Окрема думка
судді Касаційного кримінального суду
у складі Верховного Суду ОСОБА_1
провадження № 51-8936 кмо18
18 листопада 2019 року
м. Київ
Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду (далі об`єднана палата), задовольнивши касаційну скаргу прокурора, 18 листопада 2019року скасувала ухвалу Апеляційного суду Київської області від 4 вересня 2018року про відмову у відкритті провадження за апеляційною скаргою сторони обвинувачення на ухвалу слідчого судді від 29 серпня 2018 року і призначила новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
На мою думку, із таким рішенням об`єднаної палати погодитися не можна зогляду на таке.
За матеріалами цього провадження, слідчий суддя Ірпінського міського суду Київської області ухвалою від 22 листопада 2017 року задовольнив скаргу адвоката ОСОБА_2 в інтересах потерпілих ОСОБА_3 , ОСОБА_4 і скасував постанову прокурора Ірпінського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області від 1 березня 2016 року про закриття кримінального провадження щодо підозрюваного ОСОБА_5 увчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 Кримінального Кодексу України.
Надалі прокурор звернувся із заявою про роз`яснення згаданого рішення, яку слідчий суддя ухвалою від 29 серпня 2018 року залишив без задоволення. Прокурор оскаржив цю ухвалу в апеляційному порядку. Апеляційний суд, керуючись статтями 309, 399 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК), 4 вересня 2018 року відмовив у відкритті провадження за апеляційною скаргою прокурора і повернув її особі, яка подала
За висновками об`єднаної палати, ухвала слідчого судді про відмову уроз`ясненні рішення, яким було скасовано постанову прокурора про закриття кримінального провадження та направлено матеріали для проведення досудового розслідування, є предметом апеляційного оскарження, оскільки згідно зприписами ч. 2 ст. 369 КПК відноситься до системи судових рішень, а тому вцьому випадку підлягає застосуванню спеціальна норма ч. 4 ст. 380 вказаного Кодексу.
Проте, формулюючи свій висновок щодо правозастосування наведених норм права об`єднана палата у своїй постанові не проаналізувала, не зіставила, звідси йзалишила поза увагою інші положення КПК, які безпосередньо стосуються питання процесуальної можливості оскарження в порядку апеляційної процедури ухвал слідчого судді, а також не врахувала особливостей цього інституту.
Між тим, у главі 29 КПК, яка визначає види, зміст та властивості судових рішень не згадується рішення слідчого судді. Ця глава розташована у розділі IV судове провадження у першій інстанції, а статті зазначеного розділу, серед яких іст. 380 КПК, стосуються виключно рішень, які ухвалює (постановляє) суд упроцесі вирішення справи по суті під час судового розгляду. Натомість про рішення слідчого судді йдеться у главі 26 КПК (розділ ІІІ), якою регламентовано оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування.
З огляду на викладене й, виходячи зі змісту, в тому числі, положень ч. 1 ст.132, ч. 2 ст. 144, ч. 2 ст. 159, ч. 3 ст. 395, частин 3, 4 ст. 532 КПК, правова природа «рішень слідчого судді» та «судових рішень» є різною, і законодавець не ототожнює їх, а навпаки системно розділяє. Тому твердження в постанові, що вони перебувають саме в одній системі є помилковим, суперечать логіці законодавця та структурі Кодексу.
Крім того, ст. 380 КПК визначено, що стадія на якій може бути роз`яснено судове рішення є судове провадження, а згідно з п. 24 ч. 1 ст. 3 цього Кодексу таким провадженням є кримінальне провадження у суді першої інстанції, яке включає судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, а також за нововиявленими або виключними обставинами. Отже, предметом роз`яснення в порядку ст. 380 вказаного Кодексу може бути судове рішення, постановлене за наслідками лише судового провадження. Проте уцій справі ухвали слідчого судді було постановлено на стадії досудового розслідування.
Відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 7, ч. 3 ст. 26 КПК слідчий суддя, суд укримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом. У силу дії ч. 3 ст.392 КПК в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді увипадках, передбачених вказаним Кодексом. Перелік таких ухвал міститься уст.309 КПК і в ньому немає ухвали слідчого судді про відмову у роз`ясненні свого рішення. Тому, враховуючи зазначену в ст. 380 КПК стадію кримінального провадження та норми глави ст. 26 цього Кодексу, ухвала слідчого судді про відмову у роз`ясненні ухвали, якою було скасовано постанову прокурора про закриття кримінального провадження, не підлягає оскарженню в апеляційному порядку. У цій ситуації ст. 380 КПК не може застосовуватися як спеціальна норма, адже її положення не стосуються ухвал, постановлених на стадії досудового розслідування. Водночас протилежна позиція об`єднаної палати з посилання упостанові на ст. 369 зазначеного Кодексу є неприйнятною, оскільки вказана норма також міститься у розділі IV і в юридичному розумінні визначає види судових рішень на стадії судового провадження у першій інстанції.
У підсумку необхідно зазначити й те, що ч. 3 ст. 309 КПК забороняє оскарження ухвал слідчого судді про скасування постанови прокурора про закриття кримінального провадження. Таким чином, визнавши правомірним оскарження похідного рішення про відмову в роз`ясненні згаданої ухвали, об`єднана палата фактично знівелювала законодавчу заборону, а отже, і гарантію захисту прав учасників кримінального процесу, які вимагали проведення у розумні строки ефективного розслідування.
У контексті наведеного вважаю, що апеляційний суд, відмовляючи увідкритті провадження за апеляційною скаргою прокурора на згадане рішення слідчого судді від 29 серпня 2018 року діяв відповідно до вимог процесуального закону. Тому оспорювану ухвалу апеляційного суду від 4 вересня 2018 року слід було залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора без задоволення.
Суддя ОСОБА_6 єва
