ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 жовтня 2019 року
Луцьк
Справа № 140/2694/19
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Костюкевича С.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Другого відділу державної виконавчої служби міста Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області про визнання протиправною та скасування постанови,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА _1 звернулася в суд з позовом до Другого відділу державної виконавчої служби міста Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області (далі - Другий відділ ДВС) про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 10.12.2017 року у ВП №46989926.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою Другого відділу ДВС про відкриття виконавчого провадження від 30.05.2019 року ВП №59230888 було розпочато примусове стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 73 888,13 грн.
Вказане виконавче провадження було відкрито на підставі постанови ДВС про стягнення виконавчого збору від 28.05.2019 ВП № 49682108 винесеної у виконавчому провадженні про стягнення коштів з ОСОБА_1 при примусовому виконанні виконавчого листа, виданого 27.01.2010 року на підставі рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09.10.2009 року у справі № 2-4705/2009 про стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ВАТ «Сведбанк» заборгованості в сумі 810 866,91 грн.
Позивач вважає, що оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки вона не відповідає вимогам ст.ст. 27, 40, 45 Закону України «Про виконавче провадження» та порушує майнові права позивача, так як на момент винесення оскаржуваної постанови вже була винесена постанова приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Шульженка І. С. про закінчення виконавчого провадження від 23.05.2019 року ВП № 56468942 на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом про стягнення коштів з ОСОБА_2 при виконанні виконавчого листа, виданого 27.01.2010 року на підставі рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09.10.2009 року у справі № 2-4705/2009.
Згідно постанови приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Шульженка І. С. про закінчення виконавчого провадження від 23.05.2019 року ВП № 56468942 з боржника ОСОБА_2 у повному обсязі стягнуто виконавчий збір (основна винагорода приватного виконавця), що також підтверджується меморіальним ордером №@PL816164 від 23.05.2019 року на суму 73 693,13 грн.
Відтак, просить визнати протиправною та скасувати оскаржувану постанову про стягнення виконавчого збору від 28.05.2019 року у ВП № 49682108.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав. Вказав, що боржники за рішенням суду на даний час між собою не спілкуються і про те, що існувало виконавче провадження про стягнення з другого боржника боргу і виконачого збору дізнався позивач лише з нового виконавчого провадження №59230888, з яким ознайомились і в десятиденний строк звернулися з позовом до даного суду, тому відповідно не мали можливості ознайомити державного виконавця про існування виконавчого провадження, яке проводив приватний виконавець по другому стягувачу. Ніхто повідомити не міг, щоб забезпечити невинесення оскаржуваної в суді постанови ДВС, оскільки наявність її чинності є порушенням статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», де фактичне стягнення виконавчого збору в такому випадку при виконанні рішення суду, яке повністю виконане, призведе до стягнення суми виконавчого збору у майже 20% від суми визначеної судовим рішенням.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав. Вказав, що йому, як державному виконавцю, нічого не було відомо про те, що фактично судом при виконанні рішення суду про стягнення солідарно з двох осіб суми боргу, було видано два виконавчі листи про стягнення всієї суми боргу з кожного боржника, які виконувалися окремо. Також зазначив, що йому не було відомо про те, що станом на день винесення постанови про стягнення виконавчого збору, вже закінчено виконавче провадження приватним виконавцем по другому боржнику у зв`язку з фактичним виконанням судового рішення та отримання приватним виконавцем винагороди в розмірі 73693 грн. - 10% від суми коштів, що підлягає стягненню за виконавчим документом виходячи з Постанови Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2016 року №643. Однак вважає, що оскільки основна винагорода приватного виконавця у розмірі 10% від стягнутої суми коштів за виконавчим документом і 10% виконавчого збору від тієї ж суми коштів за судовим рішенням, про стягнення якого ним, як державним виконавцем, винесено оскаржувану постанову, мають різні змістові поняття у виконавчому провадженні, тому вважає свою постанову про стягнення виконавчого збору законною.
В судове засідання призначине на 16:00 год. 09 жовтня 2019 року особи, які беруть участь у справі, не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату, час і місце розгляду справи.
