ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 вересня 2019 року
Львів
№ 857/7098/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коваля Р.Й.,
суддів Гудима Л.Я.,
Гуляка В.В.,
з участю секретаря судового засідання Цар М.М.,
позивачів ОСОБА_1 ,
ОСОБА_2 ,
представника відповідача Шимін Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу прокуратури Рівненської області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13 травня 2019 року (прийняте суддею Комшелюк Т.О. у м. Рівне; повний текст рішення складено 16.05.2019) у справі № 460/357/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до прокуратури Рівненської області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В :
У лютому 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Рівненського окружного адміністративного суду із вказаним позовом і просили:
- визнати протиправною відмову прокуратури Рівненської області щодо прийняття постанови, передбаченої частиною першою статті 12 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» № 266/94-ВР від 01.12.1994 (далі – Закон № 266/94-ВР);
- зобов`язати прокуратуру Рівненської області прийняти у відповідності до частини першої статті 12 Закону № 266/94-ВР постанову про визначення позивачам розміру шкоди, у зв`язку із закриттям кримінального провадження, відповідно до постанови про закриття кримінального провадження від 08.11.2018.
Позовні вимоги обґрунтовували тим, що постановою прокуратури Рівненської області від 08.11.2018 закрито кримінальне провадження відносно них за відсутністю у їх діях складу кримінального правопорушення. Проте, всупереч статті11 Закону № 266/94-ВР, їм не було роз`яснено порядок поновлення їх порушених прав та свобод, а також відшкодування завданої шкоди. 17 січня 2019 року, відповідно до статті 12 Закону № 266/94-ВР, вони звернулися із заявою до прокуратури Рівненської області із клопотанням обрахувати та прийняти рішення про відшкодування заподіяної незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, відстороненням від роботи, обшуками тощо шкоди, про що винести відповідну постанову. У відповідь щодо зазначеної заяви, відповідач надав листа від 06.02.2019 за № 15-1611-18, у якому, на їхню думку, відмовив у винесенні постанови щодо визначення розміру шкоди до відшкодування та роз`яснив про необхідність звернення з такою заявою до органів, що проводили досудове розслідування, а саме: Управління СБУ в Житомирській області та Рівненського ВП ГУНП в Рівненській області.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 13 травня 2019 року позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність прокуратури Рівненської області щодо неприйняття постанови про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, чи прокуратури згідно із заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 17 січня 2019 року.
Зобов`язано прокуратуру Рівненської області прийняти постанову про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, чи прокуратури згідно із заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 17 січня 2019 року відповідно до статті 12 Закону № 266/94-ВР.
Не погодившись із прийнятим рішенням, його оскаржила прокуратура Рівненської області, яка вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте без урахування фактичних обставин справи і з порушенням норм матеріального та процесуального права. Тому просила скасувати рішення суду першої інстанції і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Вимоги апеляційної скарги обгрунтовує тим, що заява про прийняття рішення про відшкодування шкоди повинна подаватися відповідно до закону до органу досудового розслідування, а не прокуратури, так як остання не відноситься до органів, що здійснюють дізнання і досудове слідство. Зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги те, що позивачі звернулися до відповідача із колективною заявою про прийняття рішення про відшкодування шкоди, що не передбачено Законом № 266.
Також зазначає, що суд безпідставно вийшов за межі позовних вимог, оскільки констатація порушення прав фізичної особи внаслідок визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень не призводить до захисту порушених прав.
Крім того звертає увагу суду на непідсудності зазначеного спору адміністративній юрисдикції, оскільки прокуратура здійснювала не управлінські функції, а владні процесуальні функції.
У відзиві на апеляційну скаргу позивачі проти вимог скаржника заперечили, оскільки вважають, що рішення Рівненського окружного адміністративного суду прийняте з дотриманням матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга не належить до задоволення з таких підстав.
Як встановлено судом, 12.04.2018 прокуратурою Житомирської області 12.04.2018 внесені відомості до ЄРДР за № 42018060000000049 та розпочато досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
12.04.2018 постановою прокуратури Житомирської області доручено проведення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні слідчому відділу управління Служби безпеки України в Житомирській області.
16.05.2018 у м. Рівне, працівниками УСБУ в Житомирській області затримано у порядку ст. 208 КПК України ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яких доставлено у м. Житомир та поміщено до ІТТ Житомирського ВП ГУНП в Житомирській області.
17.05.2018 слідчим слідчого відділу УСБУ в Житомирській області оголошено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підозру у скоєнні ними кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, обрано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.
