, де зазначено, що на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 №60-р «Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад», Головне управління Держгеокадастру в Одеській області наказом від 05.06.2018 №15-3564/13-18-СГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» передало Старокозацькій сільській раді Білгород-Дністровського району Одеської області у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності.
У позові вказано, що 18 вересня 2018 року у відповідь на запит про доступ до публічної інформації, позивачем отримано лист вх. № 809 від 18 вересня 2018 року Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 20.09.2018 за вих. № 1399, де зазначено, що відповідно до плану-графіку передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення об`єднаним територіальним громадам у 2018 році, затвердженого Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру, передача земельних ділянок Старокозацькій сільській об`єднаній територіальній громаді відбулося 06.06.2018 року відповідно до акту приймання-передачі земельних ділянок. Також у вказаній відповіді зазначено, що станом на дату запиту передача земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну перебуває на завершальному етапі, а саме: проходить процес внесення відповідних відомостей про право комунальної власності щодо переданих громаді земельних ділянок в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Також, у вказаній відповіді зазначено, що у зв`язку з великим обсягом процедуру реєстрації планується завершити до 01 жовтня 2018 року.
Враховуючи вищевикладене, зазначено у позові, 18 вересня 2018 року позивач звернувся до Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області з метою отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого сільського господарства, орієнтовною площею 1,1 гектара на території Білгород-Дністровського району Одеської області та отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого сільського господарства, орієнтовною площею 0,9 гектара на території Білгород-Дністровського району Одеської області.
Як зазначено у позові, позивачем отримано відповідь на один запит, а саме за вх. № Г-269 від 18 вересня 2018 року Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 01.10.2018 за вих. № Г-269/1470, де зазначено, що Виконавчий комітет Старокозацької сільської ради повідомляє; що вказана земельна ділянка відноситься до деградованих земель згідно ст. 171 (деградовані та малопродуктивні землі) та підлягає консервації відповідно до ст.172 (консервація деградованих, малопродуктивних і техногенно забруднених земель) Земельного кодексу України та вказано, що згідно ст. 19 Конституції України про повноваження органів місцевого самоврядування, а також враховуючи вищевказане дана земельна ділянка не може бути передана у приватну власність.
Як зазначає позивач, дана відмова має формальне підґрунтя. Посилаючись на положення ст.19 Конституції України, ст.ст.118.122,123 Земельного кодексу України, ОСОБА_1 зазначає, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових акті, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів,затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України
Також, позивач зазначає, що графічний матеріал поданий до клопотання ОСОБА_2 за вх. № Г-268 від 18.09.2018 року Старокозацької сільської ради та поданий до клопотання ОСОБА_2 за вх. № Г-269 від 18.09.2018 року взятий на публічній кадастровій карті з офіційного сайту Держгеокадастру, що відповідає чинному законодавству. Форма графічних матеріалів не затверджена жодним нормативним актом. Тому позивачем було зроблено відповідні викопіювання за допомогою електронної карти та Публічної кадастрової карти з мережі Інтернет, застосовуючи можливості програми, були знайдені вільні земельні ділянки, про що свідчить скріншот із зазначенням коду одиниці адміністративно-територіального устрою України, номеру кадастрової зони та номеру кадастрового кварталу в межах кадастрової зони. Якщо брати до уваги найменший класифікатор, а саме - кадастровий квартал, то це компактне об`єднання земельних ділянок у населеному пункті, яке обмежене інженерними спорудами або природними межами.
Враховуючи зазначене, позивачем не було визначено конкретну земельну ділянку, а зазначено «район», в якому мав бажання отримати землю, який включає в себе як вільні земельні ділянки, так і приватизовані. Однак, відповідачем розглянуто питання щодо виділення земельної ділянки у власність замість питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою та фактично прийняте рішення щодо позивача про відмову у передачі у власність земельної ділянки на території Білгород-Дністровського району Одеської області за межами населеного пункту с. Козацьке.
