ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 вересня 2019 року
м. Київ
Справа № 906/696/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кушнір І.В. - головуючий, Краснов Є.В., Мачульський Г.М.,
За участю секретаря судового засідання Шпорта О.В.
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бальзак Інвестиції" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.05.2019 (головуючий суддя: Демидюк О.О., судді: Павлюк І.Ю., Тимошенко О.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бальзак Інвестиції"
до Фізичної особа - підприємця Парасюка Сергія Олександровича
про розірвання договору оренди та стягнення 1 590 189,35 грн.,
За участю представників:
позивача - Лисюк Т.А. - адвокат
відповідача - Парасюк С.О. - особисто,
Сіра А.В. - адвокат
ВСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог і заперечень
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Бальзак Інвестиції" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовною заявою до Фізичної особи - підприємця Парасюка Сергія Олександровича про розірвання договору оренди ОБ №20151014 від 26.10.15 та стягнення 1590189,35 грн., з яких: 960655,92 грн. боргу за оренду приміщення по договору оренди ОБ №20151014 від 26.10.15; 104469,86 грн. пені; 364041,61 грн. штрафу; 122054,58 грн. інфляційних; 38967,38 грн. 3% річних.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконував умови договору оренди по сплаті передбачених ним платежів, внаслідок чого утворилася вказана заборгованість за період з 29.02.16 по 14.08.18.
3. Відповідач у відзиві проти позову зазначив, що договір оренди наразі неможливо розірвати, оскільки його було розірвано з 05.06.18 у зв`язку з відмовою позивача; у зв`язку з розірванням договору оренди та обмеженням доступу до орендованих приміщень відповідач заперечив стягнення заборгованості за їх оренду у період червень-липень 2018 року. Крім того, вказав на неправильність здійснення розрахунків штрафних санкцій та просив застосувати строк позовної давності до вимог про стягнення пені та штрафу.
ІІ. Короткий зміст судових рішень
4. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 05.02.2019 у справі №906/696/18 позов задоволено частково, відмовлено в задоволенні вимоги про розірвання договору оренди ОБ №20151014 від 26.10.15, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бальзак Інвестиції" та Фізичною особою-підприємцем Парасюком Сергієм Олександровичем, посвідчений приватним нотаріусом Бердичівського міського нотаріального округу Богатирчуком А.М. 26.10.2018 реєстраційний №3307, індексний номер Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №46313527 від 26.10.2015.
Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Парасюка Сергія Олександровича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бальзак Інвестиції" 948739,18грн. боргу, 364041,61грн. штрафу, 38952,69грн. 3% річних, 122054,58грн. інфляційних, 22106,82 грн. судового збору, відмовлено в задоволенні вимоги про стягнення 11916,74грн. боргу, 104469,86грн. пені, 14,69 грн. річних.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бальзак Інвестиції" на користь Державного бюджету України - 1762,00 грн. судового збору.
5. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.05.2019 рішення Господарського суду Житомирської області від 05.02.2019 року у справі №906/696/18 в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця Парасюка Сергія Олександровича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бальзак Інвестиції" - 948739,18 грн. боргу, 364041,61 грн. штрафу, 38952,69 грн. 3% річних, 122054,58 грн. інфляційних, 22106,82 грн. судового збору скасовано, прийнято в цій частині нове судове рішення, яким:
1. Позов задоволено частково, стягнуто з Фізичної особи-підприємця Парасюка Сергія Олександровича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бальзак Інвестиції" - 870796,20 грн. боргу.
2. Відмовлено в задоволенні позову в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця Парасюка Сергія Олександровича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бальзак Інвестиції" 77942,98 грн. боргу, 364041,61 грн. штрафу, 38967,38 грн. 3% річних, 122054,58 грн. інфляційних втрат.
3. В решті рішення залишено без змін.
4. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бальзак Інвестиції" на користь Фізичної особи-підприємця Парасюка Сергія Олександровича 13567,31 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
5. Стягнуто Фізичної особи-підприємця з Парасюка Сергія Олександровича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бальзак Інвестиції" 13062 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви.
ІІІ. Процедура касаційного провадження у Верховному Суді
6. 25.06.2019 (згідно із поштовим штемпелем на конверті) Товариством з обмеженою відповідальністю "Бальзак Інвестиції" безпосередньо до Касаційного господарського суду подано касаційну скаргу на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.05.2019 у справі № 906/696/18.