22.06.2018 постановою прокуратури Житомирської області визначено місцем проведення досудового розслідування кримінального правопорушення територію Рівненської області та проведення досудового розслідування дорученого слідчому відділу прокуратури Рівненської області.
30.07.2018 постановою Рівненської місцевої прокуратури Рівненської області визначено підслідність кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України у кримінальному провадженні № 42018060000000049, за прокуратурою Житомирської області.
08.08.2018 постановою прокуратури Житомирської області доручено проведення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні слідчому відділу управління Служби безпеки України в Житомирській області.
27.08.2018 постановою Генеральної прокуратури України визначено підслідність у кримінальному провадженні № 42018060000000049 за слідчими СВ Рівненського ВП ГУНП в Рівненській області. Кримінальне провадження № 42018060000000049 направлене для організації подальшого досудового розслідування до прокуратури Рівненської області.
08.10.2018 постановою прокуратури Рівненської області визначено групу прокурорів, які здійснюють нагляд за додержанням законів при проведенні досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42018060000000049.
08.11.2018 постановою прокуратури Рівненської області, кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.04.2018 за № 42018060000000049 за підозрою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України закрите на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з відсутністю у їх діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України.
18.01.2019 прокуратурою Рівненської області отримана заява ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про додаткове прийняття рішення щодо відшкодування шкоди, завданої органами досудового розслідування.
06.02.2019 листом № 15-1611-18 відповідач роз`яснив позивачам, що оскільки досудове розслідування проводилось слідчим відділом управління Служби безпеки України в Житомирській області та Рівненським ВП ГУНП в Рівненський області, то з відповідною заявою позивачам слід звертатися до органу досудового розслідування.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду із цим позовом.
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки прокуратура Рівненської області 08.11.2018 прийняла постанову, якою закрила кримінальне провадження № 42018060000000049 щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 368 КК України, то вона зобов`язана була надіслати останнім повідомлення з роз`ясненням позивачам порядку відшкодування шкоди та, в свою чергу, прийняти постанову про визначення розміру відшкодовуваної шкоди позивачам у місячний термін з дня їх звернення, але натомість не виконала свого обов`язку, обмежившись письмовим роз`ясненням, чим допустила протиправні дії відносно позивачів.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Разом з тим, статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Пунктом першим частини першої, частиною другою статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» № 266/94-ВР від 01.12.1994 року (далі – Закон № 266/94-ВР), визначено, що відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.
Згідно із пунктом другим частини першої статті 2 Закону № 266/94-ВР, право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.
Відповідно до статті 3 Закону № 266/94-ВР, у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються):
1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій;
2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт;
3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином;
4) суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги;
5) моральна шкода.
Частиною першою статті 11 Закону № 266/94-ВР передбачено, що у разі виникнення права на відшкодування завданої шкоди відповідно до статті 2 цього Закону орган, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчий, прокурор або суд зобов`язані роз`яснити особі порядок поновлення її порушених прав чи свобод та відшкодування завданої шкоди.
За приписами статті 12 Закону № 266/94-ВР розмір відшкодовуваної шкоди, зазначеної в пунктах 1, 3, 4 статті 3 цього Закону, залежно від того, який орган провадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, у місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, про що виносять постанову (ухвалу). Якщо кримінальне провадження закрито судом при розгляді кримінальної справи в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції.
У разі незгоди з винесеною постановою (ухвалою) про відшкодування шкоди громадянин відповідно до положень цивільного процесуального законодавства може оскаржити постанову до суду, а ухвалу суду - до суду вищої інстанції в апеляційному порядку.
Відповідно до пукту 4 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, Міністерства фінансів України № 6/5/3/41 від 04.03.1996 (далі – Положення), завдана громадянинові шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду.
Пунктом 6 Положення визначено, що громадянинові, а у разі його смерті - його спадкоємцям відповідний орган, зазначений у пункті 11 цього Положення, одночасно з повідомленням про закриття справи в стадії дізнання і попереднього слідства або з копією виправдувального вироку, що набрав законної сили, або постановою (ухвалою) суду (судді) направляє повідомлення, в якому роз`яснює, куди і протягом якого терміну можна звернутися за відшкодуванням шкоди і поновленням порушених прав.
Повідомлення складається за формою, що встановлена в додатку до цього Положення. У повідомленні зазначається перелік тільки тих вимог, на які даний громадянин має право претендувати.
При відсутності відомостей про місце проживання спадкоємців повідомлення направляється їм не пізніше п`яти днів з дня їх звернення до органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду.