Ухвалою суду від 10.04.2019 року прийнято до розгляду позовну ОСОБА_1 до Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії, відкрито провадження у адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження суддею одноособово.
Вказаною ухвалою судом також встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи, зокрема, відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву та додаткових доказів в обґрунтування своєї правової позиції.
Судом, зокрема, зазначено, що відповідно до вимог ч. 3 ст. 162 КАС України, одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду, копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана іншим учасникам справи, згідно з ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами, а також, положеннями ч. 4 ст. 159 КАС України визначено, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Копію ухвали суду від 10.04.2019 року та позовної заяви з додатками отримано відповідачем засобами поштового зв`язку 16.04.2019 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.33).
Таким чином, з урахуванням положень ч.1 ст.120, ч.6 ст.120 КАС України, останнім днем для подачі Старокозацькою сільською радою Білгород-Дністровського району Одеської області відзиву на позовну заяву було 02.05.2019 року.
Ухвалою суду від 08.05.2019 року, яка прийнята на місці та занесена до протоколу судового засідання судом продовжено термін підготовчого провадження по справі на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 04.07.2019 року о 10:00 год..
Ухвалою суду від 04.07.2019 року, яка прийнята на місці та занесена до протоколу судового засідання судом задоволено клопотання представника відповідача та відкладено підготовче засідання на 12.07.2019 року.
Ухвалою суду від 12.07.2019 року судом закрито підготовче провадження по справі № 420/2030/19 за позовом ОСОБА_1 до Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії та зобов`язання вчинити певні дії та призначено справу до судового розгляду на 23.07.2019 року о 09:20 год.
15.07.2019 року за вх. №25162/19 засобами поштового зв`язку (дата подання до відділення поштового зв`язку 10.07.2019) від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
При цьому відповідачем не надано до суду доказів надіслання його копії адресу позивача по справі.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що земельні ділянки щодо яких позивач звернувся із клопотанням відносяться до земель водного та лісового фонду, в тому Старокозацька сільська рада немає повноважень щодо розпорядження вказаними земельними ділянками.
Вказаний відзив залучено до матеріалів справи, однак не прийнято як заяву по суті справи, оскільки відповідачем пропущено строк для його подання, не зазначено поважності причин щодо пропуску такого строку та не надано доказів його направлення на адресу позивача по справі.
У судове засідання, призначене на 23 липня 2019 року, сторони не прибули, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялися належним чином та своєчасно, що підтверджується письмовими доказами, наявними в матеріалах справи.
23.07.2019 року (вх.№26485/19) від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
За приписами ч.1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта (ч. 9 ст. 205 КАС України).
Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Враховуючи наведене, у зв`язку із неприбуттям у судове засідання 23.07.2019 року всіх учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце судового розгляду, та надання позивачем сторін заяви про розгляд справи за його відсутності, суд дійшов висновку про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі письмовими доказами.
Відповідно до ч. 1 ст. 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Згідно з ч.6 ст.120 КАС України якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Таким чином, зважаючи на дату відкриття провадження по даній справі, враховуючи те, що ухвалою суду від 10.04.2019 року судом відкрито провадження у справі, судом приймається рішення по зазначеній справі у межах визначеного строку – 08.08.2019 року.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позов і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 07.06.2018 року звернувся до Голови Старокозацької громади із клопотанням в порядку ст.118 Земельного кодексу України про надання йому земельної ділянки із характеристиками, які у ньому зазначені, в якому просив надати дозвіл на розробку проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 1,1 га на території Білгород-Дністровського району Одеської області за межами населеного пункту с.Красна коса. Вказане клопотання зареєстровано за 07.06.2018 року за вх. №Г-165 (а.с.12-13).
