П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 листопада 2019 року м. Київ
Справа № 22-14899 Головуючий у1-й інстанції - Осаулов А. А.
Унікальний № 761/8791/19 Доповідач - Пікуль А. А.
Київський апеляційний суд. Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ у складі:
головуючого Пікуль А. А.
суддів Гаращенка Д. Р.
Невідомої Т. О.
за участю секретаря Пузикової В. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 07 серпня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Альфа-Банк", Приватного акціонерного товариства "Міжнародне бюро кредитних історій", Приватного акціонерного товариства "Перше всеукраїнське бюро кредитних історій", Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське бюро кредитних історій" про зобов`язання вчинити дії - виключити всю інформацію, що міститься у кредитній історії,-
у с т а н о в и л а:
У лютому 2019 року ОСОБА_1 пред`явив в суд позов до АТ "Альфа-Банк", ПАТ "Міжнародне бюро кредитних історій", ПАТ "Перше всеукраїнське бюро кредитних історій", ТОВ "Українське бюро кредитних історій" про зобов`язання вчинити дії - виключити всю інформацію, що міститься у кредитній історії, в якому просив вилучити (видалити) з кредитної історії всю інформацію про ОСОБА_1 , що міститься у кредитній історії за укладеними між ОСОБА_1 та АТ «Альфа- Банк» кредитними договорами № 500221281 від 08 серпня 2011 року та № 500234818 від 21 жовтня 2011 року.
Позов обґрунтовував тим, що 08 серпня 2011 року між ПАТ «Альфа-Банк», на теперішній час - АТ «Альфа-Банк», та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 500221281 на суму 59 000 грн. Крім того, 21 жовтня 2011 року між банком та позивачем укладений кредитний договір № 500234818 суму 108 560 грн.
Позивачем разом з укладенням Кредитних договорів не надавалися банку письмові згоди на збирання, реєстрацію, накопичення, змінювання, поширення, використання, розповсюдження повністю або будь-які елементи, частини відомостей з персональних даних позивача. Кредитні договори (а саме Розділ № 1 кожного з Кредитних договорів 1 та 2) не містять умови, які визначають чи підтверджують факт надання позивачем письмової згоди банку на обробку персональних даних, а також відсутня письмова згода на передачу банком інформації, що складає кредитну історію позичальника, до кредитних історій, які створені та здійснюють діяльність відповідно до законодавства.
В процесі досудового врегулювання спору (листування, переговори) банк посилався на те, що всі істотні умови Кредитних договорів, зокрема надання письмової згоди на обробку персональних даних та передачу інформації, що складає кредитну історію, до бюро кредитних історій, погоджені в письмовій формі та містяться в Розділі № 2 «Загальні умови кредитування фізичних осіб в ПАТ «Альфа-Банк», який банк вважав укладеним та погодженим з позивачем.
Рішеннями суду від 20 лютого 2018 року та 20 липня 2017 року встановлено, що Розділ № 2 «Загальні умови кредитування фізичних осіб в ПАТ «Альфа-Банк» до укладених кредитних договорів між позивачем та банком не погоджено у письмовій формі та визнано недійсним в силу закону (нікчемним).
Позивач вважає, що надана в анкетах-заявах згода за своїм змістом не поширюється на правовідносини, цілі (мети), дії, що можуть наступити у майбутньому після прийняття банком рішення щодо можливості надання кредиту. Зазначена в анкетах-заявах мета обробки персональних даних обмежена та діє (діяла) виключно до моменту прийняття банком рішення щодо кредитування.
АТ "Альфа-Банк" вимоги позивача щодо припинення обробки його персональних даних не виконані та не вжиті відповідні заходи.
Оскільки банк за відсутністю письмової згоди позивача поширив інформацію про нього через Бюро та продовжує стверджувати, що така згода банком отримана, та, як наслідок, банк і бюро продовжують протиправно збирати, зберігати, використовувати та поширювати дані про позивача, відповідачі мають бути зобов`язані судом вчинити дії, спрямовані на видалення (вилучення) всієї інформації про позивача, що міститься в кредитній історії.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 07 серпня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ «Альфа-Банк», ПАТ «Міжнародне бюро кредитних історій», ПАТ «Перше всеукраїнське бюро кредитних історій», ТОВ «Українське бюро кредитних історій» про зобов`язання вчинити дії - виключити всю інформацію, що міститься у кредитній історії, залишені без задоволення за безпідставністю заявленого позову.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до постановлення незаконного та необґрунтованого рішення, просить рішення районного суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову (а.с.186-194).
