ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
___________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 вересня 2019 р.
м. Херсон
Справа № 540/1590/19
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді: Хом`якової В.В.,
при секретарі: Перебийніс Н.Ю., за участю представника позивачів - ОСОБА_1 , представника відповідача Щербини О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 що діє самостійно та від імені неповнолітньої ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА _2 що діє самостійно та від імені неповнолітньої ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом до відповідача, в якому просять:
- визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області щодо відмови ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність, як членам фермерського господарства "АСАНОВ" земельної ділянки в розмірі земельної частки (паю), що розташована на території Чумацькошляхівської сільської ради Новотроїцького району Херсонської області, для ведення фермерського господарства, із земель, раніше наданих в оренду засновнику фермерського господарства ОСОБА_6 для ведення фермерського господарства, за результатами земельних торгів з продажу права оренди на земельну ділянку, згідно договору оренди землі від 20 грудня 2017 року;
- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області надати ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність, як членам фермерського господарства "АСАНОВ" земельних ділянок в розмірі земельної частки (паю) із земель, раніше наданих в оренду засновнику фермерського господарства ОСОБА_6 для ведення фермерського господарства, за результатами земельних торгів з продажу права оренди на земельну ділянку, згідно договору оренди землі від 20 грудня 2017 року;
- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області у місячний строк з дня набрання постановою законної сили подати до Херсонського окружного адміністративного суду звіт про виконання судового рішення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, на підставі положень ст. 118 Земельного кодексу України, позивачі звернулися до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області із заявами про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність, як членам фермерського господарства "АСАНОВ", земельної ділянки в розмірі земельної частки (паю) (кадастровий номер 6524480500:09:005:0001), площею 50,00 га, із земель, раніше наданих в користування ОСОБА_6 згідно договору оренди землі, на території Чумацькошляхівської сільської ради Новотроїцького району Херсонської області, для ведення фермерського господарства. Однак, на адресу позивачів надійшов лист - відповідь ГУ Держгеокадастру у Херсонській області з відмовою у наданні відповідного дозволу, оскільки згадана земельна ділянка надавалася у користування ОСОБА_6 й право на безоплатну передачу у власність земельної ділянки (паю) має лише він. А в листі, адресованому самому ОСОБА_6 , відповідач послався на п.7 ст. 118 Земельного кодексу України, вказавши, що договір оренди землі укладався з ним до 2024 року, а тому його розірвання можливе лише після закінчення строку дії договору. Позивачі вважають вказану відмову протиправною, оскільки відповідно до приписів ст. 7, 13 Закону України "Про фермерське господарство", а також ст. 31, 32 ЗК України, позивачі як члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність земельних ділянок (паю) за рахунок земель фермерського господарства. Зазначають, що закон, на їх думку, не ставить статус земель фермерського господарства в залежність від того, хто є формальним користувачем земельної ділянки: громадянин - учасник фермерського господарства чи саме господарство як юридична особа. Враховуючи, що ФГ "АСАНОВ" створено за рахунок земельної ділянки, яка надана у користування його засновнику ОСОБА_6 , тому позивачі, як члени цього фермерського господарства, мають право на безоплатне отримання у власність земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю) за рахунок земельної ділянки, яка надана у користування ОСОБА_6 . Крім того, позивачі вказують на те, що відповідач відмовив у наданні їм дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність відповідної земельної ділянки з підстав, не передбачених статтею 118 Земельного кодексу України, що також свідчить про протиправність такої відмови.
Ухвалою суду від 16.08.2019 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено судове засідання на 16.09.2019.
16.09.2019 представником відповідача подано до суду відзив на позову заяву, в якому позовні вимоги останній не визнає, просить відмовити у їх задоволенні, оскільки земельна ділянка надавалася у користування ОСОБА_6 , а тому право на безоплатну передачу її у власність відповідно до ст. 12, 13 Закону України "Про фермерське господарство", має лише ОСОБА_6 . Відповідач вважає необґрунтованою вимогу позивачів щодо визнання протиправною відмови ГУ Держгеокадастру у Херсонській області щодо відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, оформленої відповідним листом. Щодо вимоги позивачів про зобов`язання ГУ Держгеокадастру у Херсонській області надати позивачам дозвіл на розроблення проекту землеустрою, то відповідач вважає її необґрунтованою, оскільки вчинення таких дій є дискреційними повноваженнями відповідача, і суди не праві втручатися в діяльність державних органів при здійсненні ними функцій та повноважень, визначених законодавством, а також не вправі перебирати на себе функції суб`єктів владних повноважень.
