Справа № 685/1303/19
Провадження № 3/685/726/19
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 жовтня 2019 року
Суддя Теофіпольського районного суду Хмельницької області Бурлак Г. І. розглянувши матеріали , які надійшли від Теофіпольського ВнП Красилівського ВП ГУНП в Хмельницькій області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, тимчасово непрацюючого
за ст. 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
в с т а н о в и в :
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 26.08.2019 року серії АПР18 №586627, 26.08.2019 року близько 19 год. 50 хв. в АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 вчинив злісну непокору законній вимозі поліцейського, а саме: обзивав нецензурними і образливими словами свою матір ОСОБА_2 та не виконав законну вимогу лейтенанта поліції ОСОБА_3 про припинення протиправних дій та продовжував обзивати ОСОБА_2 Правова кваліфікація ст.185 КУпАП
ОСОБА_1 вину свою не визнав, просив закрити провадження у зв`язку із відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.
Правилами ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну оцінку, з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Так, статтею 185 КУпАП передбачена адміністративна відповідальності за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов`язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв`язку з їх участю в охороні громадського порядку.
Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України від 11.10.2011 № 10-рп/2011 у справі № 1-28/2011, злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника міліції при виконанні ним службових обов`язків, члена громадського формування з охорони громадського порядку чи військовослужбовця у зв`язку з їх участю в охороні громадського порядку або відмова, виражена у зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок (абзац другий пункту 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.06.1992 № 8 «Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров`я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів»).
Слово «непокора» означає відмову від виконання або ігнорування виконання певної вимоги.
Відповідно до роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.06.1992 № 8 «Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров`я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів» (із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду № 12 від 03.12.1997), якщо дії притягнутої до відповідальності особи були реакцією на незаконні діяння працівника правоохоронного органу, вчинене, за наявності для цього підстав, потрібно кваліфікувати як злочин проти особи або власності.
Як зазначено у пункті 17 цієї постанови Пленуму, при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст.ст. 185 і 185-7 КУпАП, судді зобов`язані перевіряти правильність складання протоколу про адміністративне правопорушення, наявність пояснень особи, яка притягається до відповідальності, та свідків правопорушення, даних, що характеризують цю особу, зокрема, чи притягалася вона раніше до адміністративної відповідальності протягом року.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Зокрема, в контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (рішення від 15.05.2008, заява N7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого. Санкція ст. 185 КУпАП передбачає досить суворе стягнення у вигляді адміністративного арешту, а тому дана справа про адміністративне правопорушення розглядається з дотриманням стандартів ЄСПЛ, притаманних кримінальному провадженню.
У справі «Серявін та інші проти України» (пункт 58 рішення ЄСПЛ) Суд зазначив, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії», № 37801/97, пункт 36, від 01.07.2003).
У відповідності до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Незважаючи на вимоги ч. 2 ст. 251 КУпАП та вказані рішення ЄСПЛ, які згідно ст. 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» обов`язкові і для працівників Національної поліції, справа про адміністративне правопорушення, окрім протоколу про адміністративне правопорушення, не містить доказів злісної непокори або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов`язків, тобто справа не містить об`єктивних доказів того, що особа, яка притягається до відповідальності, відмовилася від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника поліції при виконанні ним службових обов`язків або намагалася це зробити, щоб вказувало на порушення нею вимог ст. 185 КУпАП.
Оскільки судом не встановлено в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення передбаченого ст. 185 КУпАП, то дії, визначені в протоколі від 26.08.2019 року серії АПР18 №586627 не утворюють склад правопорушення, передбачений ст. 185 КУпАП, а тому провадження в справі відносно ОСОБА_1 за ст. 185 КУпАП необхідно закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи обставини справи, керуючись ст. 185, 247, 251, 252, 256, 278, 280 КУпАП, райсуд
п о с т а н о в и в :
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності по ст.185 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду протягом 10 днів з дня її винесення через Теофіпольський районний суд.
Суддя:
