ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа
№ 554/2586/16-ц Номер провадження 22-ц/814/2781/19
Головуючийу 1-й інстанції Андрієнко Г. В. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 жовтня 2019 року
м. Полтава
Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя Лобов О.А.,
судді: Дорош А.І., Триголов В.М.
розглянув у порядку письмового провадження в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Дмитренка Володимира Павловича, представника відповідача Дудника Володимира ОСОБА_1 , на рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 12 серпня 2019 року (час ухвалення судового рішення з 16:43:56 до 16:45:30, дата виготовлення повного тексту рішення – 20.08.2019 року)
у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача,
в с т а н о в и в :
У квітні 2016 року ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «Приват Банк», звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідно до укладеного кредитного договору №DN80AT00000341 від 05 листопада 2007 року ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 19 720,35 доларів США строком до 04.11.2014 року, зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлені кредитним договором.
Позивач свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, передбаченому умовами кредитного договору. Відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання за договором, у зв`язку з чим станом на 25.03.2016 року утворилась заборгованість у сумі 74 079,50 доларів США, яка складається з: 15 126,73 доларів США - заборгованість за кредитом; 5 715,41 доларів США - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 1 767,31 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 51 470,05 доларів США - пеня за прострочення виконання зобов`язань за договором.
Просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором DN80AT00000341 від 05.11.2007 року у розмірі 74 079,50 доларів США, що за курсом 26,25 за 1 долар США відповідно до службового розпорядження НБУ від 25.03.2016 року складає 1 944 586,88 грн.; стягнути з відповідача судові витрати у розмірі 29 168,80 грн.
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 12 серпня 2019 року у задоволенні позовних вимог АТ КБ «Приват Банк» відмовлено у зв`язку з пропуском строку звернення до суду.
В апеляційній скарзі, адвокат Дмитренко В.П., представник відповідача Дудника ОСОБА_3 , посилаючись на порушення місцевим судом норм процесуального права просить рішення районного суду скасувати в частині відмови у стягненні на користь відповідача судових витрат на правничу допомогу та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з позивача на користь відповідача витрати, понесені ним на правничу допомогу у розмірі 211 258 грн. 69 коп.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначається, що судом першої інстанції не взято до уваги докази, якими підтверджується надання правничої допомоги, та зроблений хибний висновок про відсутність підстав для стягнення судових витрат у зв`язку з тим, що у задоволенні позову відмовлено за пропуском строку давності.
Правом подачі відзиву позивач не скористався.
Перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції – змінити.
Відповідно до ч.1, ч.2 та ч.3 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України).
Відмовляючи у задоволенні позову місцевий суд дійшов висновку, що позивачем пропущений строк позовної давності, оскільки Банк звернувся до суду із вимогами про захист свого цивільного права через шість років і дев`ять місяців після виникнення права на звернення до суду, що є безумовною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог відповідно до приписів ч.4 ст.267 ЦК України.
У наведеній частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, а тому відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України апеляційний суд не перевіряє його законність і обґрунтованість.
Відмовляючи у розподілі судових витрат, суд, керуючись положеннями ч.2 ст.143 ЦПК України вказав, що позов не визнаний судом безпідставним, тому вимоги сторони відповідача щодо стягнення на його користь понесених витрат на правничу допомогу задоволенню не підлягають.
Апеляційний суд не погоджується з мотивами і підставами відмови у стягненні витрат на правничу допомогу, виходячи з таких міркувань.
Слід погодитися з доводами апеляційної скарги про безпідставне посилання суду першої інстанції на норму ч.2 ст.143 ЦПК України, адже ця норма регулює питання застосування заходів процесуального примусу до учасників справи.
Згідно статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За змістом ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З наведеного слідує, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат між сторонами суд не вправі враховувати підстави, з яких позов задоволений чи залишений без задоволення. Відповідно до приписів ст.141 ЦПК України єдиною умовою, за якої визначається порядок розподілу судових витрат є результат судового розгляду, а саме задоволення чи відмова у задоволенні позову, чи часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правничу допомогу, а саме: надано договір на правничу допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13 червня 2018 року (справа № 757/47925/15-ц), від 20 червня 2018 року (справа № 127/1284/14-ц), від 27 червня 2018 року (справа №554/9348/15-ц), від 25 липня 2018 року (справа № 522/4198/17-ц).