Також, 07.06.2018 року позивач звернувся до Голови Старокозацької громади ізклопотанням в порядку ст.118 Земельного кодексу України про надання йому земельної ділянки із характеристиками, які у ньому зазначені, в якому просив надати дозвіл на розробку проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,9 га на території Білгород-Дністровського району Одеської області за межами населеного пункту с.Красна коса. Вказане клопотання зареєстровано за 07.06.2018 року за вх. №Г-163 (а.с.15-16).
У переліку додатків до вищевказаних клопотань позивачем було зазначено: графічні матеріали на якому зображені бажані місця розташування земельних ділянок, кадастровий номер НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), копію посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_3 , та копію паспорта ОСОБА_1 .
У відповідь на заяву від 07.06.2018 року за №Г-163 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства на території Білгород-Дністровського району Одеської області за межами населеного пункту с.Красна коса, Старокозацькою сільською радою Білгород-Дністровського району Одеської області складено лист від 21.06.2018 року №Г-163/960 (а.с.25), в яком зазначено, що згідно ст. 19 Конституції України про повноваження органів місцевого самоврядування, а також п.1 ст.122 Земельного кодексу України, повноваження органів місцевого самоврядування відносно передачі земельних ділянок у власність або у користування на даний період не належить до повноважень виконавчого комітету Старокозацької сільської ради, у зв`язку з тим, що землі за межами населеного пункту не передані Старокозацькій ОТГ.
31.08.2018 року позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області із запитом про доступ до публічної інформації, в якому просив надати інформацію щодо стану передачі земель від Головного управління Держгеокадастру в Одеській області до Старокозацької об`єднаної територіальної громади (а.с.27).
У відповідь на вказаний запит від 31.08.2018 року Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області на адресу позивача направлено лист від 06.09.2018 за вих. № ПІ-464/0-461/0/63-18, в якому, зазначено, що на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 №60-р «Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад», Головне управління Держгеокадастру в Одеській області наказом від 05.06.2018 №15-3564/13-18-СГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» передало Старокозацькій сільській раді Білгород-Дністровського району Одеської області у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності (а.с.28).
18.09.018 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про доступ до публічної інформації, в якій просив надати інформацію щодо стану передачі земель від Головного управління Держгеокадастру в Одеській області до Старокозацької об`єднаної територіальної громади (а.с.29).
Судом встановлено, що 20 вересня 2018 року у відповідь на вказаний запит відповідачем складено лист за вих. № 1399, в якому зазначено, що відповідно до плану-графіку передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення об`єднаним територіальним громадам у 2018 році, затвердженого Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру, передача земельних ділянок Старокозацькій сільській об`єднаній територіальній громаді відбулося 06.06.2018 року відповідно до акту приймання-передачі земельних ділянок. Також у вказаній відповіді зазначено, що станом на дату запиту передача земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну перебуває на завершальному етапі, а саме: проходить процес внесення відповідних відомостей про право комунальної власності щодо переданих громаді земельних ділянок в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Також, у вказаній відповіді зазначено, що у зв`язку з великим обсягом процедуру реєстрації планується завершити до 01 жовтня 2018 року.
Судом встановлено, що 18 вересня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області із клопотанням в порядку ст.118 Земельного кодексу України про надання йому земельної ділянки із характеристиками, які у ньому зазначені, в якому просив надати дозвіл на розробку проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 1,1 га на території Білгород-Дністровського району Одеської області за межами населеного пункту с.Козацьке. Вказане клопотання зареєстровано за 18.09.2018 року за вх. №Г-268 (а.с.17-18).
Також, 18.09.2018 року позивач звернувся до Голови Старокозацької громади ізклопотанням в порядку ст.118 Земельного кодексу України про надання йому земельної ділянки із характеристиками, які у ньому зазначені, в якому просив надати дозвіл на розробку проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,9 га на території Білгород-Дністровського району Одеської області за межами населеного пункту с.Козацьке. Вказане клопотання зареєстровано за 07.06.2018 року за вх. №Г-269 (а.с.20-21).