У відзиві на апеляційну скаргу ПАТ "Перше всеукраїнське бюро кредитних історій" вказало, що Законом України «Про організацію формування та обігу кредитних історій» чітко встановлений вичерпний перелік підстав для вилучення інформації з кредитної історії. Позивач не заперечує факт укладання ним кредитних правочинів, строк зберігання інформації в кредитній історії позивача не закінчився та під час оформлення кредитних договорів № 500221281 та № 500234818, зокрема, шляхом підписання анкет-заяв на отримання кредитів, клієнтом було надано згоду на збір, зберігання, використання та розповсюдження через Бюро кредитних історій інформації по кредитним договорам.
В суд апеляційної інстанції представники АТ "Альфа-Банк", ПАТ "Міжнародне бюро кредитних історій", ТОВ "Українське бюро кредитних історій" не з`явились, про місце та час апеляційного розгляду указані особи повідомлені належним чином, про що свідчать завірені штемпелем поштового відділення та підписом начальника відділення зв`язку зворотні повідомлення про отримання уповноваженими особами: ПАТ "Міжнародне бюро кредитних історій" 30 жовтня 2019 року судової повістки-повідомлення про судове засідання 19 листопада 2019 року (а.с.215); ТОВ "Українське бюро кредитних історій" 30 жовтня 2019 року судової повістки-повідомлення про судове засідання 19 листопада 2019 року (а.с.216); АТ "Альфа-Банк" 04 листопада 2019 року судової повістки-повідомлення про судове засідання 19 листопада 2019 року (а.с.217).
Суд ухвалив розглядати справу у відсутність представників АТ "Альфа-Банк", ПАТ "Міжнародне бюро кредитних історій", ТОВ "Українське бюро кредитних історій", оскільки відповідно до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді Пікуль А. А., пояснення учасників справи: ОСОБА_1 , який підтримав подану апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити; представників ПАТ "Перше всеукраїнське бюро кредитних історій", адвокатів Рибчановської Я. А. та Каплюк М . В. , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія доходить висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
При ухваленні рішення районним судом встановлені наступні обставини.
Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 20 лютого 2018 року у справі № 761/31008/14-ц частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ «Альфа-Банк», ТОВ «Кредитні ініціативи», третя особа: ПАТ «Страхова компанія «Альфа-Страхування», про визнання умов кредитного договору несправедливими, посилання недійсними, тлумачення змісту договору, визнання кредитного договору недійсним та застосування правових наслідків недійсності кредитного договору (а.с.33-47)
Вказаним заочним рішенням встановлено, що 08 серпня 2011 року між ПАТ "Альфа - Банк " та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 500221281, згідно з яким банк взяв на себе зобов`язання надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 59 000 грн. для власних потреб останнього шляхом перерахування грошових коштів на картковий рахунок, з датою останнього повернення кредиту, яка є датою припинення нарахування відсотків та нарахування комісії за послуги "Альфа - Сервіс " - 09 серпня 2016 року. В свою чергу ОСОБА_1 взяв на себе зобов`язання повернути кредитні кошти, сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 17,00% річних, комісійну винагороду за послуги "Альфа - Сервіс" за кожен місяць користування кредитом та сплачувати штрафні санкції за повне або часткове прострочення повернення кредиту та/або сплати процентів за користування ним та/або комісій.
Відповідно до змісту п. 1 договору, він складається з двох розділів, Розділ №1 «Базові умови кредитування» та Розділ № 2 «Загальні умови кредитування фізичних осіб в ПАТ «Альфа-Банк», які нероздільно пов`язані між собою та складають єдиний документ, включаючи всі додатки до нього, які складають невід`ємну частину цього договору.
Сторонами не було погоджено у письмовій формі Розділ 2. Договору «Загальні умови кредитування фізичних осіб в ПАТ «Альфа-Банк» тому в силу закону посилання на «Розділ 2. Загальні умови кредитування фізичних осіб в ПАТ «Альфа-Банк», та/або «Загальні умови» та/або «Розділ 2», та/або «другий розділ», та/або «Розділ № 2», які визначені в Розділі №1 «Базові умови кредитування» кредитного договору № 500221281 від 08 серпня 2011 року є недійсними.
Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 20 лютого 2018 року у справі № 761/31008/14-ц, зокрема, визнано умови кредитного договору № 500221281 від 08 серпня 2011 року, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ «Альфа-Банк», які в контексті Розділу № 1 «Базові умови кредитування» містять посилання на неукладений сторонами в письмовій формі «Розділ 2. Загальні умови кредитування фізичних осіб в ПАТ «Альфа-Банк», та/або «Загальні умови» та/або «Розділ 2», та/або «другий розділ», та/або «Розділ № 2», несправедливими; визнано посилання на «Розділ 2. Загальні умови кредитування фізичних осіб в ПАТ «Альфа-Банк», та/або «Загальні умови» та /або «Розділ 2», та/або «другий розділ», та/або «Розділ №2», які визначені в Розділі №1 «Базові умови кредитування» кредитного договору № 500221281 від 08 серпня 2011 року, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ «Альфа-Банк», недійсними.
Крім того, заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 20 липня 2017 року у справі № 761/43389/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Альфа-Банк» про тлумачення змісту кредитного договору (а.с.48-54) встановлено, що 21 жовтня 2011 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 500234818, відповідно до якого, відповідач надав позивачу кредит для власних потреб позивача, а останній прийняв кредит в сумі 108650 грн з процентною ставкою за користування кредитом 17,00 % річних до 24 жовтня 2016 року - дата остаточного повернення кредиту, яка є датою припинення нарахування відсотків та нарахування комісії за послуги «Альфа-Сервіс» (за її наявності).
Також вказаним рішення встановлено, що сторонами не було погоджено у письмовій формі Розділ 2. Договору «Загальні умови кредитування фізичних осіб в ПАТ «Альфа-Банк» та в силу закону він є нікчемним.
Згідно вимог ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
За встановлених обставин, залишаючи без задоволення позовні вимоги ОСОБА_1 , районний суд виходив з того, що оскільки законом не встановлено обов`язкових вимог щодо виду та змісту документу, у якому міститися згода, ОСОБА_1 була надана згода на обробку персональних даних, у тому числі він був проінформований про те, що інформацію для формування його кредитної історії буде передано до Бюро кредитних історій, шляхом підписання Анкет-Заяв на отримання кредиту по продукту «Свій кредит» від 08 серпня 2011 року та 21 жовтня 2011 року. Закон не передбачає можливість припинення дії наданої суб`єктом кредитної історії письмової згоди на обробку персональних даних.
При перевірці указаних висновків районного суду у контексті доводів апеляційної скарги позивача апеляційний суд виходить з наступного.
Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів, обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при вирішенні справи, є доведеними.
Висновки суду щодо наявності підстав для залишення позову без задоволення відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.
Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин застосовані правильно.
Всі висновки суду першої інстанції, мотиви, з яких суд вважав встановленою відсутність правових підстав для задоволення позову, нормативно-правові акти, якими керувався суд при ухваленні рішення, повно та послідовно викладені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення (а.с.180-183).
Обставин, які б дали суду апеляційної інстанції підстави для спростування указаних висновків суду, апеляційна скарга не містить. Під час апеляційного розгляду ОСОБА_1 також не навів таких обставин.
Правові та організаційні засади формування і ведення кредитних історій, права суб`єктів кредитних історій та користувачів бюро кредитних історій, вимоги до захисту інформації, що складає кредитну історію, порядок утворення, діяльності та ліквідації бюро кредитних історій визначені Законом України «Про організацію формування та обігу кредитних історій» (далі - Закон).
У ч. 1 ст. 5 цього Закону зазначено, що джерелами формування кредитних історій, зокрема, є відомості, що надаються Користувачем до Бюро за письмовою згодою суб`єкта кредитної історії відповідно до цього Закону.
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону інформація для формування кредитної історії надається Користувачем до Бюро лише в разі наявності письмової згоди юридичної або фізичної особи, яка уклала кредитний правочин з Користувачем. Користувач у разі укладення кредитного правочину та отримання письмової згоди суб`єкта кредитної історії на збір, зберігання, використання та поширення через Бюро інформації щодо нього надає до Бюро інформацію про себе, що ідентифікує його як Користувача; про суб`єкта кредитної історії, яка визначена п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 7 цього Закону.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 10 Закону відсутність письмової згоди суб`єкта кредитної історії на збір, зберігання, використання та поширення через Бюро інформації про нього є підставою для її вилучення.
За правилом ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду.