Як визначено частиною четвертою статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Враховуючи вищевикладене, судовий розгляд адміністративної справи про визнання протиправною та скасування постанови здійснювався у відсутності осіб, які були належним чином повідомлені, без фіксування судового засідання звукозаписувальним технічним засобом, в письмовому провадженні, на підставі наявних у суду матеріалів справи.
Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до повного задоволення, враховуючи наступне.
Частина 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси і просити про їх захист.
Згідно частини 1 статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Судом встановлено, що на підставі рішення Луцького міськрайонного суду яке набрало законної сили, видано 27.01.2010 року два виконавчі листи від 09.10.2009 року у справі № 2-4705/2009 про стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ВАТ «Сведбанк» заборгованості в сумі 810 866,91 грн.
З оглянутих судом матеріалів виконавчого провадження встановлено, що на виконанні у Другому відділі ДВС перебував виконавчий лист, виданий 27.01.2010 року на підставі рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09.10.2009 року у справі № 2-4705/2009 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості.
21.12.2015 року на підстави заяви стягувача - правонаступника ТзОВ «Кредитні ініціативи» головний державний виконавець Другого відділу ДВС Постоловський Р. О. виніс постанову ВП № 49682108 про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа від 09.10.2009 року у справі № 2-4705/2009, про стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ВАТ «Сведбанк» заборгованості в сумі 810 866,91 грн де боржником зазначена з ОСОБА_1
18.04.2016 року головний державний виконавець Другого відділу ДВС Постоловський Р. О. виніс постанову ВП № 49682108 про стягнення з боржника виконавчого збору, відповідно до якої підлягає стягненню з ОСОБА_1 виконавчий збір в сумі 81 281,69 грн.
23.05.2019 року ТзОВ «Кредитні ініціативи» подало до Другого відділу ДВС заяву про закінчення виконавчого провадження у зв`язку із врегулюванням з боржником заборгованості перед ТзОВ «Кредитні ініціативи» на підставі якої головний державний виконавець Другого відділу ДВС Постоловський Р. О. виніс постанову ВП № 49682108 про закінчення виконавчого провадження від 28.05.2019 року.
Крім того, 28.05.2019 року головний державний виконавець Другого відділу ДВС Постоловський Р. О. виніс постанову ВП № 49682108 про стягнення з боржника ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 73 888,13 грн. у зв`язку із стягненням з даного боржника в ході примусового виконання 7 393,56 грн. виконавчого збору.
Поряд з цим, приватний виконавець виконавчого округу Волинської області Шульженко І. С. постановою від 23.05.2018 року ВП №56468942 відкрив виконавче провадження з виконання виконавчого листа від 09.10.2009 року у справі № 2-4705/2009, про стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ВАТ «Сведбанк» заборгованості в сумі 810 866,91 грн. де боржником зазначений ОСОБА_2
23.05.2019 року приватний виконавець виконавчого округу Волинської області Шульженко І. С. на підставі заяви стягувача про закінчення виконавчого провадження в зв`язку з погашенням заборгованості перед стягувачем виніс постанову ВП №56468942 про закінчення виконавчого провадження. В постанові вказано, що виконавчий збір (основна винагорода приватного виконавця) стягнута в повному обсязі.
З меморіального ордеру №@PL816164 від 23.05.2019 року вбачається, що ОСОБА_2 сплатив основну винагороду приватного виконавця в розмірі 73 693,13 грн.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ, в редакції, яка діяла на момент виникнення правовідносин (далі - Закон № 1404-VІІІ).
Відповідно до п. 6 р. ХІІІ Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VІІІ (далі - Закон України «Про виконавче провадження») рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження.
Пунктом 7 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.
Враховуючи те, що Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VІІІ набрав чинності 05.10.2016 року, а тому порядок прийняття постанови про стягнення виконавчого збору від 28.05.2019 року у виконавчому провадженні ВП № 49682108, регулювався положеннями вказаного Закону.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - у редакції, чинній на момент винесення оскаржуваної постанови) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з ч. 1 ст. 5 вказаного Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Частинами 1, 2 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Статтями 40, 42 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено порядок винесення постанови про стягнення виконавчого збору, зокрема ч. 3 ст. 40 Закону передбачає, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Отже, ч. 3 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» є спеціальною нормою, яка регулює окремо випадки стягнення виконавчого збору, зокрема, у разі закінчення виконавчого провадження з підстави, передбаченої п. 9 ч. 1 ст. 39 цього Закону - якщо виконавчий збір не стягнуто.