7. Витягом з протоколу автоматизованого розподілу касаційної скарги між суддями від 03.07.2019 у справі №906/696/18 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Краснов Є.В., Мачульський Г.М.
8. Ухвалою Верховного Суду від 15.07.2019 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Бальзак Інвестиції" про поновлення строку на касаційне оскарження задоволено, поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Бальзак Інвестиції" строк для подання касаційної скарги на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.05.2019 у справі № 906/696/18, відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та призначено її до розгляду на 04.09.2019, визначено строк для подання відзиву на касаційну скаргу з доказами надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи до 05.08.2019.
9. Разом з тим, вказаною ухвалою витребувано з Господарського суду Житомирської області та/або Північно-західного апеляційного господарського суду матеріали справи №906/696/18.
10. 30.07.2019 (згідно з поштовим штемпелем на конверті) відповідачем до Касаційного господарського суду направлено відзив на касаційну скаргу.
11. Ухвалами Верховного Суду від 04.09.2019 та від 11.09.2019 розгляд касаційної скарги було відкладено на 11.09.2019 та 25.09.2019 відповідно, оскільки матеріали даної справи до Верховного Суду фактично надійшли лише 10 вересня 2019 року.
Зважаючи на це, враховуючи вимоги статей 114, 306 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції розглядає зазначену справу в розумний строк з моменту її отримання з урахуванням конкретних обставин справи та інших критеріїв, зокрема, складності справи, з метою забезпечення основних завдань господарського судочинства.
12. У судове засідання 25.09.2019 з`явилися представники учасників справи та відповідач особисто. Представник позивача підтримала касаційну скаргу. Відповідач та його представник виклали заперечення проти касаційної скарги та просили відмовити в її задоволенні.
ІV. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї
13. У касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Бальзак Інвестиції" (скаржник, позивач) просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.05.2019, рішення Господарського суду Житомирської області від 05.02.2019 у справі №906/696/18 залишити в силі.
14. Обґрунтовуючи касаційну скаргу скаржник вважає, що постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з неправильним застосуванням норм матеріального права.
На думку позивача, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 364041,61 грн. штрафу, 122054,58 грн. інфляційних, 38967,38 грн. - 3% річних.
При цьому, позивач посилається на ст.ст. 6, 525, 526, 549, ч.2 ст. 625, ст.ст.627, 629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 13, 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України, Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", положення п.п. 10.2, 10.2.1.1, 10.2.1.2 договору.
15. У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки вважає, що судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
V. Фактичні обставини, встановлені судами попередніх інстанцій
16. 26 жовтня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бальзак Інвестиції" (орендодавець/позивач) та Фізичною особою-підприємцем Парасюком Сергієм Олександровичем (орендар/відповідач) укладено Договір оренди нежитлового приміщення ОБ №20151014. Договір посвідчений приватним нотаріусом Бердичівського міського нотаріального округу Богатирчуком А.М. 26.10.2018 реєстраційний №3307, індексний номер Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №46313527 від 26.10.2015 (а.с.51).
Згідно з п.1.1 Договору, орендодавець передає, а орендар (відповідач) приймає у тимчасове платне користування нежитлове приміщення, а саме частину будівлі Торгового центру на 5 (п`ятому) поверсі, загальною площею 493,27 кв. м, яке знаходиться за адресою: Житомирська область, м. Бердичів, вул. Європейська, 26, іменоване далі за текстом "Об`єкт оренди", про що сторони підписали Акт прийому - передачі об`єкту оренди № 1 від 26 жовтня 2015 року до Договору (а.с.76).
Договір укладено строком на 8 (вісім) років - до 26.10.2023 (п.3.2 договору).
17. Згідно Акту №2 від 22.03.16 площа об`єкту оренди складає 496,80 кв. м (а.с.77 т.1).
18. Додатковою угодою №3 від 13 квітня 2018 року до Договору, зменшено загальну площу Об`єкту оренди до 482,37 кв. м (а.с.82).
19. Таким чином, у період з 22.03.16 по 12.04.18 включно відповідач орендував приміщення площею 496,80 кв. м, а з 13.04.18 - площею 482,37 кв. м.