В судовому засіданні 16.09.2019 представник позивачів позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві. Просив позов задовольнити.
Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, які викладені у відзиві на позов.
Дослідивши подані сторонами документи, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вказує про наступне.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 20.12.2017 ОСОБА_6 , як переможець земельних торгів, уклав з Головним управлінням Держгеокадастру у Херсонській області договір оренди земельної ділянки площею 50 га кадастровий номер 6524480500:09:005:0001, що розташована за межами населених пунктів на території Чумацькошляхівської сільської ради Новотроїцького району Херсонської області, строк дії договору 7 років.
В подальшому ОСОБА_6 заснував фермерське господарство "АСАНОВ", яке зареєстровано 09.02.2018, що підтверджується Статутом фермерського господарства, витягом з ЄДР, та став головою фермерського господарства , а членами фермерського господарства є ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 .
Згідно зі статутом ФГ "АСАНОВ" зазначений договір оренди землі став підставою для створення цього фермерського господарства (п.13.6 Статуту).
На загальних зборах фермерського господарства "АСАНОВ" від 31.10.2018 було вирішено подати клопотання до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області про безоплатну передачу у власність членам фермерського господарства земельних ділянок із орендованих за договором оренди землі від 20.12.2017.
Позивачі 12.11.2018 звернулися до ГУ Держгеокадастру у Херсонській області з заявами, якими просили надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність, як членам фермерського господарства "АСАНОВ", земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю), із земель, раніше наданих у користування (оренду) ОСОБА_6, згідно договору оренди землі від 20.12.2017 року.
До вказаних заяв, зокрема Асановим Тельманом Оруджевичем, додано копію паспортів та ідентифікаційних кодів заявників, копію договору оренди, копію статуту ФГ, копію протоколу зборів членів ФГ, копію витягу з ЄДРЮОФОПГФ.
ГУ Держгеокадастру у Херсонській області, розглянувши заяву ОСОБА_6 , повідомило його з посиланням на п.7 ст. 118 Земельного кодексу України про те, що договір оренди землі укладався з ним на 7 років, а тому його розірвання можливе лише після закінчення строку дії договору. Іншим позивачам була надана відповідь про те, що статтею 32 Земельного кодексу України передбачено, що громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Враховуючи приписи підпункту "в" частини 1 статті 12, ст. 13 Закону України "Про фермерське господарство" відповідач зазначив, що оскільки бажана земельна ділянка (кадастровий номер 6524480500:09:005:0001) згідно договору оренди землі перебуває до 2024 року у користуванні ОСОБА_6 , а не у фермерського господарства "АСАНОВ" та відповідно, не у позивачів, як членів господарства, тому відсутні правові підстави для передачі позивачам безоплатно у приватну власність земельних часток (паїв) із зазначеної земельної ділянки. ГУ Держгеокадастру у Херсонській області відмовило у задоволенні заяв позивачів щодо надання їм дозволу у зв`язку з невідповідністю місця розташування земельної ділянки вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів, а саме ст. 32 Земельного кодексу України, ст. 12, 13 Закону України "Про фермерське господарство".
Вважаючи відмову відповідача у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою необґрунтованою, позивачі звернулися до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд вказує про наступне.
Відповідно до статті 14 Конституції України та статті 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.
Так, правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю урегульовано Земельним кодексом України від 24.10.2001 № 2768-ІІІ (далі - ЗК України)
Відповідно до частини другої статті 22 цього Кодексу до земель сільськогосподарського призначення належать:
а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);
б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).
При цьому, пункт "а" частини третьої статті 22 ЗК України визначає те, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
Правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств як прогресивної форми підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства України визначені Законом України "Про фермерське господарство" від 19.06.2003 р. № 973-ІV (далі - Закон № 973- ІV).
Відповідно до статті 1 цього Закону фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.
Згідно зі ст. 121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, зокрема, для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство.
Отже, законодавством України передбачена можливість набувати громадянами України - членами фермерських господарств у власність земельні ділянки із земель державної і комунальної власності в межах норм, визначених статтею 121 Земельного кодексу України.
Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.
До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Приписами частини 4 статті 122 цього Кодексу передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 року № 15 затверджено Положення про Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру, відповідно до пункту 1 якого Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.
Відповідно до пункту 7 вказаного Положення Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 03.03.2015 року № 28 затверджено Положення про Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області, відповідно до якого Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та йому підпорядковане та відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, на території Херсонської області.
Отже, вирішення питань щодо передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності віднесено до повноважень центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин, територіальним органом якого є ГУ Держгеокадастру у Херсонській області.
Таким чином, маючи намір отримати безоплатно у власність земельну ділянку сільськогосподарського призначення із земель державної власності, розташовану на території Херсонської області, особа повинна звернутися до ГУ Держгеокадастру у Херсонській області з відповідним клопотанням та переліком документів, визначених ч. 6 ст. 118 ЗК України.
Частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Цією ж статтею визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме:
- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів;
- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів;
- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Виходячи з аналізу вказаних положень Земельного кодексу України у системному їх зв`язку, перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.
Як вбачається зі змісту листів-відповідей від 03.12.2018 за №№ 8873/0-3149/0/95-18, 8872/0-3149/0/95-18, то висновки ГУ Держгеокадастру в Херсонській області щодо відмови позивачам у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою спірної земельної ділянки обґрунтовані не закінченням строку дії договору оренди землі, який укладено відповідачем з ОСОБА_6 до 2024 року, та відсутністю правових підстав на передачу у приватну власність земельних ділянок які вже передані у користування згаданому ОСОБА_6 .
Матеріалами справи підтверджено, що громадянину ОСОБА_6 , на підставі договору оренди землі від 20.12.2017 та за актом-приймання передачі передано у користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності, загальною площею 50,00 га, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Чумацькошляхівської (Володимиро-Іллінської) сільської ради Новотроїцького району Херсонської області (кадастровий номер 6524480500:09:005:0001). Земельна ділянка передана у користування для ведення фермерського господарства.
Надаючи правову оцінку вказаним підставам для відмови позивачам у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, суд зазначає, що підстави набуття права на землю із земель державної та комунальної власності визначені статтею 116 Земельного кодексу України. Так, частиною 1 цієї статті передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. (ч. 2 ст. 116 ЗК України). Частиною 3 ст. 116 ЗК України передбачено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом. (ч. 5 ст. 116 ЗК України)
В матеріалах справи (а.с. 35) наявний витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію за Асановим Тельманом Оруджевичем речового права на земельну ділянку кадастровий номер 6524480500:09:005:0001.
Таким чином, спірні земельні ділянки, на які претендують позивачі, входять до земельного масиву, що перебуває в оренді ОСОБА_6 . Відтак, таке право користування на земельну ділянку визнається дійсним. Суду не надано доказів на підтвердження припинення права користування ОСОБА_6 спірною земельною ділянкою в порядку, визначеному законом.
Отже, надання особі у власність земельної ділянки, яка перебуває у постійному користуванні іншої особи, і право користування якою не припинено, суперечить положенням частини п`ятої статті 116 Земельного кодексу України.
Проте, суд зазначає, що вказані обставини мають значення при вирішенні питання щодо затвердження вже розробленого проекту землеустрою та подальшого надання спірної земельної ділянки у власність, і не можуть бути підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, оскільки отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 545/808/17.
Таким чином, суд дійшов до висновку, що відмова ГУ Держгеокадастру у Херсонській області у наданні позивачам дозволу на розроблення проекту землеустрою, оформлена листами від 03.12.2018 за №№ 8873/0-3149/0/95-18, 8872/0-3149/0/95-18, не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, а саме ч. 7 ст. 118 ЗК України, а тому є неправомірною та підлягає скасуванню.
При цьому, суд вважає за необхідне надати правову оцінку доводам позивачів про застосування до спірних правовідносин Закону України "Про фермерське господарство", який є спеціальним по відношенню до Земельного кодексу України, у зв`язку з чим зазначає наступне.
Право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради (частина перша статті 5, частина перша статті 7 Закону України "Про фермерське господарство"). Після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб (стаття 8 згаданого Закону). Тобто, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства. Зі змісту положень статті 12 Закону України "Про фермерське господарство" вбачається, що земельні ділянки, які використовуються фермерським господарством на умовах оренди, входять до складу земель фермерського господарства.
З комплексного аналізу норм статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону України "Про фермерське господарство" можна зробити висновок, що після укладення договору тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство реєструється в установленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.
Статтею 12 вказаного Закону визначено склад земель фермерського господарства. Зокрема, встановлено, що землі фермерського господарства можуть складатися із:
а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі;
б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності;
в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.
У свою чергу, відповідно до статті 13 Закону України "Про фермерське господарство" члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).
Членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради.