Як встановлено в ході розгляду даної справи, у зв`язку з надходженням заяви стягувача 23.05.2019 року у зв`язку із врегулюванням з боржником заборгованості перед ТзОВ «Кредитні ініціативи», головним державним виконавецем Другого відділу ДВС Постоловським Р. О. винесено постанову ВП № 49682108 про закінчення виконавчого провадження від 28.05.2019 року. Також 28.05.2019 року головний державний виконавець Другого відділу ДВС Постоловський Р. О. виніс постанову ВП № 49682108 про стягнення з боржника ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 73 888,13 грн. з врахуванням стягнення з боржника в ході примусового виконання 7 393,56 грн. виконавчого збору.
Разом з тим, матеріалами справи підтверджено, що у приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Шульженко І. С. перебувало на виконанні виконавче провадження з виконання виконавчого листа від 09.10.2009 року у справі № 2-4705/2009, про стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ВАТ «Сведбанк» заборгованості в сумі 810 866,91 грн., де боржником визначено ОСОБА_2
23.05.2019 року приватний виконавець, на підставі заяви стягувача про закінчення виконавчого провадження в зв`язку з погашенням заборгованості перед стягувачем, виніс постанову ВП №56468942 про закінчення виконавчого провадження. В постанові вказано, що виконавчий збір (основна винагорода приватного виконавця) стягнута в повному обсязі, що підтверджується меморіальним ордером №@PL816164 від 23.05.2019 року.
Відповідно до ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження» кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
Пунктом 5 ч. 5 та ч. 8 ст. 27 вказаного Закону передбачено, що виконавчий збір не стягується у разі виконання рішення приватним виконавцем. Під час передачі виконавчого документа від органу державної виконавчої служби приватному виконавцю виконавчий збір не стягується, якщо він не був стягнутий на момент передачі.
Згідно із статтею 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода. Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової. Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом. Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України. Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Відповідно до п. 19 Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2016 року № 643, приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.
Статтею 45 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що розподіл стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) здійснюється у такій черговості, зокрема, у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми або основна винагорода приватного виконавця пропорційно до фактично стягнутої з боржника суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). При цьому, основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.
З аналізу вищенаведених норм слід дійти висновку, що виконавчий збір та основна винагорода приватного виконавця є одною й тою ж сумою коштів, яка стягується у відповідному розмірі за примусове виконання рішення (10 %), тобто коштами виконавчого провадження. При цьому, з урахуванням приписів ст. 45 Закону України «Про виконавче провадження» стягненню з боржника підлягає лише або виконавчий збір або основна винагорода приватного виконавця, подвійне стягнення вказаних коштів виконавчого провадження не допускається.
Судом встановлено, що кошти виконавчого провадження - основна винагорода приватного виконавця у розмірі 73 693,13 грн. та 7393, 56 грн. виконавчого збору державним виконавцем з другого боржника (а всього 81 086,69 грн) - 10% від суми стягнення за рішенням суду станом на час винесення оскаржуваної постанови стягнуті з боржників, а тому наявність оскаржуваної постанови від 28.05.2018 року свідчить про подвійне стягнення з боржників вищевказаних коштів виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27.01.2010 року № 2-4705/2009.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, беручи до уваги досліджені в судовому засіданні письмові докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про протиправність оскаржуваної постанови від 28.05.2019 року ВП №49682108 про стягнення виконавчого збору, з огляду на що остання підлягає скасуванню.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 768,40 грн., сплачений згідно з квитанції №44637666 від 23 вересня 2019 р.
Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 287, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про виконавче провадження», суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби міста Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області Постоловського Р. О. від 28.05.2019 року про стягнення виконавчого збору ВП №49682108.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Другого відділу державної виконавчої служби міста Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст.295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ).
Відповідач Другий відділ державної виконавчої служби міста Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області (43025, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Винниченка, 27а, код ЄДРПОУ 35041370)
Головуючий -суддя С.Ф. Костюкевич