20. Відповідно до п.2.3 Договору оренди орендар взяв на себе зобов`язання своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендодавцю: орендну плату; гарантійний платіж; компенсацію комунальних платежів; компенсацію експлуатаційних платежів; інші платежі, передбачені даним договором.
21. Види, розмір, порядок розрахунку та порядок оплати грошових зобов`язань відповідача перед позивачем передбачені Розділом 5 Договору та складаються з орендної плати, компенсації комунальних платежів - електроенергія, водопостачання, опалення та ін., відшкодування експлуатаційних витрат.
22. Позивач просить стягнути з відповідача 960655,92 грн. боргу за оренду приміщення по договору оренди ОБ №20151014 від 26.10.15, який виник за період з 01.03.16 по 14.08.18.
23. Орендна плата нараховується з дати підписання Акту №1 (п.5.3 Договору) - 26.10.15.
Перший місяць оренди жовтень 2015 є неповним та складає 6 календарних днів з 26.10.15 по 31.10.15 включно.
24. 26.01.16 сторони уклали нотаріально посвідчену Додаткову угоду №1 до Договору оренди (а.с.78), якою внесли зміни до п.1.2 та п.1.3 додатку №5 , де обумовили, що за один календарний місяць використання Об`єкта оренди в період з дати підписання Акту №1 (з 26.10.15) та до 01.02 16 (по 31.01.16) орендна плата становить 120,00 грн з ПДВ. Починаючи з 01.02.16 за повний календарний місяць лютого 2016 орендна плата становить 19540,80 грн. та зараховується із суми гарантійного платежу, сплаченого 26.10.15 на суму 39081,60 грн., решта 19 540, 80 грн. - в якості орендної плати за останній місяць оренди (п. 5.2 Договору оренди).
25. Згідно з п.5 Договору, орендна плата сплачується орендарем щомісяця попередньою оплатою, не пізніше 20-го числа місяця, що передує оплачуваному місяцю. Орендодавець до 15-го числа місяця, що передує оплачуваному місяцю, виставляє орендареві paxунок на оплату орендної плати, розрахованої відповідно до Додатка № 5 до даного Договору. Орендар зобов`язаний сплачувати орендну плату не пізніше строку, зазначеного в даному Договорі незалежно від факту одержання зазначених рахунків.
26. Відповідно п.5.8 Договору, орендар, крім платежів по оренді, повинен на умовах, визначених цим пунктом, компенсовувати витрати на комунальні послуги, якими він користується (електроенергія, водопостачання, опалення й т.д.), та витрати на комунальні послуги, які споживають відвідувачі в місцях загального користування та які розподіляються між всіма орендарями ТЦ пропорційно площі об`єкту оренди до загальної площі ТЦ.
27. Порядок розрахунків сум компенсації комунальних платежів був змінений за згодою сторін шляхом укладання нотаріально посвідченої Додаткової угоди №2 про зміну порядку розрахунків комунальних платежів від 27 лютого 2018 року, у зв`язку з цим з 01 березня 2018 року Порядок розрахунку комунальних платежів здійснюється згідно з Додатком №2 до Додаткової угоди №2 від 27.02.2018 (а.с.79,80).
Компенсація комунальних послуг починає нараховуватися орендодавцем з дати підписання Акту №1 (п.п. 5.8.1 Договору оренди) з 26.10.15. До 15-го числа кожного поточного місяця орендар сплачує аванс компенсації комунальних послуг за наступний місяць в сумі 11345,21 грн з ПДВ. У випадку, якщо вартість фактично спожитих комунальних послуг за попередній місяць перевищує суму сплаченого авансу, орендар сплачує різницю до 15 числа поточного місяця на підставі рахунку, в якому ця різниця зазначена ( п.5.8.3 Договору оренди).
28. Додатковою угодою №1 від 26.01.16 до Договору оренди (а.с.78) внесено зміни в п.5.9 Договору, за яким орендар відшкодовує витрати, пов`язані з експлуатацією, обслуговуванням і утриманням Об`єкта оренди в розмірі, що становить 20,00 грн. з ПДВ за один квадратний метр Об`єкта оренди на місяць, який щорічно збільшується на 10% від розміру, встановленого на попередній рік оренди. Компенсація експлуатаційних витрат починає нараховуватися з 01.02.2016.