Отже, враховуючи, що земельна загальною площею 50,00 га використовується фермерським господарством на умовах оренди, то незважаючи на укладання договору оренди із головою фермерського господарства, позивачі як члени фермерського господарства мають право безоплатно отримати земельну ділянку, яка знаходиться у користуванні фермерського господарства.
Щодо вимоги позивачів про зобов`язання ГУ Держгеокадастру у Херсонській області надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність, як членам фермерського господарства земельних ділянок в розмірі земельної частки (паю) із земель, раніше наданих засновнику фермерського господарства ОСОБА_6 для ведення селянського (фермерського) господарства, суд зазначає наступне.
Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
За приписами вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб`єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.
Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.
Такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки при розгляді вимог про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень, але і у випадку розгляду вимог про зобов`язання вчинити дії після скасування його адміністративного акту.
Тобто, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 28 лютого 2018 року у справі № 826/7631/15 та від 16.05.2019 р. у справі № 821/925/18.
Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреційні повноваження в більш вузькому розумінні - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Тобто, дискреційними є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може". При цьому дискреційні повноваження, в тому числі органів місцевого самоврядування, завжди мають межі, встановлені законом.
Аналогічна позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 208/8402/14-а та від 29 березня 2018 року у справі № 816/303/16.
У межах даної справи, відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд.
Суд доходить до висновку, що відповідач в межах даної справи протиправно відмовив позивачам у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою у з підстав, не передбачених діючим законодавством, зокрема ч. 7 ст. 118 ЗК України.
Таким чином, оскільки процес надання позивачам відмов у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою може бути досить тривалим, то в даному випадку належним способом захисту порушеного права є саме зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області надати такий дозвіл.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі №808/3082/17, від 31 січня 2019 року у справі №815/2488/17, від 06 березня 2019 року у справі №1640/2592/18.
Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі №21-1465а15.
Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Таким чином, відповідач як суб`єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, не довів суду правомірності прийнятого ним рішення, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.
Щодо звіту про виконання судового рішення.
Представником позивачів, на підставі ст. 382 КАС України, в прохальній частині позову заявлено клопотання щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, шляхом подання звіту про виконання рішення суду.
Частиною 1 статті 382 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Зі змісту наведеної правової норми випливає, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, яке має застосовуватися у виключних випадках.
Поряд з цим, суд враховує, що представником позивачів не наведено причин та не надано доказів, які б свідчили про те, що відповідач може ухилятися від виконання рішення суду.Приймаючи до уваги обставини даної справи, підстави зобов`язувати суб`єкта владних повноважень подавати звіт про виконання судового рішення відсутні.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, суд вважає, що сплачений позивачами судовий збір по 768,40 грн. підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 139, 243-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
Позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області щодо відмови ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність, як членам фермерського господарства "АСАНОВ" земельної ділянки в розмірі земельної частки (паю), що розташована на території Чумацькошляхівської сільської ради Новотроїцького району Херсонської області, для ведення фермерського господарства, із земель, раніше наданих в оренду засновнику фермерського господарства "АСАНОВ" ОСОБА_6 для ведення фермерського господарства згідно договору оренди землі від 20 грудня 2017 року.
Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області надати ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення у власність, як членам фермерського господарства "АСАНОВ", земельних ділянок в розмірі земельної частки (паю) із земель, раніше наданих в оренду засновнику фермерського господарства "АСАНОВ" ОСОБА_6 для ведення фермерського господарства згідно договору оренди землі від 20 грудня 2017 року.
Стягнути з Головного управління Держгеокадастру в Херсонській області (код ЄДРПОУ 39766281, вул. Уніврситетська, 136а, м. Херсон, 73036) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_6 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 768 грн. 40 коп. судового збору.
Стягнути з Головного управління Держгеокадастру в Херсонській області (код ЄДРПОУ 39766281, вул. Уніврситетська, 136а, м. Херсон, 73036) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_5 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 768 грн. 40 коп. судового збору.
Стягнути з Головного управління Держгеокадастру в Херсонській області (код ЄДРПОУ 39766281, вул. Уніврситетська, 136а, м. Херсон, 73036) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) 1536 грн. 80 коп. судового збору.
Стягнути з Головного управління Держгеокадастру в Херсонській області (код ЄДРПОУ 39766281, вул. Уніврситетська, 136а, м. Херсон, 73036) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) 768 грн. 40 коп. судового збору.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції,який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 23 вересня 2019 р.
Суддя Хом`якова В.В.
кат. 109020100