У переліку додатків до вищевказаних клопотань позивачем було зазначено: графічні матеріали на якому зображені бажані місця розташування земельних ділянок, кадастровий номер НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), копію посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_3 , та копію паспорта ОСОБА_1 .
Копії вказаних документів позивачем також надано до суду (а.с.19,22-25).
Судом встановлено, що у відповідь на заяву від 18.09.2018 року за №Г-269 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства на території Білгород-Дністровського району Одеської області за межами населеного пункту с.Козацьке, Старокозацькою сільською радою Білгород-Дністровського району Одеської області складено лист від 21.06.2018 року за вих. № Г-269/1470 (а.с.26), в якому зазначено, що Виконавчий комітет Старокозацької сільської ради повідомляє; що вказана земельна ділянка відноситься до деградованих земель згідно ст. 171 (деградовані та малопродуктивні землі) та підлягає консервації відповідно до ст.172 (консервація деградованих, малопродуктивних і техногенно забруднених земель) Земельного кодексу України та вказано, що згідно ст. 19 Конституції України про повноваження органів місцевого самоврядування, а також враховуючи вищевказане дана земельна ділянка не може бути передана у приватну власність.
Не погоджуючись з вищевказаними діями Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області щодо відмови у наданні дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд виходить з наступного.
Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Частинами 2,3 ст.22 Земельного кодексу України передбачено, що до земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо). Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
Пунктом «б» ч.1 ст.81 Земельного кодексу України визначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Згідно п. «б» ч.1 ст.121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 гектара.
Згідно з частиною першою статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначений ст. 118 Земельного кодексу України.
Відповідно до п. 6, 7, 8 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін. У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186 -1 цього Кодексу.
Таким чином, Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні такого дозволу, який розширеному тлумаченню не підлягає, а саме, невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Як вказує відповідач у листі від 01.10.2018 року №Г-269/1470, земельна ділянка, яка зазначена позивачем у клопотанні відноситься до деградованих земель.
Статтею 1 Закону України «Про охорону земель» визначено, що консервація земель - припинення господарського використання на визначений термін та залуження або залісення деградованих і малопродуктивних земель, господарське використання яких є екологічно та економічно неефективним, а також техногенно забруднених земельних ділянок, на яких неможливо одержувати екологічно чисту продукцію, а перебування людей на цих земельних ділянках є небезпечним для їх здоров`я
Відповідно до ст.171 Земельного кодексу України до деградованих земель відносяться:
а) земельні ділянки, поверхня яких порушена внаслідок землетрусу, зсувів, карстоутворення, повеней, добування корисних копалин тощо;
б) земельні ділянки з еродованими, перезволоженими, з підвищеною кислотністю або засоленістю, забрудненими хімічними речовинами ґрунтами та інші.
До малопродуктивних земель відносяться сільськогосподарські угіддя, ґрунти яких характеризуються негативними природними властивостями, низькою родючістю, а їх господарське використання за призначенням є економічно неефективним.
Згідно з ч.1 ст.172 Земельного кодексу України консервації підлягають деградовані і малопродуктивні землі, господарське використання яких є екологічно небезпечним та економічно неефективним. Консервації підлягають також техногенно забруднені земельні ділянки, на яких неможливо одержати екологічно чисту продукцію, а перебування людей на цих земельних ділянках є небезпечним для їх здоров`я.
Відповідно до ч.2 ст.172 Земельного кодексу України консервація земель здійснюється шляхом припинення їх господарського використання на визначений термін та залуження або заліснення.
Частинами 3 та 4 статті 172 Земельного кодексу України визначено, що консервація земель здійснюється за рішеннями органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування на підставі договорів з власниками земельних ділянок. Порядок консервації земель встановлюється законодавством України.
Пунктом 2 Порядку консервації земель, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 283 від 26.04.2013, встановлено, що консервація земель здійснюється шляхом припинення їх господарського використання на визначений строк та залуження або заліснення.