29. Факт виконання зобов`язань по Договору посвідчується Актами прийняття-передачі послуг, що підписуються не пізніше 10-го числа місяця наступного за звітним ( п. 5.17 Договору оренди).
30. Так, за даними позивача, на виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 1746948,40 грн. за період з 26.10.15 по 31.07.18, за які відповідач розрахувався частково, в розмірі 786292,48 грн., що підтверджується Актами здачі прийняття робіт (а.с.85-118 т.1), карткою рахунку (а.с.134 т.1), платіжними дорученнями (а.с.18-65 т.2), розрахунком боргу (а.с.6 т.2).
31. Кожного місяця за період з жовтня 2015 року по травень 2018 року сторони підписували Акти здачі прийняття робіт на оренду приміщення, експлуатаційні та комунальні витрати (а.с.85-116 т.1).
32. Акти здачі прийняття робіт за червень-липень 2018 року відповідачем не підписані (а.с.117-118 т.1).
33. Періодично сторони проводили звірку розрахунків, останній Акт звірки на суму боргу 890337,00 грн., з яким погодився відповідач підписавши його, складений станом на 20.06.18 (а.с.130 т.1).
34. Акт звірки, виконаний станом на 31.07.18 на суму боргу 960655,92 грн. відповідачем не підписано та заперечується ним.
35. Відповідно до п.10.2 Договору у випадку несвоєчасної або не в повному обсязі оплати орендної плати або компенсації комунальних та експлуатаційних платежів, орендар сплачує орендодавцю штрафну неустойку у формі пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми прострочених платежів за кожний день прострочки.
Згідно з п.10.2.1.1 Договору, якщо період прострочення перевищує 30 (тридцять) календарних днів, то орендар зобов`язаний сплатити орендодавцю штрафну неустойку у формі штрафу у розмірі 20% від простроченої суми грошового зобов`язання.
Відповідно до п.10.2.1.2 Договору, якщо період прострочення перевищує 60 (шістдесят) календарних днів то крім штрафу передбаченого п.10.2.1.1, орендар додатково зобов`язаний сплатити орендодавцю штрафну неустойку у формі штрафу у розмірі 20% від простроченої суми грошового зобов`язання.
36. З урахуванням викладеного позивач просить стягнути з відповідача 104469,86 грн. пені та 364041,61 грн. штрафу, а також 122054,58 грн. інфляційних, 38967,38 грн. 3% річних.
VІ. Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
37. Суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позову, враховуючи, що договір припинив свою дію 19.07.2018 відповідно до умов п.9.2 договору, а тому обґрунтованою є вимога позивача про стягнення на його користь з відповідача боргу за період з березня 2016 року (дата виникнення боргу) по 19.07.2018, що становить 948739,18 грн.
Місцевий господарський суд зазначив, що позивач неправомірно здійснив розрахунок пені, клопотання про призначення економічної експертизи не заявляв, проти клопотання відповідача про призначення експертизи заперечив. Оскільки суд не вправі самостійно встановлювати періоди нарахування та суму заборгованості, з якої здійснюється розрахунок, так як це є частиною позовних вимог, які можуть викладатись тільки позивачем, вимога про стягнення 104469,86 грн. пені не підлягає задоволенню в зв`язку з недоведеністю позовних вимог.
Перевіривши розрахунки штрафу та інфляційних суд першої інстанції вважає їх правильними, тому вимоги про стягнення штрафу та інфляційних підлягають задоволенню в заявленому розмірі.
Разом з тим, місцевий господарський суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, дійшов висновку, що дана вимога підлягає задоволенню частково в розмірі 38952,69 грн., оскільки до розрахунку безпідставно включено борг за липень 2018 року у розмірі 30784,85 грн.
38. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду, що Договір оренди припинив свою дію 19.07.2018.
Разом з тим, апеляційний господарський суд встановив, що відповідач фактично з 01.06.2018 не користувався орендованим майном по незалежних від нього обставинах, оскільки позивач обмежив таке користування до моменту проведення повних розрахунків, а тому дійшов висновку, що нарахування орендної плати та інших платежів за Договором оренди за червень-липень 2018 року у даному випадку є безпідставним.
Тобто, при прийнятті судового рішення про стягнення заборгованості по орендній платі суд першої інстанції мав відмовити у стягнення заборгованості по орендній платі та іншим платежам, пов`язаним із фактичним використанням орендованого приміщення за червень 2018 року в розмірі 39 534,05 грн. та за липень 2018 року в розмірі 18 868,13 грн. (з розрахунку за 19 днів з урахуванням встановленої дати розірвання договору в односторонньому порядку).