У даній справі із Анкет-Заяв на отримання кредиту по продукту «Свій кредит» від 08 серпня 2011 року та 21 жовтня 2011 року убачається, що їх підписанням ОСОБА_1 надав свою письмову безумовну згоду на доступ Банку до його кредитної історії, вчинення Банком будь-яких дій та/або сукупності дій, що пов`язані зі збиранням, реєстрацією, накопиченням, зберіганням, адаптуванням, зміною, доповненням, використанням і поширенням (розповсюдженням, реалізацією, передачею), знеособленням, знищенням інформації, що надана у Анкеті-Заяві та/або документів наданих Банку, в тому числі згоду на збір, зберігання, використання та розповсюдження через Бюро кредитних історій інформації про позивача (в тому числі інформації, що міститься у державних реєстрах та інших базах даних публічного користування) у порядку, визначеному Законом України «Про організацію формування та обігу кредитних історій» з метою прийняття Банком рішення щодо можливості надання Кредиту, а також на обробку персональних даних згідно з вимогами Закону України «Про захист персональних даних», будь-яким чином та з метою, що вказана в Анкеті-Заяві; був проінформований банком про те, що інформацію для формування його кредитної історії буде передано до Бюро кредитних історій згідно з додатком, що наданий у Анкеті-Заяві (а.с.87-88).
Доводи апеляційної скарги стосовно того, що Анкети-заяви за своїм змістом не містять умов, що надані позивачем згоди в цих Анкетах-заявах поширюються у випадку прийняття Банком рішення про надання кредиту та/або у разі укладання з позивачем кредитних правочинів, колегія суддів відхиляє як необґрунтовані, оскільки у п. 5 Розділу «Заява» Анкет-заяв, підписаних позивачем вказано «.. Я, своїм підписом на цій Анкеті-заяві підтверджую: - що був проінформований Банком про те, що інформація для формування моєї кредитної історії буде передана до бюро кредитної історії згідно з дозволом, що наданий мною у цій Анкеті-заяві».
Законом України «Про організацію формування та обігу кредитних історій» не передбачає можливості надання згоди на конкретний строк, не містить поняття «строк дії згоди» та не передбачає можливості припинення її дії у зв`язку з настанням певної події або обставини.
Банки враховують факт надання суб`єктом згоди на доступ до його кредитної історії та/або на передачу інформації до Бюро для оцінки кредитних ризиків при прийнятті рішення щодо видачі кредиту.
Отже підписанням Анкет-заяв ОСОБА_1 підтвердив, що його проінформували про передачу інформації до Бюро кредитних історій для формування його кредитної історії.
З огляду на таке є безпідставними також доводи апеляційної скарги позивача про те, що, надана згода в кожній з Анкет-заяв при досягненні мети, яка вказаними анкетами визначена, припинила свою дію в момент підписання між позивачем та Банком кожного з кредитних договорів.
Оскільки районним судом на підставі допустимих - письмових, доказів правильно встановлено наявність письмової згоди ОСОБА_1 на обробку його персональних даних, доступ до кредитної історії та передачі інформації до Бюро кредитних історій, доводи апеляційної скарги позивача щодо неправильного застосування районним судом норм матеріального права до спірних правовідносин відхиляються апеляційним судом як безпідставні. Одночасно суд апеляційної інстанції констатує, що у даному випадку позивач, діючи на власну користь, вдається до власного трактування законодавчих норм Закону України "Про організацію формування та обігу кредитних історій» у розріз із загальноприйнятою практикою їх застосування.
Бюро кредитних історій не отримує та не зберігає згоди позичальників на збір, зберігання, використання та поширення через бюро інформації щодо них. Така згода надається банку-кредитору при укладенні кредитного правочину, є однією з умов і невід`ємною частиною кредитного правочину та зберігається банком у кредитній справі позичальника.
Банки, які передають інформацію про кредитні правочини, відповідають за наявність письмової згоди на збір, зберігання, використання та поширення через відповідача інформації щодо нього та зберігають оригінал даної згоди.
У даному випадку суд констатує, що така письмова згода ОСОБА_1 є в наявності.
Оскільки доводи апеляційної скарги є ідентичними доводам позивача, яким суд першої інстанції надав належну оцінку, висновки районного суду є достатньо аргументованими, апеляційний суд не вбачає підстав повторно детально відповідати на ті самі аргументи заявника, при цьому апеляційний суд враховує, що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaariv. Finland, № 49684/99, § 2)).
Враховуючи викладене, апеляційний суд доходить висновку про те, що висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують їх, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення немає.
Керуючись ст. ст. 367-368, 374-375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,-
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 07 серпня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 21 листопада 2019 року.
Головуючий А. А. Пікуль
Судді Д. Р. Гаращенко
Т . О. Невідома