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем надано ордер ЛВ №153666 про надання правової допомоги ОСОБА_2 адвокатом Дмитренко В.П. (а.с.42), копію свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю №1458 (а.с.43), копію витягу з Єдиного реєстру адвокатів України (а.с.44), копія договору про надання правничої допомоги №19.02-18.01 від 18.02.2019 року (а.с.106-107), копія додатку до договору №19.02-18.01 від 18.02.2019 року (а.с.108).
Також в матеріалах справи наявні документи, складені адвокатом Дмитренком В.П. (а.с.41, 47-50, 64. 85,100-105, 119, 128, 179-180). Участь адвоката у судових засіданнях в Октябрському районному суді підтверджується протоколами судових засідань від 08.04.2019р., 27.05.2019р., 12.06.2019р., 12.08.2019р.
Згідно п.3.1. договору про надання правничої допомоги №19.02-18.01 від 18.02.2019 року за надання правової допомоги замовник (відповідач) зобов`язується виплатити виконавцю (представнику відповідача) гонорар у порядку, розмірі та на умовах, визначених відповідними додатками до цього Договору.
Згідно п.1.1. додатку до договору про надання правової допомоги, який укладений і підписаний сторонами у той же день – 18 лютого 2019 року, відповідач за послуги, передбачені підпунктами 1.2.1 – 1.2.3 пункту 1.2. ст.1 Договору, має сплатити своєму представнику грошові кошти у сумі 12 000 грн. у день підписання цього додатку, тобто 18 лютого 2019 року.
Згідно п.1.2. додатку до договору про надання правової допомоги відповідач за послуги, передбачені підпунктом 1.2.4 пункту 1.2. ст.1 Договору, має сплатити своєму представнику грошові кошти у сумі 1 200 грн. у день закінчення відповідно судового засідання.
Згідно п.1.3. додатку до договору про надання правової допомоги відповідач за послуги, передбачені підпунктом 1.2.4 пункту 1.2. ст.1 Договору, має сплатити своєму представнику грошові кошти у сумі 1 200 грн. у день закінчення відповідної виконавчої дії.
Таким чином, за змістом укладеної між відповідачем і його представником угоди, останній мав би отримати певні кошти до ухвалення судом першої інстанції рішення по справі.
Проте, до справи не долучено жодного належного і допустимого доказу у підтвердження сплати відповідачем коштів у рахунок витрат на правничу допомогу згідно умов договору, тобто в матеріалах справи відсутні належним чином оформлені документи, які б свідчили про оплату ОСОБА_2 послуг адвоката Дмитренка В.П., а саме платіжні документи (квитанції, тощо), акт приймання-передачі виконаних робіт.
Що стосується п.1.4 додатку до договору про надання правової допомоги, то його положення ставлять можливість отримання адвокатом виплат від відповідача у залежність від виникнення декількох обставин, які можуть виникнути у майбутньому, отже ці потенційні виплати не можна розцінювати як витрати на правничу допомогу у розумінні приписів ч.2 ст.137 ЦПК України.
За таких обставин рішення місцевого суду необхідно змінити – відмовити у стягненні з позивача на користь відповідача витрат на надання правничої допомоги за недоведеністю.
Керуючись ст.141, ст.367, ст.374 ч.1 п.2, ст.376 ч.1 п.1,3,4, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу адвоката Дмитренка Володимира Павловича, представника відповідача Дудника ОСОБА_4 , задовольнити частково.
Мотивувальну частину рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 12 серпня 2019 року щодо висновків про розподіл судових витрат (витрат на правничу допомогу) змінити.
Відмовити ОСОБА_2 у задоволенні вимог про стягнення на його користь понесених витрат на правничу допомогу за недоведеністю.
В іншій частині рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 12 серпня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови виготовлено 23 жовтня 2019 року.
Головуючий суддя О.А. Лобов
Судді: А.І.Дорош
В.М.Триголов