В силу вимог п. 20 вказаного вище Порядку на час проведення консервації земель забороняється зміна цільового призначення земельної ділянки та ведення будь-якої діяльності, крім передбаченої проектами консервації земель.
Отже, на час проведення консервації земель земельним законодавством не передбачене їх використання для цілей, не пов`язаних з консервацією, в тому числі, для ведення сільського господарства.
В той же час, суд повторно зазначає, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні такого дозволу, який розширеному тлумаченню не підлягає, а саме, невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Так, заборона щодо розробки проекту землеустрою на відведення законсервованих земель у чинному законодавстві відсутня. Також, вказана обставина не є підставо для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.
В той же час, суд зазначає, що протягом усього строку розгляду даної адміністративної справи до суду так і не надано доказів того, що земельні ділянки із орієнтовним розміщенням, яке зазначене ОСОБА_1 у його клопотаннях від 18.09.2018 року №Г-268 та №Г-269 є законсервованими чи такими, що підлягають консервації.
Щодо посилання відповідача у відзиві на те, що земельні ділянки щодо яких позивач звернувся із клопотанням відносяться до земель водного та лісового фонду, в тому Старокозацька сільська рада немає повноважень щодо розпорядження вказаними земельними ділянками, то суд вважає їх необґрунтованими, оскільки жодних доказів на підтвердження вказаної обставини матеріали справи не містять.
В той же час, з графічних матеріалів, які надані позивачем та які додані відповідачем також не вбачається, що земельні ділянки щодо яких позивач звернувся із клопотанням відносяться до земель водного та лісового фонду.
Як вказано вище, порядок розгляду клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою про передачу у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності (ч.7 ст.118 Земельного кодексу України) передбачає наявність у відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування права вибору одного з рішень - надати дозвіл або відмовити у його наданні. Відповідне рішення орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування приймає за результатами такої перевірки та у разі відповідності місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель, проектів землеустрою, затверджених у встановленому законом порядку, надає громадянину дозвіл на розроблення проекту землеустрою, а в протилежному випадку відмовляє у наданні такого дозволу.
При цьому у листі від 01.10.2018 року №Г-268/1470 не зазначено про результати розгляду заяви ОСОБА_1 від 8.09.2019 року №Г-269, а лише повідомлено про неможливість передачі земельної ділянки у приватну власність.
Таким чином, в матеріалах справи відсутні докази здійснення відповідачем перевірки заяв позивача за вх.№Г-268 та вх.№Г-269 на відповідність їх вимогам статей 116, 118, 121 Земельного кодексу України, як умови надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та, відповідно, відсутні рішення, які прийняті за результатами їх розгляду.
Відсутність рішення Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеській області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність чи відмову у його наданні, свідчить про те, що клопотання позивача про надання дозволу на розробку проект землеустрою вх.№Г-268 та вх.№Г-269 відповідачем по суті не розглядалась та про наявність протиправної бездіяльності уповноваженого органу, яка полягає у не розгляді вказаних клопотань позивача.
Отже, враховуючи вищевикладене, вимога позивача про визнання протиправними дії Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області щодо відмови у наданні дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність 01.10.2018 року ОСОБА_1 протиправними є передчасною, оскільки, як вже встановлено судом, клопотання позивача про надання дозволу на розробку проект землеустрою відповідачем по суті не розглядалась, і відповідно вказана позовна вимога задоволенню не підлягає.
При цьому, щодо вимоги позивача зобов`язання Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області у встановлений законодавством термін видати дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення зазначених земельних ділянок ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.
Відповідно до положень частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, діяльність органів державної влади регулюють закони та підзаконні акти, які дають суб`єктам владних повноважень можливість користування певною свободою розсуду при вирішенні питань і встановлюють лише межі такої свободи, тобто наділяють їх дискреційними повноваженнями.
