ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 жовтня 2019 року
Львів
№ 857/7993/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Хобор Р.Б.,
суддів Обрізка І.М., Сеника Р.П.
з участю секретаря судового засідання Лутчин А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Управління Держпраці в Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 липня 2019 року, ухвалене суддею Гебеш С.А. у м. Ужгороді о 14 год. 53 хв. у справі № 260/177/19 за адміністративним позовом фермерського господарства «Ренет» до Управління Держпраці в Закарпатській області про визнання протиправною та скасування постанови,
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з позовом у якому просить суд визнати протиправними та скасувати постанову Управління Держпраці в Закарпатській області № ЗК/672/221/НД-СПТД-ФС-10 від 17.01.2019 року про накладення на фермерське господарство «Ренет» штрафу в розмірі 372300 грн.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 20.12.2018 року відповідач провів інспекційне відвідування фермерського господарства «Ренет» з питань додержання законодавства про працю та склав акт № ЗК672/221/НД, на підставі якого виніс постанову про накладення штрафу № ЗК/672/221/НД-СПТД-ФС-10 від 17.01.2019 року.
В ході проведення інспекційного відвідування відповідач склав акт про недопуск інспекторів праці до проведення інспекційного відвідування.
З цього приводу позивач зазначив, що перед проведенням перевірки, відповідач на надав документів, які є підставою для проведення перевірки, зокрема наказ на проведення перевірки, направлення та службові посвідчення.
Крім того, позивач зазначає, що акт про неможливість проведення перевірки складений за відсутності керівника фермерського господарства та його уповноважених осіб.
Позивач вважає, що відповідач безпідставно притягнув його до відповідальності за порушення законодавства про працю на підставі акта про неможливість проведення інспекційного відвідування, який як підстава для притягнення суб`єкта господарювання до відповідальності не передбачений Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509. Захист порушеного права, на думку позивача, можливий шляхом скасування постанови № ЗК/672/221/НД-СПТД-ФС-10 від 17.01.2019 року як протиправної.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 липня 2019 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправною та скасовано постанову Управління Держпраці в Закарпатській області № ЗК/672/221/НД-СПТД-ФС-10 від 17.01.2019 року про накладення на фермерське господарство «Ренет» штрафу в розмірі 372300 грн.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці в Закарпатській області на користь фермерського господарства «Ренет» судовий збір в сумі 5584,50 грн.
Не погодившись із цим рішенням суду його оскаржив відповідач, Управління Держпраці в Закарпатській області, подавши апеляційну скаргу в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.
У обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає те, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи та зробив помилковий висновок про задоволення позову. Таку позицію відповідач пояснює тим, що 20.12.2018 року відповідач провів інспекційне відвідування фермерського господарства «Ренет» з питань додержання законодавства про працю та склав акт № ЗК672/221/НД, на підставі якого 17.01.2019 року виніс постанову про накладення штрафу № ЗК/672/221/НД-СПТД-ФС-10 від.
В ході інспекційного відвідування фермерського господарства «Ренет», Управління Держпраці в Закарпатській області встановило факт недопуску працівників управління до проведення перевірки та перешкоджання у проведенні перевірки, про що склало акт № ЗК672/221/НД.
На цій підставі, відповідач притягнув позивача до відповідальності за порушення законодавства про працю та наклав штраф.
Відповідач вважає, що вказана постанова прийнята в спосіб, порядку та в межах повноважень органу Держпраці визначених чинним законодавством України.
Заслухавши суддю – доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.
Суд першої інстанції встановив те, що 20.12.2018 року інспектори праці Управління Держпраці в Закарпатській області, на підставі направлення на проведення інспекційного відвідування від 18.12.2018 року № 2200, провели інспекційне відвідування фермерського господарства «Ренет».
За результатами інспекційного відвідування Управління Держпраці в Закарпатській області склало акт про неможливість проведення інспекційного відвідування № ЗК 672/221/НД від 20.12.2018 року.
В акті зафіксовано факт перешкоджання посадовими особами фермерського господарства «Ренет» в проведенні інспекційного відвідування.
17.01.2019 року Управління Держпраці в Закарпатській області винесло постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЗК/672/221/НД-СПТД-ФС-10, на підставі якої за порушення приписів абзацу 7 частини 2 статті 265 наклало штраф в розмірі 372300 грн.
Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів те, що дії посадових осіб фермерського господарства «Ренет» були спрямовані на перешкоджання інспекторам праці у проведенні інспекційного відвідування. При цьому, суд першої інстанції при прийнятті рішення також виходив з мотивів, що відповідач порушив порядок проведення перевірки встановлений Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05 квітня 2007 року № 877-V (далі - Закон № 877-V) та Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 26 квітня 2017 року.
Апеляційний суд погоджується із вказаним висновком з огляду на наступні обставини.
Відповідно до статті 19 Конституція України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 1 положення про Державну інспекцію України з питань праці, затверджене Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 386/2011 (далі - Положення № 386/2011) визначено, що Державна інспекція України з питань праці (далі - Держпраці України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем`єр-міністра України - Міністра соціальної політики України.
Відповідно до пункт 3 Положення № 386/2011 основними завданнями Держпраці України є, зокрема: реалізація державної політики з питань державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства про працю; реалізація державної політики з питань контролю за додержанням законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Підпунктом 3 пункту 4 Положення № 386/2011 передбачено, що Держпраці України відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний нагляд та контроль за додержанням вимог законодавства про зайнятість населення з питань дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню.
