ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
05 листопада 2019 року м. Херсон
справа № 647/2133/19
провадження №22-ц/819/1673/19
Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (суддя-доповідач) Склярської І.В.,
суддів: Пузанової Л.В.,
Чорної Т.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні Херсонського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Горяшко Людмила Василівна на ухвалу Бериславського районного суду Херсонської області у складі судді Волошина Р.Р. від 03 вересня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Горяшко Людмила Василівна до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Львівська сільська рада Бериславського району Херсонської області про визнання заповіту нікчемним,
встановив:
У серпні 2018 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Горяшко Л.В. звернувся до Бериславського районного суду Херсонської області з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Львівська сільська рада Бериславського району Херсонської області про визнання заповіту нікчемним.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько - ОСОБА_3 . За життя ОСОБА_3 20 січня 2005 року склав заповіт, посвідчений секретарем Львівська сільська рада Бериславського району Херсонської області, за яким заповідав ОСОБА_2 земельний пай, згідно сертифікату на право на земельний частку (пай) ХС № , зареєстрований на його ім`я та зареєстрований Бериславською районною державною адміністрацією 08.09.1997 року.
Вважає, що вищевказаний заповіт є нікчемний, оскільки був складений з порушенням порядку його посвідчення, так як секретар Львівської сільської ради Бериславського району Херсонської області Куриленко Т.Г. не мала повноважень вчиняти нотаріальні дії при посвідченні даного заповіту. Також вказує на порушення вимог щодо форми заповіту.
На підставі вказаного позивач, посилаючись на ст.1251-1252 ЦК України, статтю 37 Закону України «Про нотаріат», ст.38 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» просив суд визнати нікчемним заповіт, складений 20 січня 2005 року від імені ОСОБА_3 , посвідченого секретарем Львівська сільська рада Бериславського району Херсонської області Куриленко Тамарою Геннадіївною, за реєстровим №9.
Ухвалою Бериславського районного суду Херсонської області від 03 вересня 2019 року цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: Львівська сільська рада Бериславського району, про визнання заповіту нікчемним передано на розгляд до Херсонського міського суду Херсонської області.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Горяшко Л.В. посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Бериславського районного суду Херсонської області від 03.09.2019 року та направити справу на розгляд за встановленою законом підсудністю, до Бериславського районного суду Херсонської обалсті.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, зазначає, що спадковим майном за заповітом є земельна ділянка. Правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна та стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною умов договору, об`єктом якого є нерухоме майно. Враховуючи, що спір виник з приводу недійсності (нікчемності) одностороннього договору - заповіту, об`єктом якого є нерухоме майно - земельна ділянка, яка находяться на території Бериславського району Херсонської області, тому виходячи з норм ч.1 ст.30 ЦПК України застосовується виключна підсудність і розгляд справи за територіальністю повинна розглядатися в Бериславському районному суді Херсонської області.
Згідно приписів ч.2 ст.369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції про передачу справи на розгляд іншого суду (п.9 ч.1 ст.353 ЦПК) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів частини 13 статті 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали судді першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволення з таких підстав.
Направляючи справу за підсудністю до Херсонського міського суду Херсонської області на підставі ч.9 ст.187 ЦПК України, суд першої інстанції виходив з правил загальної підсудності визначеної ч.1 ст.27 ЦПК України, виходячи з того, що відповідач зареєстрований у м. Херсоні.
Поняття підсудності у цивільному судочинстві - це розмежування компетенції між окремими ланками судової системи та між судами однієї ланки щодо розгляду цивільних справ. Підсудністю фактично є визначення в системі судів компетентного суду стосовно вирішення певної цивільної справи.
Територіальна підсудність - це підсудність цивільної справи загальному суду в залежності від території, на яку поширюється юрисдикція даного суду. За її допомогою вирішується питання, яким з однорідних судів підсудна для розгляду відповідна справа.
Критеріями даного виду підсудності зокрема виступають: місце проживання відповідача, місце заподіяння шкоди, місце знаходження спірного майна, місце розгляду первісного позову тощо.
Положеннями статті 27 ЦПК України визначено загальні положення підсудності справ.
Так, відповідно до частини першої статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Частиною першою статті 30 ЦПК України передбачено, що позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Як роз`яснено у пунктах 41 та 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність (стаття 114 ЦПК) є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально. У разі конкуренції правил підсудності (наприклад, при об`єднанні позовів, на один з яких поширюється дія правила про виключну підсудність) мають застосовуватися правила виключної підсудності. Виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 114 ЦПК). Згідно з положеннями статті 181 ЦК до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Крім того, Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пункті 2 своєї постанови №5 від 07.02.2014 року роз`яснив, що до позовів, що виникають з приводу нерухомого майна, належать, зокрема, позови про визнання права на таке майно, про витребування майна із чужого незаконного володіння, про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, не пов`язаних із позбавленням володіння, про встановлення сервітуту, виключення майна з-під арешту, визнання правочину недійсним (незалежно від заявлення вимоги про застосування наслідків недійсності правочину) тощо.
Виходячи зі змісту положень частин першої, другої, третьої статті 202 Кодексу заповіт за своєю правовою природою є одностороннім правочином - дією особи, спрямованою на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Враховуючи положення статті 181 ЦК України, до нерухомих речей належить, у тому числі земельна ділянка.
Поданий позов до Бериславського районного суду Херсонської області стосується визнання нікчемним заповіту, предметом якого є земельний пай /а.с.6/, який у наступному оформлений у земельну ділянку.
Так, з доданих до позовної заяви додатків, а саме державного акту на право власності на земельну ділянку, вбачається, що спадкодавець - ОСОБА_3 після складання заповіту набув у власність земельну ділянку площею 6,80 га, що розташована на території Львівської сільської ради Бериславського району Херсонської області /а.с.11/.
Оскільки спір виник щодо нерухомого майна, а саме земельної ділянки, яка розташована на території Бериславського району Херсонської області, застосуванню підлягають положення статті 30 ЦПК України.
Таким чином, апеляційний суд не може погодитися з висновком суду першої інстанції щодо того, що за вказаним позовом питання відносно підсудності мало вирішуватися за загальним правилом визначення підсудності, передбаченим ч.1 ст. 27 ЦПК України, тобто за зареєстрованим місцем проживання відповідача в м. Херсоні, справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) Херсонського міського суду Херсонської області, а тому вважає безпідставним направлення справи до Херсонського міського суду Херсонської області.
Відповідно до п.6 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, оскаржену ухвалу скасувати, направивши справу для продовження розгляду.
Керуючись статтею 367, п.6 ч.1 ст.374, ст.ст.379, 382 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Горяшко Людмила Василівна задовольнити.
Ухвалу Бериславського районного суду Херсонської області від 03 вересня 2019 року скасувати.
Справу направити для продовження розгляду до Бериславського районного суду Херсонської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий І.В.Склярська
Судді : Л.В.Пузанова
Т.Г.Чорна