Також суд апеляційної інстанції вказав, що місцевим господарським судом не було враховано використання позивачем гарантійного платежу в розмірі 19540,80 грн., сплаченого відповідачем на виконання п. 2.5 Договору оренди.
Щодо правомірності нарахування штрафу в розмірі 364041,61 грн. колегія суддів апеляційного господарського суду зазначила, що умовами договору не передбачено застосування такої штрафної санкції, як 40% від простроченої суми грошового зобов`язання. Крім того, в даному випадку, до суми заборгованості, яка була взята позивачем для розрахунку штрафних санкцій станом на серпень 2018 року, входять платежі строк виконання по яких настав у 2016-2017 роках, тобто з порушенням 6-ти місячного строку для нарахування та річного строку для стягнення. Отже, судом першої інстанції безпідставно не було враховано заяву відповідача про застосування строку позовної давності.
При цьому, суд апеляційної інстанції вказав, що при задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафу в розмірі 364041,61 грн., який має аналогічний порядок розрахунків, викладена позиція щодо відмови у стягненні пені, судом першої інстанції не враховано.
Також, колегія суддів не погодилася з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача на користь позивача 122054,58 грн. - інфляційних та 38967,38 грн. - 3 відсотків річних, оскільки платежі за договором оренди мають різні дати їх виконання.
Колегія суддів звернула увагу на те, що в матеріалах справи відсутній документально обґрунтований розрахунок позивача з якого можна було б встановити період виникнення заборгованості окремо по кожному із видів платежів.
Враховуючи, що при здійсненні розрахунків позивачем було застосовано єдину дату виникнення заборгованості, у зв`язку з чим перевірити правильність застосування відповідного індексу інфляції та 3% річних окремо по кожному з видів платежів (орендній платі, комунальним платежам, компенсації експлуатаційних витрат) не можливо, колегія суддів вважає долучені позивачем до матеріалів справи розрахунки індексу інфляції та 3% річних необґрунтованими, тому дійшла висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 122054,58 грн. - інфляційних та 38967,38 грн. - 3 відсотків річних задоволенню не підлягають.
VІІ. Позиція Верховного Суду
39. Згідно зі ст.300 Господарського процесуального кодексу України:
"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."
З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов`язані з переоцінкою доказів, визнанням доведеними/ недоведеними або встановленням по новому обставин справи.
40. У касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Бальзак Інвестиції" (скаржник, позивач) просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.05.2019, рішення Господарського суду Житомирської області від 05.02.2019 у справі №906/696/18 залишити в силі.
41. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.05.2019 рішення Господарського суду Житомирської області від 05.02.2019 року у справі №906/696/18 було частково скасовано з прийняттям нового рішення, яким фактично було, зокрема, зменшено суму стягнення основного боргу.
Мотивами прийняття такого рішення в цій частині апеляційний суд вказав, що при прийнятті судового рішення про стягнення заборгованості по орендній платі суд першої інстанції мав відмовити у стягнення заборгованості по орендній платі та іншим платежам, пов`язаним із фактичним використанням орендованого приміщення за червень 2018 року в розмірі 39 534,05 грн. та за липень 2018 року в розмірі 18 868,13 грн. ( з розрахунку за 19 днів з урахуванням встановленої дати розірвання договору в односторонньому порядку).
Також, як зазначив апеляційний господарський суд, судом першої інстанції не було враховано використання позивачем сплаченого гарантійного платежу в розмірі 19 540,80 грн., сплаченого відповідачем на виконання п. 2.5 Договору оренди.
Враховуючи вищевикладене колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що сума заборгованості по орендним та іншим платежам станом на момент розірвання договору - 19.07.2018 року складає 870 796,20 грн. (948 739,18 грн. (сума боргу визначена судом першої інстанції) - 18 868,13 грн. (нарахування за липень 2018 року) - 39 534,05 грн. (нарахування за червень 2018 року) - 19 540,80 (гарантійний платіж, що має враховуватися за останній місяць фактичного користування орендованим приміщенням)), яка підлягає задоволенню.
