ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/2944/19 Справа № 202/4051/18
Суддя у 1-й інстанції - Зосименко С. Г. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.
Категорія 48
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 вересня 2019 року Дніпровський Апеляційний суд у складі:
головуючого - судді Ткаченко І.Ю.
суддів - Деркач Н.М., Каратаєвої Л.О.
за участю секретаря - Лященко С.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу
за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Індустріадьний районний у м. Дніпрі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, Служба у справах дітей Індустріальної районної у м. Дніпропетровську ради про виключення відомостей про померлу особу як батька з актового запису про народження дитини
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 30 жовтня 2018 року,-
В С Т А Н О В И В:
У листопаді 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою про виключення відомостей про померлу особу як батька з актового запису про народження дитини, відповідно до якої просив виключити з актового запису від 30.08.2017 року, складеного Індустріальним районним у м.Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Дніпропетровській області запис про батька ОСОБА_3 , як батька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що його син ОСОБА_3 перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 Шлюб зареєстровано Індустріальним відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції, про що в книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис за № 688. Від шлюбу відповідача та ОСОБА_3 народилась донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Фактичні сімейні стосунки між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 припинені з грудня 2015 року, відповідач створила ному сім`ю. В квітні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до Індустіального районного суду м. Дніпропетровська з позовною заявою про розірвання шлюбу. 03.07.2017 року ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська провадження у справі закрито у звязку зі смертю ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Після смерті ОСОБА_3 їх спільна донька залишилась проживати з батьками померлого. Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 14.09.2017 року ОСОБА_2 була позбавлена батьківських прав відносно дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Наразі позивачу стало відомо, що відповідач ОСОБА_2 вже після смерті ОСОБА_3 народила дитину від іншого чоловіка, однак батьком дитини в актовому записі про народження дитини вписаний померлий ОСОБА_3 . Позивач вважає, що його померлий син не може бути батьком дитини, народженої ІНФОРМАЦІЯ_4 , оскільки шлюбні відносини фактично між ним та відповідачем були припинені з грудня 2015 року (а.с.1-4).
Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 30 жовтня 2018 року у задоволенні позову відмовлено (а.с.56-59).
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом 1-ї інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі (а.с.65-69).
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно п.1 ч.1ст. 374 ЦПК України,суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно ч.1ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін, виходячи з наступних підстав.
Судом 1 інстанції встановлено, що син позивача ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 . перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 від якого у них народилась донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . В квітні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до Індустріального районного суду м.Дніпропетровська із позовною заявою про розірвання шлюбу. ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_3 помер, про що Амур-Нижньодніпровським районним у місті Дніпрі відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області зроблено відповідний актовий запис № 1073. Ухвалою Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 03 липня 2017 року провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу було закрито у зв`язку зі смертю ОСОБА_3 . В теперішній час позивачу ОСОБА_1 стало відомо про народження відповідачем ОСОБА_2 дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , батьком якої в актовому записі про народженні дитини записаний померлий ОСОБА_3
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд посилався на недоведеність та необгрунтованість заявлених позивачем вимог, зокрема зазначив, що посилання позивача на ч.3 ст. 137 СК України не можуть бути підставою для звернення до суду, оскільки в такому випадку актовий запис щодо особи, як батька дитини має вчинятись за життя.
З такими висновками суду погоджується й колегія суддів апеляційного суду, оскільки вони є обґрунтованими, відповідають встановленим обставинам по справі та зроблені з дотриманням норм процесуального права з застосуванням відповідних норм матеріального права.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 122 СК України дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини. Дитина, яка народжена до спливу десяти місяців після припинення шлюбу або визнання його недійсним, походить від подружжя.
Судом 1-ї інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 зареєстровано 24.09.2010 року Індустріальним відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції, актовий запис № 688 (а.с.8). ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с.9), а тому у розумінні ст. 104 Сімейного кодексу України, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 припинено 31.05.2017 року внаслідок його смерті.
З дати смерті ОСОБА_3 і до дати народження дитини ОСОБА_4 пройшло три місяці, таким чином в розумінні ст. ст. 122,133 Сімейного кодексу України, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , вважається таким, що походить від подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Перевіряючи зазначене рішення, колегія суддів вважає, що суд 1 інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову, з урахуванням конкретних обставин по справі та аналізу вищевказаних норм права.
Посилання апелянта на електронні докази, диски з телефонними розмовами з чоловіком відповідачки, які начебто свідчать про визнання ним свого батьківства не мають правового значення під час розгляду такої категорії справ. До того ж ані відповідачка, ані ймовірний батько з відповідними заявами до органів ДРАЦС чи з позовами до суду не зверталися. Актовий запис про народження дитини було зроблено відповідно до ст. 122 СК України.
Також не заслуговують на увагу і посилання апелянта на вимоги ст. 137 СК України, оскільки зі справи не вбачається, що померлим за життя була подана відповідна заява про невизнання свого батьківства (ч. 1 ст. 137 СК України).
Крім того, у вказаній статті передбачені інші підстави оспорювання батьківства, аніж ті на які позивач посилається апеляційні скарзі та обґрунтовує вимоги позову. Так, відповідно до ч. 3 ст. 137 СК України, на яку посилається позивач, встановлено, що якщо через поважні причини особа не знала про те, що записана батьком дитини, і померла, оспорити батьківство можуть її спадкоємці. Позивач же в своїй заяві на власний розсуд трактує зазначену норму права і зазначає, що оспорити батьківство можуть спадкоємці особи, яка не знала про те, що буде записана батьком дитини, що суттєво відрізняється від офіційного змісту даної норми права.
Апелянт під час розгляду справи не скористався наданими йому правами, не обґрунтував позовні вимоги та доводи апеляційної скарги, не надав суду доказів на їх підтвердження, оскільки згідно із ч. 1 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а відповідно до ч. 3 ст. 12, ч., ч. 1, 5, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та фактично зводяться до незгоди з рішенням суду та особистого тлумачення норм права та обставин справи. Судом першої інстанції у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка, справа розглянута у рамках заявлених позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами. Порушень матеріального чи процесуального закону, які б могли призвести до скасування або зміни рішення суду, судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому його слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 30 жовтня 2018 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.
Судді :