Як вже зазначалось судом, позивач звернувся до відповідача не із зверненням, а із відповідним клопотанням, за наслідками розгляду якого суб`єкт владних повноважень мав би прийняти відповідне управлінське рішення, натомість, останній протиправно направив позивачу відповідь у формі листа.
При цьому, відсутність належним чином оформленого рішення відповідача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою або про відмову у його наданні у формі наказу, свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом.
Як вбачається зі змісту Рекомендації №R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо виконання дискреційних повноважень адміністративними органами від 11 березня 1980 року під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду – тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Суди не вправі втручатися в діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування при здійсненні ними функцій та повноважень, визначених законодавством, не вправі переймати на себе функції суб`єктів владних повноважень, оскільки чинним законодавством України суди не наділені правом створювати норми права, а наділені лише компетенцією перевіряти уже створені норми права на їх відповідність вищестоящим в ієрархії нормативно-правовим актам.
Суб`єкти владних повноважень застосовують надані їм в межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження у будь-якій формі своїх дій з іншими суб`єктами (дискреційні повноваження). Втручання в дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
Таким чином, суди не вправі підміняти собою державні органи, компетенція яких чітко регламентована чинним законодавством. Зазначення судом конкретних дій відповідача під час розгляду клопотання, є виходом за межі повноважень суду, наданих чинним законодавством при постановленні судових рішень.
Суд може прийняти рішення про зобов`язання органу владних повноважень прийняти певне рішення, в разі, якщо можливість прийняття єдиного альтернативного рішення виключена судом.
Зі змісту вищенаведених судом норм Земельного кодексу України вбачається, що відповідач, наділений дискреційними повноваженнями, тобто повноваженнями з певним ступенем свободи органу при прийнятті рішення, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення. А суди не мають право втручатися в дискреційні функції органів владних повноважень.
Наведеними положеннями чинного законодавства чітко визначені, як підстави, порядок, строки, процедура надання відповідачем дозволу зацікавленим громадянам на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, так і чітко визначені для відповідача порядок, строки, відповідна процедура та підстави для відмови у наданні такого дозволу, а так само і форма прийняття відповідних рішень.
Таким чином, в даному випадку, суд не може перебирати на себе функції, які відносяться до виключної компетенції відповідача, до повноважень якого, зокрема, віднесено функції щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивованої відмови у його наданні у разі наявності визначених законодавством підстав, та зобов`язувати відповідача прийняти те чи інше конкретне рішення.
За таких обставин та враховуючи, що відповідачем не було прийнято рішення за результатами розгляду клопотань позивача, суд дійшов висновку по відсутність правових підстав для задоволення позовної вимоги позивача про зобов`язання Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області у встановлений законодавством термін видати дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення зазначених земельних ділянок ОСОБА_1 .
При цьому, суд зазначає, що відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно правової позиції Верховного Суду України (постанова від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15), суд при прийнятті рішення повинен визначити такий спосіб відновлення порушеного права, який є ефективним та який виключив би подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Відповідно до вимог абзацу 2 частини 4 статті 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Як вже зазначено судом, за результатами розгляду клопотань позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, відповідачем відповідних рішень про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову в його наданні відповідачем не прийнято.
При вирішенні даної адміністративної справи, суд враховує правові висновки, викладені у постановах Верховного суду. Так, зокрема у постанові Верховного суду від 21.08.2018 року по справі № 810/3393/17 зазначено, що:
“…На цій підставі адміністративні суди, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим статтею 2 КАС України критеріям, не мають втручаються у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
У зв`язку із цим, Суд вважає, що найбільш ефективним із можливих способів захисту порушеного права є визнання відмови відповідача протиправною, скасування його рішення та зобов`язання розглянути клопотання позивача повторно”.
Якщо на момент прийняття суб`єктом владних повноважень рішення не перевірено дотримання суб`єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду. Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.