42. Касаційна скарга позивача не містить жодних доводів щодо незаконності чи необґрунтованості постанови суду апеляційної інстанції у вказаній частині.
Всі доводи фактично стосуються відмови в задоволенні позову в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця Парасюка Сергія Олександровича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бальзак Інвестиції" 364041,61 грн. штрафу, 38967,38 грн. 3% річних та 122054,58 грн. інфляційних втрат.
43. З урахуванням викладеного та положень вищенаведеної ст.300 ГПК суд касаційної інстанції не переглядає оскаржуване судове рішення в частині основного боргу.
44. Стосовно заявлених в касаційній скарзі доводів суд касаційної інстанції приймає до уваги наступне.
45. Як встановлено судами попередніх інстанцій на підставі власної оцінки доказів, Договором оренди та Додатковими угодами до нього сторони погодили, що:
- плата за користування наймачем об`єктом найму встановлюється в розмірі 19540,80грн. з лютого 2016 по березень 2018, з квітня 2018 - 19106,68грн. та сплачується кожного місяця до 20 числа місяця, що передує оплачуваному місяцю;
- плата за комунальні платежі проводиться до 15 числа місяця, що передує звітному в розмірі 11345,21грн.,
- решта сплачується до 15-го числа звітного місяця на підставі виставлених рахунків або визначається відповідачем самостійно згідно додатку №4 до договору;
- експлуатаційні витрати складають 9936,00грн. (496,80кв.м.х20) на місяць з підвищенням кожного року на 10%, строки їх оплати сторони не встановили.
Факт виконання зобов`язань по Договору посвідчується Актами прийняття-передачі послуг, що підписуються не пізніше 10-го числа місяця наступного за звітним (п. 5.17 Договору оренди).
Сторони шляхом підписання відповідних актів дійшли згоди щодо визначення розміру плати за користування наймачем об`єктом найму, експлуатаційних платежів, комунальних послуг. При цьому, жодних заперечень щодо такого узгодження розміру орендної плати від сторін договору не надходило.
46. Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.
47. Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 5 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
48. Таким чином, положення глави 19 ЦК про строки позовної давності в даному випадку підлягали б застосуванню з урахуванням особливостей, передбачених частиною шостою статті 232 ГК України.
Якщо господарська санкція нараховується за кожен день прострочення на відповідну суму, то позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється окремо за кожний день прострочення.
Право на позов про стягнення такої санкції за кожен день прострочення виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.
Враховуючи, що нарахування господарських штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, то строк позовної давності спливає через рік від дня, за який нараховано санкцію.
49. Відмовляючи в стягненні 104469,86 грн. пені суд першої інстанції вказав, що згідно розрахунку позивача пеня нарахована за період з 01.09.17 по 01.03.18 на загальну суму боргу, яка утворилася за весь час дії договору з березня 2016 (а.с.30).
Проте, з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування пені може проводитись за шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, за кожний місяць прострочки, окремо по кожному нарахуванню орендної плати, комунальних платежів, експлуатаційних витрат, оскільки вони мають різний строк оплати, а тому мають різний період початку прострочення сплати та закінчення шестимісячного строку.
Виходячи з викладеного, місцевий суд вважав, що позивач неправомірно здійснив розрахунок пені, клопотання про призначення економічної експертизи не заявляв, проти клопотання відповідача про призначення експертизи заперечив.
Суд не в змозі самостійно здійснити розрахунок пені, оскільки не вправі самостійно встановлювати періоди нарахування та суму заборгованості, з якої здійснюється розрахунок, так як це є частиною позовних вимог, які можуть викладатись тільки позивачем, тому вимога про стягнення 104469,86 грн. пені є необґрунтованою.
50. Суд апеляційної інстанції також звернув увагу на те, що в розрахунках, долучених до матеріалів справи позивачем щодо стягнення штрафних санкцій, не визначено конкретні дати, з яких почалося прострочення окремо по кожному з платежів, а також відсутній чіткий розрахунок по таких платежах, тобто, що в матеріалах справи фактично відсутній документально обґрунтований розрахунок позивача, з якого можна було б встановити період виникнення заборгованості окремо по кожному із видів платежів, а при здійсненні розрахунків позивачем було застосовано єдину дату виникнення заборгованості.