Порядок проведення перевірки органами Держпраці у сфері праці та зайнятості населення визначений Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 26 квітня 2017 року (далі - Порядок № 295).
Відповідно до пункту 5 Порядку № 295 інспекційні відвідування проводяться:
1) за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю;
2) за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин;
3) за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту;
4) за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю;
5) за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю;
6) за інформацією:
Держстату та її територіальних органів про наявність заборгованості з виплати заробітної плати;
ДФС та її територіальних органів про:
- невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності;
- факти порушення законодавства про працю, виявлені у ході здійснення контрольних повноважень;
- факти провадження господарської діяльності без державної реєстрації у порядку, встановленому законом;
- роботодавців, що мають заборгованість із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі, що перевищує мінімальний страховий внесок за кожного працівника;
Пенсійного фонду України та його територіальних органів про:
- роботодавців, які нараховують заробітну плату менше мінімальної;
- роботодавців, у яких стосовно працівників відсутнє повідомлення про прийняття на роботу;
- роботодавців, у яких протягом місяця кількість працівників, що працюють на умовах неповного робочого часу, збільшилась на 20 і більше відсотків;
- працівників, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року;
- роботодавців, у яких стосовно працівників відсутні нарахування заробітної плати у звітному місяці (відпустка без збереження заробітної плати без дотримання вимог Кодексу Законів про працю України та Закону України «Про відпустки»);
- роботодавців, у яких протягом року не проводилась індексація заробітної плати або сума підвищення заробітної плати становить менше суми нарахованої індексації;
- роботодавців, у яких 30 і більше відсотків працівників працюють на умовах цивільно-правових договорів;
- роботодавців з чисельністю 20 і більше працівників, у яких протягом місяця відбулося скорочення на 10 і більше відсотків працівників;
7) за інформацією профспілкових органів про порушення прав працівників, які є членами профспілки, виявлених в ході здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про працю.
Апеляційний суд встановив, що підставою для проведення перевірки є рішення колегії Державної Служби України з питань праці № 1 від 19.10.2018 року та наказ Управління Держпраці у Закарпатській області «Про проведення інспекційного відвідування» № 243 від 12.12.2018 року.
Зважаючи на ці обставини, апеляційний суд вважає, що перевірка проведена з порушенням пункту 5 Порядку № 295, зокрема в цьому пункті, який містить виключний перелік підстав для проведення перевірки, відсутня така підстава для про проведення інспекційного відвідування, як рішення колегії Державної Служби України з питань праці № 1 від 19.10.2018 року, а наказ Управління Держпраці у Закарпатській області «Про проведення інспекційного відвідування» № 243 від 12.12.2018 року повинен ґрунтуватися на встановлених пунктом 5 Порядку № 295 підставах.
Апеляційний суд констатує той факт, що інспекційне відвідування, Управління Держпраці у Закарпатській області провело без встановлених Порядком № 295 підстав.
Наведена обставина є самостійною підставою для скасування постанови Управління Держпраці в Закарпатській області № ЗК/672/221/НД-СПТД-ФС-10 від 17.01.2019 року про накладення штрафу в розмірі 372300 грн.
Крім того, відповідно до абзацу 7 частини 2 статті 265 КЗпП юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі недопущення до проведення, створення перешкод у проведенні перевірки з питань додержання законодавства про працю, щодо фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у стократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.
Частиною 4 статті 265 КЗпП визначено, що штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509 (далі - Порядок № 509).
У пункті 1 Порядку № 509 зазначено, що цей Порядок визначає механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 КЗпП України та частинами другою-сьомою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення».
Відповідно до пункту 2 Порядку № 509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи). Штрафи можуть бути накладені на підставі: рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації; акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об`єднаної територіальної громади; акта документальної виїзної перевірки ДФС, її територіального органу, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю.
Виходячи з аналізу вказаної вище правової норми, накладення штрафу на підставі акта про неможливість проведення інспекційного відвідування не передбачено Порядком № 509.
Відповідно до пунктів 8, 10 Порядку № 509 за результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу. Постанова про накладення штрафу може бути оскаржена у судовому порядку.
Отже, апеляційний суд вважає, що прийняття постанови про накладення на суб`єкта господарювання штрафу за порушення законодавства про працю, на підставі акта, який не передбачений пунктом 2 Порядку № 509 є недопустимим та виходить за межі повноважень відповідного органу Держпраці.
Таким чином, апеляційний суд встановив, що Управління Держпраці у Закарпатській області провело перевірку без встановлених на те правових підстав та прийняло постанову на підставі акта про неможливість проведення інспекційного відвідування, який не є підставою для притягнення суб`єкта відвідування до відповідальності за порушення законодавства про працю згідно з статтею 265 КЗпП.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.
Судові витрати новому розподілу не підлягають.
Керуючись ч. 4 ст. 229, ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Управління Держпраці у Закарпатській області залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 липня 2019 року в справі № 260/177/19 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, за наявності яких постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуюча суддя
Р. Б. Хобор
судді
І. М. Обрізко
Р. П. Сеник
Повний текст постанови складено 16.10.2019 року