Аналогічну правову позицію висловлено Верховного Суду від 10.04.2019 року у справі №826/11251/18.
Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 15.08.2018 року у справі №820/2605/17, “безпідставним є посилання в обґрунтування касаційної скарги на те, що зобов`язавши відповідача повторно розглянути клопотання позивача суд вийшов за межі позовних вимог та втрутився у його дискреційні повноваження, а також те, що вказане клопотання відповідачем розглянуто та надано письмову відповідь, у зв`язку з чим підстави повторного розгляду клопотання відсутні, оскільки відповідачем передбаченого законодавством рішення за результатами клопотання позивача прийнято не було”.
З урахуванням вищевикладеного, враховуючи те, що в досліджуваних правовідносинах встановлено, що відповідач за розглядом клопотань позивача не прийняв встановленого чинним законодавством рішення, та приймаючи до уваги необхідність ефективного захисту прав та інтересів позивача, що ґрунтується на чинному законодавстві України, з метою повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог позивача на підставі ч.2 ст.9 КАС України та встановити позивачу належний спосіб захисту порушених прав та інтересів шляхом:
- визнання протиправною бездіяльність Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, яка полягає у неприйнятті рішення за результатами розгляду клопотань ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, які зареєстровані в Старокозацькій сільській раді Білгород-Дністровського району Одеської області 18.09.2018 року за №Г-268 та 18.09.2018 року за вх. №Г-269.
В свою чергу, зважаючи на вищевикладені висновки суду, з урахуванням положень ч.2 ст.9 КАС України, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про:
- зобов`язання Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області у встановлений законодавством термін повторно розглянути клопотання про надання дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,9 гектара, що розташована на території Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області за межами населеного пункту с. Козацьке, яке зареєстроване в Старокозацькій сільській раді Білгород-Дністровського району Одеської області 18.09.2018 року за №Г-269;
- зобов`язання Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області у встановлений законодавством термін повторно розглянути клопотання про надання дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 1,1 гектара, що розташована на території Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області за межами населеного пункту с. Козацьке, яке зареєстроване в Старокозацькій сільській раді Білгород-Дністровського району Одеської області 18.09.2018 року за №Г-268.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Відповідно до ч. 1. ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене у сукупності, суд вважає за доцільне позов ОСОБА_1 частково задовольнити.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 241- 246, 250, 255, 295, 371 КАС України, суд, -
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 – задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, яка полягає у неприйнятті рішення за результатами розгляду клопотань ОСОБА_1 про надання дозволів на розроблення проекту землеустрою, які зареєстровані в Старокозацькій сільській раді Білгород-Дністровського району Одеської області 18.09.2018 року за №Г-268 та 18.09.2018 року за вх. №Г-269.
Зобов`язати Старокозацьку сільську раду Білгород-Дністровського району Одеської області у встановлений законодавством термін повторно розглянути клопотання про надання дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,9 гектара, що розташована на території Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області за межами населеного пункту с. Козацьке, яке зареєстроване в Старокозацькій сільській раді Білгород-Дністровського району Одеської області 18.09.2018 року за №Г-269.
Зобов`язати Старокозацьку сільську раду Білгород-Дністровського району Одеської області у встановлений законодавством термін повторно розглянути клопотання про надання дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 1,1 гектара, що розташована на території Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області за межами населеного пункту с. Козацьке, яке зареєстроване в Старокозацькій сільській раді Білгород-Дністровського району Одеської області 18.09.2018 року за №Г-268.
В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити .
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків – відсутній, паспорт серії НОМЕР_4 , виданий Білгород-Дністровським МВ УМВС України в Одеській області, 16.04.1996 року);
Відповідач – Старокозацька сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області (місцезнаходження: вул.Соборна, 34, с.Старокозаче, Білгород-Дністровський район, Одеська область, 67730 ; код ЄДРПОУ 04378020).
Суддя С.М. Корой
.