При цьому, апеляційний суд вірно відмітив, що відмовляючи у задоволені позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 104469,86 грн. за період, аналогічний для нарахування штрафних санкцій, суд першої інстанції послався на норму ч. 6 ст. 232 ГК України та зазначив, що нарахування неустойки може проводитися за шість місяців від дня коли зобов`язання мало бути виконано, за кожний місяць прострочки, окремо по кожному нарахуванню орендної плати, комунальних платежів, експлуатаційних витрат, оскільки вони мають різні строки оплати, а тому мають різний період початку прострочення сплати та закінчення шестимісячного строку.
Однак, при задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафу в розмірі 364041,61 грн., який має аналогічний порядок розрахунків, викладену позицію щодо відмови у стягненні пені судом першої інстанції не враховано.
51. Також, апеляційний суд на підставі власної оцінки доказів встановив, що з наданого позивачем розрахунку суми заборгованості по орендним та іншим платежам (додаток №19 до позовної заяви) вбачається, що прострочення платежів по орендній платі та іншим платежам почалося з лютого 2016 року.
Оскільки заборгованість за лютий 2016 року склала 33 985,23 грн. та не була погашена протягом 30 календарних днів, то відповідно моментом порушення прав позивача та підставою для застосування умов договору щодо штрафних санкцій стала дата 30 березня 2016 року.
Позивач звернувся до суду із вимогою стягнути штрафну санкцію лише у вересні 2018 року, при цьому для розрахунку штрафної санкції застосував період з лютого 2016 року по травень 2018 року включно.
В даному випадку, до суми заборгованості, яка була взята позивачем для розрахунку штрафних санкцій станом на серпень 2018 року, входять платежі, строк виконання по яких настав у 2016-2017 роках, тобто з порушенням 6-ти місячного строку для нарахування та річного строку для стягнення.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 258 ПК України до вимог про стягнення штрафу застосовується позовна давність в один рік.
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що судом першої інстанції безпідставно не було враховано заяву відповідача про застосування строку позовної давності.
Тобто, строк позовної давності за штрафом, нарахованим за перші 30 та наступні 60 днів прострочення сплати орендної плати за кожний місяць з 2015 року та до 01.09.2017 року - сплинув.
52. Також, колегія суддів апеляційного господарського суду обґрунтовано не погодилася з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача на користь позивача 122 054,58 грн. - інфляційних та 38 967,38 грн. - 3 відсотків річних, оскільки, як вже зазначалося вище, платежі за договором оренди мають різні дати їх виконання.
Враховуючи, що при здійсненні розрахунків позивачем було застосовано єдину дату виникнення заборгованості, у зв`язку з чим перевірити правильність застосування відповідного індексу інфляції та 3% річних окремо по кожному з видів платежів (орендній платі, комунальним платежам, компенсації експлуатаційних витрат) не можливо, колегія суддів апеляційного суду вірно визнала долучені позивачем до матеріалів справи розрахунки індексу інфляції та 3% річних необґрунтованими.
53. Доводи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди з вищевказаними висновками суду апеляційної інстанції про недоведеність фактів, наведених скаржником, вимоги до касаційного суду здійснити переоцінку доказів по справі та встановити по новому фактичні обставини справи, визнавши доведеність скаржником фактів, покладених ним в основу позову та касаційної скарги.
Разом з тим, суд касаційної інстанції, в силу положень наведеної ч.2 ст.300 Господарського процесуального кодексу України позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.
Згідно з ч.1 ст.300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи перевіряє виключно правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Обґрунтованих та переконливих доводів саме щодо неправильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права касаційна скарга не містить.
З урахуванням викладеного колегія суддів вважає доводи касаційної скарги необґрунтованими.
VІІІ. Висновки Верховного Суду
54. Відповідно до п.1 ч.1 ст.308 Господарського процесуального кодексу України:
"Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:
1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення."
Згідно з ч.1 ст.309 Господарського процесуального кодексу України:
"Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права."
55. З урахуванням викладеного суд доходить висновку про необхідність залишення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бальзак Інвестиції" без задоволення, а постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.05.2019 у справі № 906/696/18 - без змін.
У зв`язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.
Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бальзак Інвестиції" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.05.2019 у справі № 906/696/18 залишити без задоволення.
2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.05.2019 у справі № 906/696/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий І. Кушнір
Судді Є. Краснов
Г. Мачульський