Згідно із вимогами пункту 11 Положення для визначення розміру шкоди, переліченої в пунктах 1, 3, 4 статті 3 Закону, громадянин протягом шести місяців після направлення йому повідомлення може звернутися:
1) при закритті провадження в справі органами дізнання або слідства Міністерства внутрішніх справ, Генеральної прокуратури і Служби безпеки України - відповідно до цих органів;
2) при винесенні виправдувального вироку або закритті справи судом першої інстанції чи в касаційному або наглядному порядку - до суду, який розглядав справу по першій інстанції;
3) при скасуванні постанови районного (міського) суду (судді) про накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт і закритті справи - в районний (міський) суд (до судді), який розглядав справу про адміністративне правопорушення (п. 11 Положення).
З наведеного видно, що оскільки прокуратурою Рівненської області винесено постанову про закриття кримінальної справи за відсутністю в діях позивачів складу кримінального правопорушення, то позивачі вірно звернулися до неї для визначення розміру шкоди та прийняття відповідної постанови.
За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачі помилково ототожнили роз`яснення відповідача із рішенням про відмову у прийнятті постанови про відшкодування шкоди, тому ефективним засобом юридичного захисту у цьому спорі буде визнання протиправною бездіяльність прокуратури Рівненської області щодо неприйняття постанови про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, чи прокуратури згідно із заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 17.01.2019 та зобов`язання прокуратури Рівненської області прийняти постанову про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, чи прокуратури згідно із заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 17.01.2019 відповідно до статті 12 Закону № 266/94-ВР.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).
При цьому, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося б примусове виконання рішення.
Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції обрав належний спосіб захисту прав та інтересів позивачів, за захистом яких вони звернулися до суду, з метою дотримання судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.
Що стосується доводів скаржника про те, що позивачі звернулися до відповідача із колективною заявою про прийняття рішення про відшкодування шкоди, що не передбачено Законом № 266/94-ВР, то колегія суддів вважає, що позивачі не допустили порушення порядку подачі заяви про обрахування шкоди, заподіяної слідством, оскільки ні Положенням, ні Законом № 266/94-ВР не заборонено подавати спільну заяву підозрюваними, відносно яких винесено одну постанову про закриття кримінального провадження з аналогічних підстав.
Щодо підсудності зазначеного спору адміністративній юрисдикції, колегія суддів зазначає таке.
У Рішенні Конституційного Суду України від 23.05.2001 № 6рп/2001 роз?яснено, що кримінальне судочинство - це врегульований нормами Кримінально-процесуального кодексу України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду та вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод і законних інтересів. Захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості під час розслідування кримінальної справи оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства та прокуратури. Але таке оскарження може здійснюватися в порядку, встановленому згаданим вище Кодексом, оскільки діяльність посадових осіб, як і діяльність суду, має свої особливості та не належить до управлінської сфери. Із цього слідує, що органи дізнання, слідства та прокуратури під час здійснення ними досудового розслідування виконують не владні управлінські функції, а владні процесуальні функції. Такі дії не є способом реалізації посадовими особами органів прокуратури та досудового розслідування своїх владних управлінських функцій, а є наслідком виконання ними функцій, обумовлених завданнями кримінального судочинства.
Таким чином, прокурори під час вчинення діянь, пов?язаних із досудовим розслідуванням злочинів, зокрема й при вирішенні питань щодо підслідності у кримінальних провадженнях, не здійснюють публічно-владних управлінських функцій, отже, оскарження таких діянь має відбуватися виключно за правилами, встановленими КПК.
Разом з тим, порядок відшкодування заподіяної незаконним досудовим розслідуванням матеріальної шкоди визначений не КПК України, а спеціальним законом.
Відповідно до пункту п`ятого частини першої статті 3 КПК України досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Тобто прокурор здійснював владні процесуальні функції до закриття кримінального провадження, що здійснено ним у формі постанови. Після цього прокурор здійснював владні управлінські функції, оскільки досудове розслідування закінчено.
Крім того, предметом цього позову є не стягнення коштів чи незгода із постановою прокурора, а його неправомірна протиправна бездіяльність щодо неприйняття постанови про визначення розміру шкоди, завданої позивача незаконними діями органу досудового розслідування. А тому, на такий спір поширюється юрисдикція адміністративного суду, а не цивільного чи кримінального.
Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини у справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює та розглянув справу відповідно до заявлених позовних вимог.
Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу прокуратури Рівненської області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13 травня 2019 року у справі № 460/357/19 – без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя
Р. Й. Коваль
судді
Л. Я. Гудим
В. В. Гуляк
Постанова складена у повному обсязі 20 вересня 2019 року.
