ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/5987/19 Справа № 182/7347/18
Суддя у 1-й інстанції - Рибакова В. В. Суддя у 2-й інстанції - Каратаєва Л. О.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 жовтня 2019 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого - Каратаєвої Л.О.
суддів - Ткаченко І.Ю., Деркач Н.М.,
за участю секретаря судового засідання - Літвінової А.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 квітня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, шляхом виселення без надання іншого житлового приміщення, -
В С Т А Н О В И Л А:
01 жовтня 2018 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, який уточнював (а.с.1,2,23,24) та просив суд усунути перешкоди у здійсненні ним права користування житловим будинком АДРЕСА_1 , виселивши ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з вказаного житлового будинку без надання іншого жилого приміщення.
Заочним рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 квітня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, шляхом виселення без надання іншого житлового приміщення - відмовлено (а.с.65-70).
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 , звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов (а.с.74-78).
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено, що за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на житловий будинок АДРЕСА_1: 1/2 частина - на підставі Договору дарування, посвідченого 09.06.1970 року Першою Нікопольською державною нотаріальною конторою, зареєстровано в реєстрі за № 2-1342; 1/2 частина - на підставі Договору дарування, посвідченого 19.12.1995 року Першою Нікопольською державною нотаріальною конторою, зареєстровано в реєстрі за № 2-3286 (а.с.6-8 - копії договорів дарування). Викладене підтверджується також Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 65927181 від 16.08.2016 року, Інформацією з реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №145697499 від 16.11.2018 року, відповіддю КП «Нікопольське міжміське бюро технічної інвентаризації» № 1325 від 10.12.2018 року, що надійшла на запит суду та іншими матеріалами справи (а.с.9-12,38,39,41).
Згідно записів Домової книги для прописки громадян, що проживають будинку АДРЕСА_3 , у будинку зареєстрований лише позивач ОСОБА_1 , з 11.08.2017 року (а.с.13,14), що також вбачається з копії посвідки на постійна проживання позивача (а.с.3).
Згідно довідки від 18.09.2018 року за вих.№1946, виданої виконавчим комітетом Червоногригорівської селищної ради Нікопольського району Дніпропетровської області, за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрований ОСОБА_1 , 1946 р.н. один (а.с.16).
Згідно відомостей адресно-довідкового підрозділу ГУ ДМС в Дніпропетровській області, відповідачі зареєстрованими або знятими з реєстрації не значаться (а.с.29,32).
Згідно довідки відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Управління ДМС України в Запорізькій області від 26.10.2018 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована з 29.02.1996 р. за адресою: АДРЕСА_6 (а.с.30).
За відомостями відділу та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України в Запорізькій області від 02.11.2018 року, що надійшла на адресу суду 13.11.2018 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_6 (а.с.33).
Як вбачається з Акту про підтвердження факту проживання від 24.09.2018 року, виданого за підписом секретаря Червоногригорівської селищної ради Науменко В.А., дійсно ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не зареєстровані, але мешкають за адресою: АДРЕСА_4 . ОСОБА_2 періодично проходить лікування в психіатричній лікарні м. Запоріжжя (а.с.17).
Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив із їх недоведеності.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції.
Позовні вимоги обґрунтовано ч.1 ст.116 ЖК Української РСР.
Частиною 1 ст. 116 ЖК Української РСР визначено, що якщо наймач, члени його сім`ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.
Тобто для застосування норм цієї статті необхідна наявність двох умов: систематичне порушення правил співжиття, а також вжиття заходів попередження або громадського впливу, які не дали позитивних результатів.
Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 17 постанови № 2 від 12.04.1985 року "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового Кодексу України", при вирішенні справ про виселення на підставі ст. 116 ЖК України осіб, які систематично порушують правила співжиття і роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі або будинку, слід виходити з того, що при триваючій антигромадській поведінці виселення винного може статися і при повторному порушенні, якщо раніше вжиті заходи попередження або громадського впливу не дали позитивних результатів. Маються на увазі, зокрема, заходи попередження, що застосовуються судами, прокурорами, органами внутрішніх справ, адміністративними комісіями виконкомів, а також заходи громадського впливу, вжиті на зборах жильців будинку чи членів ЖБК, трудових колективів, товариськими судами й іншими громадськими організаціями за місцем роботи або проживання відповідача (незалежно від прямих вказівок з приводу можливого виселення).
Згідно ч.3 ст. 116 ЖК України, осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.
У відповідності до ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Звертаючись до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні ним права користування житловим будинком шляхом виселення відповідачів в тому числі на підставі ст. 116 ЖК Української РСР, ОСОБА_1 посилався на те, що відповідачі без його згоди проживають у належному йому будинку з 1996 року, що відповідачі порушують правила співжиття, вчиняють скандали, принижують та погрожують йому, псують його майно.
Апелянтом, ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному суді не доведено, що відповідачі з 1996 року без його згоди проживають у належному йому будинку, що вони самоправно зайняли жиле приміщення.
Як встановлено судом першої інстанції, позивач підтвердив, що відповідачі з 1996 року постійно проживають та користуються житловим будинком АДРЕСА_1 . Позивач після вселення відповідачів у 1996 році щодо вселення їх без його згоди не звертався до відповідних органів, доказів такого суду не представлено.
У матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що відповідачі ображають позивача чи погрожують йому, докази на підтвердження пошкодження майна позивача, на підтвердження того, що відповідачі систематично порушують правила співжиття, що робить неможливим проживання з ними в одному будинку, що відносно відповідачів застосовувалися будь-які заходи запобігання чи громадського впливу.
Тому, суд вважає, що ОСОБА_1 не довів систематичне порушення відповідачами правил співжиття, застосування заходів запобігання та громадського впливу до відповідачів, неможливість проживання його з відповідачами в одному будинку.
Доводи апеляційної скарги, що відповідачі мають зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_6 , не є підставою для виселення останніх.
Доводи апеляційної скарги щодо відсутності у відповідачів будь-яких правових підстав на проживання у будинку АДРЕСА_1 , колегія суддів не приймає як підставу для виселення, оскільки, як встановлено судом першої інстанції та не спростовано апелянтом, ОСОБА_1 , після вселення відповідачів у 1996 році щодо вселення їх без його згоди не звертався до відповідних органів.
Інші доводи, приведені в апеляційній скарзі зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду першої інстанції, яким у досить повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що а ні в суді першої інстанції, а ні в суді апеляційної інстанції позивачем не зазначалось будь-яких інших підстав для виселення відповідачів (зокрема, усунення перешкод в користуванні власністю або інше) та відсутні посилання на будь-які інші норми матеріального права, які можливо застосувати до правовідносин, що виникли між сторонами.
За своєю ініціативою суд позбавлений можливості застосування інших норм матеріального права, оскільки здійснює розгляд справи в межах позовних вимог, що визначені позивачем та на підставі наданих доказів.
Проте, позивач не позбавлений права звернутися до суду про захист своїх порушених прав в інший спосіб, зокрема щодо захисту прав власності.
Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення - не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст. 263, 264 ЦПК України та його слід залишити без змін.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Заочне рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 квітня 2019 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до чинного законодавства.
Судді:
